Ахиллесова пята Зекоманды. Будет ли выполнен оборонный заказ-2021?
Останні місяці Міністерство оборони серйозно лихоманить. Влітку керманич відомства Андрій Таран втратив одразу трьох ключових заступників, які відповідали за такі чутливі напрямки як матеріальне забезпечення збройних сил, закупівлі військових товарів та озброєння.
Під самим міністром також захиталося крісло. Серед вагомих причин відставки Тарана опоненти називають провал виконання плану оборонних закупівель, заборгованість відомства по обов’язковим виплатам військовослужбовцям на суму понад 1,4 млрд грн, а також проблеми із замовленням озброєння та військової техніки.
Все це дуже сильно дратує Офіс президента. Тінь від проблем у військовому відомстві падає на Верховного Головнокомандувача Володимира Зеленського.
Натомість Андрій Таран не здається. У відомстві наполягають, що проти міністерства висунуті "безпідставні звинувачення". І взагалі з виконанням ДОЗ (Державне оборонне замовлення – УП) немає жодних проблем, кошти витрачаються за планом, до кінця років будуть освоєнні всі бюджетні суми, виділені на техніку.
Але диму без вогню не буває. Беззаперечна правда, що кожного року Міністерство оборони витрачає майже всі суми, передбачені на ДОЗ. Як і правда те, що в оборонному плануванні головне не відсоток витрачених коштів, а кількість поставленої техніки ЗСУ. Тому на сьомому році війни вкрай важливо розібратися, що не так із оборонним замовленням і як це виправити.
Цілком таємно
Таємна процедура "державне оборонне замовлення" з перших років російського нападу перетворилася на непрозорий механізм розподілу бюджетних коштів між наближеними до влади компаніями.
Через секретні контракти Міноборони закуповувало навіть вантажні автомобілі, характеристики яких точно не становлять таємницю для розвідок інших країн та простих користувачів мережі інтернет.
"Експерший заступник секретаря РНБО забезпечив включення до державного оборонного замовлення та подальшу закупівлю коштом державного бюджету вантажних автомобілів підвищеної прохідності МАЗ 6317 (Богдан 6317) за завищеними цінами... Внаслідок таких дій державі завдано понад 10,62 млн грн збитків", – так описало Національне антикорурупційне бюро одну із корупційних схем на ДОЗ часів Петра Порошенка.
Цього року ДОЗ нарешті мало відійти в історію. Вступив в силу новий закон "Про оборонні закупівлі", який "педалював" Офіс президента Володимира Зеленського. Останній, ще будучи кандидатом, дуже гостро критикував тодішнього очільника держави Петра Порошенка саме за корупцію в армії. Тому, маючи тепер всі важелі влади, отримав шанс виправити помилки попередника.
Новий закон мав розсекретити більшу частину держоборонзамовлення. Та запровадити зрозумілі конкурентні процедури.
Але сталося не так як гадалося. Нове Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості, яке створили спеціально під реформу сектору оборони, не змогло вчасно підготувати законодавчу та електронну базу для втілення закону про оборонні закупівлі на практиці.
До слова, очільник Мінстратегпрому Олег Уруський також серед перших кандидатів на виліт з Кабміну. Але то вже інша історія.
Таким чином, цього року Міноборони знову під грифом "цілком таємно" витратить 27 мільярдів гривень на закупівлю та ремонт озброєння. На секундочку, це значно більше за суму, яку МОЗ отримало з Фонду боротьби з COVID-19.
"Міноборони має зобов’язань оплатити на 17 млрд, з яких більш як 13 млрд вже оплатило авансом, то продукції та послуг надійшло не більше, ніж на 50% від замовленого", – так цього місяця у військовому міністерстві відзвітували про рівень виконання ДОЗ-2021.
Утім, про яку саме військову продукцію йдеться? Який відсоток потреб ЗСУ за різними напрямками задоволено?
Рівень закупленого озброєння та ремонтів "не більше, ніж на 50% від замовленого" і є ознакою проблеми. Тобто, чиновники Міноборони платять бюджетні кошти компаніям, яких самостійно обирають без будь-яких конкурсів. Але потім не завжди вчасно отримують військову продукцію. І це все відбувається без будь-якого цивільного контролю, бо все охороняється таємницею.
