Возрождения, войны за землю и обыски. Директор ВДНХ Мушкин о том, что происходит с Экспоцентром

Півтора Князівства Монако, 71 середній український земельний пай або 402 футбольних поля. Це площа столичного Експоцентру.

Занадто масштабно, щоб радянська влада понад півсторіччя тому вкладалась в це будівництво просто так. Зведена на місці колишнього хутора під Києвом Виставка досягнень народного господарства мала оспівувати велич комунізму. Але виявилась значно непорушнішою за нього.

Нині це Національний комплекс "Експоцентр України", розташований в Голосіївському районі Києва. Звичне ВДНГ – більше не є офіційною назвою, але настільки закріпилось за цими 287 гектарами, що залишилось тут в якості бренду.

Експоцентр – це майже дві сотні споруд, у тому числі, пам’ятки архітектури та містобудування, фонтани, оранжереї, лісопаркова зона і навіть водонапірна башта. За минулий рік тут проводили дозвілля 3,8 мільйона людей. Щороку на території ВДНГ відбуваються виставки, фестивалі й інші заходи.

Таким – активним і шумним – він став за останні 6 років, коли на державне підприємство почали приходити люди з "недержавним" підходом до управління.

У першій половині квітня 2020 року на ВДНГ прийшли нові гості. У формі і з постановою на обшук. Причини і суть розслідування Нацполіція та СБУ досі детально не пояснювали.

"Українська правда" пішла на прогулянку Експоцентром разом із його директором – Євгеном Мушкіним. Ми попросили його показати і розповісти, що відбувається там нині. Яким був ВДНГ раніше, як він змінився, які претензії виникають до керівництва у киян і які конфлікти точаться навколо цих майже 287 га.

Перед публікацією матеріалу пресслужба Мушкіна вимагала узгодити його пряму мову. Однак відредагувала більшість фраз, фактично переписавши текст. Ми публікуємо оригінальні цитати Мушкіна.

"Кожного дня податкова могла списати з наших рахунків всі гроші"

Недалеко від першого павільйону ВДНГ – того, що з колонами і зіркою – стоїть невеличкий червоний будиночок. Одноповерховий павільйон №30 нині слугує офісом для тутешнього керівництва.

Всередині це зі смаком оформлені приміщення в стилі лофт із великою кількістю дерева, цеглою на стінах і вінтажними шкіряними кріслами. Між скляними дверима снують співробітники молодого віку. Хтось оформляє купівлю саджанців, інший – обговорює проблеми з боржником.

Загальна атмосфера контрастує як зі статусом держпідприємства, так і з історичним минулим цих приміщень.

"Ми переосмислюємо будівлі, наповнюємо їх новим змістом", – розповідає Мушкін.

За тиждень до нашої розмови атмосфера в цьому офісі напружилась. Тоді 42-річний директор, за його словами, вперше в житті зіткнувся з правоохоронцями настільки близько. Не змінюючи спокійних і рівних інтонацій, він пригадує, як почались 36-годинні обшуки:

"Мені зателефонувала дружина. Каже тремтячим голосом: якісь мужики ломляться у двері (додому – УП). Я кажу: не відкривай, я зараз буду їхати.

Потім мені телефонує людина: "Ми стоїмо у вас під дверима, ваша дружина нам не відкриває. – Правильно робить, що не відкриває, а ви хто? – Я з поліції, ми з обшуком. – Тоді я зараз скажу адвокату, нехай приїжджає, і дружина відкриє, коли буде адвокат, я зараз приїду".

Як тільки я збирався виходити з кабінету, зайшли багато людей, сказали, що обшук в офісі, і не можна піти".

Так, за словами Мушкіна, він і дізнався про існування кримінальної справи. Запевняє, що причини йому не відомі досі. В ухвалі суду, який дав дозвіл на обшуки, лише вказано, що розслідування ведеться за статтею "зловживання службовим становищем", що передбачає збитки для держпідприємства.

– Мені, насправді, спокійно, тому що я знаю, що у нас із законом все рівненько і чисто. У нас тут немає ніяких зловживань. Все, що заробляє Експоцентр, йде тільки на рахунки Експоцентру. 

– А у своїй команді ви впевнені? Не допускаєте, що може щось відбуватися за вашою спиною?

– Я в команді впевнений. Якби ви про це мене запитали 3 роки тому, тоді я б не говорив так упевнено. Зараз я вже з 12 менеджерів замінив 9.

