Сделаем его вместе. Как противники Зеленского готовятся к реваншу
У 2019-му році під простим і дуже дієвим гаслом "Зробимо їх разом" Володимир Зеленський зумів не тільки сам стати президентом, але й провести свою монобільшість у парламент.
Старі еліти врятувало тільки те, що призначати дострокові місцеві вибори Зеленський не став. І дарма.
Тепер, через рік після тріумфу, нова команда підходить до перших своїх виборів у статусі влади. І їхні результати для Зеленського видаються більш ніж тривожними.
"Місцеві вибори будуть Сталінградом Зеленського. Уже зараз його регіональна політика довела до того, що губернатори по всій країні ні для кого не є владою. А якщо Зе програє місцеві вибори, то регіональні князі і мери ще більше посилять позиції", – вважає депутатка Вікторія Сюмар, яка є однією із технологинь партії "Європейська солідарність".
Політсила Петра Порошенка, як і "Батьківщина", "Опоплатформа-За життя" та решта тих, кого "зробив" Зеленський, готуються взяти восени реванш. Кожен свій.
Але їхні фрагментарні успіхи для президента Зеленського можуть означати тотальні проблеми.
"Українська правда" дізналася, як провідні українські партії готуються дати бій владі на місцевих виборах.
"Батьківщина"
Юлія Володимирівна довго оговтувалася після програшу на президентських виборах і тепер хоче отримати сатисфакцію. Для Тимошенко, як розповідають у її штабі, тепер справа честі показати Зеленському, "що таке справжні вибори".
"Вона не сприймає Зеленського як гідного суперника. І якщо серйозно, ці вибори для Юлі мали б бути надто дрібними. Але вона розуміє, що це питання виживання партії", – говорить один зі співрозмовників УП на Турівській.
Зараз Тимошенко, як і раніше, почала допізна засиджуватись в офісі. Одна з причин – оглядини потенційних кандидатів. До лідерки привозять висуванців у мери, приїжджають представники партійних осередків.
Паралельно вона комунікує з топовими бізнесменами і політиками. За даними УП, Тимошенко навіть почала спілкуватися з ще недавно заклятим ворогом – Петром Порошенком.
"У них з Порошенком просто зараз немає за що воювати. На місцевих виборах у них особливих перетоків немає, а ворог спільний – Зеленський. Юля Володимирівна хоче реваншу", – розповідає джерело у фракції "Батьківщина".
У штабі Тимошенко працюють ті самі люди, що і на президентських і парламентських виборах 2019-го. Наприклад, нардеп і політтехнолог Олександр Абдулін, віцеспікерка Верховної Ради Олена Кондратюк, медіаконсультант Катерина Лебедєва, особиста прес-секретарка Тимошенко Марина Сорока та інші.
Перший – креативне стратегування, яким займається зі штабом сама Тимошенко.
Другий – кадровий відбір, зустрічі з регіональними осередками, пошук кандидатів і союзників.
"Чіткої стратегії у нас ще немає. Але мені здається, що все на поверхні. Ми будемо говорити про соціальну несправделивість – повністю забираємо на себе критику соціалки нової влади, підкреслюємо професіоналізм і системність нашої команди", – говорить джерело на Турівській.
У "Батьківщини" довга історія невдач на виборах мера Києва. Зараз же кандидатом від Тимошенко скоріш за все буде голова київської міської організації її партії Віталій Нестор. І в топах соцопитувань його знову немає.
Також "Батьківщина" веде переговори з мером Черкас Анатолієм Бондаренком, щоб він знову балотувався у мери від неї, а не створював свій проект.
"Європейська солідарність"
"Коли мені кажуть, що ми програли вибори президента, то я не погоджуюсь. Порошенко не мав шансів, математика дуже вперта. Але він після виборів отримав те, що дало йому шанс на майбутнє, – свої 25%, які готові йому сказати "Дякую", – пояснював якось в розмові з УП один із стратегів Петра Порошенка.
Останній рік Порошенко активно працював саме над концентрацією свого ядерного електорату, який не сприймає Зеленського як президента. І саме на цих виборців буде спрямована його виборча кампанія на місцевих виборах.
Мета Порошенка аналогічна до мети Тимошенко – перемагати там, де це тільки можливо.
"Наразі у нас так і немає керівника виборчого штабу. Як ми підозрюємо, керуватиме особисто Петро Олексійович. Він вкусив смак гри, у нього досить піднесений настрій. Після подій з картинами і ДБР він знову у бойовому тонусі", – говорить джерело у партії "Європейська солідарність".
