Игорь Кондратюк: Зеленскому надо навсегда забыть видеть в глазах Путина желание к миру
Ігор Кондратюк – відомий продюсер та шоумен. Більш зрілій аудиторії Кондратюк відомий як незмінний телеведучий програми "Караоке на Майдані", молодшій – як суддя талант-шоу "Х-фактор".
На відміну від колег по цеху, шоумен відкрито говорить про своє ставлення до різних політиків.
Тривалий час Кондратюк регулярно і прямолінійно коментує майже всі політичні події в Україні. У його словах часом аж надто відчувається симпатія до колишньої влади і водночас простежується відверте несприйняття команди Зеленського.
"Це небідна людина, яка раптом вирішила вчитися політики за мої гроші платника податків", – так продюсер описує своє ставлення до Володимира Зеленського.
Наше інтерв’ю ми записували наприкінці липня, гуляючи парком Вічної Слави у Києві.
У ході годинної розмови Кондратюк пояснює, чому на його думку Порошенко найкращий президент, критикує Зеленського і його партію, згадує, як голосував за "Голос" та застерігає президента від "малоросійства його друзів".
"У серіалі "Доброволець" ми викинули сцену, коли підірвався президентський кортеж"
– Чим ви зараз займаєтеся?
– Даю тобі інтерв’ю (сміється). Ні, нічим я зараз не займаюся. За великим рахунком, у мене пауза через пандемію і готуюся до нових викликів.
Насправді остання моя робота – це серіал "Доброволець", який ми знімали минулого року. В кінці липня ми підписали акт із каналом ICTV про здачу серіалу. Це був мій дебют в царині зйомок серіалу.
– Ви виступали як продюсер?
– Співпродюсер. Був задіяний продакшн моєї компанії студії "В.І.К", яка існує з 2003 року. Вона виробляла "Шанс", "Караоке на Майдані" всі останні роки. Ми виграли грант в Українському культурному фонді в минулому році, і зняли серіал, режисер Ахтем Сеітаблаєв.
Я сподіваюся, що цей серіал зайде глядачам каналу ICTV. До речі, його прем’єрний показ буде на День захисника Вітчизни, тому що цей серіал за жанром – бойовик. Його героєм є АТОвець, який приїхав у Київ після трирічної служби, а туди він пішов з Майдану. І він бореться тут у Києві з ворогами, яких чимало.
– З ворогами в Києві?
– В Києві, так, не сумнівайся.
– Це ви на Грушевського знімали, чи як?
– У нас була одна сцена, яку ми викинули, коли підірвався президентський кортеж.
Мається на увазі, що в кабінетах Києва сидять багато людей, які хочуть реваншу, повернення совка чи, принаймні, якогось іншого імперського новоутворення.
Фабула дуже проста: на День захисника Вітчизни, на Покрову, готується теракт. Виконавці – бойовики з-за лінії розмежування на Донбасі. Але керують ними ляльководи, які сидять на Москві-ріці. Така історія. І я сподіваюся, цей серіал сподобається. У нас, до речі, головну роль грає Олег Шульга.
Він тобі може бути відомий за "Позивним Бандерос", якщо ти раптом бачив. Він, до слова, АТОшник і реально служив, короче він абсолютно в темі. І це остання моя робота, повертаючись до твого першого питання. А передостання – X-фактор, 10-й сезон.
– Добре, а ви сказали, що вирізали сцену із серіалу, де підірвався президентський кортеж?
– Ми її вирізали суто із грошових міркувань, це було занадто дорого. Ні, це не через президента одного чи іншого, це не має значення взагалі. Треба було знімати кортеж реальний, спецефектом перевертати машини. Це десь по Грушевського або може Омеляновича-Павленка.
Ми відмовилися, ми порахували, що це дуже дорого, а якщо недорого – вийде фікція і ми вирішили цього не робити.
– У своєму Facebook ви дуже часто пишете про помилки влади. До того як Зеленський став президентом, ви були з ним знайомі?
– Я із Зеленським був знайомий шапочно. Ми раз зустрічалися на церемонії Телетріумфу. Ще один раз я приїздив в офіс Кварталу, у нас були короткі перемовини про проект, який згодом відбувся, але без моєї участі.
І все, я, по суті, можна сказати, його не знаю. Вибачте, ну ви ж якщо читаєте мій Facebook, ви ж знали про всі попередні 5 років. При Порошенку я також писав критичні зауваження владі. Якщо ви цього не бачили, то ви почитайте.