Це далеко не єдиний радикальний захід в Експоцентрі епохи Мушкіна. Без з’ясування відносин тут прощались, наприклад, із тими, до кого виникали підозри в побутовій корупції чи крадіжках. Від недорахованої каси в туалетах до транспортних послуг з 200% націнки.

"Напевно, я коли-небудь книгу зможу написати, якими способами на державних установах і підприємствах раніше крали гроші", – посміхається директор.

Ця радикальність стала його методом боротьби зі збитковістю і занедбаністю ВДНГ. І попри запитання, які час від часу виникають у киян до Мушкіна, і про які йтиметься далі, цю боротьбу нова команда виграє.

"З 2005 року з ВДНГ пішли всі основні виставки і заходи, тому що тут не було ніякого розвитку, – описує Мушкін. – З 2005 року по 2015 рік, Експоцентр генерував по мільйону гривень збитку на рік. Не юридично, але фактично Експоцентр був банкрутом".

Кілька років підприємство ще існувало за рахунок держави, будучи неспроможним себе забезпечити. 

"Влітку ще якось тут ставили якісь батути, брали гроші за шашлики і якось зводили кінці з кінцями. А взимку з листопада по березень більшу частину співробітників виганяли за свій рахунок додому, тому що не було просто грошей їм платити заробітну плату".

У 2009 році гроші з бюджету сюди виділяти перестали. Тоді ж з'явився податковий борг, який почав зростати. У 2015 на територію прийшла нова команда на чолі з Максимом Бахматовим і Максимом Яковером, і ситуація почала змінюватись.

"На той момент бізнес тут був, але дуже мало. Тут практично всі павільйони були порожні, дуже рідко проходили заходи", – пригадує Мушкін.

Тоді ж на ВДНГ почав працювати і він – колишній менеджер інтернет-магазину техніки, кав’ярні, промислової групи "Інтерпайп" та виробника молочки "Фанні". Спершу як співробітник холдингу StarLightMedia організовував кілька заходів, зокрема, перший фестиваль "Зимова країна".

За два роки, в 2017 році, Мушкіну передали кермо.

У Держуправлінні справами, якому підпорядковується виставковий центр, новому директору поставили мету: без фінансування з бюджету показати, що держустанови можуть встати з колін, бути стійкими і розвиватись.

При цьому попередники лишили держустанові чималий податковий борг. Позбавитись його, повернувши державі близько 40 мільйонів гривень, вдалось лише цьогоріч. 

"У 2015 році, коли сюди прийшов новий менеджмент, рахунки Експоцентру були арештовані, вони не могли платити ані зарплати, ані поточні податки, – пояснює Мушкін. – Коли я прийшов, ми жили таким чином: кожен день вранці податкова могла прийти в банк і з наших рахунків списувати в рахунок погашення боргу всі гроші. Але при цьому тобі ж потрібно платити комуналку, зарплати, поточні податки".

У ВДНГ навчились швидко слачувати поточні платежі, щоб не втрачати накопичення, і в такому режимі працювали 3 роки. Потім судились із податковою за зайві нарахування і тим часом закривали борги. 

"Хвіст податкового боргу – ми виграли суд – податкова списала. Ми погасили різницю. І видихнули".

"Експоцентр на свою заліковку вже попрацював"

"Підемо зараз з вами до оранжереї. Це наш перший масштабний проект, в який Експоцентр інвестує власний прибуток, і це буде дуже помітно", – відповідає Мушкін на прохання провести екскурсію тим, що він вважає своїми успіхами.

Дорогою з офісу перелічує, що змінилось на ВДНГ за останні роки. Називає це "дрібницями, якими не похвалитись": півсфери на дорогах для обмеження руху, намальовані велодоріжки.

На центральній площі відновили фасад першого павільйону – колонада, яку видно при вході на територію, раніше виглядала пошарпаною. Тут відремонтований фонтан, який  був оснащений насосом 60-річної давнини і багато років не працював, і замінили неакуратні дерев’яні будиночки з фастфудом на сучасні МАФи.

Трохи подалі – одна із 5 громадських вбиралень, яку півтора роки тому привели в порядок. Поки – лише одну через дороговартісність. 

"Там (у вбиральні – УП) Європа. Зроблено на вищому рівні, ми продумали все до деталей, – захоплено розповідає Мушкін. – У нас цільова аудиторія – це сім'ї з дітьми. Тому там продумані навіть такі речі, як, наприклад, умивальник для дітей, нижчий рівнем, маленький унітаз".

