Бой за Киев. Жизнь, карьера, обещания Кличко, Верещук, Пальчевского и других

У правому куті – важковаговик Віталій Кличко. 

У лівому – збірна великих партій, колишніх нардепів і раптових політиків.

Офіційно на центрі рингу вони зійдуться 25 жовтня – на чергових місцевих виборах, щоб позмагатись за головний пояс цього року. Титул міського голови Києва. 

Утім бій за столицю почався значно раніше. Претенденти вже кілька місяців роблять пробні удари і спостерігають за реакцією суперників – кличуть одне одного на дебати, критикують роботу нинішнього мера та активно розвішують борди зі своїми фотографіями. Деякі навіть літають над Києвом з парасолями, як Мері Поппінс. 

"Боксер" у правому кутку працює над збереженням упізнаваності, "боксери" в лівому – над її здобуттям.

Головними суддями однозначно будуть виборці – їх у Києві понад 2 мільйони. 

За дослідженням групи "Рейтинг" (теоретична похибка не перевищує 2,3%), останній розклад серед тих, хто планує піти на вибори та визначився з кандидатом, показує таких лідерів:

• за чинного мера Віталія Кличка  – 41,2% киян;

• за бізнесмена Андрія Пальчевського – 9,1%;

• за ексрегіонала Олександра Попова – 8,3%;

• за депутатку від "слуг" Ірину Верещук – 6,2%;

• за шоумена Сергія Притулу – 5,5%.

Підтримка інших ймовірних кандидатів не дотягує до 5%. Ймовірних, тому що реєстрація розпочинається лише 15 вересня. Поки ж ми можемо говорити лише про політиків, які вже пообіцяли вступити у перегони. 

Окрім згаданих лідерів, це, наприклад, колишній харківський губернатор Михайло Добкін, ексмер Києва Олександр Омельченко, депутат Київради Сергія Гусовський, "свободівець" Андрія Іллєнко, екснардеп Юрій Левченко.

Крім того, дехто з’являється у рейтингах соціологів навіть без чітких заяв про участь у виборах. Це, наприклад, Ігор Смешко, чия партія ще "не визначилась". Формально навіть Попов, якому пророкують третє місце і чиєю рекламою вже у серпні почали завішувати Київ, поки остаточно не підтвердив свої амбіції.

"Українська правда" вирішила нагадати про життя, кар’єру, досвід і обіцянки головних кандидатів у міські голови Києва. 

Віталій Кличко

49 років, партія "УДАР"

Біографія. Народився у Киргизькій Республіці, в Україну родина переїхала, коли Віталію було 13 років. Школу закінчив в Києві. Першу вищу освіту здобув за напрямком фізичного виховання і спорту.

Саме через бокс, яким Кличко почав займатись у підлітковому віці, отримав світову популярність. У спортивній кар’єрі мера – неодноразові статуси чемпіона світу з кікбоксингу як серед аматорів, так і серед професіоналів, чемпіона України з боксу та срібного призера Чемпіонату світу серед аматорів.

Найбільшим досягненням у професійному боксі можна вважати багаторазовий статус чемпіона світу у важкій вазі за версією WBC і присвоєння Кличку вперше в історії звання "вічного чемпіона" за цією версією.

Вже після походу в середині 2000-х у політику пішов навчатись за спеціальністю "Управління суспільним розвитком" у Нацакадемії держуправління при президентові.

У 2013-2014 роках відомий боксер і на той момент уже політик Кличко був одним із лідерів Майдану. Після Революції обрався міським головою Києва і працює на посаді досі.

Одружений, виховує двох синів і доньку.

Читайте також: Один день з Віталієм Кличком. Гаряча вода, парковки, міст, боксери-чемпіони та прийом в АП

Політичний досвід. На свої перші вибори як кандидата Кличко пішов у 2006 році. Він балотувався і до Верховної, і до Київської Ради. Очолював блок "Пора-ПРП".

Політсила тоді не пройшла до Верховної Ради, а от у Київраду Кличко таки провів партію і очолив фракцію. За кілька років, на позачергових виборах, вона поповнилась новими мандатами і невдовзі перетворилась у самостійний проєкт Кличка зі звичною назвою "УДАР" ("Український демократичний альянс за реформи").

У 2012 році партія Кличка зайшла до Верховної Ради. Після перемоги Революції гідності Кличко розділив із Петром Порошенко сфери впливу: лідер "УДАРу" висунувся на мери Києва, а Петро Олексійович став президентом. Партії свої вони теж об’єднали.

На президентських виборах 2019 року мер Києва холодно підтримав Порошенка. І мав конфлікт з командою Володимира Зеленського після її приходу до влади.

Тодішній керівник Офісу президента Андрій Богдан добивався звільнення Кличка з посади очільника КМДА. Уряд навіть вже погоджував відповідні документи. Однак Кличко все ж втримався на посаді.

При цьому The New York Times писало, що "не чіпати" голову Києва просив адвокат президента США Рудольф Джуліані, з яким Кличко перед цим зустрічався.

Читайте також: Віталій Кличко: Я веду переговори з усіма великими політичними гравцями для об'єднання на парламентських виборах

Для Порошенка домовленість про союз з Кличком у 2014 році тепер стала пострілом собі ж у ногу. Виборець "ЄС" сприймає Кличка як давнього соратника Порошенка, і всі інші можливі кандидати в мери просто гаснуть на тлі колишнього чемпіона світу з боксу.

Заради експерименту "ЄС" спробувала "приміряти" на це місце Олексія Гончаренка, який в дивній манері намагався тролити Кличка. 

Але, за даними УП, внутрішні партійні дослідження показали, що виборці "ЄС" не хочуть чути критику в бік Кличка з вуст колишніх партнерів. І тому подальша кампанія  Гончаренка могла тільки нашкодити рейтингу "ЄС" в Києві.

Тому, за даними УП, "Європейська солідарність" наразі не планує висувати свого кандидата у Києві. Партія вирішила робити ставку на велику фракцію в Київраді, де має значно більше шансів – рейтинг коливається у межах 14-15% підтримки і це другий результат одразу після "УДАРу". 

"Фішкою" буде те, що агітувати за своїх соратників буде особисто Порошенко. А на перший номер столичного списку "ЄС" планують його дружину – Марину.