Люди часто зі мною сперечаються: "що ви так не любите Зеленського". Це моя рефлексія і мої критичні зауваження до нинішнього президента країни, іноді дуже критичні, але і при попередньому президентові я досить агресивно критикував владу.
– Який імідж був у Зеленського серед телевізійників?
– Вправний хлопець, який виробив багато теле- та кінопродукту. Він був лідером "Квартал-95" продакшн компанії, яка зробила купу рейтингових речей, які на всіх трьох каналах, де вони були, купувалися на ура, і які за це отримали багато професійних нагород: Телетріумф і так далі.
Вони продавали свої формати за кордон, що в Україні роблять дуже небагато людей. Відповідно, Зеленського вважали крутим телемайстром.
"Клянусь, по факту своєї п’ятирічки, Порошенко – це найкращий президент України за всі роки"
– Що ви думаєте про президента Зеленського?
– Це людина, яка, до сих пір незбагненно для мене чому стала президентом. Це небідна людина, яка раптом вирішила вчитися політики за мої гроші платника податків.
До речі, може вже забив, а може, продовжує вчитися. Я сподіваюся, що продовжує вчитися. Але в мене велике питання – чому вчитися треба після, а не до? Вчитися треба до того, як щось ти робиш.
Ну, наприклад, як у нього сталося з телебаченням? Він навчився телебаченню, граючи в КВН у Москві, там, у Маслякова, поступово розвиваючи свій продакшн. І в результаті вони чомусь навчилися.
Чому тут треба було зробити, як я називаю, тунельний ефект, а потім сісти і почати якісь ази вивчати – не розумію.
– Якщо ми говоримо про президента, ми не можемо не говорити про Верховну Раду. Яке враження на вас справляє чинне скликання ВРУ?
– Якщо говорити про монобільшість партії "Слуга народу", то іноді здається, що це – швидкий набір випадкових людей. Дехто з них, звичайно, може бути політиком, безумовно, і це для них було можливістю. Це для них був соціальний ліфт, якщо хочете.
Так що отака партія. Якщо ти знаєш, після того, як вибрали президентом Зеленського, ця партія не мала ніяких ні осередків, нічого. Було не зрозуміло, як вони можуть перемогти у парламенті, коли у них немає ніякої політичної структури взагалі. Але український "мудрий народ" вирішив, що це може бути.
– Але крім монобільшості у парламенті є ще інші фракції. Що ви скажете про людей, яких називають "старі політики", які зараз намагаються реабілітуватися?
– Якщо про старих політиків, то там мені здається, загалом є лише одне угруповання, яке називається ОПЗЖ. Ну звісно – Юлія Тимошенко і Петро Порошенко персонально, ще пару так званих "державних діячів" з парламентським стажем. Не називати ж старим політиком Ірину Геращенко, наприклад?
– Але вона досвідчений політик.
– Так, але вона і не старий, вибач. Я насправді вважаю, що в "Європейській Солідарності", у тому числі, є молоді політики. Той же Заброцький – який він старий політик? Він як військовий, може, досвідчений, але як політик – ні.
Там є лише одна партія, яка пробує себе витягнути за волосся із болота, як Мюнхгаузен, і ця партія – це ОПЗЖ. Але "Слуги народу" роблять їм величезну послугу, будучи абсолютними неофітами і не розбираючись в тому, що таке політика й куди вони потрапили. І на цьому їхньому "зеленізмі", тобто молодості політичній, і їх ОПЗЖ може взути дуже сильно.
ОПЗЖ знає, як маніпулювати, вона знає, як бути політиком, вона знає, як пресувати "зелених" так, як вони свого часу пресували Порошенка.
І в результаті в наступному скликанні, якщо будуть "зелені", про що ще, до речі, вилами по воді писано, мені здається, то там вони програють більш досвідченим однозначно.
Це буде маятник в інший бік. Як зараз от маятник пішов після Порошенка трошки в бік східного нашого сусіда, то він цей маятник повинен піти назад. А може, навпаки піде ще більше до Москви, я не знаю.
– На вашу думку, а чи немає заслуги в тому, що ОПЗЖ зараз така сильна, і Порошенка?
– Має звичайно! Я тобі казав, почитай все, що було до Зеленського в мене в Facebook. Я насправді не розумію багато того, що робив Порошенко. Але, клянусь, по факту своєї п’ятирічки це – найкращий президент України за всі роки. Він зробив безліч дурниць. Але при ньому будувалися якісь речі, за які можна сказати "Дякую" тій владі.