Все це ВДНГ оплачує зі своїх прибутків. Останні роки він повністю фінансує себе сам і не отримує субсидії. Найбільші статті доходів виставкового центру: заходи та виставки, паркові активності, плата за заїзди автомобілів. 

Згідно зі звітом керівництва, за 2020 рік Експоцентр мав 21,1 млн гривень операційного прибутку. Це майже в 2,5 рази більше, ніж у 2017 році, і в 11 разів більше, ніж за підсумками 2015.

Загалом з 2017 року центр заробив близько 52 мільйонів гривень. З них, за підрахунками Мушкіна, трохи більше половини, близько 25-30 мільйонів проінвестували в розвиток території.

Барельєфи серпів з молотами і скульптури колгоспниць з робітниками на київському ВДНГ знову чують від директора про перевиконання планів. Щоправда тепер капіталістичних: за прибутком, виручкою та інвестиціями.

Нині ці слухачі – одні з небагатьох спадків тоталітарної держави, які пережили декомунізацію. І, попри болюче ставлення суспільства до радянських символів, тут вони залишаються недоторканими.

– У когось цей спадок може викликати відторгнення через історичний або політичний контекст. Як правильно його інтегрувати?

– ВДНГ створювався саме як інструмент монументальної пропаганди СРСР. Все тут створено руками людини в 50-х роках для того, щоб промивати мізки комуністичною пропагандою.

Ця історія закінчилася вже. Ми перейшли до нового етапу. І ті інструменти пропаганди тепер є пам'ятками архітектури і захищаються законом.

Особисто я вважаю, що це правильно і важливо. Тому що ми не маємо права уподібнюватися комуністам, які переписували історію. Для того, щоб розповідати наступним поколінням про те, як було, щоб це ніколи не повторилося, перекреслити і забути це не можна. Це називається робота з пам'яттю.

– Декомунізація зачепила територію?

– У нас є спеціальний лист від Інституту пам'яті, що декомунізація не стосується Експоцентру. Це цінність, сюди приїжджають іноземці, фотографувати ці серпи і молоти.

Цим цінностям на ВДНГ дають нове життя. Від ліхтарних стовпів, які під час реставрації зберігають з оригінальним зовнішнім виглядом, але "начиняють" сучасним обладнанням. До павільйонів, де по один бік дверей – сталінський ампір, а по інший – сучасні технології. 

Біля одного з таких – під номером 7, з півкруглим склепінням і барельєфом робітників над входом – Мушкін зупиняється:

– Ось цей павільйон, наприклад, був присвячений машинобудуванню. Зараз це пам'ятник архітектури.

А всередині там одна з найсучасніших в світі кіберспортивних арен, на якій проходять міжнародні змагання. Це новий вид спорту, і круто, що це є в Україні, є в Києві і є на ВДНГ.

– А хто підбирає таких сучасних, цікавих партнерів? Як це відбувається?

– Коли ми стартували, займали проактивну позицію і запрошували то одних, то інших. Це було складне завдання, тому що довіри ще було мало.

Зараз вже репутація працює на Експоцентр. Тобто приходять партнери, які хочуть на ВДНГ щось робити. І у нас, в принципі, вже немає вільних приміщень, куди розміщувати великі проекти. Вже треба будувати щось нове.

Знаєте, як в студентські роки, перші два курси працюєш на заліковку, а потім заліковка починає на тебе працювати. Ось так вже в Експоцентру – він на свою заліковку попрацював. Репутація має колосальне значення, це наша основна цінність.

– Які критерії для вибору партнерів є, крім вигоди?

– Взагалі вигода у нас далеко не на першому місці. На першому місці цінності і функціональна відповідність.

Ми віримо, що Україна повільно йде до процвітання з однієї причини – цінності українців протидіють прогресу. І нам потрібно з цим працювати. Тому ми домовилися і всередині, і з експертами про те, що все, що ми робимо, має впливати на цінності.

Ми це робимо через кілька функцій. Через освіту, через заходи, через арт-експозиційну функцію, тобто це виставкова функція, через спорт, і через бізнес і технології.

Що стосується економіки і вигоди – тут дуже проста історія. У нас є єдиний наказ на підприємстві з ціноутворення, є ціла система. Це прозора історія, менеджери не можуть змінювати ціни. Залежно від класу партнера, від того, де саме він розміщується, чим він займається, в який період він проводить заходи, ціна формується калькулятором автоматично.

