МН17, Скрипали и Навальный. Как Bellingcat раскрывает тайны через математику и Google
Відколи в Білорусі затримали 33 членів російської приватної військової компанії Вагнера, частина з яких воювала на Сході, в українському суспільстві на ще одне запитання стало більше.
І звучить воно приблизно так – чи зірвав Офіс президента операцію із затримання "вагнерівців", над яким працювали українські спецслужби?
Надія почути відповідь на це запитання з’явилась після того, як один з розслідувачів Bellingcat, Христо Грозєв, анонсував новий документальний фільм.
"Ми побачили, як хороша частина вашої військової розвідки разом з хорошою частиною СБУ придумали план, як обдурити, розіграти ГРУ, ФСБ та "вагнерівців", – розповів Грозєв.
І додав, що здивувався, коли СБУ заявила про свою непричетність до спецоперації. Бо в такий спосіб Україна відмовилась від "хорошого проекту, який зробив із російських спецслужб посміховисько і клоунів".
Офіційної дати виходу фільму в Bellingcat не озвучували і попросили українських журналістів не турбувати їх запитаннями до завершення роботи.
"Українська правда" детально розповідає про "арабське коріння" Bellingcat, пояснює, як журналістам вдається розкривати таємниці через математику та Google і головне – чи варто їм довіряти.
*для тих, хто не читає довгі тексти, 9 речень про головне наприкінці матеріалу
Хто такі Bellingcat?
Історія одних з найвідоміших нині розслідувачів почалась з одного британця та подій, що розгорнулися за понад 2 тисячі кілометрів від нього – Арабської весни.
Еліот Гіґґінс, який задовго до ковідних локдаунів працював системним адміністратором зі своєї вітальні, одержимо шукав в інтернеті відео, які б давали розуміння, що відбувається на протестах і повстаннях арабського світу. На досліджуваних кадрах не завжди були активні бойові дії, часом і дещо значно гірше – загиблі сирійські діти, на тілах яких Еліот намагався відшукати сліди застосування зарину, бойового нервово-паралітичного газу.
З 2011 року він ділився роздобутою інформацією на форумах під ніком Brown Moses. А за рік, у 2012, створив однойменний блог, у якому публікував результати своїх розслідувань. Методи його роботи, як на 2011-2012, були доволі нетиповими: замість аналізу документів чи прихованої "прослушки", що допомагає журналістам-розслідувачам докопатися до правди, Еліот прискіпливо гортав відео на YouTube та багато гуглив. А потім – співставляв факти.
"Я був одним з перших, хто зрозумів, що можна подивитися відеозапис, звернутися до Google Earth і з'ясувати, де це було знято", – розповідав британець.
Ще до створення Bellingcat колишній сисадмін довів, що сирійська армія використовує особливо небезпечні для мирного населення та заборонені в багатьох країнах касетні бомби, а сирійські повстанці отримують хорватську зброю контрабандним шляхом. На перший факт згодом у своєму аналізі щодо використання хімічної зброї в Сирії спиралась міжнародна організація Human Rights Watch, на другий – журналісти американської газети The New York Times та британської Times.
Остання публікація на Brown Moses Blog, який Еліот вів з 2012 року, датована 15 липня 2014-го – у ній він анонсує збір коштів на свій новий проект, Bellingcat. Цьогоріч Bellingcat виповниться вже 8 років.
Офіційно Bellingcat – це всесвітньо відомий колектив розслідувачів, дослідників і громадянських журналістів, які у своїй роботі послуговуються відкритими джерелами та соцмережами. Неофіційно – "люди, що мають ноутбуки та вільний час". Усього в штаті Bellingcat 18 працівників, ще понад 30 співпрацюють з Bellingcat по всьому світу.
"Значною мірою в нашому аналізі немає нічого особливо важкого. Це гра "знайди кілька відмінностей" для дорослих", – скромно розповідав Еліот на початку 2021-го.
