Как Зеленский и его команда выполняют обещание "не слить дела Майдана"
Усі ці роки ми чули про проблеми з розслідуванням справ Майдану. Але мало хто розуміє, що насправді заважає ефективному розслідуванню понад 4700 злочинних епізодів в рамках масштабного та cистемного наступу влади на людей, які у листопаді 2013 року мирно вийшли на вулиці.
Шукати відповіді слід починати з того, як це розслідування було організоване.
Бо коли ми говоримо про ефективне розслідування, то це не значить, що у всіх 100% випадках правоохоронці мають обов'язково встановити винних. Але слідство повинно вжити усіх необхідних та доступних заходів для збору доказів.
Тому без правильної організації розслідування жодного результату просто не буде.
"Винні будуть покарані якщо не сьогодні, то завтра; якщо не завтра, то післязавтра"
Попри палкі запевнення попередня влада не приділяла належної уваги цьому питанню.
У перший рік розслідування кримінальні провадження були розкидані по різних органах слідства. Жоден слідчий чи прокурор не мав уявлення про загальну картину та просто не міг встановити взаємозв'язки між епізодами.
Управління спеціальних розслідувань для координації розслідування всіх цих злочинів, було створено тільки тоді, коли під генпрокурором Віталієм Яремою захиталося крісло.
Тривалий час слідчі працювали "на колінках", бо не мали необхідної кількості кабінетів, комп'ютерів та людей.
Пізніше, вже за генпрокурора Юрія Луценка, виникла ідея "великої справи Януковича", яка змінювала логіку слідства.
Замість того, щоб розкручувати "ланцюг наказів" від безпосередніх виконавців злочинних епізодів до тих, хто їх віддавав, пропонувалося зосередити увагу на експрезиденті Вікторі Януковичі та його найближчому оточенні, які відразу після Майдану втекли з країни.
Звичайно, діям Віктора Януковича та його оточення треба дати належну правову оцінку. Але якщо паралельно з "великою справою" не розслідувати окремі епізоди "від низу до верху", то створюється легальна можливість оминути "середню ланку", яка обслуговувала системний та масштабний наступ проти мирного населення у державних органах та після Майдану залишилася при своїх посадах.
Коли генпрокурору стало очевидно, що "велика справа Януковича" теж потребує значних технічних та організаційних зусиль, і за півроку її ніяк не витягнеш (до всього законодавство про заочне провадження не було приведене до ладу), ентузіазм дещо пригас. Натомість розпочалася практика безпідставних скорочень та втручання в розслідування, необґрунтованого забирання проваджень в управління чи зміни груп слідчих та прокурорів.
Ситуацію ускладнювали зміни до законодавства, які зовсім не враховували інтерес правосуддя у справах Майдану. У 2017 році слідчі прокуратури втратили повноваження щодо розслідування кримінальних проваджень, які були підслідні Державному бюро розслідувань.
Парламент дозволив слідчим прокуратури розслідувати тільки вже розпочаті ними кримінальні провадження і то строком на два роки, який спливав 20 листопада 2019 року.
При цьому, за словами адвокатки Євгенії Закревської, "ні ДБР, ні поліція, ні СБУ за ці два роки не розслідували і не передали до суду жоден злочин, який би стосувався справ Майдану чи був до них дотичним, хоч такі заяви про злочин їм, як мені відомо, направлялись".
У 2018 році, з початком діяльності ДБР, закон про прокуратуру перестав поширюватися на слідчих прокуратури, що позбавило їх соціально-трудових гарантій роботи.
Про необхідність вирішення проблеми належної організації передачі справ Майдану від Генпрокуратури до ДБР потерпілі, рідні загиблих, їхні адвокати та правозахисні організації, слідчі та прокурори говорили протягом усіх цих двох років. Але президент, парламент, керівники правоохоронних органів не звертали на неї уваги.
Показово, що за весь час президентства Петро Порошенко жодного разу не провів зустріч з потерпілими за участю їхніх адвокатів, щоб фахово поговорити про проблеми розслідування.
Тож проблема організації розслідування перейшла у спадок до новообраного президента Володимира Зеленського.
"Нам потрібні реальні результати розслідування"
Під час протестів, ще будучи керівником студії "95 квартал" шоумен Володимир Зеленський, за його словами, "заїжджав" на Майдан та підтримував протестувальників. У грудні 2013 року він сказав у інтерв'ю: "Мені зрозуміла позиція людей, коли вони вийшли на Майдан. Тоді побили інших людей. Я за ту позицію теж готовий бути з людьми".
