Западная Украина в воде. Почему вырубка лесов в Карпатах – не единственная причина затопленных домов, объясняет эколог
Зливи та паводки в західних областях України затоплюють будинки, руйнують дороги, зносять автомобілі та найгірше – забирають життя.
В Івано-Франківській і Чернівецькій областях оголосили другий, помаранчевий рівень небезпеки. Рівень води гірських річок піднімається до двох метрів.
Станом на 15 годину 24 червня на Івано-Франківщині підтоплено понад 5 тисяч будинків, на Чернівеччині – понад 500, на Львівщині – понад 100.
Найбільше страждає Франківщина – негода дісталася до четвертої частини всіх населених пунктів, зруйнувала 125 кілометрів автодоріг і 29 мостів, затопила лікарню, де лікують хворих з коронавірусом. Держслужба з надзвичайних ситуацій заявляє про 320 врятованих людей із зони підтоплення та 300 евакуйованих.
Зранку в область вилетіли прем’єр-міністр Денис Шмигаль і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Шмигаль уже заявив, що затоплення перевищило масштаби паводку 2008 року – про що поки говорити складно. Тоді 6 областей на три місяці оголосили зонами надзвичайної екологічної ситуації.
На сьогодні, 24 червня, синоптики прогнозують дощовий паводок на річці Прут, а рятувальники його наслідки для Чернівеччини – можливе затоплення 8 сіл, сільськогосподарських угідь 3 районів, блоків сигналізації у селі Костичани та військової частини в селі Мамалига, автодороги та одного з районів Чернівців.
У соцмережах негоду активно обговорюють тільки з однієї позиції – треба просто перестати вирубувати ліси Карпат.
Чи справа лише в хаотичній вирубці, якими можуть бути наслідки цьогорічних паводків та як їм запобігти надалі – розповідає голова громадської організації "Українська природоохоронна група" Олексій Василюк.
– Про паводки на Західній Україні та їхні наслідки ми нині говоримо лише в контексті вирубки лісів Карпат – тобто мало дерев, які б затримували воду. Чи є це єдиною причиною такої негоди?
– Ні, однозначно ні, так говорити хибно, хоча наче екологам і вигідно було б так говорити. Є декілька причин, і всі вони є розхльобуванням помилок минулого.
Перша причина. Чому всі зараз говорять про паводки в Карпатах? Тому що затоплюються і змиваються будинки, у яких живуть люди. Це означає, що будинки побудовані там, де розливаються річки – у заплавах.
Заплава – це історично складений ландшафт, який утворюється у місці розливання річки. Заплава зберігається протягом тисячоліть, бо час від часу річка все одно її прочищає. Тобто вона може зарости деревами тощо, але буде новий великий паводок, який знову її відновить.
– Теоретично там не мало бути будинків, правильно?
– Звичайно. З погляду природи, там не мало бути будинків, тому що з певною регулярністю туди приходить велика вода, і вона повинна там протекти. Якщо щось є на її шляху, вона, скоріше за все, це зруйнує або принаймні заподіє шкоду.
Багато хто будується біля річок – це роблять або несвідомо, або свідомо, бо класно жити біля річки, престижно. І, звичайно, усі розраховують на те, що не буде великої води, або взагалі про це не думають. Коли вона приходить, стається те, що сталося зараз. Мені прикро за кожну родину, яка постраждала, але це очікувано.
Цей ландшафт річка прорила в горах, це надзвичайно велика сила, коли річка проклала маршрут конкретної форми у горах. Тобто головна причина, чому страждають люди: тому що вони побудувалися там, де колись могла прийти, і, власне, прийшла велика вода.
Друга причина – це рубки. Екосистема гірських лісів побудована трішки інакше, ніж, наприклад, на Поліссі, де є просто болота, торфовища, здатні накопичувати воду, скільки б її не було. Це рівнина, вода там може просто набиратися і утримуватися природним чином.
У горах круті схили і немає водойм, тому вода утримується, по-перше, самим лісом, поверхнею дерев, по-друге, ґрунтом, а ґрунт на схилах утримується корінням дерев, і ще є рослини з кореневою системою, яка може утримувати якусь частину води.