Bellingcat отримує гроші на свою роботу від кількох неурядових організацій, журналістів, що беруть участь в їхніх тренінгах, і прихильників на платформі Patreon. З найвідоміших донорів Bellingcat – американська організація NED, яка щорічно видає гранти в 90 країн світу, та фонд Джорджа Сороса Open Society Foundations.
На Patreon Bellingcat має відносно небагато жертводавців, близько 1,4 тисячі, які щомісяця підтримують проект на 12 тисяч доларів. Для порівняння, українському Youtube-проекту "Телебачення Торонто" на Patreon щомісяця донатять трохи більше 10,5 тисяч доларів, екслідеру одеського "Правого сектору" Сергію Стерненку – 4 тисячі.
Роботу Bellingcat неодноразово визнавали на міжнародному рівні. Розслідувачі завоювали німецьку премію Hanns Joachim Friedrichs Award у 2015, європейську European Press Prize в категорії інновацій і розслідувань у 2017 і 2019 відповідно, премію Machiavelli Award за надзвичайні досягнення та інноваційні способи проведення журналістських розслідувань у 2020 та ще чимало нагород, зокрема за найкращі подкасти.
І останнє, що треба знати про Bellingcat перед тим, як ознайомитись з їхніми розслідуваннями – історію їхньої назви. Bellingcat – це скорочений варіант назви відомої байки "Belling the Cat" ("Навісити дзвіночок на кота"), яку Еліоту переповів його друг-письменник Пітер Джукс. За сюжетом, зграя мишей, що боїться великого надокучливого кота, вирішує почепити йому на шию дзвіночок – так миші завчасно знатимуть про наближення чотирилапого.
"Але тоді вони усвідомили, що не мають плану, як реалізувати цей задум, бо це – лише ідея. Тож Пітер подумав, що ми б могли навчати людей, як почепити дзвіночок на шию кота", – пояснював Еліот.
Збиття літака рейсу MH17 над Україною
17 липня 2014 року в небі над окупованою Донеччиною зенітний ракетний комплекс "Бук" збив літак рейсу МН17 і забрав життя 298 людей. Увесь цивілізований світ звинуватив у катастрофі підконтрольних Росії сепаратистів, сама Росія – українських військових.
Еліот, який тоді тільки-но запустив Bellingcat і збирався присвятити себе вивченню війни в Сирії, побачив запеклі інтернет-дискусії навколо збиття Боїнга і не втримався – почав досліджувати геолокації оприлюднених відео.
За допомогою чисельних фото та відео, які росіяни викладали в соцмережі, Bellingcat вдалось знайти "Бук" у колоні військової техніки, що проїжджала по РФ маршрутом Курськ-Мілерово 23-25 червня 2014-го. А за кілька днів у такий же спосіб, але тепер за публікаціями з окупованої частини України, розслідувачі відстежили переміщення того самого "Буку" з Донецька до Сніжного та встановили місце запуску ракети.
Усе просто: 17 липня між 9:40 і 11 ранку "Бук" на червоному трейлері сфотографували в Донецьку, об 11:40 відео схожого трейлера опублікували в Зугресі, потім у Торезі (нині Чистякове) та врешті у Сніжному, неподалік якого збили MH17. Визначити або підтвердити приблизний час знайдених фото допоміг сонячний калькулятор SunCalc та іноземні журналісти, які на той момент працювали поблизу Сніжного.
Місце запуску підказав місцевий Twitter-акаунт "Х*евый Торез" – він виклав фотографію з білим димовим слідом від ракети, що надіслав підписник. Супутникові знімки, випущені ЗМІ та розвідкою США, та знов таки іноземні журналісти, що працювали на місці, дозволили ідентифікувати дорогу, якою 17 липня їхав "Бук", сліди його гусениць і випалену ділянку трави в полі, з якого потенційно запускали ракету.
Так за рік після катастрофи, у жовтні 2015-го, Bellingcat довів, що "Бук" завезли на окуповану територію України з Росії, а саме з 53 зенітно-ракетної бригади, що базувалась під Курськом. До окупованого Сніжного ракетна установка доїхала на трейлері, а після – самостійно рушила на південь від міста, де о 16:20 випустила ракету "земля-повітря" і збила МН17.