Читайте також: Чемпіон міста. Як Кличко втримав Київ

Оточення. Одне з найбільш гарячих і болючих полей політичного бою в Києві – це забудови. Близькими до Кличка вважають дуже впливових на цьому ринку депутата Вадима Столара та екснардепа Максима Микитася.

Столара в часи Порошенка вважали "смотрящим" за Києвом, який "допомагав" працювати з Кличком "сірому кардиналу" БПП Ігорю Кононенку. Микитась же був особливо частим фігурантом у журналістських розслідуваннях про Київ часів Кличка. І мова не обмежувалась польотами мера і забудовника одним літаком. Викривали то підозрілі тендери, то невигідні для держави інвестиційні проєкти за участі фірм з орбіти Микитася.

Деякі з цих розслідувань перетворювались на кримінальні справи, які після зміни влади переросли у справжні проблеми для Микитася.

Вже цього року журналісти розповіли про будівельну "імперію" іншого політика і бізнесмена Дениса Комарницького, колишнього соратника мера Леоніда Черновецького. За даними розслідувачів, бізнес цього "смотрящего" регулярно отримував великі підряди на будівництва та реконструкції за часів Кличка.

Сам Кличко зв’язки із забудовниками заперечує.

Скандали. У 2014 році Порошенко тріумфально вийшов з президентських виборів. Запорукої тодішньої перемоги були домовленності із Кличком, а також Сергієм Льовочкіним і Дмитром Фірташем. На зустрічі у Відні лідери революції поділили між собою політичне поле України: Порошенкові – президентське крісло, а Кличку – мерське. А два олігархи підтримали цей союз і публічно його схвалили.

Обіцянки. Цього року передвиборчої програми Кличко, принаймні поки, не публікував. Як чинний мер він робить акцент на інфраструктурних і соціальних проєктах – підготовці шкіл до нового сезону в умовах пандемії, відновленні шляхопроводів чи влаштуванні зон відпочинку.

Цитати:

• "Маю можливість жити в будь-якій країні світу. Але хочу жити в Києві. Я знаю, що таке стандарти життя не по газетах, журналах – жив у Німеччині, на Заході. І моє завдання – зробити такі ж стандарти тут. Це дуже амбіційне завдання. Набагато складніше, ніж стати чемпіоном світу. Але я знаю, якщо кожного разу бити в одну і ту саму точку, ти проб’єшся".
• "Я не заздрю Зеленському через посаду президента. Адже ти собі вже не належиш. За великим рахунком, це взяти відповідальність за всіх людей. За кожного солдата, який гине, відповідає президент. За кожну проблему в країні відповідає президент. Легше всього нічого не робити і казати, що у нас все погано".
• Про "спорт поза політикою": "Людям потрібна державна інформаційна політика. Ми повинні знати, хто ми, куди йдемо, що робимо і для чого. А не грати на руку й казати – "Крим, так сталось, хай зараз буде в Росії", або що зараз на Донбасі "громадянська війна". Кожен розуміє, що без промивання мізків, без постачання зброї та фінансування "ЛНР" та "ДНР" не буде існувати. Всі це у світі розуміють. На жаль, деякі наші відомі люди в унісон з російською пропагандою починають повторювати ті самі речі".

Андрій Пальчевський

59 років, партія "Перемога Пальчевського"

Біографія. Пальчевський – киянин, навчався у Москві, у військовому інституті. Потім служив у радянській армії і в цьому статусі зустрів розпад СРСР.

Пізніше він отримав другу освіту, економічну, і пішов у бізнес. У Росії займався пивоварінням. Найвідоміший його бізнес в Україні – клініка "Євролаб", про яку в 2019 році говорила вся Україна, коли там здавав аналізи на наркотики кандидат у президенти Володимир Зеленський.

Коли в 2010 році Пальчевський раптом опинився в Кабміні, в опозиції викликало запитання його громадянство. Тоді у владі заявили, що чоловік отримав український паспорт у 2009 році.

Близько 10 років тому Пальчевський відкрив ще одну свою іпостась – телеведучого, вів програми на кількох каналах. В останні роки "працює" постійним експертом на телеканалах, які пов’язують із кумом Путіна Віктором Медведчуком. Крім того, бере участь в ефірах російських пропагандистів.

Розлучений, має чотирьох дітей. Подружжя Пальчевських розійшлось не мирно, звинуваючи одне одного у зраді і привернувши цікавість таблоїдів. Дружина підприємця й ексчиновника взялась відсуджувати у відомого чоловіка сотні мільйонів гривень. Але суд вона програла.

Політичний досвід. У 1995 році Пальчевський балотувався до Держдуми Росії з "Партией любителей пива". Хоча політичним досвідом це назвати складно – сила не набрала й 1%.

У 2010 році пішов уже в українську політику. Три з половиною місяці пропрацював першим заступником Равіля Сафіулліна – міністра України у справах сім'ї, молоді та спорту в уряді Миколи Азарова.

На виборах 2019 року він висловлював підтримку Зеленському. Цьогоріч заснував власну партію "Перемога Пальчевського", із якою і зібрався "підкорювати" Київ та країну.

Оточення. Пальчевський-політик отримав потужний старт завдяки медійній підтримці каналів, пов’язаних із Медведчуком. 

Але співрозмовники УП в Офісі президента та серед великих українських бізнесменів переконують, що проєкт Пальчевського на місцеві вибори фінансують в рівних долях двоє політиків. Це Ілля Павлюк – сірий кардинал "Слуги народу", та Вадим Столар, який за останній час дуже зблизився з групою Медведчука: і політично, і бізнесово.

Скандали. В ефірах російських та українських (але проросійських) каналів Пальчевський звинувачував Порошенка у "здачі Криму" і "розв’язуванні війни", не забував про "розкол мовним питанням". Пальчевський то каже, що кров Майдану – на руках Путіна, то називає "придурками" журналістів, які ображають президента РФ.

Нещодавно російські меседжі стали темою суперечки між Пальчевським і журналістами української редакції ВВС. Суперечки – у різкому стилі політика, який то межує, а то й переходить межу образ. Зокрема, кандидат у мери відмовлявся визнавати свою цитату про "возз’єднання" з Росією, котру якось кинув на російському ТБ.

Обіцянки. Пальчевський називає свою політсилу "партією остаточної перемоги всіх українців над олігархам та бідністю".

