"Солдаты Зе" и "слуги Коломойского". Кто контролирует фракцию Зеленского
Партія Володимира Зеленського "Слуга народу" спробувала зробити неможливе. Спойлер – їй не вдалось.
Після тріумфальної перемоги на виборах найбільшу в історії Верховної Ради фракцію "слуг" вирішили поділити на 15 маленьких груп, якими мали керувати 15 заступників глави фракції.
"15 заступників – це не 15 "смотрящих". Ці люди не керуватимуть, а координуватимуть роботу. І групи ми формуємо шляхом жеребкування, а не на "клановій", земляцькій чи іншій подібній основі", – писала у серпні депутатка "СН" Євгенія Кравчук.
Врешті, велика кількість заступників – цілком прагматична річ, коли треба керувати фракцією у понад 250 депутатів.
Подібні механізми застосовували всі великі фракції, включаючи БПП у попередньому складі Ради, де також ділили депутатів на групи, якими керували заступники глави фракції.
Але у фракції Порошенка люди об'єднувались навколо спільних інтересів чи лідерів. Це робило з них певний деструктивний і корупційно орієнтований механізм. Однак спільність інтересів та внутрішня субординація давала цим групам стійкість і ефективність.
У "Слузі народу" дуже хотіли уникнути формування неформальних груп, щоб нова партія нового президента не була схожа на "старі" партії.
Тому їх зробили формальними, обравши членів шляхом жеребкування.
В ідеї задум був новий і нестандартний. На практиці – повністю провальний.
Готуючись до 100 днів нового парламенту, "Українська правда" вирішила розібратись, чому провалилась ідея рендомних груп, які неформальні групи насправді існують в "Слузі народу", хто їх контролює та як гроші Ріната Ахметова впливають на кількість заступників Давида Арахамії.
Лідери без лідерства. Чому не працюють 15 груп
Ще півроку тому більшість депутатів "Слуги народу" не знали одне одного.
Якби не парламент, вони, можливо, ніколи б і не перетнулися в житті. Адже у фракції "Слуги народу" перебувають люди з протилежними поглядами на життя, політику, з різним вихованням, освітою і статками.
Всіх їх об'єднало одне – перемога Володимира Зеленського на президентських виборах, завдяки чому вони і стали народними депутатами.
"Українська правда" раніше писала, як в перші місяці роботи нової Ради депутати Зеленського обурювалися, що Офіс президента справді робить із них "слуг", тільки не народу, а ОПУ.
За перші 100 днів ситуація дуже змінилася. На Банковій почали з розумінням ставитися до бажань депутатів бути окремою політичною одиницею. З іншого боку, ОПУ намагається менше втручатися в діяльність фракції, щоб негатив від скандалів у "Слузі народу" не перекидався на президента.
Лідери груп продовжують збирати інформацію про настрої депутатів, хто і чому пропускає засідання. Але мало кому вдається легко переконувати голосувати за важливі для команди президента законопроєкти. "Лідерам" груп, як зізнаються співрозмовники у "СН", бракує лідерських якостей, організаційних здібностей, а часом простої фаховості.
"От є досить складні законопроєкти, які лідери груп самі не зовсім розуміють. Візьмемо законопроєкт №2233 про ринок електроенергії. Сумніваюся, що багато з них читали той закон. От як вони можуть переконати інших за нього голосувати, якщо вони самі не знають його суті?" – пояснює ситуацію один із топ-спікерів "Слуги народу".
Як розповідають в "СН", більш-менш системно працюють лише чотири групи з 15-ти: Євгенії Кравчук, Миколи Тищенка, Павла Халімонова та Артема Культенка. Інші існують переважно на папері.
"Те, що відбувається в нашій фракції, називається словом "хаос". Кожен робить, що йому заманеться: сваримося, миримося, заводимо Телеграм-канали. Якщо вже стається якийсь кіпіш, то вирішуємо питання на великій фракції в "Парковому". А всякі ці групи давно не працюють", – обурюється один із впливових депутатів "СН".
Групові вправи. Хто реально контролює депутатів Зе
Проблеми з ефективним управлінням фракцією через 15 заступників породили формування у "Слузі народу" неформальних груп.
Вони не мають відношення до адміністративного поділу фракції на згадані вище 15 груп. У неформальні об'єднання можуть входити люди з різних офіційних груп, і майже всі з них контролюються людьми з-поза парламенту. Тими, хто зміг інкорпорувати своїх людей у "Слугу народу".
