Второй фронт. Как Черновицкому лабцентру удалось тестировать на коронавирус за 24 часа – интервью главной санврача Буковины

Лабораторні центри – це другий, після лікарень, фронт боротьби з коронавірусом.

Його завдання – опрацьовувати тести і робити це максимально швидко. 

Однак це вдається не скрізь і не завжди. Часто на результат ПЛР-тесту в державних лабораторіях доводиться чекати 5-7 днів. У приватних, до яких віднедавна в Києві почали шикуватись ще о 5 ранку, це можна зробити швидше – за пару днів. Заплативши за таке задоволення щонайменше 700-800 гривень. 

Деякі українці отримують позитивні результати ПЛР-тесту вже після смерті.  

У Чернівецькому лабораторному центрі МОЗ запевняють – опрацьовувати тести навчились за 24 години. Здаєш до 12, 13-ї години – отримуєш результат до вечора, після 12-13 – наступного дня.

Чернівецька область, яка найпершою зустріла COVID-19 в Україні, нині є зразковою у боротьбі з вірусом, заявляє головний санітарний лікар Віктор Ляшко. Тутешній МОЗівський лабцентр він називає "відшліфованим". 

Центр очолює Наталія Гопко, з кінця серпня – заслужена лікарка України. Ввечері, спустившись зі свого кабінету на другому поверсі в лабораторію, вона мріє почути: "Холодильник – пустий". 

Це означає, що всі наявні ПЛР-тести опрацьовано.

У розмові з Наталією ми аналізуємо особливості поширення коронавірусної хвороби на Буковині та детально розбираємо всі етапи роботи лабораторного центру під час епідемії – від забору зразків до епідеміологічних розслідувань.

"Першим поштовхом до нашого останнього сплеску захворюваності стали кілька велелюдних весіль"

– У березні Буковина прославилась тим, що тут виявили першого хворого на коронавірус – 39-річного Олександра. Відповідаючи нам на інформаційний запит у червні, ви повідомили, що жоден з його шести контактних осіб не захворів упродовж 2 тижнів – тобто Олександр не став поширювачем хвороби. 

Я правильно розумію, що його не можна називати нульовим пацієнтом в Україні?

– Його не можна назвати нульовим пацієнтом, оскільки за результатами відстежень усіх контактів, а також медичного спостереження впродовж 14 днів за всіма, хто мав різний ступінь ризику контакту з Олександром, жоден не захворів. 

Інші випадки, наш другий і третій, були завезені. Оскільки наші перші пацієнти (на Буковині – УП), всі, які першими реєструвалися – це були люди, які повертались з-за кордону. Далі – це вже були випадки інфікування внаслідок спілкування всередині країни. 

– Тобто джерелами поширення коронавірусу стали інші люди, які повернулись з-за кордону?

– Так, звісно. Це був період, коли в більшості країн Європи, фактично, стрімко, поденно, погіршувалась епідситуація. Неблагополучно було вже не тільки в Італії, але й у більшості країн Європи, і багато людей в цей час повертались у нашу область. 

Це не тільки заробітчани, це люди, які подорожували, перебували у відрядженнях. Тому ми не можемо говорити про ризик від якоїсь однієї конкретної людини. Ми мали справу з ризиками одночасного завезення від багатьох людей. 

Ми розуміємо так: найімовірніше, такі пацієнти були ж не тільки в Чернівецькій області.

Другою областю, у якій виявили хвору на коронавірус людину, стала Житомирська – за 9 днів після оголошення першого офіційного випадку в країні. 

Читайте також: Історія коронавірусу в Україні: як прийшов та поширився країною  

– У повноваження лабораторних центрів входить проведення епідеміологічних розслідувань. Як це працює – працівник лабораторії приходить до хворого на коронавірус і розпитує його про історію подорожей та контактів?  

– Саме так воно працювало і працює. Єдине – ми вимушені були переформатовувати спосіб проведення епідеміологічного розслідування. Упродовж березня-травня розслідування проводились саме так, оскільки більшість пацієнтів госпіталізували, і наші епідеміологи отримувати інформацію під час опитування, відвідуючи пацієнтів за місцем госпіталізації або проживання. 