Міжнародна слідча група, яка розслідує катастрофу, підтвердила завезення "Буку" з Росії лише за три роки, у травні 2018-го.
До речі, у своїй першій великій доповіді по МН17 Bellingcat доволі різко пройшовся по Росії: мовляв, у найкращому випадку, її версії щодо українських військових є глибоко помилковими, у найгіршому – навмисними спробами ввести суспільство в оману. Надалі риторика як Bellingcat, так і самого Еліота щодо РФ ставала все радикальнішою.
Bellingcat не зупинив своє розслідування щодо МН17 на етапі ідентифікації місця та способу збиття Боїнга. За 4 роки, влітку 2019-го, розслідувачі за допомогою перехоплених СБУ розмов ідентифікували 12 бойовиків, які могли бути причетні до збиття літака. Чотирьох з них того ж дня назвало підозрюваними офіційне слідство.
Читайте також: Катастрофа MH-17. Перші офіційні підозрювані і нові подробиці від Bellingcat
Міжнародний суд ООН планує завершити розгляд справи МН17 не раніше 2023 року.
Обстріли українських військових на Сході, 14 липня-8 серпня 2014
Липень-серпень 2014 року – фаза активного бойового конфлікту на Сході України. Збиття українського Ан-26 та малазійського Боїнга рейсу МН17, звільнення українських населених пунктів та масові обстріли військових і цивільних.
РНБО заявляло – стріляють з-за кордону, Росія по кілька годин працює важкою артилерією. Сама Росія усе заперечувала, як і нині, на восьмому році війни.
Bellingcat взявся за детальний аналіз супутникових знімків прикордонних територій України та Росії від DigitalGlobe, відеозаписів на YouTube та VKontakte, повідомлень місцевих ЗМІ, карти конфлікту впродовж 14 липня-8 серпня і знайшов суттєві докази того, що артилерія стріляла по українських військових з території Росії.
Ключові точки артилерійських атак журналісти визначали за допомогою супутникових знімків – на територіях, що зазнали найбільше ударів, залишились помітні скупчення воронок. Зокрема так було з Амвросіївкою на Донеччині – в українських ЗМІ та в соцмережах Bellingcat побачив повідомлення про обстріл українських військових артилерією РФ.
Розслідувачі знайшли на супутникових знімках скупчення воронок на південь від Амвросіївки, порахували їх (усього 330), проаналізували, визначили середню траєкторію руху снарядів і вирахували, що з огляду на такі розрахунки снаряд запустили з відстані 14,6 кілометра від воронок. У цій точці, знов таки за супутниковими знімками, журналісти виявили випалені ділянки землі – які зазвичай лишаються після сильного нагріву систем залпового вогню.
Ця географічна точка знаходилась на території Росії, за 750 метрів від хутора Селезньов Ростовської області.
Наприкінці серпня 2014-го НАТО вперше визнало, що по Україні стріляє російська артилерія. Україна постійно публікує докази присутності російських військових на Сході. Війна триває вже восьмий рік.
Отруєння Скрипалів у Солсбері
4 березня 2018 року у британському містечку Солсбері нервово-паралітичною речовиною "Новичок" отруїли колишнього російського шпигуна Сергія Скрипаля та його доньку Юлію. Обоє вижили та за кілька місяців вийшли з лікарні, на відміну від наступних жертв "Новичка".
Стартовий крок до розкриття справи зробила британська поліція, яка на початку вересня 2018-го опублікувала фото та назвала імена перших підозрюваних в отруєнні Скрипалів – Александра Петрова та Руслана Боширова. На екранах росТВ більш відомі як прості хлопці, що вирішили "відірватись" у Лондоні та помилуватись 123-метровим шпилем собору в Солсбері.
Журналісти Bellingcat разом з російськими розслідувачами The Insider почали шукати російських поціновувачів британської готики і одразу наткнулись на кілька цікавих речей.
