Виталий Кличко: Люди приходят, начинают рассказывать: "Виталий, давай, иди в президенты"
Мер Києва Віталій Кличко живе у режимі облоги вже добрих років три.
Ще перед поворотними для країни президентськими виборами 2019 року київського мера почав "тренувати" тодійшній глава держави Петро Порошенко.
Формально лідери країни та її столиці були в одній команді з 2014 року, коли Кличко нібито влив свою партію "УДАР" у "Блок Петра Порошенка".
Але в реальному житті Віталій Володимирович ледь не з перших місяців життя в "єдиній команді" зрозумів, що хоча на папері він є главою БПП, насправді у Блоці Порошенка є місце тільки одному лідеру – самому Порошенку.
Протистояння мера і президента загострилось якраз перед виборами, коли Порошенко вимагав максимальної лояльності від своєї вертикалі. А Кличко давно не бачив себе її частиною.
Саме перед виборами 2019 року Кличко почав готуватись до різних варіантів протистояння з Банковою, на випадок, якщо Порошенко виграє і спробує потіснити колишнього соратника зі столиці.
Але виграв не Порошенко, і Кличко на якийсь час навіть видихнув. А дарма.
З перших днів президентства Зеленського проблеми мера Києва почали наростати як снігова куля. Стараннями тодішнього глави Офісу президента Андрія Богдана СБУ та інші структури відкрили у столиці десятки справ про корупцію, а сам глава ОПУ не втомлювався відкрито "мочити" Кличка на ефірах.
Однак, на захист мера столиці став на той момент помічник президента Андрій Єрмак, який з часом став головою ОПУ і найпомітнішою фігурою в оточенні президента.
Єрмак вмовив Зеленського не атакувати Кличка, отримав натомість для Зе!команди кілька "рибних" місць в КМДА і ситуація затихла.
Публічно певні тертя у стосунках Кличка і Банкової були, але до відкритих бійок справа не доходила. Аж до травня 2021 року.
Одразу після "травневих" з подачі Зеленського і під наглядом усе того ж Єрмака у Києві почалась велика спецоперація зі спецефектами, десятками обшуків, вламуванням додому до соратника Кличка Артура Палатного тощо, тощо.
Апофеозом і символом київських подій став тихий але помітний дзвінок співробітника київського СБУ у двері київського мера вранці 18 травня.
Так, обшуки були в іншій справі, в іншій квартирі, на іншому поверсі. Але саме того дня невидиму охоронну лінію перед дверима мера було перетнуто.
Про те, як мер Києва відреагував на візит непрошених гостей, для чого Зеленському послаблення Кличка, буде він оборонятись чи атакувати, хто тепер "смотрящий" за Києвом і чи готовий Віталій Володимирович втілити свою мрію зразка 2014-го і стати президентом, "Українська правда" запитала у нього самого.
Відповіді читайте в ексклюзивному інтерв’ю мера Києва Віталія Кличка.
"Ми не бачилися з президентом півроку. Єрмак не відповідає на СМС"
– Почнемо з обшуків, які тривають у КМДА, на комунальних підприємствах, у ваших друзів. Чи говорили ви про це все з президентом і головою Офісу?
– Так складається ситуація, що я відповідальний за ключовий регіон в Україні – Київ. Кожен десятий українець живе в нашому місті, живе в столиці. І від ситуації в столиці залежить дуже багато.
Від столиці залежить взагалі ситуація і по кожному регіону. У мене багато питань є, що стосується розвитку столиці, що стосується регіону, поточні питання. Але, на жаль, я вже майже півроку президента не бачив. І за останній тиждень такої розмови не було.
– І з головою ОПУ Єрмаком не розмовляли?
– Бачились десь місяць, може, півтора тому. На СМС не відповідає. Я розумію, що він зайнятий, багато справ, я думаю, не вистачає часу.
