"Смотрите, какая дичь!". Что скрывают заросли Совских прудов, и можно ли спасти зеленый Киев
Горностаи, сапсаны, пустельги, орланы-белохвосты, лисицы – несмотря на жесткую урбанизацию, в пределах киевской агломерации все еще возможна встреча с различными хищниками. Но самые опасные из них прячутся не в зарослях Голосеевского леса, чащах Пущи-Водицы или на Жуковом острове, а в премиальных авто и чиновничьих кабинетах.
Столичный журналист и активист Андрей Яницкий, один из тех, кто борется за сохранение нижнего каскада Совских прудов, сравнивает застройщиков Киева и их лоббистов во власти со стервятниками. Алгоритм их действий выработан десятилетиями и доведен до уровня рефлекса: взять землю, привести в запустение, заасфальтировать, залить бетоном.
"Они обещают: "Дайте нам этот участок, и мы сделаем красиво!". Затем убивают все живое и лакомятся падалью, как грифы", – говорит Яницкий.
В этом эмоциональном сравнении мало преувеличения. На карте Киева множество локаций, где энтузиасты пытаются сохранить остатки природы. Порой настолько дикой, что сложно поверить в ее существование в пределах многомиллионного города.
Для двуногих киевских хищников, с которыми воюют активисты, нет никаких табу. Они пытаются увеличить свой ареал за счет Феофании и природного ландшафта Пирогово. За счет парка "Теремки". Вырубленных яблочных садов на Виноградаре. Или уничтоженного сада в районе Ипподрома, на месте которого появился проблемный и недостроенный квартал "Эврика".
Аппетиты застройщиков распространяются дальше, на водоемы. Вот уже несколько лет идет борьба за озера Небреж и Мартышев на Осокорках. Продолжается битва за озеро Вырлица, на берегу которого тоже хотят строить, хотя оно и так уже задыхается в окружении жилых массивов.
Несмотря на неравные силы, локальные победы у защитников зеленого Киева все же случаются. Хотя и в них рано ставить точку.
Какие птицы гнездятся возле Демеевской? Во что хотят превратить водоемы у речки Совка? Собирается ли мэр Кличко спасать зеленые зоны? И почему Киев – не "новый Берлин"? Репортаж УП с Совских прудов.
Созерцание
Для постижения дзена есть две подходящие позы: сидеть, как Будда, или стоять, сложив руки за спину, как 73-летний рыбак Николай Яковлевич.
Не беспокоиться о сущем слесарю-пенсионеру помогает магическая аура Совских прудов, куда он приходит с удочками вот уже сорок лет.
Наблюдать за поплавками, окруженными камышом, Николай Яковлевич может часами. Клев в созерцании не главное, а надоедливый писк комаров лишь закаляет чистый ум.
– У меня квартира там, на горе, – флегматично кивает мужчина в сторону исторической местности Ширма. – А тут я отдыхаю. Доживаю свой век.
В знойный летний день дикие заросли с водоемами, местами заболоченными, тотально зажатыми между проспектом Лобановского и улицей Брожко, на несколько градусов сбивают температуру воздуха в этом непонятно как сохранившемся оазисе.
С мощным гулом авто, обволакивающим со всех сторон, здесь, внутри нижнего каскада Совских прудов, успешно соперничают трели соловьев, кряканье уток и крики чаек.
Через полтора часа прозрачный пакет с водой наполняется мелкой добычей рыбака.
– КраснОпер, – поясняет Николай Яковлевич, оригинально делая ударение на "о". – Тут и щука была. Но ее почти всю выловили, стало больше краснОпера. А еще карась ловится, окунь.
Рыбу отсюда можно есть, а там, дальше, загрязнение сильное. Канализацию туда сбрасывают.
Многообразие здешней фауны рыбак, не настроенный на долгий разговор, объясняет емко и фольклорно: "От ежа до ужа".
Пасторальные пейзажи Совских прудов несколько лет назад застройщики превратили в дивную картину, в которой центральное место занимают несколько высоток.
С одной стороны – скандальные недострои Войцеховского, пропавшего где-то в Европе с деньгами инвесторов. С другой – ЖК The Lakes, похожий на улучшенную версию советских многоэтажек.