Після обрання новий президент провів позачергові парламентські вибори та вперше в історії країни отримав монобільшість у парламенті.
У перші місяці після обрання для ухвалення звичайних законів президентській партії не потрібна була підтримка інших політичних сил. Крім того Володимир Зеленський ініціював призначення заступника голови свого Офісу Руслана Рябошапки генеральним прокурором.
Усе це давало сподівання, що проблеми з належною організацією розслідування справ Майдану можна оперативно вирішити. Важливо було просто мати бажання, яке часто називають "політичною волею".
Але політичної волі не було.
Неможливо просто взяти та передати тисячі томів справ від Генпрокуратури до ДБР. У новоствореного органу не було відповідного підрозділу і вже на той момент "катастрофічно не вистачало слідчих". За словами тодішнього керівника бюро Романа Труби, на кожного зі слідчих припадала сотня кримінальних проваджень. І якщо "справи Майдану" стануть сто першим, то можна з легкістю передбачити, яким буде результат.
У такій ситуації передавати ці справи в ДБР означало просто зупинити процес розслідування не менше як на півроку.
Усі спроби адвокатів родин загиблих вирішити проблему належної організації передачі справ Майдану від ГПУ до ДБР через комунікацію з новими очільниками правоохоронних органів та парламентом провалилися.
Тоді за місяць до втрати прокуратурою функцій слідства рідні загиблих, їхні адвокати, правозахисники звернулися з відкритим зверненням до Володимира Зеленського. Вони переконували очільника держави внести необхідну правку до закону про ДБР та надати правову можливість слідчим та прокурорам з "управління у справах Майдану" перейти в бюро, щоб зберегти інституційну пам'ять кількох років розслідування.
Аби Офіс президента звернув увагу на цю проблему, вони кілька разів виходили на Банкову. На акції "Справам Майдану труба?" шредер зажував знакові фотографії подій Майдану. У такий символічний спосіб учасники протесту намагалися показати, що відбудеться після 20 листопада.
Натомість Офіс президента надіслав відписку, час "x" настав та матеріали проваджень почали передавати "в нікуди", а президент у річницю Революції Гідності обмежився загальними фразами.
Ситуацію вдалося переломити тільки після оголошення голодування адвокатки Євгенії Закревської, до якої приєдналося більше 10 потерпілих у справах і просто небайдужих людей у Києві та регіонах.
Вона вимагала негайно ухвалити поправку до закону про ДБР, яка дозволить слідчим Генпрокуратури, які розслідували справи Майдану, перейти до бюро за спрощеною процедурою. Після публічного резонансу довкола голодування парламент зрештою проголосував 3 грудня 2019 року відповідні зміни.
Разом з цим ухвалена правка не давала можливості ек-очільнику управління Сергію Горбатюку та ще багатьом слідчим продовжити роботу над справами Майдану.
"Парламент мав би дати можливість не тільки бути переведеним, а і прийнятим на роботу тим, хто раніше якісно працював у складі управління спеціальних розслідувань. Але така можливість була заблокована, – коментує Сергій Горбатюк, який був звільнений у жовтні 2019 року. – Крім того затягування з переведенням слідчих УСР до ДБР призвело до вимушеного їх переходу до інших підрозділів Генпрокуратури. А головне – відверте небажання керівництва Генпрокуратури захистити розслідування у цих справах та працівників прокуратури, які його не тільки забезпечували, але й опирались незаконному втручанню, призвело до зневіри багатьох слідчих і прокурорів щодо потрібності їхньої фаховості".
"Я вам обіцяю і зроблю все, про що ви сказали"
Після припинення голодування суспільний інтерес до проблеми впав, і президент зволікав із підписанням закону аж до 24 грудня 2019 року.
Нова в.о. директора ДБР Ірина Венедіктова без жодних консультацій із адвокатами загиблих призначила керівником відділу з розслідування "справ Майдану" Олександра Буряка.
Він не має позитивного досвіду роботи зі справами Майдану. Більше того, згідно з даними на сайті ДБР, безпосередньо після Революції Гідності він виконував обов'язки керівника слідством у прокуратурі Києва. І, як стверджує Євгенія Закревська, справи Майдану, які були в провадженні прокуратури Києва в той час, "лежали мертвим вантажем, і жодного розслідування попри вимоги і скарги потерпілих не проводилось, аж до моменту передачі їх в управління спецрозслідувань – теж під тиском потерпілих і громадськості".
Натомість його ім'я фігурує у скандальних записах зі службового кабінету голови Окружного адміністративного суду Києва Павла Вовка, які оприлюднені на офіційному сайті НАБУ.