За останні місяці саме ці неформальні центри стали місцем прийняття реальних рішень у "Слузі народу", замінивши собою формальний поділ на 15 заступників/груп. Серед неформальних об'єднань є мікрогрупи на кілька депутатів, а є великі об'єднання під 40 осіб.
На даний момент УП достовірно відомо про три великі групи по більше ніж 20 депутатів кожна та кілька мікрогруп.
Наприклад, мікрогрупа з трьох-чотирьох осіб, є у помічника президента Андрія Єрмака. На нього, за даними УП, у фракції орієнтуються три депутати: кум Єрмака Микола Тищенко, Галина Михайлюк, яку помічник президента намагався пролобіювати на посаду глави комітету закордонних справ, та депутатка Галина Третьякова.
Близько 10 людей орієнтуються на главу Офіса президента Андрія Богдана. Це, наприклад, такі близькі до Богдана люди як Юрій Мисягін – волонтер, з яким Богдан свого часу їздив на фронт, чи Вадим Струневич. Обоє, до речі, заступники глави фракції і очолюють формальні групи.
Люди Богдана не ведуть якоїсь окремої роботи всередині фракції.
"Я знаю, що Андрій Йосипович лише один раз збирав своїх депутатів і то чисто випити, поговорити за життя", – каже один з лідерів "СН".
Крім цього, є три досить великі та помітні неформальні групи.
Перша велика група – це так звана "Бе!команда", до якої з різних боків входить близько 20 осіб. У неї слід віднести людей Олександра Дубінського, яких у самій партії називають групою Коломойського, або "блогерами".
Вона складається з 4-5 депутатів: блогери Максим Бужанський та Олександр Куницький, колишня журналістка "1+1" Ольга Василевська-Смаглюк, а також наближений до Ігоря Палиці депутат Ігор Фріс.
У керівництві "СН" переконують, що "група блогерів" "більше не деструктивна". Ще у вересні Дубінський досить жорстко висловлювався стосовно керівників "Слуги народу" та особисто ображав Давида Арахамію у ток-шоу.
Але, за даними УП, після скандалу з поліграфом Дубінський мав не дуже приємну розмову на Банковій, де його "ввічливо попросили" не розхитувати фракцію.
До "Бе!команди" відносять ще частину дніпропетровських і київських мажоритарників на чолі з колишнім гендиректором "1+1" Олександром Ткаченком. Але, як уже писала УП, останній зараз намагається вести сепаратну гру на відділення від Коломойського.
Друга велика група – так звана група Іллі Павлюка. Сам Павлюк не є народним депутатом, він є бізнесменом із Чернівців, якого журналісти раніше називали "рішалою на митниці". За часів Януковича він був помічником скандального депутата-комуніста Ігоря Калєтніка, якого вважали "смотрящим" за митницею.
Павлюк став відомим улітку цього року завдяки оприлюдненій під час виборчої кампанії переписці штабістів Зе, яку дістали журналісти Bihus.info.
Під час президентських виборів він займався координацією та фінансовим забезпеченням регіональних представників Зе!команди. Зв'язки на місцях і контроль над фінансами дали Павлюку владу та колосальний успіх. Він зумів провести по округах Чернівецької, Тернопільської, Кіровоградської та Житомирської областей чимало депутатів.
Усі вони і склали досить чисельну групу Павлюка – донедавна в неї входило близько 30-40 депутатів.
Група Павлюка стала першою, яка опинилась у центрі непублічного скандалу. Останній тиждень керівництво фракції та партії намагаються розпустити "павлюківців".
До "розгону" був залучений і сам президент Володимир Зеленський.
"Вони спочатку ходили по залу і під'юджували всіх. Мовляв, а що це за закони? Чого ми їх голосуємо? Може, там є чийсь інтерес? А якщо є, то чому з нами не діляться?" – розповідає у розмові з УП один із депутатів "СН".
Потім сталось те, чого дуже боявся Зеленський.
"Ми підозрюємо, що "Павлюки" продалися Ахметову. Вони проявилися, коли бігали по залу і наших депутатів переконували, що закони Геруса працюють на інтерес Коломойського. Вони пробували збити закон №2233 (законопроєкт про ринок електроенергії, який може послабити монополію ДТЕК на енергетичному ринку). Також по голосуваннях було видно, що вони не додають голосів. Ну, і деякі депутати з групи Павлюка зізналися, що працювали на інтерес Ахметова," – каже один із лідерів "Слуги народу".
Одразу п'ять джерел розповіли УП, що депутатів з орбіти Павлюка викликали на килим до Зеленського.
"Володя кричав на них, що не допустить, щоб у його фракції були якісь паралельні групи впливу", – каже джерело, наближене до Офіса президента.