Але в період, коли кількість випадків суттєво зросла, це перестало бути можливим – проблемно виїхати одночасно у величезну кількість місць. З того часу частіше епідрозслідування проводились під час опитування по телефону. 

Плюс у розслідуванні беруть участь лікарі сімейної медицини, лікарі вторинного рівня меддопомоги, оскільки обов’язком кожного лікаря є взяття епідеміологічного анамнезу.

За результатами епідрозслідування до певного часу ми розуміли, що найвища загроза інфікування є за межами країни, тому прицільно відпрацьовували заходи на пункті пропуску, (мали – УП) підвищену насторогу до людей, які повертались з-за кордону – самоізоляція впродовж 14 днів після повернення. Це ті заходи, які давали унеможливити стрімке поширення хвороби, і вони спрацювали зрештою. 

– Маєте за ці понад 7 місяців епідемії статистику щодо того, де буковинці інфікуються найчастіше?

– Березень-квітень, найчастіше, близько 80% – це були випадки перебування за межами країни. 20% – члени родини або колеги по роботі осіб, які повернулись.

Були періоди, коли це була участь у богослужіннях. Наш останній сплеск захворюваності, на початку серпня – однозначно це були масові заходи. 

Першим поштовхом стала участь у кількох велелюдних весіллях, далі хворіли члени родин, які були на весіллях, колеги по роботі. Частка таких випадків переважала серед усіх, які реєстрували. 

Ми розуміємо важливість епіднагляду, важливість проведення таких розслідувань, оскільки саме вони дають розуміння процесів у ту чи іншу одиницю часу для адекватності рекомендацій. Звісно, незмінними будуть рекомендації щодо індивідуального захисту та дистанціювання.

– Чи є нині "формат" найчастішого інфікування – на кшталт весіль чи перебування за кордоном?

– Зараз доволі пропорційно розподіляються причини, і все частіше люди мають труднощі з тим, щоб визначитись, де вони могли б інфікуватись. Є випадки, коли люди не працюють і намагаються уникати частих контактів, начебто і дотримуються всіх рекомендацій, але тим не менше, інфікування відбулось. 

Зараз і надалі маємо такі проблеми, як участь у масових заходах. У нас нещодавно відбувся день міста. Попри те, що влада не ініціювала жодні масові заходи, містяни все одно збирались у своїх улюблених місцях, кількість людей була великою – і це створювало ризики для інфікування. 

– Повернусь до епідемрозслідувань. Чи має працівник лабцентру обдзвонювати контактних осіб людини, яка захворіла, і запитувати, чи не з’явились у них симптоми ковіду? 

– Насправді у нас в країні зараз немає чіткої стратегії по відстеженню контактних, але всі розуміють важливість цього. 

Маємо знати, що є проблеми, які стосують достатньої кількості персоналу для проведення цих робіт. Оскільки майже у всіх регіонах України реєструється велика кількість випадків – кадрів недостатньо для того щоб і проводити розслідування, і забезпечувати телефонні дзвінки контактним. 

Але тим не менше, від першого нашого хворого ми цю роботу намагались організувати, і систематично збирати дані про контактних, це персональні дані. У який спосіб ми цю роботу організували? Окрім інформації, яку надає пацієнт, ми у 100% випадків звертаємось до роботодавця, якщо людина працює – отримуємо дані про осіб, які контактували за місцем роботи. І отримуємо зворотний зв’язок від роботодавця про те, що всі, хто контактували з працівником, у якого підтверджено ковід, перебувають у самоізоляції до останнього 14-го дня. 

– Розслідування проводиться по кожній людині, яка захворіла?

– По кожній абсолютно.  

– У липні та серпні в області було суттєве зниження кількості хворих і збільшення кількості тих, хто одужав. Чим це можна пояснити? У сусідніх Івано-Франківській, Закарпатській областях такого явища не було.

– Це логічно. Ми не можемо день у день порівнювати, співставляти кількість нових випадків і людей, які одужують. 