"У 2014 році Вакарчук мені сказав своїми словами, що він не хоче йти в політику і хоче бути лідером громадської думки"
– На парламентський виборах ви голосували за "ЄС"?
– Я голосував за "Голос". Поясню. Для мене було очевидно, що я не можу підтримувати "Європейську солідарність" в тій внутрішній політиці, яку вони вели. Хоча і внутрішня політика Порошенка – це поки що 11-й клас школи, порівняно з 1-м класом, в який вступив Зеленський.
У зовнішній політиці у мене питань до Порошенка було набагато менше. По внутрішній політиці у мене до нього велике питання. Я вирішив, що треба голосувати за молодих, на кого можна буде поставити в майбутньому у цій країні. І мені здалося, що такі молоді, але вже з певним досвідом роботи на державу – не в "зелених", а в "Голосі". У той же час я знав, що буде з Вакарчуком така історія.
– О, давайте зупинимось тут!
– Славко мені навіть двічі дзвонив. Один раз тоді, коли я їх зненацька підтримав. Всі ж думають, що всі підтримують за гроші. Я вирішив, що я підтримую партію "Голос". Вони мені здавалися більш фаховим набором людей з точки зору KPI в парламенті, розумієш? Проте я знав, що Вакарчук там довго не затримається...
– Чому ви це знали?
– Тому що він уже раз пішов з парламенту, тому що це не його. У мене була розмова після Майдану зі Славком Вакарчуком по телефону.
– 2014-го року?
– Так. Коли до мене підійшли поважні люди і сказали: ви можете домовитися з Вакарчуком, дати нам контакти, щоб ми з ним зустрілися, ми хочемо з ним поговорити про його майбутнє в політиці"?
Він мені сказав своїми словами, що він не хоче йти в політику, він хоче бути лідером громадської думки, тому що це в нього виходить.
Але потім, як бачимо, Славко не втримався, побачивши, що в політику пішов Зеленський і незрозуміло, хто туди йде, він не втримався. І він став лідером партії "Голос", він завів її в парламент і пішов.
На мій погляд, це було абсолютно прогнозовано. Тепер уже "Голос" пише, що вони про це знали. Я, до речі, в своєму ролику – минулого року вони мене попросили приїхати в штаб партії "Голос" – єдиний партійний штаб, де я бував у своєму житті, записати ролик про їхню підтримку і викласти на Facebook. Я це зробив.
І в цьому ролику я сказав: "пробачу Славі Вакарчуку, якщо він заведе класних, молодих талановитих майбутніх державників і сам піде, і це буде нормально". Вони це відрізали.
– Відрізали?
– Вони мені сказали: "Ігор, ми не хочемо, щоб це було, це може якось неправильно вплинути". Ну, я розумію, що це, мабуть, неправильно вплинуло би на майбутнього їхнього виборця, скоріш за все, за всіма політтехнологічними правилам.
Я сказав: "Ок, але це моя думка і ви ж її знаєте". Я абсолютно чесно розумів, що таке може бути. А чому ні, скажіть мені? Заводь в парламент тих людей, яких ти вважаєш за необхідне, і займайся своїми справами.
Якщо коефіцієнт корисної дії співака і громадського діяча Вакарчука поза межами парламенту буде більшим – так це буде правильним. У мене велике питання, чому він це зробив перед місцевими виборами. Ну, не знаю, значить, вони так вирішили, що це може бути. А може, це було емоційне рішення Вакарчука. Я не знаю, чому так.
Якби говорити про коефіцієнт корисної дії всього парламенту, то заміна 50-100 чоловік значно збільшить корисність Верховної Ради! Імена цих "зайвих" я не буду називати, тому що завтра вони можуть почати проти мене судове розслідування. Але я веду мову про антиукраїнських депутатів і тих, хто або – безмозглі, або не мають відповідного рівня освіти.
– Там не всі такі.
– Я ж маю на увазі не тільки про "зелених". Я взагалі про парламент. Так що беріть приклад з Вакарчука. Правда, ця фраза, яку я зараз сказав, вона передбачає, що в людини є апарат, який дозволяє критично якось переосмислити.
– Ви казали, що Вакарчук вам дзвонив?
