Чем может обернуться для Зеленского дело Софии Федыны и Маруси Зверобий
В Україні вперше може з'явитись вирок за погрозу вбивством президенту.
Справа "Звіробій/Федини" цікава тим, що має дві площини – кримінально-правову та політичну.
Власне, це і ставить президента Зеленського у дуже незручне становище, бо, як не вчини, все одно пошкодуєш.
З одного боку погрози, образи, неповага до президента мусять піддаватись осуду, з іншого боку – імідж президента може втратити більше від притягнення цих осіб до відповідальності, аніж від їхнього вчинку.
Свого часу такі втрати зазнали і Янукович, і Порошенко. Адже засудження осіб, які малювали трафарети з обличчям, схожим на Януковича, з червоною плямою на лобі, та особу, яка під час акцій протесту розірвала портрет Порошенка, стало приводом для численних жартів та критики.
Юридичний лікнеп
У контексті цього провадження часто, навіть з вуст політиків та самих підозрюваних, лунає помилкове твердження – нібито погрози президенту повинні бути реальними задля того, аби кваліфікувати їх як злочин.
Річ у тім, що погроза вбивством звичайній людині та громадському діячу, яким є і президент – це два різні злочини, передбачені статтями 129 та 346 Кримінального кодексу.
Якщо ви погрожуєте сусіду чи тещі, тоді, дійсно, для притягнення до кримінальної відповідальності потрібно доводити реальність ваших погроз – тобто те, що ви збирались це зробити і були на те спроможні, а не просто щось бовкнули з розпачу.
У випадку з державними діячами все інакше.
Кримінальна відповідальність настає вже за сам факт виголошення погрози – тобто за слова, не підкріплені намірами, а їхня реальність для кваліфікації не має значення.
Привіт з часів Кучми та неконституційність
Така недемократична різниця між погрозою вбивством звичайній людині і державному діячу – це привіт з часів Кучми, бо саме тоді був прийнятий Кримінальний кодекс.
Фактично, це криміналізація свободи думки і слова та права на вільне вираження своїх поглядів і переконань – те, що гарантовано статтею 34 Конституції.
Питання про неконституційність цієї статті Кримінального кодексу не поставало, бо не було приводу – тобто конкретної справи.
Верховна Рада може це зробити навіть без звернень до Конституційного суду, просто додавши до тексту статті 346 Кримінального кодексу про погрозу вбивством державному діячу слова "якщо були реальні підстави побоюватись здійснення цієї погрози". Такі слова вже є у статті про погрозу вбивством звичайній людині.
Уявімо, що кримінальну відповідальність за погрози президенту без наміру їх реалізувати залишаться у Кримінальному кодексі України. Тоді покарання за них дасть можливість просити й отримати політичний притулок за кордоном.
Бо, за стандартами цивілізованого світу, це політичне переслідування в чистому вигляді.
Розслідування як шлях в нікуди
Але поки стаття за погрозу вбивством президенту у неконституційній редакції чинна і є відкрите кримінальне провадження, його будуть розслідувати.
Слідству доведеться шукати абсурдні докази того, що Звіробій та Федина зняли це відео не заради власної популярності, а мали на меті донести свої погрози президенту та зробили для цього все від них залежне.
Якщо не довести ці дві обставини і покарати жінок лише за сам факт виголошення погроз президенту під час онлайн-трансляції, це ознаменує початок "сусідських" доносів та політичних репресій.
Під справу формально підпаде пів країни.
Бо в такому разі будь-хто, без відома автора слів, зможе передавати правоохоронцям будь-яке відео лайливих політичних дискусій – від розмов у перервах на конференціях до корпоративних вечірок та студентських КВК – адже такі відео теж потрапляють в інтернет.
Політична площина
Злочини у сфері політики або вчинені політиками мають певну специфіку.
Якщо засуджують політичних опонентів, то навіть у випадку доведеної провини, їхня біографія неминуче трансформується з кримінальної у героїчну, а кримінальне провадження – у політичне переслідування.
По-перше, у ситуації з Фединою та Звіробій, крім "героїчної політичної біографії", підозрювані вже зараз безкоштовно отримали впізнаваність по всій країні, якої до кримінального провадження в них не було.
Ріст популярності підозрюваних легко відстежити, співставивши невелику кількість переглядів самого стріму – 166 тисяч – і вже сотні тисяч переглядів відеоцитат, які були поширені з цього відео, щойно воно привернуло увагу правоохоронців.
По-друге, драматургія цієї історії працює на політичний імідж підозрюваних.
Відео, яке правоохоронці взяли за основу для відкриття провадження, зроблене у бурлескному жанрі. Його вкрай складно сприймати серйозно, як і героїнь відео.
Тобто величезна державна машина в особі ДБР, СБУ, ГПУ включається заради притягнення до кримінальної відповідальності двох жінок з дивною поведінкою і низьким рівнем культури спілкування.
У ситуації, коли немає жодної обіцяної посадки корупціонерів та інших небезпечних злодіїв, кримінальне провадження за чи то погрозу, чи то маячню виглядає, як бажання "вислужитись" перед президентом.
По-третє, у цього неконституційного складу злочину є завідомо програшний для влади інструмент протесту – це флешмоб у соцмережах.
Якщо тисячі людей будуть повторювати слова Федини і Звіробій та масово викладати ці відео, влада нічого не зможе з цим зробити.
Убезпечити від такого принизливого протесту можуть лише зміни до тексту статті 346 КК про погрозу вбивством президенту, які б додали ознаку "реальності погрози".
Відповідно до кримінального законодавства, "погроза вбивством президенту" є злочином проти авторитету органів державної влади.
Але позаяк юридичні перспективи цієї справи сумнівні, авторитет влади можуть підірвати якраз не Федина і Звіробій, а ті, хто вирішив на цю відео-порожнечу відреагувати.
Ганна Маляр, юрист, для УП