Для систематизації роботи партосередків депутатів фракції "ЄС" розділили по областях – так само, як це зробила фракція "Слуги народу". Тобто більшість депутатів закріплені за якоюсь конкретною областю і відповідають за партійні результати там.
Так, за Полтавську область відповідає Ніна Южаніна, за Волинську – Андрій Парубій, за Київську – Вікторія Сюмар, за Прикарпаття – Микола Княжицький, за Харківську – Ірина Фріз, за Черкаську – Ірина Геращенко, за Одеську – Олексій Гончаренко.
За словами співрозмовників у "ЄС", депутати регулярно з'являються у своїх регіонах, проводять зустрічі з парторганізаціями і з елітами, займаються пошуком кадрів, які можуть скласти конкуренцію опонентам з інших партій.
"Але одна річ, коли ти влада і перед тобою на місцях всі танцюють, а інша річ – приїжджати і там нікого немає. Нас багато хто зрадив, але зараз, я дивлюсь, поступово починається повернення. Такі люди приходять, яких рік десь не було, а тут вони "знову в команді", – ділиться один зі штабістів Порошенка.
І робота з колишніми друзями дуже важлива.
"Зараз важливо розуміти, що за відсутності сильної президентської вертикалі дуже виріс вплив мерів. У мене, скажімо, в Київській області відсотків 90 мерів переоберуться.
Але тут є нюанс, бо люди, з одного боку, голосують за місцевого мера, але за загальноукраїнську партію. Щоб і тим, і тим. Тому кияни голосують за Кличка, але підтримують не його партію, а "ЄС", – пояснює Вікторія Сюмар.
У партії Порошенка наразі немає затвердженої стратегії до місцевих виборів. Її поки готують, з одного боку, стратег попередніх кампаній Ігор Гринів і згадана депутатка Сюмар.
Медійна команда партії "ЄС" не змінилась – це прес-секретар Порошенка Святослав Цеголко, спічрайтер і політтехнолог Олег Медведєв, Володимир Горковенко, який займається комунікаціями з центральними та регіональними медіа.
У "ЄС" велика проблема в Києві, де лідирує колишній соратник Порошенка Віталій Кличко. Тому перед "ЄС" стоїть дилема: підтримати Кличка або висувати свого кандидата. Але кого?
Серед варіантів звучать прізвища депутатів Ірини Геращенко, Михайла Забродського та Олексія Гончаренка. Але всі вони підходять швидше на роль спаринг-партнера, ніж реального противника Кличку.
"Голос"
З усіх парламентських сил партія "Голос" перебуває у найскладнішому становищі. Менше ніж за рік політсила втратила майже половину свого електорату. Якщо на виборах до ВРУ партію Вакарчука підтримали 5,82% українців, то зараз за неї готові голосувати близько 3,6%.
Головна проблема "Голосу" така ж сама, як і була влітку минулого року, – відсутність своєї ролі, зрозумілої виборцю унікальної позиції. І зміна формального лідера з Вакарчука на Кіру Рудик поки жодної ясності до позиціонування партії не додала.
Крім того, "Голос" постійно змінює того, хто є їхнім суперником, а хто партнером.
Під час парламентської кампанії, партія Вакарчука критикувала всі старі політичні сили, але у своїй критиці не помічала партію "Слуга народу", яка насправді була головним її суперником за новизну.
Зараз депутати "Голосу" прицільно нападають на президента Зеленського та його команду, але втратили з фокусу "Європейську солідарність", яка поступово доїдає рейтинг Вакарчука і Ко.
Канали Порошенка найчастіше запрошують представників "Голосу" на ефіри. Однак що переконливіше спікери "Голосу" виступають на "Прямому", то сильніше виборець Заходу і Центра асоціює їх з Порошенком.
На місцевих виборах, зізнаються в "Голосі", їм стратегічно важливо перервати цю тенденцію, адже якщо раптом президент оголосить про розпуск Ради, то за нинішніх розкладів у наступному парламенті фракції "Голос" ймовірно не буде.
Тож партія Вакарчука на місцевих виборах хоче показати власну спроможність і завести свої фракції у базових містах та областях – це Захід і Центр країни.
Ключовою людиною у "Голосі" сьогодні є депутатка Кіра Рудик, якій доручено систематизувати роботу всіх осередків.
