"Нам мало радиации, поэтому еще надо все засорить?". Что планируют сделать с мусорным полигоном в Чернобыльской зоне отчуждения
Завозити сміття зі всієї України до зони відчуження, щоб зрештою створити сучасне екологічне підприємство на місці старого полігону. Започаткували такий "експеримент" у листопаді цього року. З того часу у Державному агентстві України з управління зоною відчуження нарахували на полігоні "Лелів" близько 1000 тонн сміття.
Однак місцеві жителі Чорнобиля виступають проти звезення сміття зі всієї України. Мовляв, Зону відчуження можуть перетворити не неконтрольоване сміттєзвалище, а перевірити, чи сортуватимуть на "Леліві" сміття, буде вкрай важко.
"Українська правда" розбиралася, хто правий у цій історії.
"Є ринок, який каже: ми готові заплатити гроші, щоб ви прийняли сміття"
Люди у зелених жилетах копирсаються у смітті, яке лежить на землі, збирають пластикові пляшки і складають у мішки. Потім закидають їх на спину та повільно йдуть у протилежний бік, де докупи звалений відібраний ними раніше пластик. Так сьогодні виглядає робота та сортування сміття на полігоні твердих побутових відходів "Лелів".
Він діє з 1996 року, має площу майже в 10 гектарів і розташований між Чорнобилем та Прип'яттю, неподалік колишнього селища Лелів, яке було повністю виселене після аварії на ЧАЕС та знято з обліку в 1999 році. Потрапити сюди неможливо без дозволу та спеціальної перепустки, адже все це – закрита для вільного доступу зона відчуження.
За майже 25 років існування на полігон "Лелів" звозили лише ті відходи, які утворювали підприємства, що працюють у Чорнобильській зоні. У листопаді цього року в Державне агентство України з управління зоною відчуження (ДАЗВ) розпочали експеримент – вирішили приймати відходи з-за меж Чорнобильської зони та зрештою побудувати тут, серед лісу, сучасне сміттєпереробне підприємство.
"Це полігон траншейного типу, дуже застаріла технологія, – розповідає перший заступник глави ДАЗВ Андрій Пляцко. – Наразі ми використовуємо його для своїх потреб – захоронення відходів, які утворюються у Чорнобильській зоні. Але також ми спробували протестувати можливість прийняття сюди відходів з-за меж зони. Ми розуміємо, що з 1996 року цей полігон не модернізувався, тут не застосовувалися новітні технології".
Для захоронення сміття на полігоні бульдозером виривають ями глибиною 10-12 та завдовжки 60-65 метрів. Скільки сміття накопичилося у землі за 25 років існування полігону – невідомо.
Однак, за офіційними підрахунками ДАЗВ, щороку від діяльності підприємств та підрядних організацій у зоні відчуження утворюється близько 5 тисяч кубічних метрів побутових відходів.
Згідно з українським законодавством, захоронення побутових відходів без попереднього сортування заборонено. Але, як стверджують у ДАЗВ, у бюджеті державного спеціалізованого підприємства "Об’єднання "Радон", яке в тому числі займається поводженням із радіоактивними відходами і відповідає за цей полігон, грошей на це не передбачено.
"Для того, щоб зробити роздільний збір сміття, треба організувати цей процес тут. На це, на жаль, грошей у нас немає. Як це зробити? Тільки заробити їх", – говорить Андрій Пляцко.
Тому з листопада цього року у ДАЗВ спробували завозити попередньо відсортоване сміття з інших регіонів України за комерційним тарифом.
"Це необхідно, щоб подивитися, чи можемо ми приймати сміття, щоб заробляти на ньому гроші, які ми у подальшому використаємо на реконструкцію цього полігону, щоб тут була правильна сучасна переробка сміття. Бо зараз це – технології, які використовувалися у 80-х роках: все привезти і скинути в яму. Але так вже не можна жити", – говорить Пляцко.
За його словами, тільки зараз полігоном "Лелів" почали займатися серйозно: зробили топографію та геодезію, планують використовувати контрольні щупи на різних ділянках, щоб подивитися, чи є там старі захоронення.
"Ми хочемо подивитися, чи є економічна складова завозити сміття з поза меж зони, – пояснює Андрій Пляцко. – Якщо є, і доходи від потенційного прийняття сміття і його переробки зможуть допомогти побудувати нам новий сучасний полігон, ми будемо виносити цю історію на обговорення з суспільством, можливо, проведемо конкурс на залучення інвесторів, які захочуть цим займатися".
Він показує макет (як кажуть у ДАЗВ – прототип) проєкту, який хочуть втілити в життя. Це – три ділянки: для приймання і сортування сміття, компостування і місце, де планують захоронювати рештки, які не можна ані компостувати, ані переробити.