– Если попробуют осушить ставки и построить новые дома, люди поднимутся, – обещает Николай Яковлевич.
Возмущение
"How dare you?! Как вы смеете?!".
Попади шведская экоактивистка Грета Тунберг в Киев, ее знаменитый возглас, ставший мемом, звучал бы намного гневнее и громче, чем на климатическом саммите ООН в Нью-Йорке.
Об уничтожении природы в столице Украины пылкой Грете могла бы подробно рассказать киевский эколог Катерина Полянская.
О том, что в ее родном городе что-то идет не так, Полянской подсказало сердце, когда она была маленькой.
– Наприкінці 90-х перед моїм будинком на Кудрявському узвозі знищували розкішний сад. Я була мала, кидала з вікна горіхами по забудовниках, щоб не рубали мою улюблену грушу.
Але вони не зупинилися. Замість дерев з пташечками з’явився забетонований двір, паркінг та нові будинки, – вспоминает эколог.
Вопреки драматизму личной истории, которой Полянская делится во время прогулки по Совским, с ее лица не сходит улыбка. Ее глаза блестят счастьем ребенка, оказавшегося в сказке.
– Дивіться, яка дичина! – восхищается она зарослями. – Тут утворилася екосистема, дуже рідкісна для Києва. Так, у нас є паркові зони, але такого острівця саме дикої природи, такого її різноманіття посеред міста немає.
Несколько лет назад Полянская вошла в группу экологов, которые обосновали создание ландшафтного заказника местного значения "Нижний каскад Совских прудов". Один из главных доводов в его пользу – спасение гнездящихся здесь птиц, насекомых, занесенных в Красную книгу Украины, и колонии черепах, охраняемых Бернской конвенцией.
– Тут багато качечок, – ведет Катерина к воде. – Зараз якраз період, коли вони виводять своїх малят.
Ось, дивіться – це крижні. Ото – самочки, вони мають бути непомітними, коли сидять на яйцях. А самці більші, красивіші, різнобарвні.
Ось там, бачите? То лиска, з таким білим дзьобом. А за нею водяні курочки.
– Тут дуже гарні умови для гніздування та харчування, – уводит Катерина дальше. – Птахи їдять комах, можуть і ряску (вид водных растений – УП).
Возвращение
Попытки застроить Совские начались в 2007-м. Администрация Черновецкого отдала 20 гектар в пятнадцатилетнюю аренду компании ООО "Господарник", за которой стоит бизнесмен Игорь Баленко, бывший депутат горсовета от Народной партии Литвина, а сегодня – депутат от "Европейской солидарности".
Вначале на пути речки Совки, впадающей через Лыбедь в Днепр, планировали построить торговый центр. Но всемирный кризис 2008-го застопорил процесс.
Через несколько лет, ближе к окончанию срока аренды, застройщик нашел инвесторов и представил новый проект. В общих чертах он выглядит так: примерно половину водоемов "слить" и высушить, на их месте возвести жилой квартал на несколько тысяч жителей с парковками; а оставшиеся пруды превратить в парковую зону.
Протесты активистов, экологов, местных жителей, открытое письмо Петру Порошенко и его супруге Марине, под которым подписалась УП, переломили ситуацию.
Суд разорвал договор аренды между Киевским горсоветом и ООО "Господарник", вернув нижний каскад Совских городу. Но по мнению Андрея Яницкого, автора обращения к Порошенко, расслабляться рано.
– Рішення суду, напевно, будуть оскаржувати, – предполагает он. – Хоча проблема навіть не в цьому і не в конкретному забудовнику. Колись ця земля мала цільове призначення – парк. При Черновецькому на це закрили очі.
Нам потрібно юридично оформити таку структуру як "ландшафтний парк". Інакше буде нескінченна війна за Совські ставки, атаки не припиняться, сюди будуть приходити нові забудовники.
– Важливо, щоб з'явився не такий парк, як "Наталка", – продолжает Яницкий. – Він дуже красивий, але тут потрібен зовсім інший формат. Без асфальту, бетону, пластикових дитячих майданчиків.
