Новосанжарский стыд. Как власть довела эвакуацию людей до паники в Украине
Після доби у літаку з двома зупинками в Алмати та Києві, годинним кружлянням над туманним небом Харкова, з розбитими вікнами в автобусах зрештою ввечері 20 лютого евакуйовані з Китаю українці дістались пункту призначення.
У рамках двотижневої ізоляції 45 вивезених громадян України, 27 іноземців та супроводжуючий персонал, оселилися в санаторії "Нові Санжари" на Полтавщині.
У момент заїзду автобусів на територію медзакладу з боку натовпу лунали вигуки з погрозами спалити санаторій. Щоб зняти напругу в селищі, на два тижні разом з евакуйованими навіть пообіцяла оселитися і міністерка охорони здоров'я Зоряна Скалецька.
Президент Володимир Зеленський вранці, ще поки літак кружляв над Україною, присоромив українців за їхню панічну реакцію, закликавши не забувати, що "всі ми люди".
Насправді ж паніка навколо евакуйованих охопила кілька точок в Україні.
Вранці 20 лютого, почувши про ймовірне приземлення літака з Уханю в Харкові, збурилися мешканці області, які також хотіли перекривати дорогу. Люди припускали, що евакуйованих українців селитимуть у санаторії на території Старосалтівської об'єднаної громади.
Читайте також: Три екіпажі, біозахист та доба льоту. Гендиректор SkyUp розповів, як вивозили українців з Уханя
За день до прильоту борту повстали і мешканці Винників під Львовом. Там раптово почалися позапланові навчання медперсоналу та позапланова виписка пацієнтів у місцевому військовому госпіталі.
Дві доби вирувала громада на Тернопільщині, дізнавшись, що директор приватного санаторію дав згоду на поселення евакуйованих людей. Місцеві мешканці бетонними плитами перекрили дорогу, а поруч вирили рови, щоб автобуси не змогли об'їхати.
"Там вся каналізація з санаторію йде в річку! То куди вона піде? Всі заразяться!" – обурювалися мешканці Конопківки, які приїхали на екстрене засідання сесії Тернопілської облради.
"Санаторій – пару метрів від села. Тож страшно. Вчора ми молилися, щоб Бог направив мужів на правильну дорогу. Так, вони – теж люди, але хай їх направлять в інше місце", – додала її коліжанка з Конопівки, де два вечори поспіль на блокпостах люди проводили молебень, співаючи "Пресвята Богородиця, спаси нас".
Що спричинило масову істерію з приводу повернення українців з Китаю додому та чи можна було її уникнути?
Штучне нагнітання паніки
Причину такої гострої реакції людей Зеленський побачив у підбурюванні та закликах перекривати дороги з боку "деяких політичних сил". Яких саме, він не уточнив.
Один з місцевих мешканців, який пізно ввечері 19 лютого, напередодні прибуття літака, блокував дорогу біля Нових Санжар, пояснив, що дізнався про ймовірне поселення евакуйованих в селищі "з інтернету".
Інші опитані на той момент місцевим журналістом люди взагалі були небагатослівні.
За кілька годин до того про розміщення людей на обсервацію в Нових Санжарах повідомило місцеве медіа та написав Сергій Чередніченко. Він є представником "Соціалістичної партії", колишній голова якої Ілля Кива зараз перебуває в команді проросійського "Опозиційного блоку – За життя" та є людиною міністра МВС Арсена Авакова.
Сам Чередніченко прокоментував "Українській правді", що також дізнався про поселення українців у Нових Санжарах з місцевих медіа.
"Чутки про те, що людей везуть сюди, поповзли за два дні, оскільки із санаторію почали виселяти інших пацієнтів. За добу до прибуття літака місцеві жителі вже прийшли до влади та запитували чи це правда. Влада нічого не знала через що паніка поширилася ще більше", – додав він.
Що стосується Львівщини, то про ймовірне приземлення літака у Львові одним з перших 17 лютого емоційно повідомив колишній голова Львівської ОДА, а нині народний депутат від "Європейської солідарності" Олег Синютка.
"Львівщина може стати епіцентром біологічної небезпеки?.. Риторичне запитання: чому людей із зони небезпеки Китаю відправляють саме на Львівщину? Що це за крок нової влади: це визнання області як найбільш організованого та підготовленого регіону з відповідальними фахівцями чи банальна помста за патріотизм і проукраїнську позицію під час виборчих кампаній?" – написав Синютка на своїй сторінці у Фейсбук.
