"Ты сомневался в нашей политической проституции?" Как новые пленки Вовка показали судейскую империю власти
– Паша, что будем делать, как власть захватывать будем?
– Главное ее не потерять, Игорь.
Таку розмову можна, наприклад, уявити між членами ОПГ з 90-х. Максимум – між чиновниками середньої ланки, в яких відчуття влади і безкарності знищило відчуття межі.
Але зовсім не хочеться вірити, що так між собою можуть говорити ті, чиє слово часто лишається останнім, ті, хто має "ставити на місце" і криміналітет, і просяклих корупцією держслужбовців.
Не хочеться вірити, що такі діалоги могли вестись просто у столичних суддівських кабінетах.
Але за даним Національного антикорупційного бюро, саме так рік тому голова скандального Окружного адмінсуду Києва обговорював з колегами свою можливу участь у виборах до Верховної Ради. Це лише маленький епізод, можливо навіть не найбільш кричущий, у їхніх бесідах.
17 липня Національне антикорупційне бюро вручило підозри працівникам ОАСКу: голові суду Павлу Вовку, його заступнику Євгену Аблову та ще 5 суддям. Крім того, підозру отримав голова Державної судової адміністрації Зеновій Холоднюк.
У справі йдеться про створення злочинної організації, захоплення влади, встановлення контролю над кількома державними органами та перешкоджання їхній роботі.
Навіть якщо пояснювати фразу про "захоплення влади" жартами, метафорами або вириванням із контексту, це лише декілька секунд у 45-хвилинних записах, опублікованих правоохоронцями.
"Українська правда" прослухала "плівки Вовка". Якщо вони правдиві, стає очевидно, що скандальність ОАСКу – не доля і не збіг обставин, а справа рук його працівників. Які, користуючись унікальним статусом свого суду – він вирішує суперечки з органами влади або між ними – фактично будували власну імперію.
Розповідаємо, як саме.
Короткий виклад попередніх серій. "Шеф, давай что-то учудим"
Це не перша підозра для Вовка та його друзів. Схожа історія відбулась майже рівно рік тому.
У кінці липня 2019 року до ОАСКу теж нагрянули з обшуками. Пізніше Україна вперше побачила записи, які швидко прозвали "плівками Вовка".
Їхнім лейтмотивом було ухиляння суддів від іспитів. За версією слідства, основною задачею працівників ОАСКу був контроль над Вищою кваліфікаційною комісією суддів, яка і проводить іспити. Для цього до ВККС мали завести "своїх людей".
План служителів Феміди перетворився на цілу кампанію з тиску і підкупу, в яку залучили чиновників із різних відомств. Самі судді тим часом просто не приходили на тестування і колективно "хворіли".
Більше про минулорічні записи читайте тут: "Вовчий суд" у голосах. Хто засвітився на плівках НАБУ з Окружного адмінсуду
Рік тому "плівки Вовка" стали одним із найгучніших скандалів. Який, щоправда, згодом затих. Як це нерідко буває, суддів від переслідування рятували свої ж.
В листопаді 2019 року колеги з іншого суду не дозволили продовжити розслідування в справі Вовка. І правоохоронці були змушені поспіхом завершувати слідство, хоча зізнавались, що зробити все не встигли.
Одіозного голову суду навіть не змогли відсторонити. Для слухання в суді по суті справу ще не передавали – сторони ознайомлюються з матеріалами.
Контроль над контролерами. Частина друга
11 березня 2019 року
Вовк: "Сегодня президент подписал указ, создал комиссию по добору членов ВРП от себя… Я уже Саше говорю: Саша, в контексте наших дружеских отношений предупреждаю заранее, если я увижу какого-то пида*са, лично мне не нравящегося, можешь Петру Алексеевичу сказать, что я его лично е*ну".
Саша – це, очевидно, Олександр Грановський. На момент, коли відбувалася ця розмова, – народний депутат, близький соратник президента Петра Порошенка, який вважався куратором судової гілки.
Чи справді суддя Вовк погрожував "Саші" чи лише вихвалявся своїми зв’язками – в будь-якому разі йдеться про важливе для голови ОАСКу питання.
За що ж він так турбувався?
За ВРП, тобто Вищу раду правосуддя. Це ще один важливий суддівський орган, таке собі самоврядування.
ВРП призначає, звільняє, відсторонює та переводить суддів на інші посади, розглядає скарги на них і карає за дисциплінарні порушення. Вона видає правоохоронцям дозволи на затримання чи арешт суддів і схвалює реформаторські ідеї законотворців щодо судової системи.