У своїй програмі каже про "добробут кожного громадянина України і високий рівень життя" як про пріоритет. Обіцяє, зокрема, підвищити купівельну спроможність громадян, захищати місцевого виробника, зробити доступними сучасні медичні технології, "розширити реєстр доступних ліків" і платити медпрацівникам "зарплату європейського рівня".

Цитати:

• "Я – за те, щоб братні в минулому народи знаходили мову взаєморозуміння на економічному рівні, на рівні відсутності агресії, на рівні людському".
• Росіянам в ефірі одного з телеканалів РФ: "Що більше і грубіше ви будете сварити Україну, то далі ми будемо від нашого щасливого дня возз’єднання"
• "Одна з найбільш серйозних причин, через яку люди йдуть на війну, це скука".
• "Я був би гарним президентом, якби я сказав: "Україні протипоказаний президент, я вірю, що це має бути суто парламентська республіка". Крапка. Ось тоді я був би гарним президентом".

Олександр Попов

59 років

Біографія. Народився у Кривому Розі. У 70-х роках вивчився на інженера-будівельника у російській Тюмені. Потім була служба в армії, робота майстром у тресті і виконробом на гірничо-збагачувальному комбінаті.

У другій половині 80-з років Попов потрапив у правоохоронні органи: спершу КДБ, згодом – СБУ. За кілька років після розпаду СРСР пішов у запас і знайшов роботу в приватному секторі, займає керівні посади в будівельному концерні. У середині 90-х років Попов почав займатись публічною політикою.

Після перемоги Революції гідності, якій Попов протистояв у команді "регіоналів", він змінив політику на бізнес.

Став співзасновником компанії, що ставить своєю ціллю "просування українських товарів на європейський ринок" і "відновлення бізнес-контактів з країнами СНД".

Одружений, має двох дітей.

Політичний досвід. З 1994 по 2007 роки Попов працював у міськраді Комсомольська (нині – Горішні Плавні), що на Полтавщині, був міським головою. 

Потім він піднявся кар’єрними сходами вгору – аж до уряду. Був заступником міністра ЖКГ.

Пізніше і сам очолив новостворене міністерство житлово-комунального господарства в уряді Віктора Януковича. Пропрацювавши менше року, пішов у парламент за списками політсили свого начальника – "Партії регіонів". 

У 2010 році знову повернувся на посаду міністра з питань житлово-комунального господарства вже в уряд Миколи Азарова. 

Кілька місяців Попов працював заступником керівника Київської міськдержадміністрації Леоніда Черновецького.

Але коли Янукович розділив виборчу посаду мера та "президентську" голови адміністрації, Попова призначили керівником КМДА замість Черновецького. Останній залишався мером, але після його еміграції Попов став фактичним главою міста.

Під час Майдану, в кінці 2013 року, його відсторонили від роботи, а за місяць –  звільнили.

У 2019 році Попов спробував обратись у Раду як мажоритарник, але безуспішно.

Скандали. У березні 2013 року Київ накрила сніжна стихія. Містяни стояли у заторах і штовхали міський транспорт. Столиця була повністю паралізована.

Попов же за кілька годин до початку заметілі поїхав відпочивати у Відень на традиційний бал. Політика потім закликали піти з КМДА, але він у свою чергу перекладав відповідальність на медіа. 

Попов продовжував представляти президентську вертикаль у столиці і тоді, коли місто охопила революція. Він був на нараді, коли планувалась зачистка студентського майдану в ніч на 30 листопада під виглядом встановлення ялинки. Він керував комунальниками, які нібито мали цю ялинку встановлювати.

Після жорсткого розгону мітингарів навіть режим Януковича звинуватив Попова у перевищенні влади, знявши відповідальність з найвищих ешелонів і зробивши голову КМДА першим "стрілочником".

Справу про розгін Майдану, в якому обвинувачують Попова, передали до суду ще 2015 року. Остаточного рішення досі не винесено. Сам політик свою провину не визнає.

Оточення. З місцевої політики на Полтавщині до Києва Попов дійшов не самотужки. Йому допоміг соратник Януковича Сергій Льовочкін, який згодом очолював Адміністрацію президента.

У 2014-му Попов із політики пішов, але не приховує, що контакту із колишніми колегами не втрачав. Коли в 2018 році ексрегіонали "Опоблоку" остаточно розкололись на два табори, колишній київський керманич лишився із київськими "газовиками", тобто групою Фірташа-Льовочкіна. 

Обіцянки. Про своє висунення Попов офіційно не заявляв, але його рекламу вже можна побачити на білбордах або у Facebook.

Ця реклама акцентує увагу не на обіцянках чи прогнозах, а на діях політика у 2010-2014 роках. Мовляв, на чолі міста Попов "побудував десятки міст, дитсадків і автомобільних розв’язок", запровадив знижки на необхідні товари за карткою киянина та на комунальні послуги, "відремонтував лікарні".

Усе це співставляють із критикою нинішнього керівництва міста.

Цитати:

• Про звинувачення з боку режиму Януковича: "Ситуація складалася так, що керівництву країни потрібно було назвати когось винним. У великій політиці так буває. Я розумів це і намагався сприймати так, що ось, мовляв, склалися обставини".
• Про декомунізацію: "Еволюція пройшла… У нас з вами можуть бути різні бачення минулого. Але я переконаний, поки ми будемо ковирятись у минулому, ми втрачаємо майбутнє".
• Про балотування в 2020 році: "Я не балотувався у попередні роки. Я вважав, що я не маю морального права. Це пов’язано з тією кримінальною справою, яка в суді розглядається… Я і раніше був переконаний, що це політична справа, а сьогодні в мене зовсім не має в цьому сумнівів. Тому що інтерес до цього, навіть у правоохоронних структур, на сьогоднішній день відсутній".

Ірина Верещук

40 років, кандидатка від "Слуги народу"

Біографія. Хоч Верещук і зізнається в коханні Києву, понад 30 з 40 років її життя тісно пов’язані зі Львівщиною. 

Росла в невеликому прикордонному місті Рава-Руська, вищу освіту здобувала у Львові. Отримала кілька кваліфікацій, зокрема референта-перекладача, офіцера військового управління тактичного рівня і правознавця. 

П’ять років, з 2002 по 2007, служила на офіцерських посадах у Збройних силах. Після чого ще 2 роки вивчала державне управління, досліджувала реформу децентралізації в Польщі та врешті – стала кандидаткою наук з державного управління. 