Люди хворіють у середньому два тижні, коли в них легка форма. У нас є випадки, коли хворіють і три, і чотири тижні. Відповідно, якщо найбільшою кількістю хворих в області супроводжувався період – кінець квітня-початок травня, далі у нас йшло зниження захворюваності, тобто це був пік тієї першої хвилі. Відповідно, червень-липень, випадків реєструвалось менше, і одужували ті люди, які хворіли в період – кінець квітня-початок травня. Випадків було більше – відповідно й одужалих було більше на якусь одиницю часу. 

Кількість активних хворих саме зараз є найбільшою за весь час від початку поширення коронавірусної хвороби. 

Після інтерв’ю Наталія співставляє графіки загальної кількості хворих в Україні та окремо кількості хворих на Буковині пояснюючи, що в регіоні, на відміну від усієї України чітко виділяються перша та друга хвилі COVID-19.

"Сьогодні надходить близько 1 600 зразків на добу, ми встигаємо опрацьовувати це до 24 годин"

– Ви вже згадали за два тижні, але я ще раз уточню – скільки в середньому триває коронавірусна хвороба на Буковині? Тобто яка різниця між позитивним ПЛР-тестом і наступним, який вже показує негативний результат.

– Ми рекомендуємо не раніше 14 дня від першого позитивного тесту здійснювати контрольне обстеження для отримання негативного результату. Але іноді в пацієнтів бувають обставини, які спонукають їх поспішати отримувати результати, то, зазвичай, коли обстежуються на десяту добу від першого позитивного результату – особливо це стосується пацієнтів з легкою формою або безсимптомною – ми отримуємо вдруге позитивний результат. 

Тому ми працюємо з лікарями, щоб вони не поспішали обстежувати пацієнтів удруге, навіть якщо вони почуваються дуже добре. Бо цей термін все одно складає два тижні. 

– Два тижні – це трохи менше, ніж говорить міністр охорони здоров’я Максим Степанов, за словами якого, середній час хвороби – 21 день.

– Ні-ні, ми зараз говоримо про період, коли пацієнт ще має позитивний результат ПЛР-тесту, відповідно він може поширювати хворобу. Це різні речі. 

Ми рекомендуємо обстежувати пацієнта для отримання негативного тесту після того, як повністю припинились клінічні прояви хвороби, людина припинила отримувати лікування і ще плюс три дні – це є отой рекомендований термін, коли варто обстежуватись удруге. Аби не тільки переконатись, що людина клінічно одужала, але й припинила бути заразною. Тобто вона припинила бути небезпечною для інших. 

Але трохи складніше у випадках, коли немає ніяких проявів. Коли людина безсимптомно переносить хворобу, вона почувається добре і поспішає отримати статус людини, яка вже одужала. То ці поспішання в 90% випадків супроводжуються тим, що ми отримуємо вдруге позитивний результат або і втретє, попри відсутність клінічних проявів. 

– Тобто цей варіант щодо 21 дня є середнім?

– Так є і, середня тривалість – 21 день. Хоча хворіють і до 40 днів, і навіть коли симптоми вже будь-які відсутні, часто скаржаться на підвищену втомлюваність, тобто період реабілітації після захворювання – це теж якийсь час. 

– Скільки на Буковині людей, які вже вдруге перехворіли на коронавірус?

– Остання цифра – 17 випадків, 11 з них – медичні працівники.

– Скільки станом на 20 жовтня людина має чекати на результат ПЛР-тесту у вашій лабораторії?

– У межах 24 годин відпрацьовуються всі без винятку зразки. 

Чому не 12 годин? Ті зразки, які надходять у нашу лабораторію до 12-13 години, досліджуються до завершення дня – заклад, який їх направив, отримує результати на електронну пошту цього ж дня, тобто впродовж 12 годин. А ті зразки, які надходять у другій половині дня, вони одразу беруться в роботу, але результат буде вже наступного дня. Тому ми говоримо про 24 години, не довше.

– Ви говорите "Чому не 12?" – це рідкість. У Сумах на результат тесту можна чекати 5 днів, у Києві – 7. Як вам вдалось настільки скоротити час між тим, коли людина здає тест і отримує його результат?

– Ми зрозуміли, що нам треба суттєво попрацювати над оперативністю опрацювання лабораторного зразка ще у квітні, коли вперше почали отримувати 700-800 зразків на добу. І це було дуже багато. 