– Ви були, наприклад, на відкритті синагоги разом у минулу п’ятницю, де Андрій Борисович виступав. Не було можливості там перетнутися і задати питання, що все ж таки відбувається?
– Там була інша мета заходу. На цьому заході ми дійсно бачили один одного, але не спілкувалися.
– Це вже не перше загострення ваших відносин з Офісом президента. Що стало причиною цього разу?
– Я переконаний в тому, що це політичні речі. Я вважаю, тут немає нічого персонального, виключно політика. Є таке прислів’я, ще колись Наполеон казав: "Хто контролює Париж, той контролює Францію".
Я розумію, що це все питання контролю, питання керування містом. Кожна з політичних партій намагається це робити.
Місцеві вибори вже пройшли і правляча партія отримала в Києві не першу, і не другу, і не третю позицію.
– Стосовно згаданих нами обшуків є дуже багато різних версій. Одна з них така: ще минулого року "смотрящими" за Києвом від Банкової були представлені двоє людей – бізнесмен Денис Комарницький і депутат Микола Тищенко. І нібито обшуки тривають і через те, що в ОПУ не задоволені результатами роботи Комарницького і Тищенка – тому їм шукають заміну. Можете пояснити, де тут правда, а де ні?
– Це все на рівні чуток і ці чутки якісь непідтверджені. І з паном Тищенком, і з Комарницьким вже декілька місяців не зустрічався, не бачив їх. Тому я не знаю, про які потоки і "смотрящих" ви говорите.
Всі говорять – якісь "потоки", "це боротьба", "розподіл сфер", "фінансовий розподіл". Я одне можу сказати, що це умисно зманіпульована ситуація. Я переконаний в тому, що підґрунтям цього напруження є виключно політична складова.
– Ви говорите про політичну складову, але ситуативно ви змогли домовитися з владою. Наприклад, у Києві є п’ять голів районів з боку Офісу президента, є п’ять голів з вашого боку. Ви віддали досить цікаві комісії "Слузі народу", незважаючи на їхній поганий результат на виборах. Все ж якось всіх влаштовувало до останнього часу?
– Поясню. Кожна політична партія, яка є представником в Київраді, претендує на ті чи інші посади. Я розумію, що як київський міський голова, я повинен знаходити компроміс і вибудовувати ту модель співпраці, яка повинна працювати.
Моє завдання – не воювати ні в якому разі. Моє завдання – об’єднати всіх депутатів, представників громади для того, щоб максимально реалізувати очікування киян.
Я хочу сказати, що Київська міська рада – виключно господарчий орган, і наше завдання не політичне. Наші завдання – це економічні і господарчі питання.
У нас чіткі вимоги і виклики в місті, які нам потрібно подолати. І в цьому напрямку я роблю все можливе для того, щоб Київрада знаходила шляхи працювати один з одним.
Враховуючи те, що в кожної політичної сили є амбіції, є бажання, це моє вже завдання зробити таку конфігурацію, щоб і Київська міська рада працювала. І я, як київський міський голова, працював з Офісом президента, і з прем’єр-міністром, зі всіма гілками влади.
Читайте також: Пробний удар. Хто збирає партію мерів
– Ви говорите про політичний компроміс. Як перший заступник голови КМДА Олексій Кулеба, а також в.о. керівника КП "Київблагоустрій" пан Бойко отримали свої посади? Це ваш компроміс із Єрмаком? Ви ж знаєте, що Кулебу і Бойка пов’язують із головою ОПУ?
– Я можу розказати вам таку історію, мені немає чого ховати. До благоустрою багато питань. Це одне із таких підприємств, де багато корупційних речей відбувається по цим МАФам, по торгівлі… Моє завдання, як київського міського голови, зробити зміни, щоб це не відбувалося.
У мене була розмова ще рік тому, і одна з таких розмов така: "благоустрій, що там таке"? Я кажу – там багато питань було ще до минулого керівництва.
– Вибачте, а хто це вас питав?