Одружена вдруге, нинішній чоловік – військовий, офіцер спецпідрозділу СБУ "Альфа". Має 17-річного сина від першого шлюбу.

Читайте також: Зе!кандидатка проти Кличка. Хто така Ірина Верещук

Політичний досвід. Верещук прийшла в політику 10 років тому, у 2010. 

Починала "знизу" – кілька місяців на посаді заступниці голови Жовківської РДА та майже 5 років в мерському кріслі рідної Рава-Руської. Місцеві вибори виграла від партії Сергія Тігіпка "Сильна Україна". У свої 30 стала наймолодшою жінкою-мером в Україні – керувала містом на близько 9 тисяч жителів.

У листопаді 2013 року, коли уряд Миколи Азарова раптово передумав готуватись до підписання угоди про асоціацію України з ЄС, Верещук попросила Європарламент укласти таку угоду із Равою-Руською.

У 2015-му, за півроку до виборів, добровільно пішла з посади. Головними її досягненнями на посаді головред місцевої газети "Прикордоння" Андрій Бучко назвав утеплення шкіл, ремонт Народного дому та дахів у багатоквартирних будинках, встановлення дитячого майданчика тощо.

І якщо перші у своєму житті місцеві вибори Верещук виграла, то перші парламентські, 2014-го – з тріском програла, посівши 6 позицію на 122 окрузі Львівщини. 

Другі парламентські стали значно вдалішими. У списку "Слуги народу" Верещук отримала прохідне 29 місце. Два місяці представляла уряд Олексія Гончарука в парламенті, поки не заявила, що не знайшла з ним спільної мови.

Оточення. Публічно Верещук найчастіше з’являється в оточенні президента Зеленського та депутатів своєї фракції, що працює на її впізнаваність. Як каже вона сама, "моя команда в широкому сенсі включає президента, прем'єр-міністра і більшість в парламенті". 

Потенційну команду для виконавчої влади ще формують, жодних прізвищ Верещук поки не називала. 

ЗМІ закидають їй наближеність до людини з протилежного табору – Віктора Медведчука, пояснюючи це частими візитами на телеканали партнера Медведчука Віктора Козака – 112, NewsOne та ZIK. Можливої наближеності кандидатки до Медведчука також остерігались співрозмовники УП в Офісі президента.

Сама кандидатка каже, що до Козака ставиться нейтрально, а з Медведчуком взагалі не знайома.

До парламенту, у 2017-2019 роках, Верещук була власницею "Української бурштинової біржі" – товариства з невеликим статутним капіталом, яке офіційно мало виробляти ювелірні вироби і займатись оптовою торгівлею. Публічної інформації про цю ТОВку небагато, як і про участь у ній Верещук. Наразі робота товариства припинена.

Скандали навколо Верещук також пов’язані з її медійністю. 

У грудні двоє "слуг" – Гео Лерос і Максим Бужанський – побились через її присутність на каналах, пов’язаних з Медведчуком. 

Кількома місяцями раніше політикині довелося виправдовуватися за свої слова про НАТО в ефірі одного з ток-шоу. Мовляв, Україна хоче в НАТО, однак "нас не беруть. І ми стукаємо в закриті двері і втрачаємо репутаційно. Нам не можна йти туди, де нас не чекають".

І ще один медійний скандал. В ефірі ICTV Верещук дорікнула Порошенку тим, що в 2014-му він вітав Путіна з днем Росії. На що той відповів – брехня. Крапкою в суперечці стала заява прессекретаря Путіна, який не зміг підтвердити факт привітання Порошенка.

Обіцянки (повний список читайте в програмі Верещук): добудова другої черги Центру інфекційних хвороб Олександрівської лікарні, створення зручної системи платних парковок, "збереження історичного обличчя Києва", припинення практики "перекладання відповідальності чиновників на погоду, фази місяця, сонячну активність", "посилення боротьби з алкоголізмом і наркоманією".

Цитати:

• До висунення кандидаткою в мери від "слуг": "Віталій Кличко – непоганий мер. Я ніколи не буду критикувати жодного мера, бо була у їхній шкірі і знаю, наскільки важко сьогодні у місцевому самоврядуванні зробити і вразити, так би мовити, виборців". Після висунення: "А чому Кличко не бачить, у якому стані тротуари, та нічого не робить з цим? Можливо, він не ходить цими тротуарами. Якби він хоч раз побачив, як матуся з візочком з маленькою дитиною має йти розбитим тротуаром по ямах, то, можливо, він би краще розумів і людей, і їхні біди".
• "Під час праймеріз всім сподобався мій напівжарт про "інвестняню". Це чули і президент, і прем’єр зі спікером. Я сказала, що для інвесторів я буду не тільки "інвестнянею", а "інвестмамою" та "інвесттещею". Я їх буду любити, як мама, і контролювати, як теща. Отже, все буде нормально".
• "Бандера став героєм для більшої частини суспільства, образом націоналізму. Політики-маніпулятори, які натягують на себе вишиванки, гордо вигукують його прізвище. Та слід зрозуміти, що ця історична постать ніколи не знайде місця в українському пантеоні героїв". 
• Про Росію у 2013, до початку Революції гідності: "(...) Але якби в нас був такий Путін, я б за нього голосувала. Він робить для Росії добре. Він діє в інтересах своєї країни. Щоб кожен президент так свою країну захищав. Ось натурально!"

Сергій Притула

39 років, партія "Голос"

Біографія. Притула – уродженець Тернопільщини. Після школи навчався в Тернопільській академії народного господарства. Вступав також до коледжу в Лондоні, однак, за словами самого Сергія, розчарувався і згодом повернувся на батьківщину.

У Тернополі отримав спеціальність "Фінанси і кредит". Але за фахом відомий комік ніколи не працював. Уже в юності він зацікавився сценою, зокрема, грав у КВК, працював радіоведучим.

У середині нульових Притула переїхав у столицю, де теж пішов на радіо, потім – і на телебачення. З того часу вів різні шоу, гумористичні передачі, ранкову передачу. У 2016 році запустив власне україномовне гумористичне "Вар'яти-шоу".

З початком війни на Донбасі став відомий також як волонтер, збирає допомогу для військових. 