Територію виставкового центру умовно поділили на так звані кластери – місця, де зосереджені схожі за функціями проєкти, як то освітні чи спортивні.

Іноді у другому диханні старих приміщень ще й проявляються історичні референси. Так, будівля благодійної барахолки "Кураж Базар" колись був присвячений легкій промисловості. У павільйоні "Дари моря" відкриється просвітницький проєкт зі співзвучною назвою mOre. А те, що нині на ВДНГ називають "ЗАГСом", колись призначалось для садівництва і овочівництва:

"Тут виставляли помідори, фрукти, по-моєму, тут навіть був винний льох. Зараз тут відкорковують шампанське з нагоди одруження. Що теж символічно", каже Мушкін.

Поруч із "ЗАГСом" – та сама оранжерея, яку директор називає своїм улюбленим місцем і показником успіхів. Це колишній павільйон квітникарства, зведений в 1958 році. Всередині – колекція різноманітних рослин, значна кількість з яких косте тут ще з середини минулого сторіччя.

У 2009 році, коли Експоцентр залишився без держфінансування, тодішнє керівництво відключило дорогу систему опалення. З того часу і до сьогодні вона так і не була увімкнена, а розморожені труби перетворились на решето.

"Співробітники, яких до 2015 року відправляли на зиму у відпустки за свій рахунок, приходили сюди взимку, підкидали дрова в буржуйки для того, щоб зберегти рослини, – розповідає Мушкін. – Ви уявіть собі, кожні 30 хвилин потрібно підкидати дрова в 4 буржуйки по всій оранжереї. І так всю зиму. Це пекельна праця. Так бути не має. Рослинам має бути тут комфортно. І людям теж".

Нині в оранжереї триває реконструкція: підлога устелена уламками матеріалів, а входи закриті плівкою. Гроші на відновлення, загалом 100 тисяч гривень, зібрали, в тому числі, завдяки благодійним внескам, які можна зробити через сайт ВДНГ. Вже цієї осені, обіцяє директор, тут встановлять нову систему опалення.

Оранжерея – це оповитий виноградом павільйон зі скляними стінами та стелею, що має три "крила". Одне – пусте від рослин, це популярне місце для весілль.

У другому ростуть, серед іншого, 65-70-річні лимони, апельсини та мандарини, що досі плодоносять. Їхні плоди раніше віддавали співробітникам, які дбали про дерева, а минулого року також дарували партнерам в якості сувенірів.

У третьому крилі серед десятків квітів у горщиках увагу привертає американська агава – кількаметровий сукулент із великими м’ясистими листям і шипами по краях. Це теплолюбива рослина, яка загинула би без дров у старих буржуйках та імпровізованих теплиць, створених всередині оранжереї.

Біля агави ми зустрічаємо співробітницю Наталю – одну з тих, чиїми зусиллями рослини переживають холода. Вона називає роботу фізично важкою, але натомість "справою для душі".

Вона каже, що праця в оранжереї – важка фізично. Бажана температура – 20 градусів, але регулювати її дровами майже неможливо: "Але воно варте того, бо краса відплатить завжди добром".

"Ще кілька років, і Atlas Weekend на ВДНГ не буде"

Попри приголомшливу історію злету ВДНГ, до керівництва виставкого центру все ж періодично виникають питання від киян. Як це нерідко буває, економічні вигоди починають суперечити вимогам сусідів – мешканців Голосіївського району.

Про ці суперечливості члени Клубу УП просили запитали Мушкіна, ці ж суперечливості йому періодично пред’являють у соцмережах.

Дорогою від оранжереї назад, серед дерев і співу пташок, згадуємо першу з них – шум. На нього сусіди Експоцентру скаржаться кожного разу, коли тут проходить один із найбільших в Україні музичних фестивалей Atlas Weekend.

Мушкін відповідає, що це питання і просте, і складне одночасно:

– Просто, з одного боку, могло б бути для нас. Тому що відповідальність за дотримання санітарних норм несе організатор заходу, і ми в наших договорах це прописуємо. У нас був кейс, два роки тому, ми оштрафували Atlas за те, що шуміли.

...Говорячи про те, що ми можемо не продовжувати договір або відключати їм електроенергію. Так, формально я можу це зробити. Але ми поки як Експоцентр не можемо собі цього дозволити.