– Він мені дзвонив, подякував, що я підтримав "Голос", Я ще пожартував тоді, що було б прикольно, щоб пройшло в парламент 30 чоловік, і тоді попадає Притула і я буду вести Нацвідбір на "Євробачення" (сміється).
– А Вакарчук вас не переконував, що він "всерйоз і надовго" в політиці?
– Ні, не переконував. Другий раз він мені подзвонив після інтерв’ю, яке дав Гончаренку, де я розказав, чому вважаю, що його вихід з парламенту – це нормально. Славко сказав: "Спасибі, що ти мене розумієш. Давай зустрінемося, поп’ємо каву, я можу тобі ще порозказувати, пояснити".
Я сказав: "Добре". Ми не зустрічалися, я не набрав його і він мене не набрав відповідно.
Якщо ми говоримо про "Голос", то проблема партії полягає зараз в тому, що в них немає харизматичного публічно лідера
– Кіра зараз у них публічний лідер.
– Зрозуміло. Політична партія – це гра в довгу. Якби я зустрівся з Вакарчуком попив кави, я б йому сказав свої думки щодо "Голосу" на правах їхнього виборця. Ну може, це ще буде. Простими словами, я був за молодих зухвалих професіоналів, але це були ніяк не "зелені".
– Дозвольте уточнити останнє запитання про "Голос". Вони вже рік у парламенті – як ви до них ставитеся?
– Відбувається природня еволюція-трансформація маленької міноритарної фракції. Наприклад, вони за рік дозріли до опозиції, так.
Тобто вони зрозуміли, що підтримувати не дуже-то ефективну партію влади – це для них як для партії може бути в мінус. Це один з тих моментів, чому я не стану політиком. Тому що я би завжди голосував за раціональне, що відбувається в парламенті.
Але коли партія розуміє, що це для неї, так би мовити, не круто, вона вдається або в опозицію, або в популізм. Але по-моєму, "Голос" аргументував, чому вони стали в опозицію.
"Вперед для України – не може бути на Схід. На Сході переду немає"
– Зараз спостерігається тенденція падіння рейтингу Зеленського. Однією з проблем експерти називають нечітке позиціонування у питаннях геополітики.
– Вони поки що і вашим, і нашим – така хитра одеська позиція, яка вже не вперше використовується в українському політикумі.
Її першим озвучив Кучма, який тоже поступив двічі не послідовно. Спочатку він це озвучив, а потім він написав книжку "Україна – не Росія" (сміється). Тобто, блін, так не можна.
В 14-му році в березні відбулася анексія Криму, відбулася для всіх людей в цій країні, хто при тямі, абсолютно однозначна картина про "дружній народ" Ну просто, блін, уже зрозуміліше не буває! І що?
Геополітика після 2014-го року для України, як на мене, повинна бути дуже простою: тікати від Росії подалі. І назавжди!
Чому відбувається тупцювання на місці, а іноді - і відкат назад порівняно з попередніми 5-ма роками – не знаю. Або занадто низькі розумові здібності новообраних, або вони – не громадяни, або вони – продажні. Це банальні речі ж я говорю! Чи ні?
Вперед для України – не може бути на Схід. На Сході переду немає.
– Коли я говорив, що за рахунок того, що чинна влада зачасту займає нейтральну позицію – на Заході укріплюється Порошенко й акумулює свій електорат до агресії щодо "зелених", а на Сході аналогічне робить ОПЗЖ і цементує свій електорат. Як в такій біполярній і агресивній ситуації ми взагалі маємо далі існувати?
– Партія "зелених" повинна перестати викристалізовувати в собі бужанських, вона повинна розуміти, що у них єдиний можливий політичний сенс – проукраїнський, а не малоросійський, даруйте.
Потрібно розуміти, що є лише одна позиція. Зовнішня – це означає відстоювати країну на міжнародній арені і закликати до супротиву Росії усіма можливими засобами і не робити, не казати нам, що, типу: " Мєркель втомилася, Макрон втомився". Та плювати, хто вони такі ці Меркель і Макрон! Це наша країна, вони за неї ніколи не будуть вирішувати.
А внутрішня історія – перестати "ходити між краплями" і всяким разумковим казати про те, що треба, наприклад, переглянути закон про мову.
Ви виконайте його спочатку хоть на 10 %, виконайте! А потім кажіть, що це якісь речі не виконуються. Він же ще в дію не вступив, ви ж омбудсмену майже рік зарплату не платили.