Потрібно провести чистку, вирішити питання з колекторами, щоб сюди не скидали каналізацію. При цьому максимально зберегти територію в її первозданному вигляді.
По предварительным подсчетам, для реализации проекта нужно около 80 миллионов гривен. Но в философии властей, говорит активист, отсутствует простая мысль: зеленые зоны и водоемы – такая же часть городской инфраструктуры, как дороги, мосты и улицы. Особенно на фоне климатических изменений, о которых так много говорят в последнее время.
– Острівці природи роблять більш комфортним наше життя, для міста вони – як "глобальні кондиціонери", – проводит аналогию Яницкий. – Коли будують в Києві дороги, мости, всі прекрасно розуміють, що вони потрібні. Ніхто не питає: "А де на це взяти гроші? А як вони будуть себе окупати? А може зробити їх платними? Ну, буде відреставрований Хрещатик, і що далі?".
Але коли заходить мова про зелені зони, чомусь завжди виникають подібні питання.
Сравнение
Когда Катерина Полянская слышит ставшую популярной фразу "Киев – новый Берлин", она лишь снисходительно смеется.
– Я була в Берліні, нам далеко до нього, принаймні з точки зору екології, – говорит киевлянка. – Там кожне дерево пронумеровано, занесено в базу. Такого свавілля, як в Києві, в Берліні не можна навіть уявити.
Прогуливаясь между липами и кленами, вглядываясь в водную гладь Совских в поисках черепах, Катерина отвлекается на свой смартфон с приложением, помогающим опознать птиц по пению.
– Так, це зараз, мабуть, співає соловейко східний. А ще оце над нами дрізд чорний сидить. Він нам відповідає, – комментирует эколог звуки вокруг, включая записи птичьих голосов на смартфоне.
– А это кто цокает в камышах?
– Це – лиска, – отвечает Катерина. – Вона сидить на гнізді та каже нам: "Забирайтесь!". А там он – мартин, чуєте?
Полянская ведет к хлипкому деревянному мостику, который соорудил кто-то из местных. Здесь – одна из немногих точек, откуда под определенным ракурсом открывается чистая панорама, без доминирующих высоток Войцеховского и ЖК The Lakes.
– Тут, на Совських, приблизно як в історії про Ейфелеву вежу, знаєте? Єдине місце в Парижі, звідки не видно Ейфелевої вежі – сама Ейфелева вежа, – улыбается Полянская.
Под этим углом, под которым Катерина предлагает посмотреть на ставки, не сложно разглядеть остатки патриархальной местности.
Впервые Совские водоемы вместе с мельницами, названными "печерскими", зафиксировал в плане Киева и его околиц военный инженер Даниил де Боскет в 1753 году. Их на речке Совка обустроили монахи Киево-Печерской лавры, которой некоторое время принадлежало здешнее село.
Пруды включили в границы Киева в 1923-м. Зимой тут добывали глыбы льда для бытовых нужд, а в 1930-х начали разводить рыбу.
Загрязнение местности началось с появлением завода "Красный резинщик".
Спасение (?)
Для эколога жизнь в Киеве – сплошной стресс.
– Я в людях вже починаю розчаровуватися, – признается Катерина Полянская, прогуливаясь у Совских прудов. – Тут були неодноразові підпали очерету, сміття багато, каналізація тече...
На кого из хищников похожи те, кому плевать на природу? Любое сравнение с животными Катерина считает некорректным.
– Вони того не заслуговують. Той самий вовк у порівнянні із забудовниками – надзвичайно прекрасна тварина, – говорит она, вспоминая, как в Национальном природном парке Голосеевский вырубили деревья под заправку.
Глядя на уничтожение зелени, хаотичную застройку и смог, Полянская порывалась уехать подальше от людей – в Карпаты. Но родной для нее Киев не отпускает. Ему она еще может пригодиться.
Состояние экологии в столице по пятибалльной шкале Катерина оценивает на "двоечку".
– В нас ще такої повної катастрофи немає, але… Ми бачимо скільки всього скидають в Дніпро. По деревах, навіть тих, що висаджують, помітно, як їм все важче виживати.