Адвокатів особливо турбує, що ці записи узяті з матеріалів негласних слідчих дій, які проводились у кримінальному провадженні за підозрою незаконних дій голови суду саме в справах Майдану, що вказує на потенційний прямий конфлікт інтересів.
Сам Олександр Буряк налаштований доволі оптимістично: "Завершення розслідування справ Майдану – одне з найвідповідальніших завдань, яке зараз стоїть перед Державним бюро розслідувань. Це складний напрям роботи, де потрібне не лише бажання, а й значний досвід роботи у слідстві. Керівництво Державного бюро розслідувань це добре розуміє, тому доручили цю відповідальну роботу мені".
Але цей оптимізм не поділяють адвокати родин загиблих. На початку січня почалося та досі триває переведення слідчих та прокурорів з ГПУ до відділу з розслідуванням справ Майдану. Його результати стануть відомі вже найближчими тижнями.
Потерпілі та їхні представники також занепокоєні вірогідним призначенням заступником директора ДБР Олександра Бабікова.
За даними адвокатки Євгенії Закревської і згідно з інформацією із судового реєстру, він представляв інтереси Віктора Януковича в якості адвоката у справі за підозрою колишнього президента в кривавих подіях лютого 2014-го року. Йдеться саме про заочне провадження, яке через проблеми із законодавством так і не змогли тоді завершити.
То чи буде президент виконувати обіцяне?
Належна організація розслідування – лише одна з кількох проблем, які потрібно вирішити. Але бажання Володимира Зеленського абстрагуватися від них усіх добре ілюструє історія з довгоочікуваним поверненням полонених із окупованого Донбасу.
Оскільки за процес обміну відповідає його Офіс, президент особисто зустрічав полонених в аеропорту Бориспіль, радів разом із їхніми рідними, отримував подяки за довгоочікуване звільнення та виступав із переможною промовою.
Обмін став можливим завдяки рішенняю апеляційного суду, яким 28 грудня 2019 року було звільнено з-під варти обвинувачених у розстрілах беркутівців. За інкримінованими статтями їм загрожувало довічне позбавлення волі, до війни на Донбасі вони не мали жодного стосунку, але їхнє звільнення було заявлено представницею України у тристоронній контактній групі Валерією Лутковською "принциповою умовою бойовиків" (по факту – Росії).
Водночас адвокатка родин загиблих Євгенія Закревська звертає увагу на те, що "навіть звільненням ці дії не можна було назвати, бо двоє із п'яти "обміняних" взагалі не були під вартою, а перебували під нічним та цілодобовим домашнім арештом". На її думку, з боку Росії це був не гуманітарний жест, а чітка стратегія унеможливлення винесення вироку в цій справі.
Він вирішив розділити радість родин полонених, але боягузливо уникнув необхідності розділити горе родин загиблих. А це явно не дотягує до планки відповідальності очільника держави.
Усі ці роки даний процес був найрезонанснішим із усіх справ Майдану з огляду на інкриміновані цим людям злочини та кількість потерпілих. Але разом із цим на лаві підсудних сиділи самі лише виконавці.
А суспільство чекало відповіді, якою була роль вищих посадових осіб у подіях під час Майдану. І для цього потрібно надати правову оцінку не тільки діям Януковича та його оточення, до яких правосуддю складно дотягнутися.
Важливо також надати правову оцінку усім вищим посадовим особам, які створили таку ситуацію, за якою застосування зброї для масового розстрілу людей, "озброєних" щитами та касками, лишалося просто питанням часу.
Почати від суддів Конституційного суду, які за кілька років до цього узаконили державний переворот та всупереч системі стримувань та противаг наділили президента надмірними повноваженнями.
Не забути про народних депутатів, які проголосували за "диктаторські закони" та винесли за правові рамки будь-які форми мирного протесту і тим самим спровокували його радикалізацію. Частина з них після Майдану спокійно переобралася до нового парламенту, щоб продовжувати приймати закони.
І нарешті дібратися до суддів, які під час Революції приймали завідомо неправосудні рішення, а тепер разом із колегами по цеху відверто саботують справи Майдану, місяцями не призначають справи до розгляду, не проводять судові засідання, на що Вища рада правосуддя просто закриває очі.
Тож питання, чи буде президент виконувати обіцянку про те, що "ніхто не дозволить зливати справи Майдану", досі риторичне. Лишилося зрозуміти, хто буде цей "ніхто".
Олександра Матвійчук, правозахисниця, голова правління Центру громадянських свобод