Важливо пам’ятати, що саме цивільний контроль в країнах НАТО, тобто помірковано розкрита інформація про оборонні бюджети, є запобіжником від корупції.
В одному зі свіжих релізів Міноборони привідкрило цифри по поставкам окремих видів озброєння в інтересах ЗСУ цього року. Для прикладу, військові отримали три авіабезпілотники "Лелека". На перший погляд перемога? Перемога! Але в паспорті бюджетної програми модернізації військової техніки МОУ на цей рік вказано, що за бюджетні кошти мають бути закуплені 37 безпілотників. А потреби ЗСУ в "Лелеках" і зовсім можуть становити в рази більше.
Тому громадськість ніколи не дізнається, на скільки відсотків Міноборони задовольнило потреби Збройних сил у 2021 році.
Та найгірше в цій ситуації з цілковитою секретністю це те, що не забезпечуються нагальні пріоритети армії.
Символом неефективності ДОЗ та Міністерства оборони України є багатообіцяюча самохідна артилерійська установка калібру 155 мм "Богдана". Вперше САУ вітчизняного виробництва була продемонстрована на полігоні у кількості одного екземпляра ще в 2018 році. Тоді військова розробка отримала купу схвальних відгуків від вищого керівництва країни. Особливо акцент робився на тому, що 155 мм гармата зроблена по стандартах НАТО.
З тих пір "Богдана" так і залишається "зразком" для випробувань, які орієнтовно мають завершитися в 2022 році.
Але якщо навіть колись "Богдану" таки і закуплять для української армії, постане інше гостре питання – де взяти для установки снаряди? Бо попри всі занепокоєння представників попередньої і чинної влади, в Україні так і не було налагоджене серійне виробництво снарядів для потреб оборони.
Схожа ситуація з автомобілями для ЗСУ. Загально відомим фактом є те, що українські військові як у зоні бойових дій, так і поза нею, їздять на вживаних джипах, які небайдужі волонтери тягнуть в Україну з усього світу. І тільки на початку цього року Міноборони запросило автовиробників до дослідно-конструкторських робіт з розробки армійського джипу.
Залишаються питання і до спроможності Міноборони самостійно відбирати постачальників за секретними контрактами.
У вересні військове відомство сплатило в рамках державного оборонного замовлення 2020 року 19 мільйонів гривень фірмі ТОВ "Автоспецпром" за поставку семи легкових автомобілів швидкої медичної допомоги. Ця приватна фірма добре відома пресі, адже заснована дітьми та онуками відомого лікаря і професора Еміля Яковича Фісталя. Останній після 2014 року залишився працювати в окупованому Донецьку. Є тамтешньою "політичною елітою". Одного разу Фісталь навіть став "Людиною року" в так званій "ДНР".
Звичайно, діти не несуть відповідальності за рішення батьків. Але все ж таки, чи є в Україні інші постачальники "швидких" без політично активних родичів по ту сторону фронту, яких могли обрати чиновники Міноборони для підписання таємних контрактів? Поки що, питання залишається відкритим.
***
Особисто для Володимира Зеленського питання оборонних закупівель перетворилося на справжню ахілесову п’яту, по якій будуть бити політичні опоненти, так само як били Петра Порошенка.
Міністерство оборони України роками звітує про високі показники освоєння бюджетних коштів на закупівлі військової техніки. Водночас, ціла піраміда проблем у забезпеченні армії за сім років так і не була вирішена.
Врешті-решт, якщо волонтери і досі збирають кошти на тепловізори, генератори, дрони та інше спорядження, то очевидно, що профільне міністерство робить щось не так.
Тому вкрай важливо, щоб військове відомство зайняло проактивну позицію у розсекречуванні закупівель тієї продукції, яка не несе в собі ніякої таємниці для ворога. Як-то замовлення медичних чи вантажних авто. І перевело ці закупівлі на конкурентні процедури, щоб отримати змогу купити потрібний товар без корупційних ризиків.
Гліб Канєвський, підготовлено в рамках співпраці з Незалежною антикорупційною комісією (НАКО)