Зокрема на те, що Петров і Боширов отримали паспорти в привілейованому відділенні міграційної служби, купили квитки на "заплановану" поїздку за день до вильоту, були арештовані в Нідерландах і мають чималу історію закордонних подорожей в особливі дати. Наприклад, Петров літав в Нідерланди у ті дні 2016 року, коли країна на референдумі голосувала за асоціацію України з ЄС. І ще одна цікава деталь – паспорти чоловіків відрізнялись усього на всього однією цифрою.
Але найцікавіше в цій історії те, ким насправді були Петров і Боширов. Щоб встановити їхні особи, журналісти гортали фотографії випускників військових училищ, підключали всі доступні для Bellingcat бази даних, отримували через свої джерела витяги та копії паспортів і звертались за фотоекспертизою.
Зокрема, "Боширова", спершу побачили на фотографії Далекосхідного вищого загальновійськового командного училища в Чечні, а потім за пов’язаною інформацією – вік, адреса – відшукали у списку випускників зі званням "Герой Росії", де він був зовсім під іншим іменем. Отримавши зі своїх джерел копію паспорта цієї людини, журналісти впевнились: "Боширов" – це Анатолій Чепіга.
Bellingcat та The Insider довели, що російські туристи Александр Петров і Руслан Боширов, яких Велика Британія підозрює в отруєнні Скрипалів – співробітники Головного розвідувального управління РФ під іменами Александр Мішкін та Анатолій Чепіга.
Читайте також: "Боширов"-Чепіга і "Петров"-Мішкін. Що відомо про пригоди "солсберійських туристів"
За півроку Bellingcat назвав третього підозрюваного в отруєнні Скрипалів – працівника ГРУ РФ Дениса Сергєєва, який закордоном працював під підставним іменем "Сергій Федотов".
За даними британських ЗМІ, в отруєнні Скрипалів поліція підозрює п’ятьох людей. Будинок, у якому Скрипаль жив до отруєння, нещодавно викупила місцева влада – після ремонту його знову виставлять на продаж.
Збиття літака МАУ в Ірані
8 січня 2020 року літак Тегеран-Київ української компанії МАУ розбився в Ірані – усі 176 людей на борту загинули, 11 з них були українцями.
До офіційної заяви Ірану, що вийшла на четвертий день після катастрофи, версій падіння літака було чимало: від технічної несправності та помилки пілота, у що категорично не вірили в МАУ, до теракту чи випущеної ракети, про що натякали США.
Тим часом у соцмережах активно поширювали відео, на якому ракета нібито врізається в літак МАУ і вибухає. Однак без будь-якої додаткової інформації про місце і час зйомки пристати на таку версію було складно. Принаймні, поки його не геолокував Bellingcat.
Bellingcat довів, що поширюване в мережі відео справді зняте в передмісті Тегерану, неподалік Міжнародного аеропорту Імама Хомейні, з якого вилетів український літак. А також припустив, що ракету могли випустити з секретної бази Ірану.
Встановити місце запису відео допомогли невисокі білі будинки в кадрі – вони збігались з будинками на супутникових знімках цього району, а місце запуску ракети – математика.
"Спираючись на візуальну оцінку швидкості руху ракети та співставляючи її із даними щодо фактичної швидкості ТОР-М, я розрахував її траєкторію – відстань від місця запуску ракети становила приблизно 6,5 кілометра. Кандидат один: секретна база IRSG", – написав своєму Twitter журналіст Bellingcat Христо Грозєв.
Припущення Bellingcat щодо секретної бази Ірану виявились правдивими. Визнаючи, що Іран збив літак МАУ, міністр закордонних справ Джавад Заріф заявив, що військові сприйняли літак за "ворожу ціль", що насувалась на базу елітного військового підрозділу. І спробували перекласти частину відповідальності на США, які за кілька днів до катастрофи авіаударом вбили керівника елітних іранських сил "Кудс" Кассема Сулеймані.
За рік після катастрофи, у березні 2021, Іран оприлюднив остаточний звіт про падіння літака рейсу Тегеран-Київ, у якому причиною збиття літака назвав помилку оператора протиповітряної оборони. Україна розкритикувала цей звіт.
