Зе!кандидат против Кличко. Кто такая Ирина Верещук
"Я підтримав рішення партії "Слуга народу" і симпатизую цьому вибору – Ірині Верещук… Вона буде найкращим кандидатом в очільники столиці", – захоплено коментував президент Володимир Зеленський мерські перспективи Верещук після її виграшу в праймеріз.
Сама кандидатка в своїх силах також не сумнівається, говорить, що "розбирається в цьому, знає і вміє". За плечима в неї 5 років керівництва маленьким містом на Львівщині.
На доказ своєї рішучості Верещук одразу після перемоги зробила "хід конем" та запропонувала Віталію Кличку зустрітися на публічних дебатах.
Хоча політичні суперечки в режимі онлайн не є стихією чинного мера, шанси на перемогу для Верещук на даний момент виглядають практично мізерними. Дослідження кількох соціологічних груп незмінно показують, що нинішній мер Києва користується найбільшою довірою киян.
Про те, хто така Ірина Верещук та який політичний бекграунд заохочує її брати участь у мерських перегонах у столиці, розповідає "Українська правда".
Біографія та освіта
40-річна Ірина Верещук родом з Рави-Руської на Львівщині – це прикордонне старе місто з населенням у майже 9 тисяч жителів.
Вчилася у місцевій школі-інтернаті. Вищу освіту отримувала у Військовому інституті при Львівській політехніці та на правничому факультеті Львівського національного університету імені І.Франка.
Має кілька кваліфікацій – спеціаліста з міжнародної інформації, референта-перекладача, офіцера військового управління тактичного рівня та правознавця.
П’ять років на офіцерських посадах служила у Збройних силах – деталей щодо місця служби чи обов’язків у публічному просторі немає. Так само не відомо, чому, коли і як вона пішла зі служби.
У часи військової кар’єри займалася карате та рукопашним боєм. Зараз відвідує тренування з тайського боксу.
Після ЗСУ пішла у місцеве самоврядування.
У 2015 році отримала ступінь кандидата наук з державного управління. Свою дисертацію присвятила механізму покращення адміністративно-територіального устрою України, спираючись на реформи в Польщі.
Політична кар'єра
На відміну від деяких колег по фракції, Верещук прийшла у парламент уже з політичним досвідом.
Після закінчення кар’єри у Збройних силах перейшла до місцевого самоврядування, де просувала ідеї децентралізації та передачі податків на місця.
У 30 років стала мером рідної Рави-Руської, здобувши звання наймолодшої жінки-мера в Україні. Містом керувала впродовж 5 років.
У мерське крісло сіла від партії "Сильна Україна" Сергія Тігіпка, яка була єдиною політичною силою, до якої Верещук мала відношення до депутатства в "Слузі народу".
Про Тігіпка каже, що він і зараз був би гарним прем’єром.
"Якби він зважився, я б його підтримувала і голосувала б за нього. Бо зараз час на фахівців, на досвідчених людей. Не треба дивитися на якийсь політичний бекграунд.
Треба дивитися лише на те, чи людина здатна, чи не здатна. Він – серед тих, хто здатний", – коментувала вона імовірне призначення Тігіпка на посаду.
Верещук запевняла, що її міська передвиборча кампанія "нічого не коштувала", посісти посаду їй вдалося завдяки тому, що вона просто "ходила до людей".
"Я сама надрукувала листівки, вони зараз ще досі в моєму архіві зберігаються. Це так смішно, але тим не менше моя кампанія складалася з того, що я ходила від хати до хати – от реально, по всіх закладах. Я не вірила ні в які інші інструменти. Я знала, що мер міста – це людина, яка буде господарем", – згадувала Верещук, уже будучи депутаткою.
Як і багато людей, що були у владі в епоху Януковича та регіоналів, Верещук має "темну сторінку" біографії. У 2011 від тогочасного президента вона отримала медаль до 20-річчя незалежності. Нині Верещук запевняє: принципово не забирала її півроку, поки керівник не пояснив, що за її відмову отримає догану. Це викликає сумнів, адже зазвичай про державні нагородження попереджають завчасно.
Серед найвідоміших історій мерства Верещук – лист до Європарламенту з проханням "укласти угоду про асоціацію між Європейським Союзом та територіальною громадою міста Рава-Руська".
Іншими словами Верещук просила взяти Раву-Руську до ЄС в обхід усієї України, оскільки уряд регіоналів готуватися до підписання Угоди про асоціацію передумав.
Сама Верещук говорила, що про "ніяке відділення від країни не йшлося", а до асоціації з ЄС містяни попросилися, бо повністю відповідають євростандартам.
З посади міського голови пішла за власним бажанням в лютому 2015. Пояснила це рішення тим, що мер самотужки не змінить систему.