Саме ВРП, до речі, не захотіла відстороняти Вовка, коли йому вручили підозру минулого року.
Тобто для служителів Феміди ця Рада має бути і злим, і добрим поліцейським – залежно від ситуації. Але зустрічатись зі злим поліцейським не до вподоби нікому. Особливо якщо той може поставити під загрозу твою нелегальну "імперію".
За версією слідства, Вовк вирішив фактично встановити власний контроль над ВРП, щоб не допустити туди нелояльних до себе людей.
Можливість підвернулась навесні 2019 року – тодішній президент Петро Порошенко взявся призначати двох нових членів ВРП.
Саме таку квоту з двох людей має глава держави. І саме у цих двох членів навесні минулого року мали сплисти повноваження. У березні Порошенко оголосив конкурс на посади, а у травні – призначив переможців.
На цей процес, вважає слідство, і вирішили вплинути "самодержавці" ОАСКу.
За твердженням правоохоронців, Вовк доручив одному з підлеглих вивчити процедуру конкурсу, знайти помилки у діях влади та підготувати позов до свого ж суду від підставних осіб.
У записаній розмові з підлеглим голова ОАСКу прямо каже: "Сделай иск, чтоб он был". І натякає, що підставний позов треба заготувати на "чорний день". На випадок, якщо президент заведе до Ради правосуддя когось "непотрібного", наприклад ексзаступника голови АП Олексія Філатова.
Того ж дня у суді з’являється додаткова ідея: "А если там кого-то из своих, скажем, завести технически?". Великі комбінатори вирішують впровадити свого агента в конкурс. А точніше – взяти кандидата, який вже пролетів, і "сделать иск" разом.
Домовлялись із цим кандидатом нібито через відомого "авторитета" у судовій системі, на той момент нардепа Сергія Ківалова. Про це Вовк говорив із жінкою, яка названа "помічником депутата". Зазначається, що нині вона і сама працює в парламенті.
Ймовірно, йдеться про Антоніну Славіцьку, яка фігурувала й на попередніх "плівках Вовка", була помічницею Ківалова, а на минулих виборах зайшла в Раду від "Опозиційної платформи – За життя".
Розмови про те, як зупинити конкурс, відбувались у першій половині березня 2019 року. А вже за півтора місяця суддя ОАСКу Ігор Погрібніченко підписує рішення, яким фактично блокує конкурс, – тимчасово забороняє подавати президенту переможців для призначення на посаду.
На записах чути, як в ОАСКУ під дзвін чашок обговорюють це рішення, узгоджують його формулювання, а потім суддя-виконавець звітує начальнику: "Я все подписал". Щоправда, Порошенка це не зупинило – тодішній глава держави все одно призначив своїх ставленників у ВРП.
Цю історію наші читачі можуть пам’ятати з фабули зовсім іншої кримінальної справи – проти самого Порошенка. За рік після описуваних подій 5-му президенту підготували підозру за нібито "захоплення влади".
Головною претензією було саме призначення членів ВРП в обхід заборони суду. Справу відкривали за скаргою юриста Андрія Портнова, ексзаступника голови Адміністрації Віктора Януковича.
Частина тієї підозри згодом перетікла у так звану "справу Семочка", в якій Порошенку зрештою вручили підозру, а "захоплення влади" поки відійшло в небуття.
Як уже згадувалось, служителі Феміди планували завести "своїх людей" і в інший суддівський орган, який мав їх контролювати.
Згадки про епізод з Вищою кваліфікаційною комісією є і на плівках Вовка 2.0. Але зупинятись на ньому вдруге не будемо.
Оскільки далі – більше.
Вовк всемогущий. Судді, чиновники та журналісти під ковпаком
Встановлення своїх порядків у ВРП – лише частина розмов, опублікованих НАБУ. Імперія, про яку ми говорили на початку, могла бути значно ширшою. Так, на прослушці судових кабінетів фігурують ще кілька епізодів.
Суди. Включно з Конституційним
29 травня 2019
Вовк: "Два суда принадлежат нам – это Конституционный Суд и Окружной административный".
Слідство стверджує, що зафіксувало вплив Павла Вовка не лише на свій, а й на інший суд. І не який-небудь, а Конституційний. Через ці зв’язки голова ОАСКу міг вирішувати і власні питання, і заступатись за тих, хто попросив про допомогу.