Одружений вдруге. Має сина від першого шлюбу та виховує доньку із нинішньою дружиною. 

Читайте також: Сергій Притула: Я не знаю такого політика як Володимир Зеленський

Політичний досвід. У політику Притула вперше пішов саме із "Голосом". Кар'єру почав з розкрутки власного YouTube-каналу, де за два місяці зібрав більше 250 тисяч підписників.

У 2019 році партія взяла його до свого списку на виборах у Верховну Раду. Але 30-тий номер тоді не дозволив артисту отримати мандат у фракції, в якій наразі загалом 19 депутатів. 

При цьому дослідження, проведене минулого року, показало Притулу одним із основних лідерів у рейтингах довіри серед киян. У серпні "Голос" і Притула повідомили про свій спільний похід на мерські вибори в Києві.

Оточення. У команді "Голосу" на місцевих виборах – ще з десяток людей. Разом із шоуменом на сцену вийшов, наприклад, заступник Олександр Лінчевський, який працював у МОЗ під керівництвом Уляни Супрун.

Також із Притулою працює волонтерка і фронтовий парамедик Аліна Михайлова, чинний депутат столичної міськради від "Київської команди" (колишня "Самопоміч") Костянтин Богатов.

Родина дружини, Катерини Сопельник, пов’язує Притулу з бізнесменом і політиком Віталієм Хомутинніком. Ексрегіонал одружений на сестрі Сопельник.

Обіцянки. Кандидат не оголошував чіткий план дій, але каже про загальні речі, іноді світоглядні.

"У цьому списку ви не знайдете весільних фотографів, моїх кумів, інститутських друзів або учасників шоу "Вар’яти", – сказав Притула про свою команду на виборах. – Я можу вам пообіцяти, що коли я стану мером, через рік мені не набридне і я не складу мандат".

У рекламному ролику чоловік каже, що хоче: "без проблем влаштувати дитину у садок", "дихати свіжим повітрям", "щоб усе було прозоре".

Цитати. 

• "Я розумію, що я не всім подобаюся. Я розумію, що частина прихильників моєї творчості зараз трішки інакше будуть на мене дивитися, тому що я не відповідаю їхнім очікуванням. Одні хотіли, щоб я йшов з "Європейською солідарністю", інші хотіли, щоб я йшов зі "Слугою народу". А я хотів би, щоб люди розуміли, що український політичний світ не біполярний".

• "Мер не буває поганим чи не поганим. Поганим може бути борщ, що скис. А мер як сіті-менеджер може бути ефективним або неефективним. Якщо оцінювати Віталія Володимировича з точки зору жителя Києва і з огляду на те, у скільки обходяться певні об'єкти в столиці, то мені здається, це неефективне використання коштів міського бюджету".

Олександр Омельченко

82 роки, "Єдність Олександра Омельченка"

Біографія. Омельченко родом з маленького села на Вінниччині, народився за рік до початку Другої світової. Вчився у Києві – спочатку в будівельному технікумі, потім у двох інститутах – інженерно-будівельному (нині КНУБА) та народного господарства.

До політики 27 років провів в Головкиївміськбуді (нині Київміськбуд), просунувся від майстра до заступника начальника компанії. Потім поїхав у кілька закордонних відряджень, зокрема ліквідовував наслідки землетрусу у Вірменії.

Одружений, має двох синів. 

Політичний досвід. У політику Омельченко прийшов у 1994-му – рік відмови України від ядерної зброї та обрання Леоніда Кучми президентом України. І почав дуже швидко просуватись по кар’єрних сходах. 

У 1994 став першим заступником голови КМДА Леоніда Косаківського, а за два роки, у 1996-му, і сам очолив адміністрацію. 

У 1998-му очолив Київраду, а за рік, у 1999 році, став міським головою столиці. На виборах 1999-го обійшов Григорія Суркіса та отримав колосальну підтримку – більшу, ніж Володимир Зеленський на президентських виборах, 76%. У 2002 році вдруге став мером Києва.

Наступні кілька років стають для Омельченка менш вдалими. У 2004-му він прогнозовано програє президентські вибори, у 2006-му – мерські в Києві, перемогу здобуває Леонід Черновецький.

Після керування столицею, у 2007 році Омельченко подався в парламент – пройшов за списком блоку "Наша Україна – Народна самооборона". За кілька років залишив фракцію зі словами про невдоволення Ющенком і хаос всередині парламентської сили.

У 2014 році вдруге програв мерські вибори, однак став депутатом Київради, очолив фракцію "Єдність".

Омельченко є рекордсменом серед усіх цьогорічних кандидатів – на крісло київського градоначальника він претендує вп’яте.

Скандали. У 2009 році Омельченко, який на той час був нардепом від "Нашої України – Народної самооборони", насмерть збив людину на пішохідному переході. Родині загиблого чоловіка купив будинок і машину. 

У 2015-му під авто Омельченка вдруге загинула людина – цього разу за кермом був водій політика. У 2016-му ексмер знов втрапив у ДТП, однак обійшлось без жертв. 

Обіцянки. Не озвучував.

Оточення. За понад 20 років у всеукраїнській і столичній політиці Омельченко став дуже впливовою, самодостатньою фігурою, має контакти з усіма політичними таборами. 

Цитати:

• У 2011-му, перебуваючи в парламенті: "Я навіть коли йду курити, свою картку забираю, щоб ніхто не натиснув кнопку".
• "Я зобов’язаний ходити на вибори, поки живий, здоровий і не байдужий до долі Києва і України. Я ж хворію цим – і Києвом, і державою".
• "Я очолював владу в Києві 10 років. 14 прем’єр-міністрів, 3 президенти – і один Київський міський голова Олександр Омельченко. Я ніколи себе не називав "мером", і мене кияни не називали "мером". Це не наше слово, не конституційне і поняття такого, як "мер" немає. Є голова селища, села, міста, районної ради, обласної ради".

Михайло Добкін

50 років

Біографія. Добкін народився у Харкові, звідки пізніше і почав свій політичний шлях. Вищу освіту здобув за фахом "міжнародна економіка".

У 90-х роках і на початку 2000-х працював у приватних структурах. Політичний шлях розпочав у 1998 році, посидівши у кріслах різних рівнів і партій. 

