Женщины без возраста. Как самые старшие украинские черлидеры покоряют спортивные вершины
Вже чотири роки в Харкові тренується найстарша в Україні команда з черлідингу Nice Ladies. Наразі середній вік учасниць – 58 років, а капітану команди – 73.
Щороку черлідерки беруть участь у чемпіонаті України та в міжнародних змаганнях, де найчастіше конкурують з удвічі молодшими спортсменками. При цьому іноді навіть посідають призові місця.
УП розбиралася, що мотивує учасниць займатися черлідингом у поважному віці, як вони сприймають критику та яким чином тримають чудову фізичну форму.
Вдень у суботу в спортзалі головного корпусу Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна тренується студентська команда з черлідингу. Поки спортсменки роблять синхронні рухи з помпонами, як в американських фільмах про підлітків, по периметру залу підтюпцем бігають жінки, які годяться їм у мами та бабусі. Пробігши, розкладають на підлозі різнокольорові каремати й починають тренування. Це – найстарша в Україні команда з черлідингу Nice Ladies.
– Литковий м'яз розтягуємо! Таз назад, плечі рівно! – голосно командує тренер Надія Володимирівна Авдасьова. – Не ворушіться в стрейчингу! Ми розтягнули м'яз і тримаємо його!
Учасниці мовчки виконують вправи. Тренер емоційно роздає їм вказівки.
– Ви сильно кричите! – з боязкою посмішкою шепоче Надії Володимирівні другий тренер Вікторія.
Черлідерки тим часом сідають у поздовжній шпагат. Деякі – наприклад, капітан команди, 73-річна Валентина Степанівна Онищенко – демонструють чудеса розтяжки, торкаючись самої підлоги.
Далі йдуть махи ногами. Слідом – стрибки. Все це – практично без пауз на відпочинок.
– По хлопку вище! – на все горло кричить Надія Володимирівна. – Останній стрибок вище!
Після години інтенсивного фізичного навантаження черлідерки будують "піраміду". Двоє – "база" – стоять на напівзігнутих ногах, третя бере їх за руки й підіймається їм на коліна.
– Піднімаємо руку, на годинник дивимося, скільки часу! – командує Надія Володимирівна. – "База", де ваші руки?
Відпрацювавши групові елементи, черлідерки качають прес. Один підхід, другий, третій.
– А тепер на бочок! Поїхали! Один, два, три, чотири! Швидше! – не вгамовується тренер.
– Знущається! – сміється Валентина Степанівна.
Далі – планка 20 секунд. Потім – друга стільки ж. Надія Володимирівна рахує до 20, стоячи в планці разом з усіма.
– Можете тепер повторити зв'язку, яку ви вивчили? Поїхали по парах! Один, два, три, чотири! П'ять, шість, сім, вісім!
Під кінець учасниці відпрацьовують танцювальні елементи. Паралельно – сперечаються з наставником.
Надія Володимирівна кличе підопічних до себе. Черлідерки вишиковуються навколо неї півколом.
– Дівчата, поки я тут, давайте домовимося! – діловито пропонує вона. – По-перше, не панікуємо. По-друге, є тренери. Тому давайте ви не будете тренерами, щоб у нас не було скандалів? Домовилися?
– Йєс! – погоджуються спортсменки і, полегшено видихнувши, виходять до роздягальні.
"Або готуєшся до змагань в Європі, або попою крутиш"
В Україні черлідинг – американський вид спорту, що асоціюється передусім із групами підтримки з дівчат, які танцюють у перервах баскетбольних матчів – з'явився в середині нульових.
Всеукраїнська федерація черлідингу була зареєстрована в 2004-му. А вже з наступного року в нашій країні щорічно проводиться чемпіонат та кубок із цього виду спорту. Наразі в Україні існує багато шкіл з черлідингу, колись екзотичний вид спорту поступово набирає обертів.
"Черлідинг – це симбіоз кількох видів спорту – спортивної гімнастики, художньої гімнастики, акробатики, а також танців і шоу, – пояснює Надія Володимирівна. – У нас все строго. Є обов'язкові елементи, як у фігурному катанні й у гімнастиці. А в групах підтримки – що хочу, те й роблю. У них більше акцент на шоу: танці, помпони, костюми, які приваблюють глядачів. Нас запрошували підтримувати. Але тут дилема – або готуєшся до змагань в Європі, або попою крутиш".
Надія Володимирівна Авдасьова – наставник не тільки Nice Ladies, а ще й студентської команди ХНУ з черлідингу. А ще – старший викладач кафедри фізичного виховання університету з 35-річним стажем та президент Харківської обласної федерації черлідингу.