Останньою краплею назвала приїзд у Раву-Руську Володимира Парасюка, який нібито привселюдно сказав про Верещук: "Якщо я законодавчо не зможу задавити її, то задавлю, як це робилося на Майдані". Парасюк звинувачував Верещук у тому, що вона нібито віддала своїм родичам землю, яка мала піти під будівництво школи.
Уже наступного місяця Верещук виступила співзасновницею соціальної платформи "Важливий кожен". Збиралася розробляти "муніципальний кодекс" – систематизовану збірку всіх законодавчих актів та українську хартію місцевого самоврядування, а потім разом з ініціативами інших активістів і експертів пропонувати ці напрацювання уряду.
Упродовж 2015-2016 років вчилася в Польщі за програмою ім.Кіркланда, досліджувала досвід Польщі в питаннях децентралізації.
У квітні 2016 року стала президенткою Міжнародного центру балтійсько-чорноморських досліджень та консенсусних практик. Очолювала його до 2019. Центр мав розробляти такі форми взаємодії між країнами Балтійсько-чорноморського регіону, які б запобігали конфліктам. Серед партнерів центру вказані колишні президенти України, Молдови, два російських політологічних центри.
Парламентські вибори 2019-го – не перші в політичній кар’єрі Верещук. У 2014 вона балотувалася до Ради як самовисуванка за 122 округом на Львівщині, але посіла далеку 6 позицію, програвши згаданому Парасюку.
Історія з виборами 2019-го була значно успішнішою.
Нинішній спікер парламенту Дмитро Разумков, з яким, як каже депутатка, вони часто перетиналися та дебатували на різних ток-шоу, покликав її до "Слуги народу". Після зустрічі вона надала свої пропозиції щодо законопроєктів, пройшла співбесіду і була запрошена на з’їзд партії. Отримала прохідне 29 місце у списку.
У парламенті стала однією з наймедійніших депутаток.
Два місяці представляла уряд Олексія Гончарука в Камбіні, після чого заявила, що не знайшла з прем'єром спільної мови і йде з посади:
"Ми (з Гончаруком) не спрацювалися. Я вважаю, що ми маємо різні підходи щодо комунікацій між Кабміном і парламентом. Нам треба було більш фахово працювати з депутатами, зважати на їхню думку".
За інформацією деяких ЗМІ, Верещук могла побити горщики з Гончаруком з іншої причини: вона відмовилась підтримати у першому читанні відкриття ринку землі, що було однією з головних обіцянок президента Зеленського та партії "Слуга народу".
Своє рішення депутатка пояснила тим, що жодна з її правок не була врахована. Після того, як у законопроєкт були внесені зміни, а вмовляти депутатів взявся особисто Зеленський, Верещук все ж натиснула "так" на фінальному голосуванні за документ.
Вдруге після медалі від Януковича Верещук запитали про зв’язок з регіоналами, коли одним з її помічників "на зарплаті" став Микола Більченко, колишній помічник ексрегіонала Віталія Барвіненка. Барвіненко голосував за закони 16 січня.
"Ту сторону його (Більченка) біографії не знала. Я запитаю його, що він там робив", – пояснювала журналістам депутатка.
За рік подала 31 законопроєкт, 6 з яких набули чинності, майже 30 поправок до законопроєктів, найбільше – до закону про оборонні закупівлі, пропустила 10 засідань, відвідала 105.
Медійність та скандали
У "Слузі народу" Верещук – одна з наймедійніших депутаток. Вона активно ходить на топові вечірні ток-шоу, включається в ефіри, дає багато коментарів і не перебирає телеканалами.
Телевізійна "всеїдність" Верещук навіть стала поштовхом для бійки між двома її однопартійцями – Гео Леросом та Максимом Бужанським. Лерос нібито написав образливі речі щодо Верещук у партійному чаті, а Бужанський, який сам не є взірцем дотримання медіагігієни, перейнявся її обуренням.
"Була дискусія щодо моєї присутності на певних телеканалах. Він (Гео Лерос) мені у свій спосіб намагався пояснити, що незадоволений тим, що я туди ходжу. Я намагалася у свій спосіб пояснити, що "давайте ми будемо в дусі взаємної поваги і толерантності спілкуватися". На жаль, він не почув", – пояснювала конфлікт Верещук.
ЗМІ закидали Верещук близкість до кума Путіна Віктора Медведчука. Свої звинувачення журналісти пояснювали частими візитами нардепки на телеканали 112, NewsOne та ZIK, які належать партнеру Медведчука Тарасу Козаку. Крім того, з Козаком Верещук знайома особисто:
"Він балотувався у нас по мажоритарному округу, а це зумовлює такий тісний контакт і знайомство з будь-яким міським, сільським, селищним головою".
Верещук відповідає, що до Козака ставиться "нейтрально" і за час роботи у Раді бачила його лише двічі. А з Медведчуком взагалі не знайома особисто.