На одній з минулорічних розмов Вовк каже, що "щільно працює" з головним судом країни. За даними НАБУ, він переймався кількома важливими справами, які розглядав Конституційний суд, і працював над "правильним" результатом.
Зокрема, голова ОАСКу натякав на свою причетність до визнання неконституційною статтю, яка передбачала покарання за незаконне збагачення держслужбовців. Таке рішення КС виніс на початку 2019 року. Обговорюючи це, Вовк каже про одного із суддів КС: "Віктор Васильович був "за" двома руками, тому що я йому дещо означаю".
Прізвище Віктора Васильовича не уточнюється, але і зараз, і тоді у КС був лише один суддя з такими даними – Віктор Кривенко. Його, вже за прізвищем, на плівках згадують і пізніше, зазначаючи, що колега з найвищого суду пообіцяв скасувати "незаконне збагачення".
НАБУ нагадує: справа за такою статтею була і на Вовка із заступником. На одному із записів судді, ймовірно, обговорюють, як тепер будуть "виводити з тіні" свої статки. Адже після рішення КС "обнуляється все", і питання вже не стільки в тому, як пояснити неспівмірні з доходами статки, а як легалізувати те, що роками приховувалось:
"Ты можешь резко задекларировать с Абловым (заступник голови суду Євгеній Аблов – УП), что ты давно говорил, что у тебя там на миллион долларов выплат, акций? С детства мама подарила".
Правоохоронці кажуть, що Вовк також займався тим, аби побороти через КС свою давню поблему – суддівське оцінювання. Він хотів прибрати з закону можливість звільняти суддів, які це оцінювання не пройшли.
Крім того, голова Окружного адмінсуду ймовірно "опікувався" справою стосовно закону про люстрацію. Його долю наразі також вирішує Конституційний суд.
Також Вовк говорив, що може бути посередником для вирішення справ у іншому столичному суді – Шостому апеляційному адміністративному.
У лютому 2019 року, у розпал передвиборчої кампанії, НАБУ записало телефонну розмову Вовка із неназваною довіреною особою кандидата в президенти. Йшлося про оскарження постанови Центральної виборчої комісії, згідно з якою волонтерам-агітаторам не можна платити зарплату.
"Мне – по барабану", – каже Вовк співрозмовнику. Але він одразу питає, чи може хтось "проспонсорувати" питання:
"Я должен понимать, есть ли там какой-то интерес у заинтересованных политиков, которое могут проспонсировать это".
Чим завершилась непублічна частина цієї історії – невідомо, як і те, хто тримав слухавку по іншу сторону.
Публічна ж частина наступна. Позов, про який йдеться, подавав лідер "Громадянської позиції" Анатолій Гриценко, до нього також долучилась Юлія Тимошенко. Обидва тоді були кандидатами у президенти. Справу вони виграли, хоч і частково – Шостий апеляційний суд постанову ЦВК скасував.
"Своїх" людей Вовк хотів поставити і до Верховного суду. Для цього, за версією слідства, теж розгорнув план з кількох пунктів. Зокрема, мав домовитись із членами Вищої ради правосуддя, щоб ті не голосували за непотрібних кандидатів.
Домовлятись планували передусім із членом ВРП Павлом Гречківським, бо "якщо він сколотить коаліцію, всі мають йти до нього на уклін".
Гречківсього багато хто запам’ятав як "велику рибу" генпрокурора Юрія Луценка, нібито спійману на хабарі, але згодом повністю виправдану в суді.
До плану розширення імперії на Верховний суд входили домовленості з ще одним важливим органом – Нацагенством з питань запобігання корупції.
НАЗК
Вовк мав "ниточки" У НАЗК. За даними слідства, він мав купити в Агентстві деякі документи, щоб контролювати відбір до Верховного суду.
НАЗК мало встановити конфлікт інтересів у діях голови Верховного суду та Вищої ради правосуддя, яка проводить відбір. Пізніше такі документи дійсно були видані.
Є на плівках ще один епізод з НАЗК, де голова ОАСК уже, ймовірно, виступає посередником для вирішення чужих проблем.
Йдеться про депутата, в діях якого знайшли корупційне адмінпорушення і вирішили покарати. Вовк переконує працівника НАЗК, мовляв, "там голяк, без судової перспективи", тож "чого тягнути", і пропонує працівникам НАЗК сказати, що вони "передумали" карати депутата. У розмові також фігурує фраза "оцифрувати довідку" – за версією слідчих, це означає "визначити ціну питання".