Надалі цю тему в соцмережах він не піднімав. Але на те, що ситуацію додатково "накручували", вказують як мінімум масова розсилка sms-повідомлень на Львівщині.
Нардепи від "Слуги народу" уже звернулися до голови СБУ з проханням порушити кримінальну справу щодо підбурювань і закликів проводити протести.
Також депутат від "СН" Олександр Качура вимагає покарати чиновників з Тернопільщини. А саме міського голову Сергія Надала зі "Свободи", який звернувся з листом до обласної влади про недопущення розміщення евакуйованих на Тернопільщині.
"Антиукраїнський уряд в черговий раз розпочинає геноцид українців на їхній території! Якщо уряд, порушуючи Конституцію і закон про місцеве самоврядування, без громади приймає рішення, то це не є демократичне суспільство. І це приховування інформації привело до спротиву! Не жартуйте з громадою! Один вже пожартував, що сьогодні в Ростові сидить", – заявив Деревляний під час екстреного засідання сесії облради.
Проте, якщо вже бути повністю об'єктивними, депутатам від "Слуги народу" варто провести перевірку і щодо дій їхнього колеги по фракції Олександра Дубінського.
Він також виступав проти розміщення евакуйованих людей у санаторії на своєму окрузі в Обухові під Києвом. А 17 лютого Дубінській похвалився, що домігся від МОЗу виключення цього санаторію зі списку можливих, що додатково сприяло паніці навколо небезпечності евакуйованих українців.
Звісно, все можна було списати на політику і навмисне підбурення. Якби гучні заяви політиків не лягали на благодатний ґрунт тотальної недовіри до системи охорони здоров'я в Україні та інформаційного вакууму, яким супроводжувався весь багатотижневий процес підготовки повернення людей додому.
Тож присоромити за все, що трапилось, варто не лише панічних українців, а й багатьох відповідальних високопосадовців.
Затягування з евакуацією
Незрозумілим залишається, чому евакуація відбулася лише зараз. До цього часу з Уханю своїх громадян вивезли вже чотирнадцять країн.
Евакуювавши українських громадян значно раніше, можна було уникнути ситуації з опором у суспільстві.
Наприклад, 30 січня в "Бориспіль" приземлився борт з українськими туристами, які відпочивали на китайському острові Хайнань. Їх евакуювали "Міжнародні авіалінії України".
Але цей рейс не викликав особливого резонансу в суспільстві. Попри те, що пасажирів з аеропорту після огляду на присутність симптомів гострого респіраторного захворювання одразу відпустили по домівках.
У цей же день Всесвітня організація охорони здоров'я оголосила надзвичайну ситуацію у зв'язку з розповсюдженням вірусу за межами Китаю. У перших числах лютого з Китаю з епіцентру розповсюдження вірусу – провінції Хубей, почалася евакуація своїх громадян багатьма державами світу.
Український уряд 3 лютого розпорядився "забезпечити невідкладну евакуацію громадян України". Це було довірено виконати МЗС, МОЗ і МВС.
Поки наступні два тижні ці відомства "невідкладно" організовували евакуацію, статистика розповсюдження вірусу зростала, так само, як і паніка в українському суспільстві.
Про коронавірус зі страшними цифрами згадувалось у кожному випуску новин на кожному вітчизняному телеканалі.
Чому ж затрималась евакуація, ніхто достеменно пояснити не може.
Очільниця міністерства охорони здоров'я Зоряна Скалецька 14 лютого запевнила, що насправді жодної затримки немає. Мовляв, тривають планомірні логістичні процедури.
Правда, навіть за півдня до відльоту літака в Ухань, з "планомірною процедурою" щось ішло не так.
На брифінгу в МОЗ 18 лютого міністерка заявила, що досі триває підбір місця для двотижневої обсервації евакуйованих. Вона зауважила, що наразі розглядається 12 локацій. А за кілька годин на наступному брифінгу вже з аеропорту "Бориспіль" Скалецька повідомила про 4 "безпечних місця", куди готові розмістити евакуйованих людей.
Водночас, судячи з розповідей українців в Уханю, затримка з евакуацією таки була, і велика.
