Президент страны ДТЭК. Как Ахметов расшатывает Зеленского

"Я вважаю, що сьогодні медіа ДТЕКа – це не про свободу слова. Це медійна атака. Я вважаю, що це реакція особисто Ріната Ахметова. Але він повинен розуміти, що у нас країна – Україна, а не країна під назвою ДТЕК. Тому ключів від держави у нього немає…

...Ця війна неправильна, бо виглядає такий бізнесмен, як… Пам’ятаєте, коли європейці відкривали Новий Світ, то там стояли туземці і обмінювали золото на бусінки. Зараз відбуваєтсья те саме: стоїть людина (Ахметов – УП) і вимінює на золото якісь буси".

Ці слова із виступу Володимира Зеленського під час спілкування із пресою 26 листопада можна сміливо вважати водорозділом його президентства. 

Здається, ще ніхто із президентів чи інших топ-посадовців ніколи не дозволяв таким тоном публічно говорити про Ріната Ахметова. 

Продовжуючи метафору самого Зеленського, президент подібно до завойовника Мексики Ернана Кортеса власноруч спалив свої кораблі. Так конкістадор відрізав собі і своїм людям будь-які шляхи для відступу, бо шлях був лише один – в атаку.

УП писала, що стосунки президента та олігарха зіпсувались після того, як Зеленський вирішив будь-що ухвалити антиолігархічний закон, а люди Ахметова намагалися цьому завадити.

Як переказують співрозмовники УП в парламенті, між Зеленським та Ахметовим перед голосуванням закону про олігархів, нібито відбувся діалог такого змісту:

"Ви розумієте, що я – президент України?", – обурювався Зеленський, вимагаючи не тиснути на його депутатів.

"А ви розумієте, що я – Рінат Ахметов?", – нібито відповів донецький олігарх.

Так у ході ухвалення закону до цілком очевидного політичного конфлікту додалось ще й особисте протистояння глави держави та бізнесмена, який на цій державі сколотив свої статки.

В чому суть цього конфлікту та чому він може коштувати президенту монобільшості, розбиралась "Українська правда".

"Велика помилка" Ахметова: чиї депутати

У ході п’ятничного пресмарафону президент Зеленський вперше публічно прокоментував конфлікт з Ахметовим. 

Усі оглядачі звернули увагу на гучну заяву президента про "втягування олігарха в підготовку державного перевороту". Але головне, що сказав Зеленський пройшло повз увагу більшості. 

Він, по суті, підтвердив інформацію УП, що головна причина війни з Ахметовим – навіть не сам антиолігархічний закон, а спроби системно "впливати" на депутатів і розвалити монобільшість "Слуги народу".

"Я борюсь із тим, що хтось володіє 20% ВВП країни… Я кажу: "Та володійте хоч 30-ма, але залиште у спокої депутатів, ви не маєте мати тиску на політику", – пояснив Зеленський журналістам. 

Крім того, за його словами, протистояння йде не з одним лише Ахметовим, а ще й з цілою групою "колишніх чиновників". 

"Вони воюють зі мною і з державою. Так як вони роблять і в парламенті, мобілізуючи певних людей. Так бути не може. Партії у Ріната Ахметова немає. І у Яценюка, і в Авакова теж… Люди ж не голосували за Партію регіонів чи за партію "Народний фронт"... І не можна утворити симбіоз Партії регіонів і "Народного фронту" з депутатів інших партій! Використовуючи ресурс, різний – фінансовий і медійний", – окреслив Зеленський коло своїх противників.

Парламентський вектор атаки на Зеленського легко пояснити. Адже саме монобільшість у Раді є основою майже необмеженої влади президента. Парламент у системі влади часів Зе – це найсильніше і найслабше місце водночас.

По суті роль Ради, як і Кабміну, зведена до функції виконавця рішень Банкової. Але як тільки в парламенті почнуться проблеми, вся вертикаль Зеленського складеться, як картковий будиночок.

Про це непрямо говорив в інтерв’ю УП і згаданий Зеленським в числі противників Арсен Аваков.

"Це пастка (авторитарність – УП), в яку президент потрапив, і тепер із неї дуже важко вийти. Ця пастка трапилася, коли пройшли парламентські вибори і ми отримали монобільшість. І раптом жодного балансу не залишилося: "я можу все". І ось це "я можу все" стало божевільною пасткою", – заявив ексглава МВС, по суті визначаючи головний вектор потенційної боротьби із президентом.

Симптоматично, що це інтерв’ю Авакова вийшло одразу після відставки Дмитра Разумкова. 

Саме ексспікера Ради президент зі своїм оточенням вважали головним "агентом стороннього впливу" на монобільшість з боку Ахметова і Ко. І тому боротьбу за утримання контролю над фракцією почали якраз із відставки Разумкова. 