Це дуже важливий захід для Києва, для України, для регіону і для ВДНГ. Оскільки таких заходів в східній Європі майже немає. Я порівнюю з одного боку величезну кількість людей, яким приносить користь захід. І роздратування, яке він приносить жителям, які купили житло поблизу Експоцентру, особливо, коли тут нічого не відбувалося.

Це непросте рішення, і я вимушено балансую на користь Atlas на ВДНГ.

Але смію вас запевнити, я практично не сумніваюся, що ще кілька років, і Atlas на ВДНГ не буде, вони перейдуть за місто. І, я сподіваюсь, основною причиною, чому це станеться, буде те, що ми підійдемо до розвитку тієї території, де проходить Atlas Weekend. У нас концепцією передбачено створення там нових крутих об'єктів.

– Фінансово ви б багато втратили, якби припинили співпрацю з Atlas? 

– Це теж було б болісно. Вони є вагомою частиною доходу Експоцентру. 

Ще одне питання, яким часто докоряють виставковому центру, стосується вирубки дерев. Це болісна точка для України загалом. І місцеві, побачивши пеньки, часто здіймають галас у facebook. Ба більше – дзвонять на контактний номер КМДА, залишаючи скарги.

Мушкін, по-перше, пояснює, що ВДНГ не є лісом як таким. Це, перш за все, виставковий центр, тому тут в будь-якому разі будуть розміщувати проєкти для дозвілля, навіть у лісопарковій зоні. 

При цьому директор запевняє, що рубають лише загиблі дерева, а живі ніколи не зносять, ні під який проєкт:

"У створеній вручну лісопосадці санітарні рубки є обов'язковою процедурою. І з двох причин їх не можна не робити. Перша причина – це безпека. Тому що там люди гуляють, і сухі дерева – це небезпечно. Друга – це безпека для живих дерев. Тому що загиблі дерева є розсадниками короїда й інших комах-шкідників, які можуть заразити і знищувати живі дерева".

Через зміни клімату, за словами Мушкіна, змінюються природні умови, опускається рівень грунтових вод. І вологолюбні дерева, як то ялини, дуби чи берези, чиє коріння розташоване близько до поверхні, не дістають до води. І дерева стають жертвами короїдів. 

Так на центральній алеї 3 роки тому загинули ялини. Зараз там висадили нові, а щоб вони не померли, провели крапельне зрошування. Але проводити його в лісопаркову зону, на думку керівництва, недоцільно. Тому там або природнім шляхом виростають нові дерева, або будуть висаджувати інші, більш придатні до нинішніх умов.

"Якщо це якось пов'язано з політикою, я на цьому не знаюсь"

Експоцентр – занадто масштабний, щоб обійтись без суперечок і конфліктів. 

В "нову епоху" ВДНГ, вже прибутковий і привабливий для гостей, проходив загалом через три великі судові процеси. Перший – вже згаданий вище, за зайвий податковий борг. Він у кінці 2020 року завершився успішно для виставкового центру.

Другий – за 1,33 га землі, які в 2014 році КМДА віддала приватній фірмі під будівництво "підземного паркінгу, громадських будівель та споруд із заїздами та гостьовою автостоянкою". Фірма ця була пов’язана з родиною екс-очільника ДУСі часів Януковича Андрія Кравця.

У 2017 році Експоцентр разом зі столичною прокуратурою виграв і цей суд – земля залишилась за держпідприємством. Нині там розташований паркінг, який приносить гроші виставковому центру.

Третя суперечка наразі в процесі. Експоцентр борется в суді за гектар землі фактично в центрі ВДНГ та дорогу від цієї ділянки до виїзду.

 Опонент держпідприємства – приватне "Віді-Мистецтво", що входить до групи компаній ViDi Group та належить Віталію Джуринському. Його складно назвати дуже медійним бізнесменом. Фірми Джуринського переважно з’являлись у ЗМІ у матеріалах, пов’язаних з держзакупівлями автомобілів. 

Офіційно основним видом діяльності "Віді-Мистецтва" є надання в оренду й експлуатацію нерухомості. Підприємство володіє будівлею, що стоїть якраз на спірному гектарі землі і була приватизована на початку 90-х. Нині там розташований благодійний фонд.

"Ми не знаємо, що вони хочуть робити. У тому документі, який вони подали в суд, вони хочуть право вести будь-яку господарську діяльність, в тому числі, будівництво, – каже Мушкін. – Ми знаємо точно, що незаконно передавати державну землю приватній компанії під виглядом сервітуту під будь-яку діяльність. Якщо вони хочуть землю під будь-яку господарську діяльність, потрібно її брати в оренду, йти в КМДА".