"Ця технологія дозволить нам зменшити обсяг захоронення відходів приблизно до 20%, – запевняє перший заступник глави ДАЗВ. – А також отримати вторинну сировину – компост, який би хотіли використовувати на рекультивацію реактивно забруднених земель саме у зоні відчуження. У нас є дуже багато земель, які пройшли пожежами і такі площі, на яких вже нічого не виросте, тому що там все вигоріло. Ми розуміємо, що природі треба допомогти відновитися".
Скільки триватиме експеримент, у агентстві достеменно сказати не можуть. За попередніми підрахунками – два-три місяці, щоб отримати об’єктивну вибірку. В листопаді цього року, кажуть у ДАЗВ, на полігон було завезено та відсортовано близько 1000 тонн сміття.
"Є ринок, який каже: ми готові заплатити гроші, щоб ви прийняли сміття. Для нас принципово не важливо – ця машина з Києва, Житомира, Одеси чи Івано-Франківська. Нам головне зрозуміти, що знаходиться у цій машині, який обсяг вторинної сировини ми отримаємо, є в цьому економіка чи ні", – говорить Андрій Пляцко.
Якщо завезення на "Лелів" сміття з поза меж зони відчуження не матиме сенсу, цей процес припиниться, запевняє він.
До проведення робіт із сортування сміття на полігоні "Лелів" залучили ТОВ "Консалт-Світязь", яке засноване у 2008 році. Згідно з інформацією сервісу YouControl, основна його діяльність зараз – збір безпечних відходів, а також оптова торгівля відходами та брухтом, утилізація відсортованих матеріалів, обробка та видалення безпечних відходів. До небезпечних в Україні відносять: відходи електронного та електричного обладнання, батарейки, термометри, прострочені ліки і лампи.
Цікаво, що відповідно до даних Оpendatabot, ТОВ "Консалт-Світязь" раніше займалась "дослідженням кон'юнктури ринку та виявленням громадської думки", а в серпні 2020 року змінила напрям діяльності на "збирання безпечних відходів". Тоді ж у підприємстві змінився керівник.
За словами директора "Консалт-Світязь" Віктора Пригоцького, зараз на полігоні працюють чотири людини, які займаються поверхневим відбором: вручну відбирають сміття, переносять та зважують його.
"Щоб ми могли розрахувати потужності сортувальної лінії, цього поки достатньо, – запевняє Пригоцький. – Щоб поставити лінію, розрахувати її потужності і зрозуміти, що ми будемо з цього виймати, ми маємо провести морфологію".
Пригоцький говорить: на полігоні хочуть приймати те сміття, з якого можна "витягнути" якомога більше пластику і залишити одну органіку, яка не буде наносити шкоди середовищу. Зараз, за його словами, сміття на цей полігон привозять кілька разів на день.
"Це стосується кожного з нас"
Тим часом активні жителі Чорнобиля намагаються привернути до історії з полігоном увагу ЗМІ та небайдужих громадян. Зараз у зоні відчуження проживають близько 100 "поселенців".
Вони побоюються, що через те, що зона відчуження є закритою, проконтролювати процес сортування сміття буде неможливо, а до ґрунту потраплять токсичні речовини.
"Я розумію, що це проблема не тільки Чорнобиля, а всього світу, – говорить житель Чорнобиля Леонід Струк. – Якщо необхідно переробляти сміття, давайте. Але треба робити це цивілізовано, за сучасними технологіями. А поки що є загроза того, що у зоні відчуження будуть ховати все, що завгодно. Нам мало радіації, тому треба ще все засмітити?".
Днями чоловік написав заяву до Іванківо-Чорнобильського відділу прокуратури. У ньому він пише, що за останні місяці на полігон "Лелів" щоденно завозяться понад 140 тон побутового сміття зі всієї України, просить заборонити його ввезення у зону відчуження та провести слідчі дії для перевірки цього факту.
Згоден з цією позицією і колишній житель Чорнобиля Анатолій Артеменко. Колишній викладач КПІ та автор документальних фільмів "Діти Чорнобиля" та "Інший Чорнобиль" впевнений: контролювати завезення сміття до зони майже неможливо.
"Це стосується кожного з нас. Оскільки "могильник" робиться у межах зони відчуження, він не може бути контрольований у звичайному режимі, – говорить Анатолій Артеменко. – Перевірити, що там будуть ховати, неможливо, тому що це – зона відчуження, режим, перепустки".
За словами Артеменка, полігон "Лелів" розташований фактично на полі по дорозі між Чорнобилем на Прип'яттю, а ґрунти там подібні до тих, що є у Рудому лісі.
"Тобто, там немає ніякої гідроізоляції, зробленої професійно та за спеціальними технологіями, – пояснює він. – Ґрунтові води будуть контактувати з відходами, які ховаються на полігоні. А раптом туди потрапить щось токсичне? Ця отруєна вода піде у річку Прип’ять, потім у Київське море, а звідти – у стакан 35 мільйонам українців".