Оскільки Карпати дуже вологий регіон – там постійно йдуть дощі, випаровується вода, знову йдуть дощі – цикл організований таким чином, що скільки води випадає, стільки приблизно і випаровується. Більша частина цієї вологи випаровується швидше, ніж встигає стекти вниз.
Але, якщо на певній ділянці відбувається суцільна рубка – рубки в Карпатах, як правильно, відбуваються саме суцільні, вибіркові робити дуже незручно – дерева перестають утримувати ґрунт. Якщо після рубок пішли дощі, цей ґрунт змивається.
В принципі, усюди, де ліс вирубаний, він виросте, але ґрунт, який накопичувався впродовж останніх кількох століть – а це дуже складна штука утримати ґрунт в екстремальних умовах – уже змитий. З погляду збереження ґрунту – Карпати майже повністю вирубані.
Коли починаються дощі, більші за середні, вони вже не затримуються цими вирубаними в минулому ділянками, і вода просто стікає вниз. І це вже не просто вода, це потік бруду.
– Яка роль лісників?
– Лісники нам можуть сказати – у нас усе законно, у нас є стільки-то відсотків лісів, які ми вирубуємо цього року. Це чудово, ніхто не каже, що ви рубаєте більше, ніж по нормативах, але ваші нормативи не враховують і навіть не намагалися враховувати завдання збереження ґрунту як накопичувача вологи.
Це все наслідки розхльобування минулого, коли лісове господарство планувалося, і по сьогоднішній день планується, не враховуючи, що ліс важливий для накопичення вологи на гірських схилах. Неврахування цього маленького фактору зараз призводить до того, що ми можемо побачити на відео плаваючі автомобілі в Івано-Франківську.
Тепер головне: я не думаю, що хтось припинить рубати ліс у Карпатах, хоча це було б слушною ідеєю: поки не перестати рубати, краще не стане. Кожна наступна рубка збільшуватиме ризик таких подій. Але якщо навіть держава скаже: все, ми не рубаємо ліс, ситуація теж не зміниться, бо для відновлення цього ґрунту треба кілька століть.
– Ви вже зачепили механізм негоди, але я деталізую: падає великий дощ, вода починає стікати з гір, через відсутність дерев і ґрунту, які її затримують і уповільнюють, робить це стрімко разом з брудом і камінням, впадає в річки, до яких додається дощ – у такий спосіб води в річках стає багато. Нижче – їхні заплави забудовані, тому річки починають розтікатися там, де ці заплави мали бути?
– Так, вода просто розтікається. Побудовані будинки не змінюють ландшафту, однаково це рівна плоска ділянка вздовж берегів річки, де розтікається вода. Розташування будинків для такого об’єму води не має жодного значення. Для води не має значення, що під землею комунікації, електромережі.
Добре, що в Івано-Франківську, Ужгороді немає метро – була б катастрофа.
Ми дуже часто щось робимо, не враховуючи, що природа не братиме це до уваги. Думати, що природні явища і процеси нам ніколи не зашкодять, бо в нас технології, можемо дивитися на космічні знімки і спілкуватися з людьми з іншого боку планети… Це абсолютно не має жодного значення для дощу, який стікає гравітацією вниз по схилу.
Мені шкода кожну родину – це ж тисячі родин, життя яких повністю пішло з водою – але кожен з них сам винен. Кожен з них побудував будинок там, куди колись прийде велика вода. Якщо ці люди шукатимуть винного, то ними будуть не лісники, винними будуть вони самі. Лісники, звичайно, винні у своєму (йдеться про рубки – УП).
– Будинки вже побудовані, частина лісів Карпат уже вирубана, а ґрунт вже змитий. Що робити в такому випадку? Як має зараз діяти держава?
– Я думаю, що теоретично правильним рішенням буде зменшити обсяги суцільних рубок. Лісникам це не вигідно, це основний заробіток для великої маси людей, узагалі в горах, окрім як їхати заробітчанами, людям нема чого робити, як рубати ліс.