"Є граючий тренер, а я граючий президент федерації, де-небудь бачили таке?" – посміхається вона.
З 2004-го студенти кафедри фізвиховання університету займаються за спеціалізацією. Сьогодні вони можуть вибрати один із 19 видів спорту – від тхеквондо і кікбоксингу до шахів. Черлідинг – зокрема. Студентська команда вишу з цієї дисципліни трансформувалася з команди з фітнесу, яка була утворена в 2002-му.
"Ми починали як фітнес-команда від Федерації спортивної аеробіки при ХНУ ім. Каразіна, – згадує Надія Авдасьова. – Черлідингом почали займатися в 2008-му, коли зі спортивної аеробіки пішли до Федерації черлідингу. Тоді цей вид спорту був чимось новим, мало хто в Україні займався ним, і я побачила в цьому перспективу.
Черлідинг ділиться на номінації. Ми культивуємо черданс і помданс. У помдансі основні елементи – стрибки й багато-багато перебудувань. У чердансі теж є багато перебудувань, але ще є піруети і повороти. Ці елементи обов'язкові і кожне тренування ми їх відпрацьовуємо".
У 2016-му команда харківського університету вперше взяла участь у чемпіонаті Європи з черлідингу в Словенії. А вже наступного року посіла призове третє місце на європейській першості в Хорватії. У 2018-му харків'янки здобули "срібло" в Нідерландах, а в 2019-му – посіли третє місце на чемпіонаті світу в Японії та стали найкращими в Європі на змаганнях у Німеччині.
"Молодь ходить у тренажерні зали, а ми чим гірші?"
Ідея створити команду з учасниць зрілого віку з'явилася у Надії Авдасьової в 2015-му на семінарі з черлідингу в Києві. Надихнув її модератор семінару, суддя зі Словенії, який показав відео польської команди нової на той момент вікової категорії Masters 25+ (найстарша вікова категорія в черлідингу – УП).
"Я подумала, чому б нам таке не зробити? – згадує Надія Володимирівна. – Викладачка кафедри фізвиховання нашого університету Валентина Степанівна Онищенко ходила в клуб "Малібу", у них там щосереди був соціальний день для пенсіонерів. Я запропонувала їй набрати команду. 9 лютого 2016-го у Nice Ladies відбулося перше тренування. А вже в квітні ми виступали в Харкові на чемпіонаті України. Тоді в команді було шестеро людей, троє з них досі з нами".
Сьогодні Nice Ladies налічує 12 учасниць. Справжніх спортсменок з них тільки троє. Надія Авдасьова і Валентина Онищенко – майстри спорту. Перша – зі спортивної гімнастики, друга – з художньої. Ще одна учасниця – Тамара Олександрівна Горшанкова – професійна лижниця.
"Я займаюся спортом з семи років, – розповідає Валентина Степанівна. – У вісім прийшла в спортивну секцію з художньої гімнастики, в 16 виконала норму майстра спорту. Була в збірній України з художньої гімнастики. Закінчила в Харкові школу і вступила до Київського інституту фізкультури (зараз – Національний університет фізичного виховання і спорту України), на потоці з 150 учнів була єдиним майстром спорту.
Потім повернулася в свій улюблений Харків, мріяла стати тренером. Але потрапила в ХНУ, багато років на кафедрі фізвиховання пропрацювала старшим викладачем і не шкодую про це.
Коли шість років тому пішла на заслужений відпочинок, Надія Володимирівна запропонувала мені зібрати команду. Я зібрала своїх подруг. І навіть тих, хто не вміли, все одно затягла. Кажу: "Дівчата, наше життя має бути в фізкультурі. Молодь ходить у тренажерні зали, а ми чим гірші?"
Деякі з учасниць долучилися до команди за допомогою Facebook. Трапляються і по-справжньому дивні історії.
Наприклад, Ганна Миколаївна Качан приходила на змагання вболівати за свою внучку Дарину, яка займалася в студентській команді, а врешті-решт сама стала черлідеркою. В той час Nice Ladies якраз готувалися до участі у своїх перших міжнародних змаганнях – чемпіонаті Європи в Словенії.
"Ганна Миколаївна приходила на всі змагання. Дівчатка-студентки її називали "Наш талісман команди", – посміхається Надія Авдасьова. – А в 2016-му я почала запрошувати Nice Ladies на чемпіонат Європи в Словенію, їхати потрібно було за свій рахунок. Не кожна могла собі це дозволити. Даші кажу: "Даш, запроси бабусю!"