"Наша евакуація спочатку мала відбутися наприкінці першого тижня лютого... потім в понеділок 10 лютого. Потім в ніч з 11 на 12 лютого. Наше посольство домовилося з китайською транспортною компанією, щоб нас (близько п'ятдесяти осіб, розкиданих в різних частинах міста), забрали автобуси… Ми вже навіть знали номери автобусів і номери телефонів китайських водіїв та супроводжуючих", – згадує в своєму дописі від 12 лютого українка Ірина Чуйко, яка навчається в Уханю.
Але раптово все зірвалося, бо нібито хтось із українців не підписав згоду на двотижневу ізоляцію після прибуття в Україну. Сама авторка допису не повірила в цю причину перенесення евакуації.
Потім, коли врешті українська сторона вирішила усі проблеми з документами, літак за українцями просто не прилетів.
"Ось, всі на валізах. А вранці 11 лютого нам повідомляють, що... літак з Києва за нами не прилетить. До цього ми сміялися над росіянами, яких забрали на військових літаках без туалету з відром за шторкою... Але за ними хоча би літак прилетів…
Можна звинувачувати економіку, її падіння. Але Вануату евакуювали своїх людей. Крім того, Папуа-Нова Гвінея, Бангладеш і низка інших країн з менш розвиненою економікою", – обурилась Чуйко.
"І от Казахстан полетів 1 лютого, Росія – 4 лютого. Про США і Європу навіть не згадую. На днях громадяни Казахстану мають завершити свій карантин, а ми навіть не почнемо. Який сором! За країну!" – також емоційно реагувала ще одна українка в Уханю Ольга Батура.
Провал по інформуванню населення
Насправді українці не єдині в світі, кого опанував страх перед завезенням коронавірусу в країну.
"Я не вірус – я людина", – такий флешмоб запустили у Франції через раптову фобію на людей з азіатською зовнішністю.
Росіян теж не оминула паніка в соцмережах, коли стало відомо про поселення на два тижні майже півтори сотні евакуйованих осіб у санаторії Тюменської області. Там лунали схожі запитання: чому саме сюди, а не на кордоні з Китаєм чи в Новосибірську, де розташована лабораторія з можливістю виявити коронавірус.
У відповідь був запущений флешмоб з хештегом #своихнебросаем. Також місцеве телебачення за день після прильоту людей провело телешоу, аби зняти паніку в населення.
Вже 19 лютого усіх евакуйованих з тюменського санаторію виписали. Жоден з них за ці 14 днів не виявив ознак коронавірусу.
Проте в Німеччині двоє з понад сотні евакуйованих осіб таки виявилися зараженими коронавірусом. Після того Німеччина назвала неефективним обстеження пасажирів на коронавірус перед евакуацією з Китаю, яке в тому числі проходили українці.
Тож людський страх через ризик завезення хвороби навіть наразі здоровими людьми не є абсолютно безпідставним.
Більшість озвучених обурень під час протестів прямо вказували на брак інформації щодо безпеки спільного проживання в одному населеному пункті з евакуйованими.
Люди кричали, що санаторій дуже близько від їхніх домівок, що вірус може перейти чи то по каналізації, чи то по вентиляції, що в місцевих медиків немає спецзахисту для контакту з потенційно зараженими особами і так далі.
Лише після доби протестів на Тернопільщині під час екстреної сесії Тернопільської облради, люди почули конкретні відповіді від чиновника МОЗ зі спробами розвіяти страхи та спростувати міфи.
"Відповідно з доказовою базою, розповсюдження вірусу відбувається через безпосередній контакт з хворим чи крапельним шляхом. Далі, ніж 2-3 метри, він не розповсюджується. Повітряний шлях розповсюдження вірусу – не доведений", – відповідав на запитання мешканців села заступник генерального директора Центру громадського здоров'я з регіонального розвитку Роман Родина.
"Система вентиляції на цей час буде ізольована, щоб виключити перетік повітря з одного приміщення в інше. Щодо очисних споруд, у санаторії є можливість проведення знезараження, бо є ємність для знезараження, – продовжув він про автономну каналізаційну систему в "Медоборах", де перед викачуванням відходів з власної вигрібної ями обіцяли попередньо їх дезінфікувати.
Не були обізнані в темі й обласні депутати, яким довелося пояснювати різницю між карантином та обсервацією і наголошувати, що йдеться саме про друге.