Київ все ще дуже гарний, зелений. І в ньому є багато чого, що нам всім треба зберігати, – призывает Полянская.
Из зарослей Совских прудов, окруженных мегаполисом, внимательный киевлянин унесет с собой много наблюдений. В конце встречи с Катериной возникает драматичная ситуация: посреди ручейка, на тонкой ветке застыл, чтобы не упасть, птенец камышовки. Он покинул гнездо, но еще не научился хорошо летать.
– Краще взагалі не чіпати, – инструктирует Катерина. – Десь поруч мають бути його батьки, які за ним ще наглядають та годують. Ви можете йому допомогти у крайньому випадку, якщо побачите, що для нього є смертельна загроза.
В дикой природе судьба этого птенца зависит от случая, погоды и его живучести. Но здесь, на Совских, как и везде в столице, еще и от человека.
Когда законы природы в Киеве действуют слабо, помочь и птицам, и Днепру, и водоемам, и зеленым зонам может, если повезет, одно электоральное правило: чем ближе выборы, тем восприимчивее политики к сантиментам.
Об этом правиле активист Андрей Яницкий не забывает, и возлагает на него определенный надежды:
Ми хочемо встигнути зробити тут парк в цю каденцію депутатів. Вони ж хочуть переобратися? Нехай зроблять щось хороше для міста.
Знаєте, я зовсім не проти, щоб всі відомі політики приїхали сюди і перерізали урочисту стрічку на відкритті нового парку.
Порошенко, Кличко, Тимошенко, Зеленський – всі-всі-всі!
***
Во время подготовки этого материала редакция УП отправила мэру Киева ключевые вопросы, касающиеся экологической ситуации в столице. Здесь вы можете прочитать в оригинальном виде ответы, присланные пресс-секретарем мэра Оксаной Зиновьевой.
Но незадолго до публикации репортажа журналисту УП неожиданно позвонил сам мэр. По его словам, он прочитал информацию, отправленную в редакцию УП, и решил лично ответить на заданные вопросы "более человеческим языком". И вот что из этого вышло.
1 - Яка стратегія міста з адаптації до змін клімату? Чи усвідомлює міська влада, що відповідно до світових підходів у рамках адаптації розширюються зелені зони?
– Скоро ми презентуємо Генплан, який передбачає розвиток транспортної та туристичної інфраструктури, медицини, районів, мікрорайонів на наступні 15-20 років. Окремою, однією з ключових складових презентації стратегії розвитку міста, буде "Зелений Київ", зелені зони та водойми.
Ми залучаємо світових фахівців, робимо Генплан разом з архітекторами міста-побратима Лейпциг, які дають нам поради та консультують. Ключеве питання – місто має залишатися комфортним для проживання людей, не перетворюватися в кам’яні джунглі.
У нас є презентація такого "зеленого кола", де всі парки будуть з'єднані між собою екологічним транспортом, велодоріжками, по яких можна буде приїхати з одного парка в іншій.
2 - Чому зараз масово ремонтують парки і сквери, але зелених насаджень після ремонтів стає менше? В Маріїнському, Наводницькому знищили усі кущі, наприклад.
– Є концепція кожного парку. У нас є міські парки, є зони відпочинку, є лісопаркові зони. Відповідно до цієї концепції міський парк не має бути захаращеним.
Наступного року ми заходимо в Маріїнський парк, де вже концептуально доведемо його до нормального стану. І якщо хтось там скаржиться, що якісь кущі прибрали, вибачте, будь ласка, – це міський парк. І там повинні бути і газони, і зони відпочинку. І там має бути кронація дерев.
Якщо десь прибираємо дерева, це виключно в рамках концепції парку. Масової вирубки ми ні в якому разі не робимо.
3 - Місто ремонтує існуючі парки. Натомість закриває очі на перспективу знищення забудовниками великих зелених зон: екопарк "Осокорки", Совські ставки, озеро Вирлиця.