Лабораторія – яка, я не впевнена, що за рік стільки опрацьовувала – зіштовхнулась з викликом неймовірної кількості зразків. Тому дякую колегам за те, що вони змогли організувати роботу в лабораторії таким чином, щоб вона здійснювалась фактично конвеєрним способом – коли до секунди відточений кожен етап, який стосується реєстрації зразка.

Ще важливий момент, мабуть, я з цього мала почати – збільшення кількості робочих місць. Якщо ми починали в березні з одного ампліфікатора, не нового, з десятирічним терміном експлуатації… Він не витягував, коли ми починали з 94 зразків – вимикався. 

Ми мали велику допомогу від ОДА – нам допомогли переїхати в інше приміщення, де ми могли створити більше робочих місць. Наступне – збільшення кількості лабораторного обладнання, ми мали допомогу і від ВООЗ, і суттєву благодійницьку допомогу. 

Попри те, що наші працівники вже відточили кожен рух до автоматизму, це одні обсяги, коли екстракція відбувається ручним способом, й інші – коли автоматичним. Зараз ми маємо дві автоматичні станції для екстракції. Фактично одночасно відпрацьовується 188 і 94 зразки. Відповідно, швидше ці зразки надходять на ампліфікацію. 

Спроможність лабораторії зараз – це тисяча досліджень на добу комфортно, як кажуть наші працівники. Цікаво, коли вони вперше почули, що треба досліджувати тисячу зразків на добу, була майже істерика: "Ви хочете, щоб ми спали чи взагалі не вийшли звідси?" 

Надходить сьогодні близько 1600 (зразків на добу – УП), ми це встигаємо опрацьовувати до 24 годин. 

Організація процесів, командна робота і лабораторна інформаційна система, яка суттєво скоротила час на оформлення результату і його надсилання електронною поштою, – це з трьох головних речей. 

– Результат по електронній пошті йде в медичний заклад, який спрямував до вас зразок? 

– Абсолютно.

– На особисту пошту людині може пересилати лікар, але лабцентр цим не займається?

– У рідкісних випадках ці питання також вирішувались, але за алгоритом – зразок надходить у заклад охорони здоров’я.

– Скільки людей ви взяли на роботу з березня?

– Ми не брали нікого на роботу, ми зуміли переорієнтувати тих спеціалістів, які працюють у нас. Це знову ж таки командна робота. 

– Скільки у вас зараз людей працює?

– У лабораторії 9-10 осіб відповідно до обсягів (зразків – УП). Для реєстрації зразків залучаються не спеціалісти лабораторії, а наші оперативні працівники. І наша трудомістка частина роботи – ведення всіх реєстрів.

Коли ми говоримо про статистику, наприклад, учора (19 жовтня – УП) в нас було зареєстровано 207 нових підтверджених випадків – це не просто цифра, це люди з історіями та обставинами, інформація про яких щодня вноситься в базу даних. Це дуже важка робота. З цією базою в нас починали працювати двоє працівників, зараз – це вже чотири. Плюс – реєстри контактних, це теж окрема група людей. 

– Тобто "207 випадків", як ми чуємо в новинах – це 207 позитивних ПЛР-тестів, 207 записів у базі…

– 207 розслідувань, 207 з’ясувань контактних… У нас наразі є близько 5 тисяч осіб, які мають статус активних контактних, яких ще не знято з обліку. А від початку, першого хворого, наші співробітники виявили близько 70 тисяч контактних.

– Скільки в середньому зразків щодня ви опрацьовуєте?

– У середньому, якщо брати до уваги суботу-неділю – коли суттєво менше доставляється зразків, ніж у робочі дні – це близько 700 зразків. 

– А яка кількість зразків надходить у суботу-неділю?

– Від 200 до 400.

– Але якщо в п’ятницю, робочий день, забрали стандартну кількість зразків, їх обробляють у другій половині дня, то хіба в суботу кількість тестів не має бути такою ж високою, як в будні?