Ці всі базові знання щодо особливостей поширення коронавірусу та рекомендації щодо ізоляції потенційно заражених осіб в деталях описані на сайті ВООЗ. Але чомусь вони досі не були донесені до широкої маси українців, хоч процес підготовки евакуації українців тривав майже три тижні.
Там же можна знайти відповідь, чому розміщення в санаторій, а не в інфекційну лікарню, цілком адекватне.
Так, там вказано, що госпіталізації не потребують навіть люди з уже наявним вірусом, якщо хвороба протікає легко, а така потреба виникає лише тоді, коли є ризик швидкого погіршення стану.
Також уточнюється, що наразі немає вказівок щодо госпіталізації людей з підтвердженим діагнозом коронавірусу виключно в спеціалізовані лікарні. Достатньо розмістити людей туди, де можуть надати кваліфіковану допомогу та "виконати рекомендації ВООЗ щодо інфекційного контролю".
Більше того, в рекомендаціях ВООЗ щодо епідеміологічного нагляду за контактними особами (які не захворіли, але попередньо мали контакт з хворими) навіть не йдеться про якісь особливі умови ізоляції. Вони можуть навіть перебувати вдома під регулярним наглядом лікарів, утримуючись від поїздок і подорожей.
Утилізація відходів після пацієнтів з підозрою на коронавірус не потребує умов унікальніших за ті, що передбачені для будь-яких інших інфекційних відходів. А персоналу при контакті навіть з уже хворими людьми не є обов'язковими спецкобінезони, – достатньо халатів, рукавиць та захисних окулярів (якщо не йдеться про конкретне проведення лікувальної процедури).
Також ВООЗ вказує, що наразі не доведена ймовірність передачі вірусу аерозольним шляхом через вентиляцію. Проте, щоб унеможливити ризик, в Україні в місці для обсервації планували ізолювати вентиляційну систему.
Але яка частка українського населення знала про ці нюанси до моменту вильоту літака з Уханю?
Відсутність комунікації між громадянами та органами влади
"Регулярне і активне інформування населення та осіб з груп ризику та взаємодія з ними допомагає усунути плутанину й уникнути непорозумінь. Люди мають право знати про ризики для здоров'я, яким піддаються вони самі і їхні близькі, та розуміти, в чому вони полягають", – йдеться в рекомендаціях ВООЗ щодо роботи з місцевим населенням в рамках інформування для країн, які здійснюють підготовку "до можливої появи завезених випадків коронавірусу".
Скидається на те, що жодна з цих рекомендацій не була використана українською владою.
Попередньо не була врахована необізнаність людей на місцях. Крім просвітництва про способи зараження коронавірусом, можна було провести екскурсію в санаторій та продемонструвати умови з обіцяною автономною каналізацію та ізольованою вентиляцією.
Не були залучені до попередньої комунікації місцеві лідери думок (священники, селищні голови, місцеві депутати, активісти тощо) – для роз'яснення ситуації та попередження паніки.
Більше того, влада пішла абсолютно протилежним шляхом, оминаючи пряму комунікацію з громадами та навіть з керівництвом профільних відомств на місцях.
"Не повідомили жодну гілку обласної влади, а на засідання штабу нікого не запросили, крім головного лікаря приватного санаторію "Медобори", – заявила заступниця начальника управління охорони здоров'я Тернопільської області Лідія Чайковська.
Вона так і не почула ні від кого відповіді, чому людей хочуть розмістити на Тернопільщині, де немає інфекційної лікарні, а не на Київщині, оскільки в столиці знаходиться єдина лабораторія, яка може визначити за аналізами коронавірус.
Голова Тернопільської ОДА Ігор Сопель заявив, що дізнався про ймовірне розміщення людей на обсервацію в області лише з медіа 17 лютого.
Директор санаторію "Медобори" Василь Мартинюк визнав, що він безпосередньо напряму контактував з Міністерством охорони здоров'я, звідки йому подзвонили із запитом на поселення людей, а 15 лютого приїхали оглядати приміщення.
Щоправда, за словами Мартинюка, йому вказали попередню дату поселення евакуйованих аж 19 березня.
17 лютого директора викликали на засідання штабу в Кабмін, де він підтвердив готовність прийняти людей.