Політичний досвід. Перша політична посада Добкіна – депутат у Харківській міськраді. Та за 22 роки, які минули з того часу, він працював нардепом, був довіреною особою Віктора Януковича на президентських виборах 2004 року, мером Харкова.

У 2010 році став головою Харківської ОДА, звідки його звільнив в.о. президента Олександр Турчинов у 2014 році.

Потім він самостійно балотувався у президенти, а в оновлену Раду пішов з "Опозиційним блоком". На чолі регіонального списку цієї партії Добкін спробував зайти до Харківської облради, однак його не пустила ЦВК, бо "забув" в автобіографії свою роботу на "регіоналів". 

У 2019 році обратись до Верховної Ради вже не зміг.

Оточення. У 2017 році залишив фракцію "Опоблоку", бо не погодився із голосуванням за судову реформу. Але коли політсила розкололась, доєднався до "ахметівського" крила.

Тепер Добкін буде боротись і за місце голови Києва. Поки що він нічого не каже про свою команду. Політик із 22-річним стажем почав з’являтись у соцопитуваннях у "спайці" з партією-новачком проросійського блогера Анатолія Шарія. 

Однак Шарій говорив, що з харків’янином об’єднуватись не буде, і називав це "вкидом соціологічних служб".

Скандали. Добкін подарував Україні один із найвідоміших політичних мемів – про "скучное лицо", которому "никто денег не даст". У цьому ролику тоді ще кандидат у мери Харкова читає на камеру передвиборчу промову, а його помічник Геннадій Кернес повчає начальника і всіх навколо.

У самому кінці Євромайдану Добкін був одним із організаторів так званого "з´їзду депутатів усіх рівнів південно-східних областей, Севастополя та Автономної республіки Крим". Його учасники тоді заявили, що південно-східні області та Крим "готові узяти на себе всю повноту влади до забезпечення конституційного ладу".

Після перемоги Революції гідності Добкін отримав підозру за "посягання на територіальну цілісність України". Щоправда, ненадовго, вже 2014 року справу закрили. І Добкін продовжив політичну кар’єру.

Вже за кілька років знову став підозрюваним – у справі про заволодіння 78 га земельних ділянок Харкова загалом на понад 220 мільйонів гривень. Наразі розслідування в цій справі завершене і передане до суду, але просувається там дуже повільно.

Обіцянки. Рекламуючи себе як кандидата, Добкін не каже про конкретний план. Свої невеликі пости у Facebook політик ділить на нечіткі обіцянки та докори владі. 

У передвиборчих роликах з конкретних тез – лише ті, що колись потрапили до відео-мему про "скучное лицо". Цей мем Добкін тепер використовує для піару.  

Він каже, що хоче опікуватись здоров’ям громадян і створювати для цього середовище із якісною медициною, "дбайливим ставленням до екології" та "умовами для заняття спортом в кожному дворі". Запевняє, що "як будь-яка європейська столиця, Київ має бути магнітом для інвестицій".

Цитати:

• Під час Революції гідності про протестувальників: "Домовлятися з ними марно. Їх потрібно роззброїти, а тих, хто буде чинити опір і вбивати людей, фізично знищити".
• Про Януковича: "Потрібно було встати і сказати: "Дядя, прокинься, Ти – на місяці". Помилка – я не встав. Якщо говорити про помилки влади, то на першому місці, крім корупції, це боягузтво. Боягузтво породжує бідність. Переможців не судять. Якби не він, країна тоді б впоралася з ситуацією, всі про все забули, а він злякався".
• "Для мене слово "самосвідомість" – лайливе. Для мене і слово "патріот" – лайливе. Те, ким я себе раніше вважав, стало для мене лайливим словом".

Андрій Іллєнко

33 роки, кандидат від ВО "Свобода"

Біографія. Іллєнко – киянин з творчої родини (батько Юрій Іллєнко – відомий режисер і оператор, мати – акторка). Старший брат Андрія Іллєнка Пилип – колишній очільник Держкіно. 

Вивчав політологію в КНУ ім. Шевченка. З майбутньою дружиною познайомився в партії.

Політичний досвід. У 2004-му школярем пішов у "Свободу", з Тягнибоком його познайомив батько. За два роки членства в партії виріс до заступника голови київського відділення. 

У свої 21, у 2008-му, пройшов перші вибори – балотувався за списком "Свободи" в Київраду. Партія вибори програла. Другі були значно вдалішими – у 2010 Іллєнко став депутатом обласної ради та очолив столичний осередок партії. 

Після чого двічі вигравав парламентські вибори за 215 округом в Києві. Працював у комітеті з питань бюджету (7 скликання) та комітеті правової політики й правосуддя (8-е).

У сьомому скликанні ВР був наймолодшим депутатом – 25-річним.

У січні 2014-го, під час Революції гідності, Іллєнка разом з іншим свободівцем Сидором Кізіним побили в Києві – чоловіки йшли з допиту. Партія назвала це заздалегідь спланованою акцією, у якій бандити і міліція діяли "як одна коаліція".

Паралельно з депутатською діяльністю Іллєнко у 2018-му пішов у "телевізор" – почав і продовжує вести програму "Український контекст" на "4 каналі".

Оточення. Іллєнко – один із заступників лідера "Свободи". Утримує партію інший заступник Тягнибока – бізнесмен, екснардеп Ігор Кривецький, відомий у кримінальних колах за прізвиськом "Пупс". Кривецькому приписували стосунки з групою Фірташа-Львочкіна, а за часів Порошенка – з чиновниками його Адміністрації.

Скандали. У 2014-му Іллєнко був одним зі свободівців, які силою переконували тогочасного керівника "Першого національного" Олександра Пантелеймонова написати заяву на звільнення. 

За повідомленнями ЗМІ, свободівці зайшли в його кабінет, силоміць посадили в крісло, штовхали та кілька разів вдарили по обличчю й голові. Пантелеймонову казали: "Заяву пиши! Ти – москальський непотріб! Пиши, прихвостень Москви!". Поведінку нардепів публічно засуджували, зокрема прем’єр Яценюк, міністр МВС Аваков.

Обіцянки. "Зробимо Київ безпечним і комфортним", "зупинимо антиукраїнський реванш".