Але спроба Зеленського проявити силу, перетворилась у джерело величезних проблем, після яких обидві частини слова "моно-більшість" де-факто втратили свою актуальність.

[UPCLUB]

"Мономеншість" Разумкова

На Банковій часто повторюють, що у Володимира Зеленського дуже хороша інтуїція, яка не раз рятувала його у різних кризових ситуаціях. 

Але буквально місяць тому легендарна серед "слуг" так звана "чуйка Зеленського" серйозно підвела президента. 

Ні він, ні все його оточення не оцінювали реальних масштабів проблем, які спричинить відставка Дмитра Разумкова з посади голови Верховної Ради. 

Президент і його команда вважали, що Разумкова варто якомога швидше здихатися не тільки через те, що він чинив для них різного роду перепони у Раді, але й для того, щоб до наступних виборів українці забули його ім’я. Мовляв, про Олексія Гончарука забули – та й цього без посади скоро забудуть. 

Зеленський на відомій зустрічі з депутатами у Трускавці навіть казав прихильникам Разумкова буквально, що "подивимось, де ваш Діма буде через два тижні".

"Дмитро Олександрович зможе попрацювати як позафракційний депутат, прийняти участь у дискусіях різних, комітет обрати собі. У нас багато є квот в комітетах для позафракційних. Є, здається, у спортивному комітеті. Ну, тобто можна десь знайти собі місце", – тролив Разумкова відразу після звільнення новообраний перший віцеспікер Ради Олександр Корнієнко. 

І колишній спікер Ради таки знайшов собі місце. Але не в спортивному комітеті, як рекомендував Корнієнко, а в президентських рейтингах. 

До звільнення з посади голови Ради підтримка потенційного кандидата в президенти Разумкова була на рівні 2-3% серед тих, хто визначився з вибором. За останніми даними соціологічних досліджень, вона підскочила до 7-8%. 

Тобто Разумков, не без допомоги олігархічних медіа Ахметова і Порошенка, за якийсь місяць відіграв таких кандидатів як Ігор Смешко чи Володимир Гройсман, і поступово підбирається до Юлії Тимошенко.

Головна загроза для Зеленського від колишнього голови ВРУ полягає не в тому, що він напряму забирає голоси у президента, а в тому, що Разумков позбавляє його ресурсів для росту. 

Впродовж останніх двох років будь-яке зростання симпатії до чинного президента відбувалося не за рахунок перетоків від його опонентів, а за рахунок так званого соціологічного "болота", тобто виборців, які не визначилися з вибором. Якщо росли рейтинги Зеленського, то "болото" меншало, і навпаки.

За даними закритих соціологічних досліджень, з якими змогла ознайомитися УП, саме ці "невизначені", які тяжіли до Зеленського, але вагались, стали ядром прихильників Разумкова. 

Крім того колишній спікер Ради створює для президента великі проблеми і в парламенті.

Разумков створив міжфракційне депутатське об'єднання "Розумна політика", у яке увійшло 21 депутатів з фракції "Слуга народу", один член "Батьківщини" та двоє позафракційних.  

Сам Разумков пояснює включення людей у своє об’єднання тим, що зібрав усіх, хто не голосував за його відставку. 

Але якщо придивитися уважніше, то до "Розумної політики" приєдналися далеко не випадкові люди. 

Наприклад, нардепа Артема Дмитрука, джерела у "Слузі народу" пов’язують із очільником Спілки вірмен України Віленом Шатворяном, який у свою чергу є близьким до Авакова. 

Іншого депутата, Олександра Бакумова пов’язують безпосередньо із колишнім міністром внутрішніх справ – покійний батько депутата Сергій Бакумов працював радником Авакова. 

Людмила Буймістер – часта гостя "України 24", яка вступила в об’єднання Разумкова, тісно пов’язана з бізнеспартнером Ахметова Сергієм Тарутою – до депутатства вона працювала на його підприємствах. Так само з Тарутою пов’язаний Андрій Ніколаєнко, який, власне зайшов у францію "Батьківщину" по квоті партнера Ахметова.  

Крім цього у "Розумній політиці" присутні також люди, потрапляння яких в Раду пов’язують із київським забудовником, бізнеспартнером Андрія Богдана – Андрієм Вавришем. Мова, в першу чергу, йде про київського мажоритарника Дмитра Гуріна. 

Формально міжфракційне об’єднання не мало би створювати ніяких загроз для монобільшості, адже у Раді є безліч інших МФО. Однак, неформально "Розумна політика" – це бомба сповільненої дії, яка серйозно хитає цілісність "Слуги народу". 

По-перше, депутати Разумкова поводяться як окрема повноцінна група, і спроби "слуг" комунікувати з "розумними" натикаються на різку відсіч ексспікера.