– Це розмова з Єрмаком. Я звернувся, кажу: "Знаєте, що? Дайте мені людину, я обов’язково подивлюсь на цю людину, чи вона відповідає ключовим вимогам. Він повинен бути принциповий і ефективний". Пройшло, може, місяць і ми повернулися до цієї розмови, і Єрмак каже: "У мене є людина, можеш розглянути?"
Я зустрівся, проговорив і відверто хочу сказати, що мені сподобався Кулеба. Більш того, я дуже обережно підходжу – дав завдання і побачив людину, яка дійсно гарно відноситься до своєї справи.
Місяць-два-три проходить, я дивлюсь, людина дійсно намагається показати результат.
– Зараз Олексій Кулеба – один із головних претендентів на ваше заміщення у КМДА. Ви про це чули?
– Я з Кулебою на цю тему говорив. Кажу: "О, там чутки ходять, що ти головний претендент". Підколював його (сміється). Він каже: "Віталій Володимирович, знаєте що? Відверто хочу сказати – я нікуди не претендую, я дякую вам за довіру, що ви взяли мене в команду, я працюю ефективно і намагаюся зробити це краще. Якщо десь будуть якісь пропозиції, я можу чітко вам сказати, на ці пропозиції я не погоджуюся і вдячний вам, що ви мені довіряєте".
"Вадим Столар впливав на достатньо велику групу депутатів у Київраді"
– Ви самі сказали, що вже декілька місяців не бачились з Тищенком і Комарницьким. А стосовно чого ви з ними зустрічались?
– Я кожного дня зустрічаюсь з великою кількістю людей, ви можете подивитись мій графік. Приходять пропозиції, приходять проєкти, приходять багато людей, і в цьому напрямку я зустрічаюсь.
Більше того, народні депутати приходять, представники різних фракцій, зранку до вечора – це комунікації.
Я чітко не пам’ятаю…
– Про вибори була розмова? Можливо, про коаліцію "Слуги народу" і "УДАРу" в Київраді?
– Розмови такі були.
– Саме Тищенко вів ці переговори, так?
– Всі намагались зробити якусь коаліцію. І в головному офісі країни.
Я чітко сказав: моє завдання – не робити ніякої опозиції, ми повинні об’єднувати всі політичні цілі заради змін у Києві. І така політична конфігурація "коаліція-опозиція" – це не до міської ради.
– А Комарницький в якості кого до вас приходив? Який статус у цієї людини?
– Він не приходив… Я десь з ним зустрівся…
– Ну тобто він "смотрящий"? Його так називають. Ми хочемо вас, як головного у місті, запитати про реальну роль Комарницького і вплив.
– Постійно якісь спекуляції. "Смотрящий", "підсматрівающий"... Одну річ можу сказати: всі рішення, які приймаються в місті, приймаються в цьому кабінеті.
Немає людини, ніколи не буде, яка буде вказувати мені, що робити. Можуть приходити різні пропозиції, я чую всіх. Але я залежний виключно від громади.
– З якими пропозиціями приходив Комарницький?Наприклад, давайте поділимо якусь забудову, дайте якийсь дозвіл на будову чогось?
– Ні в якому разі. Вибачте, будь ласка, що стосується забудов – чіткий алгоритм. Якщо люди приходять з пропозиціями, кажу: ми робимо виключно відповідно до букви закону.
Більш того, деякі бізнесмени приходять і кажуть: вибачте, у нас є весь пакет документів, все відповідно до закону, є рішення суду, ми відсудились і так далі.
Я кажу, що згодний на це тільки в одному випадку: якщо громада буде підтримувати це рішення, якщо будуть громадські обговорення, незважаючи на те, що у вас всі дозвільні документи є.
Ми зараз запровадили механізм при архітектурі – містобудівна рада, в яку "аксакали" входять. І якщо вони приймають відповідне рішення, і громада не проти, тільки в цьому напрямку ми можемо дозволяти щось.