Але що виходить? Дядьку Петру в горах ніде працювати, крім як рубати ліс, а дядько Степан з його родиною повинен через це плисти річкою? Це ж не державницька позиція. Я розумію, що це проблема, але держава має її вирішити. Не можна через заробіток сотен людей залишати без домівок тисячі.
– Усі екологічні проблеми так чи інакше часто пов’язують зі зміною клімату. Можете простими словами пояснити, чи глобальна зміна клімату пов’язана з нинішніми паводками у селах Західної України?
– Раніше, у 60-их роках, казали "глобальне потепління", зараз грамотно кажуть "глобальні зміни клімату". У якому б регіоні України ми не жили, ми знаємо – клімат стає нестабільним.
Весна не починається в березні, осінь не починається у вересні, зима не починається у грудні. Через збільшення кількості вуглецю в атмосфері клімат дестабілізувався, і ця дестабілізація виявляється в тому, що більше немає звичних сезонів, і стаються пікові атмосферні явища – більші дощі, довша посуха, було два торнадо на Донеччині, уперше в історії України не було на Поліссі взимку снігу, найнижчий рівень води на Поліссі, перша пилова буря в поліському регіоні за історію планети…
– Якщо звужувати до паводків, то вони пов’язані зі зміною клімату збільшенням кількості опадів, які випали в одному регіоні?
– Тим, що клімат більше нестабільний, і в будь-який момент може бути значно більший дощ, значно сильніший вітер, посуха, несподіваний сніг. Зміни, які можуть відбутися, можуть бути більш руйнівними, ніж ми готові прийняти.
.– Велика вода, окрім руйнувань доріг, комунікацій, будинків, очевидно, впливає і на рослинний, і тваринний світ, який трапляється на її шляху.
– На відміну від людей, яких не так багато і які можуть перечекати, від’їхавши машиною трохи далі, більшість живих організмів цьому не можуть протистояти.
– Якими можуть бути найгірші наслідки?
– Важко сказати. Маса живих організмів, і рослин, і тварин, просто фізично знищена цим потоком. Зараз ще сезон розмноження, у більшості тварин дитинчата.
– Не можу не запитати про паводок 2008 року. Тоді території 6 областей оголосили зонами надзвичайної ситуації на 90 днів, найбільше постраждала Івано-Франківщина – повністю зруйновано понад 350 будинків, частково – 24 тисячі. Які ваші прогнози щодо цьогорічної повені – чи буде вона масштабнішою?
– Не можу сказати, бо не відстежую статистику.
– Тоді трохи інакше запитаю – які висновки, на вашу думку, Україна не зробила після повені 2008 року?
– Рубок менше не стало, політика лісового господарства принципово не змінилася. Заплави далі забудовуються…. це навіть досі законно. Тобто питання навіть не в тому, що десь там не врахували, не проконтролювали, а це досі законно!
– І очікувати масових переселень від людей, які побудувалися в заплавах, марно.
– У такому випадку там повторюватиметься те саме.
– Олексію, а які прогнози щодо тривалості цьогорічної негоди можна зробити?
– Не знаю, клімат нестабільний. Якщо завтра в Києві випаде сніг, я вам скажу те саме – вибачте, клімат більше не стабільний. Ми не можемо сподіватися на будь-яку його передбачуваність.
– Тобто поки йтиме великий дощ, доти затоплюватиме?
– У цьому випадку так. Імовірніше, його нічого не стримає в горах, тобто стримає лише частково, і цього вже достатньо, щоб таке (великі паводки – УП) ставалося.
– Підсумую. Що має зробити влада, як місцева, так і центральна – скоротити кількість суцільних рубок і законодавчо врегулювати поселення людей у заплавах річок?
– Треба законодавчо врегулювати обсяг рубок, саме суцільних рубок, і нарешті врегулювати забудову в заплавах. Звичайно, люди хочуть там селитися, не думають головою, але держава таки має думати.
Колись держава має подумати за людей, які не думають. Владу обирають, зокрема, щоб вона займалася безпекою людей.
Ольга Кириленко, УП
УП 100. Поза межами можливого
"Украинская правда" представит свой второй в истории рейтинг лидеров - сотню украинцев, которые делают наибольший вклад в независимость и будущее Украины.