По-друге, вступ в міжфракційне об’єднання не є підставою для застосування імперативного мандату, тобто вигнати перебіжчиків з Ради і завести наступних списочників "Слуга народу" не може. Щось подібне переживав Петро Порошенко, коли у його фракції завелись "єврооптимісти".

"Хоч депутати об’єднання Діми не вийшли з фракції, але з нами вони не погоджують свої голосування – у цьому найбільша проблема. Вони, по суті, перестали з нами координуватися. Через це виходить, що у нас немає своїх залізобетонних 226 голосів", – пояснює один із впливових членів Зе!Команди. 

"Як показує практика, 10-15 депутатів фракції зазвичай відсутні на засіданнях – хтось хворіє, хтось у відрядженні, хтось ще десь. А до цих 15-ти ми зараз отримали мінус 20 від Разумкова", – додає співрозмовник.

Тобто формально монобільшість існує, але фактичне її існування під великим питанням.

Відсутність реальних 226 голосів у "Слуги народу" змушує президента та його команду шукати виходу із кута, в який вони самі себе загнали.

Так 15 листопада партію Зеленського очолила нардепка Олена Шуляк. 

До формального голосування партії за нового голову – Шуляк звісно ж затвердив Офіс президента. У команду "Слуги народу" вона, як сама розповіла УП, прийшла за рекомендацією Олексія Гончарука, до цього вони працювали у BRDO. 

На відміну від Гончарука, Шуляк швидко зуміла налагодити відносини з усім керівництвом ОПУ – і з головою ОПУ Андрієм Єрмаком, і з його заступником Кирилом Тимошенком. 

"Про Лєну ми почули від Зеленського. Її головування вирішувалося ще до війни з Рінатом. В чому була головна ідея? По-перше, на жінку важче нападати на ефірах. По-друге, нам же закидали, що ми непрофесіонали, а Лєна якраз добре могла б зайняти роль такої технократки й ефективної менеджерки", – пояснює УП джерело в команді президента. 

Примітно, що Шуляк зі старту досить рішуче налаштована проти об’єднання Разумкова. В коментарі УП голова партії СН заявила, що вона вимагатиме від членів фракції "Слуга народу", які ввійшли до "Розумної політики" виконання партійної програми. 

"Ми будемо вимагати від них виконання партійної програми і програми президента. Бо саме через ці програми вони – як і ми – отримали депутатські мандати. Саме за ці програмні положення люди голосували на виборах", – зазначила Шуляк. 

"Подивимося, як вони будуть це робити. Але так: політичного майбутнього зі "Слугою народу" в них дійсно немає", – додала вона. 

У фракції "СН", як і в партії, так само відбулося оновлення – на початку листопада першим заступником Давида Арахамії став Андрій Мотовиловець, у якого хороші відносини зі згаданим вже Кирилом Тимошенком. Власне, Мотовиловцю поставлена задача якось підвищити ефективність голосування фракції Зеленського.

В тому числі йому довірили надзвичайно важливу місію – систематизувати відносини із олігархічними депутатськими групами "Довіра" та "За майбутнє", які підголосовують "слугам", коли тим бракує власних голосів. Саме ці дві групи зараз є милицями фракції Зеленського. 

"Ми з цими групами не можемо зробити коаліцію, тому що коаліція формується лише з депутатських фракцій. Тобто формалізувати наші відносини не вийде.Через це доводиться з ними постійно розмовляти. І Мотовиловець має цю роботу якось систематизувати, щоб їх ефективніше інформували про порядок денний, про важливі нам закони та решту", – пояснює УП один із ключових членів Зе!Команди. 

У ситуації випадання 20 депутатів "Розумної політики" співпраця з "Довірою" і "За майбутнє" стає просто критичною потребою для СН. Але оголошений Зеленським антиахметівський хрестовий похід може дуже ускладнити роботу із цими сателітами.

Річ у тім, що в більшості своїй олігархічні групи складаються із бізнесменів, які завжди давали голоси не лише, щоб виконувати благородну місію і допомагати президентові. 

Головна їхня мотивація – не мати проблем із владою, бо їх бізнес любить спокій. 

А тепер, коли Зеленський відкрито воює із найбагатшим українцем, він не залишив цим групам можливості зайняти нейтралітет. Тепер політика буде творитись за принципом "або ви за мене, або за Ахметова".

І те, що раніше було невинним підігруванням владі, тепер перетворюється на персональну вписку у війну з Рінатом Леонідовичем. 

Депутати що "Довірі", що "За майбутнє" – це люди, які давно в українські політиці і дуже добре розбираються в її "понятіях". 

Одним із яких є принцип, що влада в Україні змінюється, а Ахметов досі завжди залишався.

Роман Романюк, Роман Кравець, УП