– Як правило, виглядає таким чином: факт зміщення найчастіше працює в понеділок, з понеділка на вівторок. Тому що за суботу-неділю все випрацьовується, а понеділок починається з нуля. Для доставки треба вичекати, тобто персонал якусь частину дня простоює. Усі доставки зміщуються на другу половину дня, відповідно відпрацьовується посильна кількість зразків до завершення цієї доби, більша частина переходить на вівторок.  

Буває таке, що в неділю мають доставляти поодинокі зразки.

– МОЗ оголошує кількість виявлених випадків наступного дня. Тобто якщо тести зроблені в першій половині дня п’ятниці, до кінця дня п’ятниці вони ж досліджені, то ми про це дізнаємось у суботу о 10-11 на брифінгу? 

– Воно буде виглядати таким чином: кількість реальних досліджень буде збігатись фактично день у день, тому що звіт формується близько шостої вечора, відповідно те, що ви чуєте на брифінгу – йдеться про певні обсяги за попередню добу.

А що стосується нових випадків – інформація може йти з трохи більшою затримкою, оскільки лабораторія випрацювала, дані передала людям, які вносять дані. Деякі випадки увійдуть у базу даних, деякі змістяться на наступну добу. Тому що звіт формується таким чином, що беруться до уваги всі випадки, які внесли до 18:00. Усе, що внесено після 18, буде витіснено і обліковано на наступний день. 

– Тобто в суботу зранку ми можемо почути не всі виявлені у п’ятницю випадки, тому що в базу вони могли потрапити після 18?

– Так. Але воно перекривається кожним наступним тижнем, тому якщо говорити про якусь об’єктивну динаміку, краще орієнтуватись на тижневу цифру.

"Намагались підловити на тому, що ми надаємо перевагу особам, які обстежуються за кошти. Це неправда"

– Для Чернівецької області 700 зразків на день – зараз це достатньо чи треба більше?

– Вважається, що в перерахунку на мільйон населення Чернівецька область виконала найбільше досліджень у країні. 

Щодо того, достатньо чи ні. Багато дискусій є з того приводу, що треба тестувати дуже багато, я з цим згодна. Але є реальна кількість осіб, у яких за певну одиницю часу запідозрили ковід. Якщо ця кількість людей – коли тисяча, коли тисяча чотириста, ми маємо забезпечити спроможність тестувати цих людей. 

А коли йдеться про просто збільшення зразків – ну кого ми будемо обстежувати? Прочесати одну вулицю, отримати негативний результат, а завтра знов їх треба обстежити? Тому що те, що вони вчора були негативні не означає, що вони завтра не стануть позитивні. Тут має бути прицільність і критерії щодо контингентності, які підлягають обстеженню.

– У липні ви також почали робили платні ПЛР-тести.

– Нас внесли до переліку установ, які мають за обов’язок проводити такі обстеження і знімати з самоізоляції – тобто вносити відповідні дані, щоб людина достроково припинила самоізоляцію. Оскільки на той час ми були єдиною установою на Буковині, яка була внесена до переліку, попит на такі дослідження зростав практично погодинно.

У нас було дуже мало часу, щоб провести калькуляцію цієї послуги, запустити все, придбати все необхідне по спеціальному фонду.

Моє найбільше побоювання було – чи не буде це додатковим навантаженням, чи буде до снаги лабораторії, але ці виклики поки що приймались належним чином.

– Якщо брати 700 як середню кількість зразків, опрацьованих за день, скільки з них належатиме людям, які звернулись до лабораторії за платним тестом?

– Це дуже невелика частка. У день це може бути 50 осіб, може 70. 

Часто намагались провокувати або підловити на тому, що ми більшу перевагу надаємо особам, які обстежуються за кошти, ніж тим, які обстежуються безкоштовно. Це неправда. 

Час відбору в нас лабораторії визначено ранковий, і в такий час заклади охорони здоров’я не доставляють нам зразки, оскільки в цей час вони також працюють і займаються відбором. Відповідно, зразки, які ми зранку отримуємо в нас, надходять у роботу в період такої собі паузи – коли ще не надійшли від закладів охорони здоров’я. 

Видача результатів є фактично однаковою, бо вона залежить виключно від часу потрапляння зразка в лабораторію. Якщо це до 12 – кожен заклад охорони здоров’я отримає результат у цього ж дня, увечері.  