В іншому напрямку, я кажу відверто для кожного бізнесмена: знаєте, це несправедливо. Ви заробляєте гроші, але я буду платити перед громадою міста Києва своїм авторитетом.
– А Вадиму Столару ви теж так говорили?
– Я всім кажу. У мене немає виключення.
– Не секрет, що Столар певний час мав вплив на вас. Ви з ним дружили, ми бачили відео за вашої участі на його дні народженні. Зараз, я так розумію, ви побили горщики. Наші джерела припускають, що Столар зараз допомагає Офісу воювати з вами...
– Я також чув, що він відвідує Офіс, з кимось там спілкується. Більше інформації у мене немає.
– Ви зі Столаром тепер не спілкуєтеся?
– Останній раз я з ним бачився десь півтора роки тому.
– Який був його вплив раніше на столицю?
– Ну по-перше, прямо чи опосередковано він впливав на достатньо велику групу депутатів, які голосували в Київраді. При чому депутатів різних фракцій.
І в цьому контексті при прийнятті тих чи інших рішень я зустрічався з цими людьми і пояснював, чому те чи інше рішення потрібне місту.
– Зараз Столар впливає якось на Київраду?
– Зараз, наскільки я знаю, у нього своїх представників немає.
Я чув, що він вів якихось людей за списками Андрія Пальчевського. Я не стверджую, але таке чув.
"Мені також цікаво, чому у нас напружені стосунки із Зеленським"
– Чому ви і Зеленський так одне одного не любите?
– Чому? (робить паузу) У мене ніяких немає…
– Ви ж ображались на його жарти в "95 кварталі"?
– Я не є прихильником "95 кварталу", багато жартів були нижче плінтуса. Відверто хочу сказати, мені було неприємно чути ці жарти. Я навіть зустрів… як його, без зачіски той...
– Кошового?
– Кошового. Ми з братом були на якомусь дні народження, де він розважав публіку.
Кажу йому: "ну ти жартуєш, приміряєш мій пояс".
Після цього він почав говорити: "Клички мене впіймали вдвох і хотіли побити".
Я на цю тему кажу: щоб мені когось побити, у них грошей не вистачає на це. Я, як професійний спортсмен, бити просто так не можу – тільки за великі гроші, яких навіть у цих хлопців не знайдеться.
– Те, що ви Зеленського не поб’єте, ми зрозуміли. Але чому у вас такі напружені стосунки?
– Це питання для мене також дуже цікаве. Чому? Думаю, що через те, що я не є представником цієї влади.
По-друге, багато речей їх дратують. Наприклад, коли місто сказало, що готове допомогти уряду у закупівлі вакцин. Я використовував свої зв’язки.
Більш того, потім були розіслані листи, що єдиним контрагентом з закупівлі вакцини може виступати виключно уряд.
Ми допомагаємо, але як у випадку локдауну, і як у випадку вакцини, це сприймається як перевищення повноважень Кличком.
– Щодо перевищення повноважень. Ви сказали, що останній ваш контакт з президентом був півроку тому. Наскільки нам відомо, ця історія пов’язана із відкриттям найбільшого флагштоку України. Ви чомусь вирішили відкрити його раніше Дня прапора і зробили з цього власну піар-акцію. Що викликало, звичайно, подив ОПУ – вони потім були змушені відкривали флагшток в іншому місці. Чи не принизили ви такими діями президента? Суто з позиції субординації?
– По-перше, я хотів би з того почати, що флагшток місто будувало за свої гроші, проєкт ми зробили. Більше того, враховуючи субординацію, я прийшов і запропонував Володимиру Олександровичу Зеленському брати участь.
У нас була дискусія, чому ввечері ми повинні відкрити флагшток. Це не ми придумали, головні флагштоки різних країнах відкривались ввечері, коли підсвітка, коли виглядає акцент на прапорі.