Отруєння Навального
У кінці серпня 2020 року в Росії отруїли найвідомішого опозиційного політика Олексія Навального.
Перші два дні на ШВЛ він провів у реанімації Омська, де екстрено сів літак, яким він повертався до Москви. Ще місяць – у відомій німецькій клініці "Шаріте", і не дарма. Російські лікарі виключали варіант навмисного отруєння політика, натомість німецькі – знайшли в його організмі сліди речовини, що нагадувала "Новичок".
За версією Bellingcat та ще кількох ЗМІ, Навального намагались вбити щонайменше 8 оперативників секретного відділу Федеральної служби безпеки РФ, які працювали під прикриттям Інституту криміналістики. Їх вдалось відстежити за місцем і часом телефонних розмов.
Оперативники слідкували за політиком щонайменше з січня 2017 року, відколи він оголосив про свої плани балотуватися у президенти, заявляють журналісти. Після того, як ЦВК відмовилась реєструвати Навального кандидатом, стеження припинилось, у 2020 – відновилось.
За даними Bellingcat, найгучніше отруєння Росії 2020 року сталось у Томську 19 серпня, за день до того, як Навальний мав повернутись до Москви. У цю поїздку за ним полетіли троє оперативників – Олексій Александров, Іван Осипов, Володимир Паняєв.
Під час цієї поїздки в оперативників було два сплески телефонної активності – 16 серпня, останній день команди Навального в Новосибірську, та 19 серпня, ймовірний день отруєння. На зв’язок виходили ті члени команди, які залишились у Москві або іншому місті – троє оперативників, які працювали на місці, користувались "лівими телефонами", які було складно відстежити.
Однак у цій історії знайшлась людина, яка двічі увімкнула свій справжній телефон і засвітила геолокацію – Александров. Перший раз він знаходився біля готелю в Новосибірську, де мала жити керівниця розслідувань створеного Навальним ФБК Марія Певчих, другий – біля готелю Xander, у якому Навальний зупинився в Томську.
Російські розслідувачі The Insider припускають, що "Новичок" Навальному нанесли на білизну, яку він здавав у хімчистку в Томську.
Після виходу розслідування про Навального Bellingcat продовжили досліджувати історії оперативників – журналісти запідозрили їх у вбивстві трьох активістів і двох спробах отруєння російського політика Володимира Кара-Мурзи.
У Росії не відкрили справу про отруєння Навального, натомість – оновили справу проти Навального. Після повернення з Німеччини політику дали понад 2,5 роки в’язниці.
А тепер усе те саме, але коротко:
Майже 8 років тому Bellingcat заснував британець Еліот Гіґґінс – у минулому системний адміністратор, який хотів знати більше про події Арабської весни. На постійній основі в проекті працюють лише 18 людей, гроші на свою роботу вони отримують з ґрантів, зокрема від фонду Джорджа Сороса, тренінгів для журналістів і пожертв на Patreon.
Основний викривальний інструмент Bellingcat – це аналіз відкритих даних, отриманих через звичайний пошуковик Google, DigitalGlobe, SunCalc, соцмережі.
Bellingcat розкопав або довів кілька важливих речей:
1) "Бук", яким у 2014 році збили малайзійський боїнг, був завезений в окуповане Сніжне з Росії, перед цим він проїхався по Росії маршрутом Курськ-Мілерово;
2) російська артилерія обстрілювала українських військових влітку 2014 року;
3) підозрювані в отруєнні Скрипалів Александр Петров і Руслан Боширов – не російські туристи, а співробітники ГРУ Росії Александр Мішкін та Анатолій Чепіга;
4) поширюване на початку 2020-го відео, на якому ракета влучає в літак МАУ, справді зняте неподалік місця катастрофи – іранські військові справді стріляли зі своєї бази;
5) російського опозиціонера Навального намагалися вбити 8 оперативників секретного відділу Федеральної служби безпеки РФ.
Ольга Кириленко, УП