От їм треба визначитись: вони з ОПЗЖ за дружбу з Росією, коли вона є агресором, чи ви все-таки за Україну? Я думаю, що у них це визначення приведе до радикалізації всередині партії і буде так, як з розглядом так званих поправок Бужанського.
Вони розділяться і всі зрозуміють, що їм треба подорослішати.
– На вашу думку хто може бути наступним президентом? Це буде хтось з чинних політиків, чи буде хтось цілком новий?
– Навіть станом на сьогодні я вважаю, що Порошенко був би мудрішим президентом, ніж Зеленський.
– А ви думаєте, що Порошенко має шанс повернутися?
– Не знаю, він, до речі,став президентом абсолютно без шансів, якщо ти знаєш. У тому сенсі, що якби ти навіть після Майдану сказав: "президентом буде Порошенко", на тебе б подивилися б як на ідіота.
– Я пам'ятаю це. У нього дуже чітко спрацювала політтехнологія.
– Зеленський також переміг в результаті банальної технології, яка називалася "Порошенко - поганий".
– Порошенко так само зараз працює на негативі.
– На жаль, всі працюють на негативі. Питання знову ж таки: що вийде в результаті? От клянусь тобі: з точки зору міжнародної політики, ну, тут пандемія, звичайно, трошки підірвала і спутала всі карти, – мені не подобається відсутність чіткої, вербального, чіткого вектора проти Росії.
З ними неможливо домовитись, з ними можливо домовитись тільки на їхніх умовах. Якщо хтось вважає, що їхні умови закінчилися – срач на Донбасі чи включення навіть в Україну на умовах федеральних якихось і анексія Криму, то це дуже наївно і недалекоглядно, і просто бездумно і безмозгло.
Навіщо потакати агресору? Так що я думаю, що у Володі Зеленського нема тут інших шансів, окрім як або стати в міжнародній політиці Порошенком.
"Порошенку треба було розірвати всі відносини з Росією, абсолютно всі"
– Ви можете назвати три ключові помилки не Зеленського, а Петра Порошенка? Саме внутрішні, а не міжнародні.
– Він мав можливість, прийшовши до влади, змінити розстановку на місцях на користь людей, які є новими обличчями. У цих людей був би 5-річний запас можливостей щось зробити на краще.
Він цим не скористався в повній мірі. Друга величезна його помилка – це прокурорська історія. Поставити після Революції Гідності Шокіна – це просто плюнути всім в обличчя, я не розумію.
– Луценко був кращий за Шокіна?
– Луценко був не кращий, Луценко був політичною креатурою. Ви що, в країні не могли найти 1-2 прокурорів, схожих на, наприклад, на Рябошапку?
Я не кажу, що Рябошапка ідеальний, але якогось молодого відносно, не замазаного в корупційних оборудках, хоча таких майже не існує через те, що судова система України вона вся також заляпана лайном... Але ж там можна було когось одного хоч знайти.
– Третя?
– Вона є внутрішньою і зовнішньою одночасно – треба було розірвати всі відносини з Росією, абсолютно всі: комерційні, договірні, а не зараз як поступово там все, що розривають, всі абсолютно, так, як розірвали авіаційне сполучення.
Я не розумію, як можна бути у відносинах з агресором. Бути у відносинах з агресором означає що? Бути на стороні агресора зразу ж, з першої секунди, коли він забрав твою хату – "Давайтє договорімся".
Таке – треба зразу подавати, дзвонити в поліцію і викликати адвокатів, якщо в тебе забрали хату. Домовлятися уже пізно – він зайшов в твою хату.
По-моєму, це було колосальною помилкою, це була та помилка, яку я особисто не розумію, чому він її робив. Всякі байки для дітей про 4 мільйона заробітчан в Росії і т.д. – це все фігня.
Чому це не було зроблено, я не знаю. Це була помилка внутрішня, в першу чергу, а не зовнішня, тому що, ну що, тепер наші діти і всі прихильники всяких шаріїв думають: "Нє, ну блін, це ж можна якось, можна ж єхать, договаріваться. Можна ж їздить давати туди концерти і звідти зустрічати гастролерів".
– І останнє запитання. Опинившись перед Зеленським – від чого б ви його застерегли?
– Йому треба назавжди забути бачити в очах Путіна бажання до миру. Від малоросійства його друзів.
Від будь-яких бажань згортати реформи, які такими великими трагічними зусиллями почалися в країні у 2014-му році.
Роман Кравець, УП