Якщо кількість зразків від закладів здоров’я зростатиме, і буде такою, що ми вже працюватимемо на межі, то, можливо, нам доведеться ці дослідження мінімізувати або визначати для них певні дні. Пріоритет, звичайно, пацієнти, у яких підозрюється COVID-19.

– Якщо людина сама приходить здати тест у вашу лабораторію, результат вона отримає на свою електронку?

– Результат видається у спосіб, який обговорюється. Оскільки ці дослідження в нас проводяться здебільшого для осіб які або приїхали з-за кордону, або їдуть за кордон, то найчастіше є потреба в паперовому бланку.

– Скільки коштує такий тест? 

– 850 гривень. Це фактично собівартість, щоб ми могли відшкодувати у спеціальний фонд державного бюджету ті кошти, які йдуть на витратні матеріали. Тут не йдеться про заробляння коштів.

"Немає у світі країни, яка би могла лікувати всіх одночасно"

– Україна пішла на карантин 12 березня, коли в нас було всього троє хворих. Система почала працювати на випередження – зупиняти метро, закривати кордони до того, як хвороба набрала стрімкого поширення. Зараз ми можемо сказати, що такі заходи були передчасними?

– Я думаю, що всі висновки будуть коректні виключно по завершенню пандемічного поширення вірусу. Є дуже багато дискусій щодо тактики країн. Як можна робити висновки, якщо ми ще глибоко в процесі? 

Ми не знаємо, чим ця історія закінчиться для кожної з країн.  

– Володимир Зеленський заявив, що країна може повернутись до жорсткого карантину, якщо кількість добових хворих перевищуватиме 9,5 тисяч. Це трохи більше, ніж прогнозує на найближчі місяці ВООЗ – 7-9 тисяч. На вашу думку, другий жорсткий карантин убереже лікарів, українців від коронавірусної хвороби?

– Усе буде залежати від того, чи буде розширюватись кількість ліжок, на яких можна буде надавати допомогу пацієнтам. Крім ліжок, важливішою річчю є…

– Кисень?

– Кількість персоналу і кисень. Тому що ліжко – ліжко, кисень – кисень, але чи вистачить нам медичних працівників? Які, до речі, теж можуть хворіти, інфікуючись у побуті, спілкуючись поза межами свого закладу, не тільки в ньому. Це буде обумовлювати і ті рішення, які будуть прийматись. 

Стосовно того, вбереже чи не вбереже – вбереже. Але кожного разу ми все більше розуміємо, наскільки має бути збалансованим і зваженим рішення, яке стосується економічних збитків і втрати життя та здоров’я. 

Це дуже складний вибір. Про це можна говорити багато, особливо, коли це не торкалось тієї людини, яка говорить, або членів її родини. Ми говоримо про повітряно-краплинний спосіб передачі хвороби, яка може протікати безсимптомно. Кожного разу ми не знаємо, чи інфіковані ті люди, з якими ми спілкуємось, чи ні. Проходити ПЛР-тестування всім кожного дня неможливо.

Наше завдання – викликати довіру людей, які або не вірили раніше, або зневірилися, втомилися за цей тривалий період поширення ковіду, і втрачають пильність. Іншого ми не вигадаємо. 

Чому, напевно, був виправданим карантин, який вводився в березні? Я не впевнена, що нам би вдалося так швидко відпрацювати ці поведінкові навички. У нас, певно, інакший менталітет, ніж в інших країнах – який дозволяє нехтувати, піддавати невірі… Якщо би тоді не було застосовано тих кроків, нам було б неможливо уникнути італійського сценарію. 

Березень-квітень – це був сезон весіль, після завершення Великого посту великоднього. Масові заходи у квітні не дали б системі охорони здоров’я справлятися. Критикувати можна все. Але якщо уявити собі момент, коли лікар має приймати рішення, кого він бере на ліжко, кого не бере, на кисень підключає або не підключає… Фізично немає такої країни у світі, яка би могла лікувати всіх одночасно. 

Коли ми говоримо, що це хвороба, яку має перенести більшість, то наше завдання – будувати все таким чином, щоб це все було не одночасно. 

Ольга Кириленко, УП