В іншій розмові на цю ж тему озвучують цифри. "Назовем 30, 10 – наши, а дальше отдадим и все решим", – каже Вовк. Очевидно, йдеться про ту саму ціну питання, однак ані валюта, ані співрозмовник не названі.
Не кажуть і прізвище депутата, за якого вступився суддя-рішала. Відомо лише, що тоді, в лютому 2019 року, йому загрожувала адміністративна відповідальність, а зараз він є обвинуваченим у справі НАБУ. Крім того, Вовк в одній з розмов уточнює, що депутата переслідують за конфлікт інтересів і "запит на перевірку людини". Іншу розмову він починає зі слів: "по Боре".
Можна припустити, що йдеться про ексдепутата Борислава Розенблата, обвинуваченого у так званій "бурштиновій справі". Принаймні, він підходить під опис.
На початку березня 2019 року на Розенблата склали адмінпротокол саме за конфлікт інтересів. І саме за "запит на перевірку людини" – він просив придивитись до декларації працівника НАБУ, в той час як сам був підслідний цьому органу.
Покарати депутата тоді не змогли – протокол передали до суду занадто пізно, коли терміни вже спливли.
Журналісти
Свою силу ляльковод ОАСКу вирішив показати не лише на чиновниках, а й на незручних журналістах.
Коли у березні 2019 року розслідувачі зафільмували вечірку на честь дня народження заступника Вовка – судді Євгенія Аблова, там помітили інших служителів Феміди, правоохоронців і суддівських "екзаменаторів".
За кілька днів у суді переймались тим, хто "злив" інформацію журналістам. І щоб це з’ясувати, вирішили "пробити" номер телефону авторки матеріалу, щоб перевірити, де вона була і з ким говорила.
По допомогу з цими операціями звертаються до людини на ім’я "Саша". Хто це, чи працює він в органах і чи виконав прохання друзів з ОАСКу – невідомо.
МВС?
Іноді на плівках згадують працівника ще однієї державної суперструктури – Міністерства внутрішніх справ. НАБУ не описує окремо відносини суддів і правоохоронців, а лише побіжно згадує.
Наприклад, коли Вища рада правосуддя взялась звільняти "суддю Майдану" Євгенія Аблова, його рятували старим як світ методом – телефонним "мінуванням" ВРП. Тоді це, до речі, не пройшло повз увагу ЗМІ.
А щоб метод спрацював, Вовк вирішив домовлятись із поліцією. Конкретно – з начальником поліції Київщини Андрієм Крищенком. Принаймні так розповідав колегам голова суду.
Крім того, в одній із розмов Вовк каже про друзів Аблова, яких називає "рюкзаками". Ймовірно, йдеться знову таки про людей з МВС, адже Аблов був серед суддів, які фактично легалізували закупівлю так званих "рюкзаків Авакова".
Ці "друзі-рюкзаки" сказали голові ОАСКу, що Аблова "треба рятувати" від загрози звільнення. Ну бо друзі.
Демонстрація імператорської сили
3 квітня 2019 року
Вовк: "Если б они знали, за какими процессами мы стоим, я так думаю, что они б ах*ели. Я думаю, обос*тся полстраны. Это шаг ах*ительный".
Заступник Вовка: "Просто, красиво, профессионально".
Не всі плани Вовка, які потрапили на плівки, виглядають як вирішення конкретних проблем. Деякі з них, схоже, мали показати можновладцям, хто в домі господар.
Навесні 2019 року в ОАСКу лежав позов ексрегіонала Андрія Деркача, в якому той просив визнати відсутність коаліції в парламенті. За законом, це дало би підставу для розпуску Верховної Ради 8 скликання.
За даними НАБУ, Вовк тоді говорив, що готовий через цю справу помститись владі – на той момент чинній, а тепер уже колишній.
На записах голова суду вихвалявся розмовою з чоловіком на ім’я "Саша", найімовірніше – нардепом Грановським. Розмову суддя переказував так:
"Обосс*лись там, бл*. Саша звонил, говорил: "Бл*, ты что гонишь, бл*, вы сейчас установите, что нема коалиции?!" Я говорю: "Саша, так а что это, ты сомневался в нашей политической проституции? Мы ждали этого момента – все вам вспомнить".
Ще одна скандальна історія ОАСКу – позов із вимогою заборони виїзду з країни усім топчиновникам після виборів президента у 2019 році. Про такий позов сам суд заявив у квітні, підписав його нібито ексдепутат Давид Жванія. Щоправда, "позивач" уже того ж дня все заперечив.