Згаданий сервітут – це документ на право користуватись чужею землею в умовах, коли інший варіант, як то оренда, неможливий. "Віді-Мистецтво" каже, що їм перешкоджають в доступі до власної будівлі, саме тому вирішили оформити землю за собою. В Експоцентрі таке перешкоджання заперечують.

– Про існування їхніх претензій на цю землю ви коли дізналися?

– Це був 2019 рік, влітку. У них було бажання оформити цю землю. Ми вважаємо це незаконним, тому ми відмовились підписувати договір. І після цього вони пішли в суд. У нас не було довгих якихось переговорів.

Вони писали і раніше листи в Експоцентр, ще до мого приходу. Але завжди отримували відмову, тому що їхні претензії на землю були незаконні. Незрозуміло, чому саме до Експоцентру вони зверталися. Власником землі є держава в особі КМДА. 

– Ця суперечку за землю ви пов'язуєте з кимось? Чи є у цієї компанії якісь покровителі, хто може їм допомагати?

– Я не знаю цього. Це досить відома компанія з великою часткою на ринку, тому, я думаю, що вони досить впливові самі по собі.

Мушкін – не чиновник. Принаймні весь цей час він і справді залишався менеджером. Хоч і з префіксом "топ", але "живим", доступним у facebook і не байдужим до долі підприємства, яким керує.

Під час обшуків він написав у мережі: "Думаю, що багатьом буде набагато простіше, якщо вийде усунути такого романтика, як я, і поставити на моє місце якогось безпринципного і "відкритого до пропозицій" чиновника…

Я не для того майже 5 років керую Експоцентром, щоб так просто здатися. Друзі, я прошу максимальної розголосу: підтримайте нас і розкажіть про свавілля".

Тепер Мушкін із чиновницькою обережністю розповідає і про кримінальну справу щодо нібито зловживань владою. Ця справа і обшуки в рамках неї – ще один актуальний конфлікт. Поки – не судовий, але достатньо резонансний.

– Раніше з протидією влади, правоохоронців ви на ВДНГ стикалися?

– Ні. Ми в конструктивному режимі і з місцевою владою, з Києвом, і з державною владою.

Згадайте, як у нас йшли суди за центральну парковку. Це було довго, ми боролися з представниками влади Януковича. Але ми відстояли інтереси Експоцентру в суді, нас підтримував і КМДА, і суди проходили чесно і правильно, ЗМІ висвітлювали цю справу. Якби у нас була якась протидія, навряд чи нам вдалось би здобути перемогу.

І так у всіх питаннях. Ми і зараз продовжуємо робити важливі проекти, які залежать від місцевої влади. І немає ніяких складнощів.

– Але на ваш погляд нинішня кримінальна справа – це тиск? 

– Про тиск було сказано в день, коли проходили обшуки, і коли я був у шоковому стані. Я не розумів, що там з дружиною, з дітьми, батьки нервували, я намагався зробити все, щоб бабуся моя 86-річна не дай бог не дізналась. І тому для мене світ обернувся проти мене в той день.

Чи є це тиском? Або це правоохоронці на чиюсь заяву реагують, хто засмучений Atlas або вирубками, і вирішив на мене, наприклад, написати? Я цього не знаю. Я не знаю, хто ініціював, написав документ, за яким слідчі відкрили справу і розпочали слідство. 

Додумувати щось мені здається неправильним. У нас на одній з лавок написана цитата відомого філософа, який сказав, що припущення – це матір усіх помилок. Неправильно озвучувати допущення, поки у тебе немає фактів.

– У Кабміні, в Офісі президента є люди, з якими ви контактуєте, і які можуть стати на захист?

– У Державному управлінні справами, в Офісі президента задоволені нашими результатами, вони пишаються нашими результатами. Говорити про якусь підтримку – я не знаю якихось юридичних тонкощів… 

– Це скоріше не юридично, а фактично.

– По-людськи до нас ставляться позитивно, і нас цінують. У цьому я можу бути впевнений. Чи може це якось відбитися на підтримці – я в цьому, чесно кажучи, не сильно розбираюсь.

У Конституції ВДНГ, яку ми прийняли 2 роки тому, написано, що ми на територію не пускаємо політику. І якщо це якось пов'язано з політикою, я на цьому не знаюсь.

Соня Лукашова, УП