Наступного дня День державного прапора, де спочатку приспускають прапори, а потім біля кожної адміністрації ці прапори підіймаються. І на першу, і на другу церемонію був прописаний сценарій, де я запропонував, і ці листи є, і передав президенту, в Офіс президента ці пропозиції.
Я не знаю, це емоційно сприймається чи не емоційно. Я переконаний, що у відкритті головного флагштоку мав брати участь президент.
Читайте також: Третя столична війна. Для чого Зеленський тисне на Кличка
"Є люди, які кажуть: "Давай, іди на президента"
– Ще однією причиною конфлікту з ОПУ називають ваші президентські амбіції. Скажіть, будь ласка, чи вони дійсно є?
– Відповідаю на це питання. Багато чуток, багато спекуляцій. По-перше, у нас вибори президента будуть через 3 роки.
– Готуйте санчата влітку...
– За 3 роки може відбутися стільки різних подій і всього іншого! По-друге, ті, хто до мене підходять і кажуть: "Давай, іди на президента". Я їм кажу: "Що я вам поганого зробив"? (сміється)
Це така напруженість, така відповідальність і за внутрішню політику, і за зовнішню. Ворогу не побажаєш, яке там складне навантаження.
Це не привілеї. Це випробування.
По-друге, я ніколи не говорив, що буду на наступних виборах балотуватися у президенти. Я довго жив за кордоном – в Америці та Німеччині.
Я повернувся, тому що хочу жити в Україні. В тій країні, де в мене батьки, де в мене друзі, де мій менталітет. І я щиро ставлю собі запитання: чому Польща, Чехія, Словаччина змогли робити реформи у дуже короткий термін, а ми лише декларуємо?
Є гарне прислів’я: хочеш зробити добре – зроби сам.
– Віталію Володимировичу, зараз ваші слова звучать як президентський спіч.
– Тому я знаходжуся у політиці. Ця риторика може комусь не сподобатися, але я хочу зробити з Києва європейське місто. Я роблю все для цього, я живу в цьому кабінеті і у мене немає часу для друзів, родини і так далі.
Я знаю зі спорту: хочеш отримати результат – повинен віддатися на 110% справі. Лише так ти можеш бути кращим. Тому роблю все, щоб змінити Київ.
Але Київ – це серце країни і від змін, реформ столиці, від задоволення людей залежить також ситуація у інших містах і селах...
– Віталію Володимировичу…
– ...Я хочу відповісти. "У 2014 році у вас була можливість стати президентом". Це я чую кожного дня, ви не уявляєте, скільки разів мої партійці дорікали мені, чому я відмовився!
Я переконаний у кожному своєму кроці. І до сьогоднішнього дня переконаний, що я тоді правильно зробив, тому що дивно виглядає, коли під час Майдану ми стоїмо по одну сторону барикад, а коли країна розколюється, ми маємо анексію Криму та бойові дії на сході – політики починають мірятися амбіціями.
Я був переконаний, що одна людина має взяти на себе відповідальність, щоб відстояти виклики, які були...
– У жовтні 2013 року з трибуни Верховної Ради ви заявили, що йдете у президенти. Але ні у 2014-му, ні в 2019-му участі на президентських виборах ви не брали. То коли ви йдете, Віталію Володимировичу?
– (посміхається) Я одне можу сказати. Я взяв відповідальність за місто Київ, і буде нечесно все кидати і розказувати, що у мене є кращі амбіції.
З міста Києва я роблю європейське місто. Коли мені це вдасться зробити – потім будемо говорити на цю тему. Якщо не вдасться – вибачте, будь ласка, але бажання щодо президентства є у багатьох людей.
– Навіщо ж тоді розгортати виборчий штаб? За нашої інформацією він працює уже не один місяць...
– У вас некоректна інформація, у мене немає передвиборчого штабу. Але є інша складова: закінчення виборів означає підготовку до наступних виборів.
І я говорю про це зараз відкрито: ми готуємося до наступних парламентських виборів.