Цитати: 

• "Націоналіст повинен бути готовим і життя за Україну віддати. Але ще раз кажу – ворога перемагають перш за все інтелектом і волею до перемоги".
• "Я переконаний, що абортовий геноцид українців треба припиняти. Інакше ми просто не виживемо".
• "Мова – основа нашої державності. Звичайно, нам розповідають "немає різниці", "какая разница", що мова – це не важливо, є інші питання. Безумовно, є інші питання. Але мова – це питання того, чи буде існувати Україна. Якщо буде українська мова – буде Україна. Не буде української мови – тут буде Росія". 

Олексій Кучеренко

59 років, кандидат від "Батьківщини"

Біографія. Життя та робота Кучеренка пов’язані одразу з трьома українськими містами – Вінницею, де народився, Києвом, де вчився та працює донині, та Запоріжжям, де починав свою політичну кар’єру.

Вчився на факультеті економічної кібернетики КНУ ім.Шевченка та в Академії держуправління при президентові. Отримав ступінь кандидата соціологічних наук. До приходу в політику працював у сфері науки, бізнесу, а також грав у футзал. 

Політичний досвід. Кучеренко почав політичну кар’єру наприкінці 90-тих. 

Чотири рази був народним депутатом. У 1998-му – самовисуванцем від 80 округу в Запорізькій області. У 2006-му пройшов від блоку "Наша Україна", у 2007-му – від блоку "Наша Україна – Народна самооборона", у 2019-му – від "Батьківщини".

Тричі був в опозиції – спочатку двічі до регіоналів, потім до "слуг". 

За прем’єрства Юлії Тимошенко, у 2007-2010-х, очолював міністерство з питань житлово-комунального господарства. На президентських виборах 2019-го був її довіреною особою.

Ще одна партія, з якою пов’язане прізвище Кучеренка, – "Блок Петра Порошенка", від неї балотувався до парламенту в 2014-му. Йшов за 216-м київським округом і програв з невеликим розривом – до другого місця не вистачило 100 голосів, до першого – 800.

Значна частина публічної діяльності Кучеренка як ексміністра ЖКГ пов’язана з темою газу й тарифів. 

У 2015-му він разом з нинішнім лідером Союзу лівих сил Максимом Гольдарбом (раніше був ведучим на NewsOne та заступником Вадима Новинського в одному з політичних проектів) заснував організацію "Тарифна мобілізація". Разом з Юлією Тимошенко ця ГО позивалась проти Кабміну через ціну на газ для населення і справу врешті виграла, однак постанова, яку вони просили скасували, втратила чинність ще до рішення суду. 

Оточення. Вірний боєць особисто Юлії Тимошенко.

Публічним оточенням Кучеренка, як і Верещук, виступають його колеги по парламенту, зокрема лідерка "Батьківщини".

На запитання, хто безпосередньо буде працювати з Кучеренком у разі перемоги, той чітко не відповідає: "Усі професіонали, мають великий досвід роботи, які здатні реалізувати стратегію розвитку столиці. Возити когось на експрес-курси до Трускавця не доведеться".

Єдине, на що натякає, – у команді не обов’язково будуть "нові обличчя".

Скандали. У лютому 2020 Кучеренко написав заяву в поліцію на "слугу" Максима Ткаченка – той дозволив собі грубу ейджистську заяву та погрози в бік нардепа.  

Під час блокування трибуни Кучеренко попросив Стефанчука, заступника голови Ради, вгамувати "слуг". Тоді до нього підійшов Ткаченко і заявив, що його "час вийшов, їдьте додому, відпочивайте, їдьте в санаторій, у Трускавець". 

Батьківщинівець обізвав його "малолітнім клоуном", після чого отримав у відповідь: "Щас за клоуна, б*ядь. За клоуна ви щас п**ди получите".   

Обіцянки: "припинення всіх тіньових схем", "максимальне сприяння" ошуканим інвесторам "Аркади", встановлення "справедливих" тарифів на комунальні послуги, повний аудит фінансової і бюджетної системи Києва, "за рік мінімум удвічі зменшити час в заторах", який витрачають кияни.

Цитати: 

• "Якби я не пішов у політику, був би дуже багатою людиною".
• "Основна біда цієї країни – те, що не зробив Ющенко у 2005 році, його колосальний про... Сказав би жорстко! Він зобов'язаний був покликати всіх цих хлопців (олігархів – УП) і сказати: "На гарматний постріл від політики. Побачу – відірву, пардон, яйця. Займайтесь своїм бізнесом. Не дай боже, ваші чорні гроші зайдуть через ту чи іншу партію в політику, я напущу на вас..." 
• У контексті невдоволення преміями в "Нафтогаз Україна": "Мене починає дратувати поведінка українців. Однієї сотої того, що відбувається у нас, вистачало полякам, румунам, вірменам, французам, щоб масово виходити на багатотисячні мітинги. І вимагати від своїх урядів і парламентів відповідної реакції".
• "Я спокійно і толерантно ставлюся до таких заходів (ЛГБТ-прайдів – УП), хоча частина українців їх не розуміє. Я не бачу себе в цій ході, але люди мають на неї повне право. Завдання ж міського голови — зробити так, щоб вони почувалися при цьому у безпеці".

Борислав Береза

46 років, "Екопартія Берези"

Біографія. Народився і виріс у Києві. 

Заявляв, що закінчив Київський національний економічний університет (нині КНЕУ ім.В.Гетьмана) – однак в університеті це заперечують.

У 1991-му разом з родиною переїхав до Ізраїлю, утім менш ніж за два роки повернувся до Києва. 

До політики займався видавництвом книжок, вів програми на телебаченні та радіо – "Книга UA" на Першому національному, "Мандри" та "Повний абзац з Бориславом Березою" на "Просто радіо". 

У 2013-2014 був речником "Правого сектора", завдяки чому став публічним. Одружений, має трьох дітей.

Політичний досвід. Політична кар’єра Берези, якого традиційно пов’язують з Сергієм Львочкіним, нині нардепом від ОПЗЖ, почалась одразу з парламентських виборів. 

У 2014-му як самовисуванець виграв 213 округ на віддаленому столичному мікрорайоні Троєщина, де живе разом з родиною. Після виборів пішов з "Правого сектора", аби повністю присвятити себе законотворчості.

У парламенті виступав проти скасування депутатської недоторканності, пояснюючи це ненадійністю українських судів. Став заступником голови комітету з питань запобігання та протидії корупції. 