"Найцікавіше для нас, чи знав сам Ахметов, що від нього принесли гроші в Раду? У нього пряма розмова із Зе, перед ним виставили певні умови і їх дотримуються. Тому дивно, що він купує депутатів. Може бути, що це самі менеджери ДТЕК за старою пам'яттю", – додає один із впливових депутатів "СН".
3 грудня, у перший сесійний день після зустрічі у президента, "павлюківця" Соломчука звільнили з посади заступника голови фракції, а групу, яку він офіційно очолював, розпустили. Тож тепер у "Слузі народу" не 15, а 14 офіційних груп.
Читайте також: Хто вирішує, що, як і коли говорить Зеленський, Рада і Кабмін
"Цілі та цінності". Вірні солдати Зеленського
Є ще одна, третя велика неформальна група у "Слузі народу". Називається вона або "Група 719" – за номером у готелі Rixos у Трускавці, або "Цілі та цінності" – за назвою Telegram-чата.
Почалась вона з неформальних розмов під час трускавецького семінару "Слуги народу" у номері, де жив Сергій Бабак. Зараз група складається з близько 30 депутатів і впливає ще десь на 30.
Кістяк групи складають топові спікери, керівники комітетів та навіть керівництво парламенту в особі Дмитра Разумкова та Руслана Стефанчука.
Її називають "найбільш конструктивною".
"Ми точно не якась окрема фракція у фракції – ми працюємо на Зеленського. Ми з ним зустрічаємося, він знає про наше існування. Ми напрацьовуємо рекомендації, щоб оптимізувати роботу партії і фракції", – каже УП один з учасників цієї неформальної групи.
"Наша група – це вірні солдати Зеленського. Ми хочемо показати, на скількох людей він залізно тут може розраховувати", – додає він.
Крім Ткаченка, Разумкова і Стефанчука до групи входять: глава економічного комітету Дмитро Наталуха, глава комітету з питань правової політики Ірина Венедиктова, представник Зеленського у КСУ Федір Веніславський, глава комітету освіти Сергій Бабак, керівник фінансового комітету Данило Гетманцев, технолог партії Микита Потураєв, депутатки Євгенія Кравчук та Марина Бардіна тощо.
Кілька тижнів тому ця група навіть провела свою окрему стратегічну сесію, "маленький Трускавець". Там депутати виробляли стратегію реформування фракції та створення єдиного бачення дій для всієї влади.
У керівництві "Слуги народу" УП розповідають, що після стратегічки "солдати Зе" запропонували керівникам політсили напрацювання, як зменшити хаотичність всередині депутатського корпусу.
Частина партійців побачила у створенні групи спробу спікера Дмитра Разумкова почати власну політичну гру. Це виглядало б логічно на фоні нещодавнього напруження стосунків між Разумковим і Богданом. Глава ОПУ намагається втримати темп "турборежиму", а спікер Ради не хоче ламати парламент і працювати похапцем.
Члени самої "Групи 719" переконують, що їхня історія – це не історія амбіцій Разумкова.
"Разумков – один із членів цієї групи, але навіть не головний", – переконує один із тих, хто був присутній ще на зустрічах в номері Бабака у Трускавці.
Зауважимо, що до "солдатів Зеленського" входить керівництво Ради, проте не входить керівництво фракції "СН".
Давид Арахамія та Олександр Корнієнко, обидва, цілком підходять під категорію "солдатів Зе". Але їм випала роль стримувачів балансу, яким доводиться шукати підхід до усіх.
* * *
Кожного тижня на Банковій відбувається велика нарада ОПУ, Кабміну та Верховної Ради.
За великим рахунком, це такий собі звіт керівників усіх гілок влади перед президентом, який і є реальним носієм усієї влади.
Зеленський продовжує тримати у своїх руках законодавчу й виконавчу владу в країні – тим самим він переймає на себе всю відповідальність за чужі дії. А це означає, що з часом можливі провали урядовців чи депутатів в очах суспільства вважатимуться помилками президента.
За майже 100 днів існування нова Рада не народила нових яскравих харизматичних лідерів. У масовій свідомості, де 68% українців не знають, за кого вони проголосували на окрузі, картина влади виглядає як парафраз відомої книги – "Зеленський і Пустота".
І цю проблему жодним жеребкуванням не вирішиш.
Спроба "Слуги народу" поламати традицію групування депутатів за інтересами і згрупувати їх через жеребкування зазнали краху.
Логіка політичного життя привела партію Зеленського до того, з чим жили усі її попередники: лідерів не можна призначити за принципом лото.
Роман Романюк, Роман Кравець, УП