З телеефірами пов’язана ще одна ситуація, яка набула розголосу в медіа. Кількома місцями раніше Верещук довелося виправдовуватися за свої слова про НАТО, сказані на одному з ток-шоу:
"Ми хочемо, але нас не беруть. І ми стукаємо в закриті двері і втрачаємо репутаційно. Нам не можна йти туди, де нас не чекають".
Наступного дня Верещук своїх слів не заперечила, однак заявила, що журналісти висмикнули та перекрутили їх, "поставивши в заголовки неіснуюче".
До новинних стрічок потрапила ще одна свіжа історія, пов’язана з Іриною Верещук.
6 липня в ефірі ICTV депутатка заявила, що влітку 2014-го Порошенко привітав Володимира Путіна – президента країни, з якою Україна веде війну, – з днем Росії.
У відповідь п’ятий президент звинуватив Верещук у брехні. Крапкою у конфлікті стала заява речника Путіна Пєскова, який не зміг підтвердити факт привітання Порошенка.
Сама Верещук, розмовляючи з журналістами російського журналу "Огонёк" у грудні 2013-го, коли в Україні вирувала Революція гідності, але окупція Криму та війна на Донбасі ще не розпочалася, назвала Росію "авторитаризмом з демократичним обличчям" і водночас зізналася:
"Але якби в нас був такий Путін, я б за нього голосувала. Він робить для Росії добре".
"Він діє в інтересах своєї країни. Щоб кожен президент так свою країну захищав. Ось натурально", – відповіла вона на уточнювальне запитання, що саме "доброго" для Росії робить Путін.
Після початку війни Верещук разом зі своїм маленьким сином знялася у відео-заклику до російських жінок, аби змотивувати їх виступити за мир і "зберегти життя їхнім синам, чоловікам, батькам".
Родина та гроші
Про родину, у якій виросла Верещук, відомо небагато. Її матір працювала у сфері торгівлі, батько встановлював високовольтні лінії. Сестра, як і Верещук, працювала у Збройних силах.
Членами родини у своїй декларації Верещук вказала сина Олега та Михайла Кухаренка як людину, з якою разом проживає, але не перебуває у шлюбі. Кухаренко працює у військовій частині в Києві, а також є засновником відділення Міжнародної асоціації ветеранів підрозділів антитерору "Альфа" у Львівській області.
У Верещук, згідно з останньою декларацією, чимало майна: 4 квартири (3 з яких у співвласності), розташовані у Броварах, Львові та Раві-Руській. Квартиру в Києві орендує з 2017 року. Має 3 земельні ділянки на Львівщині.
Право власності на всі квартири та земельні ділянки отримала в один і той самий день – 29 березня 2019 року.
З 2018 року володіє Toyota Camry того ж року випуску.
Світогляд та думки
"Слово інколи для мене асоціюється з наркотиками. Ні за що не матиму справу з людьми, які причетні до наркотиків. Я виросла у прикордонному містечку і знаю, як уміло "перевозять" і покривають це словами. А потім за виручені гроші фінансують спортсменів, онкохворих і роблять багато "добрих" справ".
*
"Для мене відповідальність – це дуже важливо. Бо, не дай Бог, зробити людям зле. І не дай Бог, мої рішення потім будуть працювати на шкоду державі. І тут треба, якщо вже "взялся за гуж – не говори, что не дюж".
*
"Свобода" — це сестра Партії регіонів: ті самі методи, ті самі інструменти. Тільки у вишиванках".
*
"Бандера став героєм для більшої частини суспільства, образом націоналізму. Політики-маніпулятори, які натягують на себе вишиванки, гордо вигукують його прізвище. Та слід зрозуміти, що ця історична постать ніколи не знайде місця в українському пантеоні героїв. Бо історія, як ми б нею не "крутили", збрехати світу не дозволить".
*
"За місяці Майдану подорослішала більше, ніж перед тим за п'ять років. Бачила жінок, які з останнього варили їсти й несли людям – не раз, не два, а щодня. Думала: чи я би так змогла?
Ми з жінками з Рави-Руської стояли тільки три дні. А вже були брудні, задимлені. І тут приходять випрасувані з макіяжем депутатки і розказують, що вони 60-й день на Майдані. Мої товаришки вигнали їх геть".
*
"Я неодноразово зустрічала на своєму шляху керівників протилежної статі, які оцінювали морально-ділові якості колег за принципом "ну це ж жінка, вона апріорі ні на що не здатна". Ми живемо в умовах, де панує право сили, примусу та дискримінації за різними ознаками.
Те, що може дозволити собі в політиці чоловік, відразу буде кінцем кар’єри для жінки".
*
"Якщо мене кияни оберуть, я буду рівновіддалена від усіх фінансових груп, від усіх кураторів, які сьогодні є".
*
"Що заважає? Лише нещодавно перестала снитися моя єдина четвірка в інституті. Не могла з нею змиритися".
Ольга Кириленко, Катерина Рещук, УП