ОАСК писав пресрелізи, публікував на сайті текст позову (який і досі там висить), а суддя-спікер Богдан Санін, який теж фігурував на "плівках Вовка", говорив журналістам, що від Жванії чекають "офіційного спростування".
І лише з оприлюдненням "плівок Вовка" стало зрозуміло, що все це фактично було брехнею. А пристрахати керманичів держави вирішили ті самі комбінатори в мантіях.
"А давай кинем проект позовної заяви, человек 150, "прошу заборонити, бл*, зобов’язати пограничникам, вильоти, виїзд заборонити" нах*й. И пусть у нас лежит", – ділиться один із суддів ідею.
Тут, напівжартома, знову згадують депутата-куратора суддів. Мовляв, заборону пропишуть так, щоб зачепило всіх, "но кроме Грановского, конечно, хотя он нас это не просил".
Ідею колеги в ОАСКу оцінили і вже за два тижні після розмови втілили в життя. До самої заборони не дійшло – суд сам же розвернув позов. Але, схоже, кінцева мета була зовсім не у закритті кордонів.
Це досить точно описував Вовк у розмові з колегами, припускаючи, що їхні жертви здогадаються, хто стоїть за скандальним позовом, і вирішать тікати з країни.
Ціна "вовчого правосуддя"
13 березня 2019 року
Голова ОАСКу обговорює з кимось телефоном одну зі справВовк: "Если они готовы проспонсировать это, то мы готовы тогда эту х*йню дать, а если они не готовы проспонсировать, то пусть сражаются".
Слідство стверджує: всі ці "вовчі" плани не були для суддів ОАСКу волонтерством, а добряче їх збагатили.
Про підозрілі статки служителів Феміди і раніше говорили журналісти-розслідувачі. Тепер матеріали ЗМІ підсилили відеоролик НАБУ, яке каже, що Вовк і його підопічні володіють дороговартісними активами, які не завжди вказують у деклараціях, та ведуть спосіб життя, неспівставний з неофіційними доходами.
Слідство згадало і велику службову квартиру Євгенія Аблова, яку він отримав, збрехавши, що живе з батьками, а потім приватизував і продав за 9 мільйонів гривень. І про десятки закордонних подорожей Вовка, зокрема, на Мальдіви, деякі з яких вартували понад 50 тисяч доларів. І про золоті багатства голови ОАСКу: золоті монети та посуд, які той придбав у колеги з іншого суду.
Розповіли також про махінації з облігаціями внутрішньої державної позики, на яких родичі Вовка нібито заробили загалом близько 15 мільйонів гривень.
Але ніхто, мабуть, не скаже краще про принциповість і доброчесність суддів ОАСКу, ніж вони самі. У лютому минулого року Вовк сміється, мовляв, піду в Конституційний Суд – там цікавіше. Його колега, теж сміючись, додає: "Як ти там будеш працювати – на 10 тисяч доларів зарплати".
Той випадок, коли пояснювати суддівські бесіди потреби немає.
***
Принаймні з одним записом з кабінету Вовка складно не погодитись.
"Мы единственный суд, который вообще нах*й 5 лет пережил их всех (у цій розмові йшлось, очевидно, про попередню владу – УП). Неликвидированный, нереформированный, неоцененный".
Це стислий, але водночас ємний опис того, що відбувається за дверима Окружного адмінсуду. І не лише за його дверима. Адже роки безкарності перетворили ОАСК мало не на окремий центр впливу, який наче в спадок передають від одного режиму до іншого.
ОАСК не зачепили реформи часів президента Порошенка. Президент Зеленський рік тому не обмовився і словом про один із найгучніших скандалів – перші "плівки Вовка". Мовчить глава держави і після виходу "сіквела".
Мабуть, "політична проституція", як кажуть в самому ОАСКу, одного з найбільш впливових судів не дуже заважає владі. Поки вона при владі.
Та важливо й інше – щоб гучна справа, як минулого разу, не затихла в судах. Там, де Вовка і Ко можуть прикрити свої ж. Прикрити, щоб не стати наступними.
Щоб вбити цього дракона, недостатньо буде звільнити Вовка чи ліквідувати ОАСК. Бо навіть з унікальними повноваженнями і сильним впливом ОАСК – це все одно частина застарілої, нереформованої системи.
Соня Лукашова, УП