Водночас у партії немає як таких стратегів чи політтехнологів. Замість них "Голос" шукає позасистемного спеціаліста, такого собі СЕО, який зміг би допомогти партії давати відповідь на запити людей на місцях.
Як приклад політтехнологів, з якими раніше працювала партія, співрозмовник називає прізвища Сергія Гайдая чи Миколи Давидюка, який балотувався за списками "Голосу" до парламенту, але не пройшов.
Паралельно партія Вакарчука шукає кандидатів у мери в Західній Україні та в Центрі.
Зокрема, у Львові кандидатом від "Голосу" може стати депутат цієї фракції Ярослав Рущишин.
Щодо кандидатів у інших містах ще тривають дискусії. Найбільша інтрига – це Київ. Багатьох людей турбує, чи наважиться шоумен Сергій Притула, який балотувався у Раду від "Голосу", піти в мери. Раніше у квітні соцопитування у Києві давали Притулі другий після Кличка рейтинг у столиці. За даними УП, закриті рейтинги травня далі фіксують другий результат шоумена на рівні 10-11%.
Але чи піде він на вибори – загадка навіть для його партії. У штабі виставили Притулі дедлайн і очікують відповіді до початку червня. Якщо він відмовиться, то у Вакарчука висунути кандидатом можуть недавно призначену лідеркою партії Кіру Рудик.
Окремо партія займається посиленням команд на місцях і веде переговори про ситуативне об'єднання із такими партіями, як "ДемАльянс", "Самопоміч" та "Сила людей".
"Логіка проста. Якщо наприклад, у Сєвєродонецьку в "Сили людей" більший рейтинг, ніж у "Голосу", наші люди готові йти на вибори у складі їхніх списків. Тому ми зробимо соціологію і пропонуватимемо цим партіям разом йти у деяких містах", – говорить один зі штабістів "Голосу".
ОПЗЖ
На місцевих виборах ОПЗЖ не змінює месиджів і не замінює стратегів. Їхнє завдання – відібрати у "Слуги народу" на Сході і Півдні голоси, які перетекли від ОПЗЖ до Зе!команди на парламентських виборах.
Як відомо, Опоплатформа сформована з двох крил: одне орієнтується на Віктора Медведчука і Вадима Рабіновича, інше – на Бойка-Льовочкіна-Фірташа.
Через це у партії фактично одразу два керівника штабу: Рабінович та Бойко. Хоча головним стратегом кампанії очевидно буде, як і на парламентських виборах, колишній голова Адміністрації Януковича Сергій Льовочкін.
"Нам зараз партосередки пропонують свої списки і пропонують своїх кандидатів. Ми будемо серйозно боротися в Одесі, Харкові, Миколаєві, Херсоні, Донецькій і Луганській області", – говорить один з лідерів фракції ОПЗЖ.
Делегація ОПЗЖ у Москві у травні 2020 року
У Києві від партії на мери скоріш за все піде Олександр Попов, який в часи Януковича працював головою Київської міської державної адміністрації і якого судили за організацію розгону студентів на Майдані.
Однак у партії Медведчука і Льовочкіна на цих виборах є не лише проблема Зеленського, але й несподіваний противник – партія Анатолія Шарія. Блогер, якому раніше бонзи ПР замовляли сюжети у війні одне з одним, тепер забирає у колишніх замовників частину їхнього електорату в базових регіонах ОПЗЖ.
Як припускає один впливовий депутат партії, Шарій разом із "Опоблоком" Ахметова-Новинського забирають у ОПЗЖ до 5% підтримки.
"Якщо чесно, то чим більше у нас забере Шарій, тим краще для Зеленського", – зізнається співрозмовник в ОПЗЖ.
***
2020 рік має всі шанси стати роком реваншів. Саме так – у множині.
Кожна "стара" політсила очікує шансу відібрати назад свій шматочок електорального пирога у всеядної партії Володимира Зеленського.
Головним нервом осінньої кампанії стане протистояння "слабкого центру" і "сильних регіонів", яке може перерости у плацдарм для тотального системного спротиву.
На користь посилення мерів і місцевих керівників зіграло одразу три фактори: слабкість у регіонах представників центру, збільшення кількості грошей внаслідок децентралізації і коронакриза, під час якої мери отримали шанс показати, наскільки вони "кращі і ефективніші" за київську владу.
І поки не видно, чим Володимир Зеленський буде перебивати такі козирі, особливо в умовах, коли класичної роботи "в полях", поїздок в регіони і ефектних "розносів" через епідемію може і не бути.
Роман Романюк, Роман Кравець, УП