На думку Анатолія Артеменка, нинішня ситуація з полігоном "Лелів" може бути випробуванням для українського суспільства:
"Я вважаю, що зараз вони хочуть спробувати протестувати всіх нас, громадянське суспільство, якщо пройде – будуть нишком возити те сміття, яке хочуть. Можливо, вони вже завезли більше сміття, ніж зона виробляла за рік".
На запитання, чи обґрунтовані такі побоювання місцевих жителів та активістів, Андрій Пляцко відповідає заперечно. Мовляв, всі зацікавлені у тому, щоб проєкт був екологічним.
"Я розумію, що всі кажуть про те, що тут є особливий режим,– говорить перший заступник глави ДАЗВ. – Але ж ми розуміємо, що сміття продукує кожен з нас, продукує скрізь. І для того, щоб потім з цим впоратися, потрібні території, на яких це можна робити.
Так, це брудне виробництво. Але люди не розуміють, що тут на відокремленій території, яка повністю безпечна і захищена бар’єрами природи від зовнішнього світу, ми нікому по суті не заважаємо. Одна справа робити це у Києві, де живуть люди, а тут нікого немає. Чому не використовувати можливості цієї території?".
"Якщо інвестувати, то у сортування до полігону"
Проблема сміття та його переробки насправді не унікальна для України. Зараз нею переймаються у всьому світі.
За словами глави громадської організації Zero Waste Society, яка займається питаннями сортування сміття, Анастасії Мартиненко, покращення ситуації зі сміттям в Україні має бути комплексним: зміна законодавства, розширення відповідальності та тиск на недобросовісних виробників, свідомий вибір товарів з боку споживачів.
"Як вирішувати проблему відходів? У першу чергу зрозуміти, як їх не утворювати, – говорить Анастасія Мартиненко. – Є така піраміда zero waste ("нуль відходів") – це коли, по-перше, ми не утворюємо відходи, тому що у нас є спеціальні політики на місцевому та національному рівні".
По-друге, каже експертка, необхідно вирішити питання з повторним використанням матеріалів. А вже потім – відсортовувати те, що залишається.
"Наприклад, якщо у місті побудувати центри повторного використання, то старим матеріалам (наприклад, меблям) можна дати друге життя", – наводить приклад Анастасія Мартиненко.
Але, навіть якщо уявити, що сортування сміття стане повсякденною практикою в Україні, все одно залишиться певна кількість матеріалів, від якої ми не можемо відмовитись. У такому випадку, каже експертка, треба мати санітарний полігон.
"Не сміттєспалювальний завод, бо це ще гірше, тому що він утворює надтоксичну золу і її теж потім треба кудись дівати і захоронювати, а саме санітарний полігон, – говорить Анастасія Мартиненко. – Це – полігони зі спеціальним відводом для метану, щоб все це не протікало у ґрунти, він має бути спеціально обладнаний. Також важливо, щоб туди не потрапляла органіка. Якщо ми хочемо почати з сортування, то у першу чергу треба сортувати окремо органічні відходи".
Такі полігони вже існують у світі, говорить експертка. Але в Україні поки що немає жодного подібного.
"В ідеалі сортувати сміття треба до полігону. Досортовувати його на полігоні виходить трошки безглуздо. Якщо вже у щось інвестувати, то у інфраструктуру сортування до полігону. На тих людях, які відбирають у сміттєвих баках пляшки і інше пакування, по суті зараз тримається система переробки. 3-4% сміття, яке зараз переробляють в Україні, це більшою частиною завдяки неформальному сектору збирачів сміття".
Такі практики зараз використовують здебільшого у країнах Південно-Східної Азії, Африки, Латинської Америки. У просунутих державах є система роздільного збору, тому збирачі сміття там просто не потрібні.
"Сортування сміття на полігонах не є ефективним, до того ж, це несе небезпеку для самих збирачів, тому що наші відходи теж є небезпечними. Це несправедливе навантаження на людей", – говорить Анастасія Мартиненко.
І додає: ми вже п’ємо, вдихаємо та споживаємо те, що викидаємо на смітник.
"З часом будь-які відходи розкладаються на те, з чого вони були зроблені. Наприклад, пластик стає мікропластиком і сотнями хімікатів, якими він був напічканий. Все це потрапляє у наші ґрунти, воду (а ми з вами п’ємо або поверхневу, або ґрунтову), повітря. Тож, ми вже "споживаємо" те, що викидаємо".
Перший в Україні санітарний полігон чи неконтрольоване звалище – на що зрештою перетвориться "Лелів" у зоні відчуження невідомо. Поки готувалася ця стаття, жителі Чорнобиля повідомили, що завезення сміття на полігон з невідомих причин призупинили. Однак вони впевнені – це тимчасово. Як і черговий "експеримент", у вдале завершення якого вони поки що не вірять.
Юлія Ворона, для УП