Проте персонал санаторію відреагував обіцянкою почати страйк. Від працівників інформація про заплановану обсервацію вмить просочилася в село. Далі почалися всім відомі події з копанням ровів і молебнями.
Вгамувати народне обурення чиновникам МОЗ уже було не до снаги.
Будь-які аргументи про безпечність перебування евакуйованих осіб по сусідству з місцевим населенням уже не діяли – в ситуації масової істерії займатися просвітництвом запізно.
Приховування інформації від загалу лише підсилило ефект недовіри і паранойї про "заразних людей". Мовляв, якщо все відбувалося так втаємничено, значить, дійсно є чого боятись.
"Я не проти заселити людей, але проти того, що то тайно, скрито і тихо. Люди не розуміють, що це твориться, їм ніхто нічого не пояснив", – писав у коментарях місцевий активіст з Нових Санжар Роман Бобенець, який брав участь у блокуванні під'їздів до селища вранці 20 лютого.
Але спроба високопосадовців особисто щось пояснити розлюченим людям і подолати страхи на той момент, коли над Україною уже кружляв літак, нічого не дали.
Як і на Тернопільщині, на Полтавщині керівництво управління охорони здоров'я та навіть голова ОДА заявляли, що вони в останню мить дізналися про поселення людей і їх просто поставили перед фактом. Тобто навіть за бажання, завчасно пояснювати ситуацію не було кому.
Ще ввечері 19 лютого винниківський міський голова Володимир Квурт заявляв, що не може бути й мови про обсервацію на території місцевого військового госпіталю, оскільки в ньому на стаціонарному лікуванні перебуває 760 осіб.
А вже вранці 20 лютого головний лікар повідомив усьому персоналу про необхідність терміново виписати усіх пацієнтів.
"Зранку в 9:15 нас всіх зібрали. Посилаючись на розпорядження департаменту охорони здоров'я, сказали всіх виписати, а, кого потрібно, перевести в інші лікарні. Якщо то мали зробити, чом ви це не зробили два тижні тому!?" – майже в істериці обурювалась лікарка терапевтичного відділення Світлана Мрочко.
Частині обслуговуючого персоналу взагалі сказали йти додому.
Розгублені ситуацією були і пацієнти, серед яких було чимало лежачих.
Коли ситуація в госпіталі вийшла з-під контролю, з криками "Ганьба!" під кабінетом головного лікаря, туди приїхали чиновники з Львівської ОДА. І… привітали всіх з проходженням симуляційних навчань. Мовляв, вони потрібні були на випадок, якщо при посадці літака з Уханю станеться якась надзвичайна ситуація.
Тим часом, під госпіталем місцеві люди вже заблокували всі входи і виходи, а будь-які запевнення чиновників, що сюди нікого селити не будуть, уже не діяли на дезорієнтованих алярмом в госпіталі людей.
П.С.
Бажання центральної влади утаємничити процес евакуації українців можна зрозуміти, якщо йшлося про уникнення протестів та блокувань.
Ймовірно, тому також приховували місце приземлення літака. Вранці 20 лютого, в момент, коли літак вже йшов на посадку в Харків, на сайті аеропорту "Бориспіль" та авіаперевізника SkyUp вказувалося, що той нібито уже приземлився в Києві.
Але, якщо це була секретна спецоперація, навіщо процес відправлення літака в Ухань робити максимально публічним з багаторазовими брифінгами.
Стратегія замовчування інформації (навіть на рівні внутрішньої комунікації з органами влади на місцях) себе не виправдала.
Результат все одно плачевний – розбиті вікна в автобусах, масова кількаденна істерія в соцмережах, неконтрольоване рознесення чуток про місце приземлення літака та поселення людей і, як наслідок, організація стихійних протестів та блокад в кількох куточках України.
І головне – тепер ще більша недовіра до сказаного з боку влади та її компетенції у випадку надзвичайних ситуацій.
Володимир Зеленський у своїй передвиборчій кампанії заявляв про намір повертати Донбас інформаційною війною. Одразу після своєї перемоги він в рамках деокупації знову пообіцяв "робити дуже потужну інформаційну війну".
В ефективності якої тепер великі сумніви. Адже навіть інформаційну війну з панікою навколо коронавірусу влада програла. Відтак, довелося таки діставати іншу зброю – важку військову техніку з сотнями нацгвардійців.
Мар'яна П'єцух