– Я хотів би пояснити. Ми розв'язуємо вузли, які були зав’язані багато років тому. Осокорки, Совські ставки, інші зелені зони були віддані і навіть приватизовані в свій час. Наприклад, в Протасовому яру було дуже дивно, коли почали забудовувати, говорити, що це приватна територія. Але громада чітко вимагає, щоб там залишалася зелена зона.
Ми знаємо, що Совські ставки хотіли забудувати, але моя принципова позиція як мера: вони повинні залишатися рекреаційною зоною. Ми проходимо вже всі юридичні питання, щоб ні по яких судах ці ставки не відбили. Щоб ми не загубили зелений острів в нашому місті
Озеро Вирлиця – така ж сама ситуація. В 2007 році ця територія була віддана в оренду приватним компаніям. Особисто я переконаний, що біля кожного озера повинна бути рекреаційна зона.
"Екопарк Осокорки" – більш складна ситуація. Ще в часи СРСР ця територія була винесена в зону житлової забудови. Але у нас ключові вимоги: якщо передбачено будівництво багатоповерхівок, воно повинне бути в концепції сучасного розвитку. Що це означає? Зелені, рекреаційні, прибережні зони, спортивні майданчики, школи, дитячі садки. Без щільної забудови.
Ніхто не дає забудовнику приймати одноосібне рішення. Є містобудівна рада, в яку входять, можна так їх назвати, "аксакали містобудування". Тільки після того, як вони приймають проєкт, його виносять на розгляд громадськості. І тільки вже потім, можливо, буде будівництво на цій території.
4 - У місті масово зрізають дерева, що викликає обурення громади: нещодавно на будівлі "Квіти України" зрізали виноград, якому було 30 років. Яка стратегія міста по збереженню дерев? І на скільки заплановано збільшити зелені насадження за два роки?
– Наше завдання, щоб ніякої вирубки дерев не було, щоб зелені зони були збережені. За кожне дерево, яке знищив забудовник, повинні йти кошти в бюджет міста. Більш того, ми вимагаємо, щоб були висаджені в більшій кількості зелені насадження. Такий концепт.
5 - Яка стратегія міста по захисту водних об’єктів?
– Я можу багато розповідати. Подивіться, наприклад, на озеро Лебедине біля проспекту Бажана. Зараз ми його облаштовуємо. Така ж сама ситуація на Троєщині, біля проспекту Маяковського – ми облаштовуємо парк і паркову зону.
Місто Київ має унікальну водяну складову – Дніпро, багато озер. Наше завдання, щоб вони залишалися. Зараз з Департаментом екології ми працюємо над тим, щоб очищення озер відповідало стандартам, щоб вони не були калюжами, куда скидаються всі стоки.
6 - Основний аргумент забудовника на Совських ставках – в міста немає грошей на ще один парк. Автори концепції парку на нижніх Совських оцінюють його вартість у 80 млн гривень на п’ять років. В місті справді немає таких грошей? Якою мер Києва бачить долю нижніх Совських ставків? Що та коли там планують зробити?
– По Совським вже зареєстрований проєкт рішення про повернення земельної ділянки до власності міста. Ці ставки – дуже перспективна зона відпочинку. Що стосується рекреації, коли у нас будуть всі підстави, ми будемо розробляти проєкт, концепт щоб влаштувати там парк.
Його вартість оцінюють у 80 мільйонів гривень. Я переконаний, що ці гроші місто знайде, щоб зробити там рекреаційну зону. Це – не великі гроші.
Можна ще додати, що в Солом'янському районі буде ландшафтний парк, на пагорбах. Громадськість буде дуже здивована тим, що очікує Солом’янку наступної весни. А через місяць ми запрошуємо на відкриття другої, нижньої частини парку на Пейзажній алеї. Третю частину плануємо наступного року відкрити.
Ми здаємо парки та пишаємося тим, що вони вже мають зовсім інший вигляд. Загальний концепт і плани щодо зелених зон у нас великі. Це – один з наших приоритетів. Питання – в часі та грошах.
Київ був зеленим містом і повинен залишатись зеленим містом. Він – унікальний. Я багато подорожував і можу сказати, що з точки зору зелених зон і водойм такого другого міста в світі не існує.
Евгений Руденко, Дмитрий Ларин, УП