Бабуся приходить, а я їй: "Поїхали на Європу!" Вона така: "Ой, Надійка, ну що ви! Я вже стара, мені 65 років". А я їй Валентину Степанівну за приклад ставлю: "У нас їй 70 виповниться. Пішли знайомитися?" – "Пішли!".
Вони з Валентиною Степанівною виступили там дуетом і посіли третє місце в підсумку. Німкені, яким не більше 30 років, теж дует, підходять до них і запитують: "Masters?". Вони відповідають: "Так!" А ті кажуть: "Crazy!".
Nice Ladies неодноразово ставали чемпіонами України. Торік посіли друге місце, пропустивши вперед київський клуб Red Foxes – офіційну групу підтримки Олімпійської збірної України з баскетболу. Два роки тому харків'янки увійшли до Книги рекордів України як "Найповажнішого віку учасниці команди з черлідингу".
"У Німеччині нам аплодували стоячи"
На міжнародних змаганнях команда харків'янок – теж найстарша. В 2018-му на чемпіонаті Європи в Нідерландах українським черлідеркам не вистачило лише одного кроку до призової третьої сходинки. Поки що це найвище командне досягнення Nice Ladies в Європі. При цьому на всіх турнірах вони досі виступають у віковій категорії Masters 25+, змагаючись зі спортсменками набагато молодшими.
"У всій Європі немає жодної такої вікової команди. Прикро, що на змаганнях досі немає розмежування за віком. Хотілося би змагатися з жінками нашого віку", – нарікає Валентина Степанівна.
"Ми в Європі кажемо: давайте вже за віковими групам розподіляти! – вторить Надія Володимирівна. – Вікова категорія Masters була зроблена, щоб матусі, які привели своїх дітей, не плювали в стелю, а також позаймались. Ніхто не припускав, що бабусі припруться туди! У полячок є одна жінка за 80. Але при цьому в них багато молодих дівчат до 40. Конкурувати в 60 років з 35-річними – складно".
В Європі виступи українських черлідерок часто викликають фурор. Глядачі й судді навіть аплодують їм стоячи.
"Командні виступи – це й дух команди, – підкреслює Надія Авдасьова. – Коли Nice Ladies, дорослі жінки, виходять до глядачів і посміхаються, такий потужний посил йде в зал!.. До того ж ми всі скандуємо "Україна!". Нам аплодує вся Європа, вболівають за нас всі. В Німеччині судді аплодували нам стоячи і казали, що не можуть дати нам призове місце, мало не вибачаючись".
У деяких учасниць рідні спочатку не поділяли їхнього захоплення. Але після успіху на міжнародній арені, як правило, змінювали свою думку. На критику на свою адресу черлідерки реагують філософськи.
"Не всі розуміють те, чим ми займаємося, але ж мені теж не зрозуміти оперного співака, яку він октаву бере? Чому тоді нас повинні всі розуміти? – зауважує Надія Володимирівна. – Хтось прийшов, діти взагалі не визнавали: "Мамо, ти що, з глузду з'їхала?" Але все, що не вбиває, робить нас сильнішими".
Тренер Nice Ladies впевнена, що спорт не тільки дає змогу залишатися її підопічним в гарній фізичній формі, але й допомагає підтримувати мозкову активність.
"У нас є Світлана Берченко, – розповідає Надія Володимирівна. – Вперше приїхала на тренування з солдатським рюкзаком з городу. Спочатку була просто бабуся: "Принеси, подай, иди на хрен, не мешай". За 1,5 місяці вивчила все з нуля. Людина кардинально змінилася. І зачіску поміняла, і рюкзак зник. Внучка їй каже: "Бабусю, я теж хочу займатися черлідингом, теж хочу їздити по Європі на змагання!".
Рухова активність дозволяє мозку триматися. Треба вивчити рухи рук, довести їх до автоматизму, навчитися рухатися, а потім ще примудрятися дивитися, в одній ти лінії з Машею-Дашею чи ні. Уявляєте, як мозок працює! Я своїм красуням кажу: "Навіть не думайте кидати!".
Цього року Nice Ladies знову вирушають на чемпіонат Європи – цього разу в Італію. Для Валентини Онищенко цьогорічна європейська першість стане вже п'ятою.
"Черлідинг – вид спорту, який тебе один раз заворожив і більше не відпускає, – запевняє Валентина Степанівна. – Займатися ним можуть абсолютно всі, починаючи з дитячого віку і до 100 років. Ми сподіваємося, що черлідинг скоро стане Олімпійським видом спорту".
"У черлідингу головне – це твоє бажання. Не можеш – навчимо. Не хочеш – примусимо, – сміється Надія Володимирівна. – Коли є бажання, можна і гори звернути".
Дмитро Кузубов, фото Костянтина Буновського