– Партія "УДАР"?
– Так, партія "УДАР". Ми зараз працюємо над тим, щоб відродити наші осередки у всіх областях, щоб взяти участь на строкових чи дострокових виборів до Верховної Ради.
У нас парламентсько-президентська держава, тому нам обов'язково треба представники у Верховній Раді, які представлятимуть нашу політичну силу. Це ще один інструмент для втілення реформ у Києві. Без цього інструменту достатньо складно.
– Чи правильно розуміємо, що американський політтехнолог Джордж Бірнбаум займається підготовкою партії "УДАР" до парламентських виборів?
– Він консультує мене.
– Я так розумію, що Бірнбаум готує для вас перехід від парламентських виборів до президентських – є така ідея, так?
– Слухайте, ми зараз починаємо спекулювати, що буде завтра чи післязавтра. Це все не більше, ніж роздуми…
– А що змусить вас зробити такий крок, щоб стати офіційним конкурентом Володимиру Зеленському, який очевидно йде на другий термін?
– По-перше, Зеленський ніде не говорив, що буде знову йти на вибори.
По-друге, я відверто скажу, що розмов про президентські вибори я ні з ким не вів. У мене немає виборчого штабу, який готує мене до президентських виборів.
– Ви декілька хвилин тому розповідали, що деякі люди з вашої команди спонукають вас йти на вибори…
– Ні, не спонукають (сміється). Не так. Я не буду приховувати, деякі люди приходять, починають розказувати: "Віталій, давай, іди". Я кажу: "Хлопці, вибачте, але що я вам зробив"? (сміється)
"У мене було багато пропозицій від інших сил: "Віталій, йдем разом"
– Які у вас зараз відносини із Петром Порошенком?
– Я спілкуюся з усіма лідерами парламентських фракцій, тому ми спілкуємося.
– Чи правда, що у вас була розмова з Порошенком, де він натякав, що не піде на вибори президента, і публічно готовий підтримати вас?
– Ні, у мене таких розмов не було.
– Чи є у вас образа на Порошенка за ті часи, коли він був президентом, а ви – головою його партії?
– Ображатися на когось взагалі невдячна справа. Після того, як були вибори 2019-го року, були різні пропозиції і від Порошенка, і від представників інших сил: "Віталій, йдем разом".
Я в цьому напрямку казав відверто, що я буду відбудовувати свою політичну силу для того, щоб самостійно йти до парламенту.
– Останні події з обшуками та конфліктами з ОПУ можуть знову зблизити вас з Порошенком?
– Об’єднуватися, щоб воювати проти когось… Мені здається, що такий шлях неправильний.
Але скажу так: у мене близькі відносини з кожною політичною силою, які відстоюють європейські цінності. Ми з ними спілкуємося і координуємо наші дії.
– І вже останні запитання. Вони особисті. Ви багато говорили про те, що хочете жити в Україні, будуєте європейську столицю і так далі. Але ваша сім’я, ваші діти весь час перебувають за кордоном. Що не так з Києвом? Чому вони не хочуть переїжджати сюди?
– Коли є вільний час, на канікулах – вони завжди приїжджають. Старший син навіть практику проходив у Києві в одній бізнес-компанії. Знаєте, комусь це подобається, чи ні, але як батько – що я можу дати своїй дитині? Хтось думає – гроші, хтось – спадщину. А найголовніше – це гарна освіта.
– Тобто з освітою у Києві щось не так?
– Я відверто кажу: моє завдання дати найкращу освіту своїм дітям. Одне можу сказати: мої діти патріоти України. Вони люблять Україну, вони українці, ну так склалося – вони навчаються за кордоном.
Вибачте, будь ласка, але я народився у Киргизії, але це не означає, що я не українець.
– То ваші діти повернуться в Україну?
– Вони живуть тут. Вони лише вчаться за кордоном.
Роман Кравець, Севгіль Мусаєва, УП