У 2019-му знов пішов на вибори за троєщинським округом, однак, як і багато політиків, програв кандидату від "Слуги народу", стоматологу-хірургу Артему Дубнову. 

У мери Києва Береза йде вже вдруге. У 2015-му він змагався за прихильність киян з Кличком і в підсумку отримав удвічі меншу підтримку – 32,1% проти 64,1%. 

Що цікаво, на рекламу у 2015 році Береза витратив гроші, яких офіційно не мав. Місяць "потужної" реклами в Києві тоді оцінювали в приблизно 2 мільйони гривень, при тому що за минулий рік офіційні доходи політика склали трохи більше 100 тисяч гривень.

Цього разу політик йде на бій з Кличком з власною силою – "Екопартія Берези" зі слоганом "Київ без сміття. Влада без корупції". "Екопартія Берези" – це не новостворена, а переменована маловідома політсила "Народна екологічна партія". 

Оточення. Наразі не відомі ні члени "Екопартії Берези", ні люди, які можуть її потенційно фінансувати. Береза – єдина людина, яка публічно комунікує місцеві вибори.

У 2015 році про фінансову підтримку Берези на київських виборах заявив Геннадій Корбан, голова УКРОПу. Тоді політика хотіли бачити на чолі партії, однак він пішов на Київ самовисуванцем. Береза отримання грошей заперечував.

Скандали. З Березою пов’язують два етичних скандали – підробка диплому про вищу освіту та можлива наявність другого громадянства, ізраїльського. 

Розмов про свій диплом політик переважно уникав, а от наявність паспорту Ізраїлю активно заперечував. На підтвердження своїх слів опублікував лист посольства Ізраїлю, яке на запит політика заявило: "Пан Борислав Береза не є громадянином або резидентом Держави Ізраїль".

Обіцянки. Береза активно артикулює зміни, яких потребує Київ. Серед таких – перехоплювальні парковки, електронна система керування містом, посилення покарання за неправильне паркування в центрі міста, додаткові стоянки.

Цитати:

• "Із 2014 року я позбувся радикальних поглядів. Коли болить голова, ви її не відрізаєте, а п'єте пігулки. Спілкування з європейськими парламентарями в ПАРЄ навчило контролювати емоції. Говоріть із людьми так, як хочете, щоб із вами розмовляли ваші діти".
• "Ізраїль мене навчив виживати. Доводити щодня: ти не просто хороший хлопець, а щось можеш. Але я йому вдячний, там я відбувся як людина".

Сергій Гусовський

53 роки, "За майбутнє"

Біографія. Народився та виріс у Києві. З відзнакою закінчив Київське вище військове авіаційне інженерне училище.

Є онуком Сергія Гусовського, колишнього гендиректора заводу "Арсенал" – його прізвище носить вулиця на столичному Печерську. 

До ресторанного бізнесу та політики працював інженером у Центрі підготовки космонавтів ім. Гагаріна, займався телекомунікаціями та супутниковим зв'язком.

З 2001 року і до нині – разом з братом Євгеном є співласником мережі "Ресторани Гусовських", до якої входить італійський ресторан Osteria Pantagruel, грузинський "Шоті" та інші. Був суддею у телевізійному проєкті "Пекельна кухня".

Входить до наглядової ради Києво-Могилянської академії. Про особисте життя публічної інформації немає, у декларації не вказаний жоден член родини.

Політичний досвід. Політична кар’єра Гусовського почалась з Київради та Об’єднання "Самопоміч". Він двічі ставав місцевим депутатом. 

У 2015-му очолив фракцію "Самопомочі". Однак вже за три роки Гусовського разом із ще трьома депутатами виключили. Усе тому, що вони підтримали виділення 1,4 гектара землі для свого колеги Романа Марченка, які той нібито попередньо захопив – чим завдали шкоду репутації політсили. Фракція розсипалась.

Читайте також: Київ без обличчя. Як "Самопоміч" позбулася Гусовського

Утім колишні самопомічівці не розгубились і створили свою групу на 17 депутатів – "Київська команда". Гусовський її очолив.

На виборах 2019-го Гусовський самовисуванцем пішов у парламент по 212 київському округу, однак з тріском його програв, посівши 8 сходинку.

Як і Береза, Гусовський йде в мери Києва вдруге – у 2015-му він також програв Кличку. Посів п’яту позицію, отримавши 7,72% підтримки киян. 

Цього разу політик йде не від "Самопомочі", а від новоствореної партії "За майбутнє".

Читайте також: Ігор Палиця: Коломойський не женеться за грошима так, як Порошенко

Оточення. Зі спільноти Об’єднання "Самопоміч" львівського мера Андрія Садового Гусовський потрапив у спільноту партії "За майбутнє" – нового проєкту нардепа Ігоря Палиці, близького до олігарха Ігоря Коломойського.

Разом з ним у "За майбутнє" пішла колишня членкиня фракції "Самопоміч" у ВР – Ірина Суслова, вона очолила жіночий рух політсили.

Скандали. У жовтні 2018-му політику дісталось від людей "у зеленій уніформі". Перед голосуванням за збереження Поштової площі, що підтримував Гусовський, Нацкорпус раптово вирішив прийти під Київраду і запитати в політика про його "корупційну діяльність". 

Під час "запитань" його облили зеленкою та вдарили по голові – від чого сам Нацкорпус відхрестився.

Обіцянки. Поки що не озвучував.

Цитати:

• 2014 рік: "Я хочу дорости до того моменту, коли буду мати право балотуватися на пост мера. Право в багатьох сенсах – завдяки власним знанням, кваліфікації і людям, з якими я можу йти керувати містом".
• "Не йдуть в політику ті, хто не має амбіцій. Я за фахом військовий інженер-авіатор. Якщо амбіції — це навігаційна система, то літак прилетить бозна куди. Керувати мають цінності. Амбіції — це двигун. І тоді все добре".
• "Чим частіше людина апелює до того, в якому коліні вона киянин або хтось ще, тим, ймовірно, менше вона сама зробила. Їй доводиться постійно відсилати співрозмовника до якихось досягнень попередників".
• "Мені, наприклад, було близько, коли на аватарках перестали зберігати значки 25% або 73%, а почали ставити 100%, тому що треба визнавати факти і розуміти: давайте говорити про те, що буде завтра, післязавтра, через рік і так далі".

Ольга Кириленко, Соня Лукашова, УП

↑