Лицо протестов. Кто выходит на Майдан и при чем здесь Порошенко

14 жовтня – вже традиційний для України день націоналістичних маршів. Однак цьогоріч, окрім звичних гасел, на вулицях лунали і нові вимоги до влади, які проголошують не лише "праві". 

У День захисника та річницю створення УПА кілька українських міст охопили чергові протести "Ні капітуляції". З попередньої акції, коли на київський Майдан Незалежності вийшло 10 тисяч людей, минуло трохи більше тижня. І вимоги "не здавати інтереси України" знову зібрали людей: у понеділок очевидці та журналісти казали про десятки тисяч мітингарів, а поліція назвала цифру 6 тисяч.

Учасники протестів кажуть, що, збираючись на Майдані, вони протистоять "будь-яким спробам влади ухвалити рішення, які призведуть до поразки у війні з Росією – як-то "формула Штайнмайєра", "особливий статус для Донбасу" та "розведення військ".

Також проти реалізації "формули Штайнмайєра" виступили регіональні керманичі: Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Хмельницька та Рівненська обласні ради, Сумська, Кропивницька, Рівненська, Луцька, Львівська, Херсонська міські ради та депутати кількох менших міст, зокрема Козятина.

"Нацкорпус" Андрія Білецького перейшов від слів до діла та приїхав до Золотого на Луганщину, щоб "захистити селище у випадку відведення військ". Націоналісти обіцяють залишатися там, допоки сама ідея про розведення не зникне. 

Читайте також: Піти чи залишитись. Чи допоможе розведення військ закінчити війну на Донбасі

Організатори протестів називають віче на Майдані громадською акцією і закликають учасників не використовувати подію у партійних інтересах. Проте Володимир Зеленський та його команда – іншої думки.

В Зе!команді практично не комунікують з протестувальниками. Сам Зеленський прямо каже, що віче інспірує та підігріває його попередник Петро Порошенко. 

Керівник ОП Андрій Богдан взагалі називає акції проплаченими. А глава фракції "Слуга народу" Давид Арахамія заявив, що його знайомим атовцям пропонували по тисячі гривень за участь у протестах. Однак пізніше він вибачився, мовляв, не хотів образити тих, хто прийшов на акції з ідеологічних міркувань. 

Порошенко при цьому відповідає лише новими претензіями до опонентів. УП попросила його політсилу відреагувати на закиди влади. Але замість коментаря отримала відео, на якому Порошенко питає у Зеленського, "де кінець епохи бідності і заробітна плата вчителям по 4 тисячі доларів".

"Українська правда" розбиралась, хто виходить на Майдан, наскільки багато політики у протестах проти формули Штайнмайєра та чи таким великим тут є вплив Порошенка. 

Щоб зрозуміти, якими є обличчя нового протесту, ми поговорили з його учасниками.

Соратники та активні прихильники Петра Порошенка

Попри те, що протести асоціюють із Петром Порошенком, корені невдоволення з'явились саме за його президентства.

У жовтні 2016 році Порошенко розповідав про чергову зустріч "нормандської четвірки" і серед іншого згадав так звану "формулу Штайнмайєра". У його риториці ще не було заяв про "чисто російський сценарій, написаний у Кремлі". Хоча тоді йшлося про те, що іноземні війська мають залишити окуповані території до виборів. Сьогодні таку саму тезу часто повторюють протестувальники.

Опинившись в опозиції, Порошенко виступив проти реалізації "формули". Протести підтримала "Європейська солідарність" – не лише окремі депутати, але і заявами від партії.

Серед підписантів звернення "Руху опору капітуляції" до Зеленського є чимало громадських активістів, які не приховували своїх політичних уподобань. Як-то "Відсіч", що поширювала агітаційні листівки проти Зеленського, чи "Справа громад", лідерка якої балотувалась у парламент за списком "Європейської солідарності".

Представників політсили "Демократична сокира", відомої саркастичними акціями типу "Безсмертного Груту", у мережі часто називають ліберальним крилом прихильників Порошенка. Офіційно партія вирішила "не висловлювати підтримку жодному з кандидатів на президентський пост". Але не приховувала свого негативного ставлення до Зеленського, а лідери "Демсокири" – і до інших конкурентів Порошенка. 

Юрій Гудименко:

Про протести: Мої мотиви дуже прості. Як політик я представляю партію, яка живе на донати (пожертви) прихильників. Мій єдиний замовник – понад три тисячі людей, які щомісяця жертвують "Демсокирі" гроші. Ми маємо зворотній зв'язок і знаємо, що наші прихильники не сприймають саму ідею капітуляції. 

У моїх особистих інтересах зробити так, щоб Україна не тільки не здавалася Росії, а намагалася вибороти перемогу. Якщо сюди повернеться проросійська влада, то я у кращому випадку буду знову сидіти у тюрмі за громадську активність, як при Януковичі. 

Про політизацію протестів: По-перше, думки Зеленського про протести наочно демонструють його психологію – психологію людини, яка у житті не звикла робити щось для суспільства і, відповідно, не очікує цього від інших. Він не усвідомлює, що може існувати людина, яка виходить на протест сама, без грошей.

По-друге, навіть пан Зеленський із його, будемо відверті, не надто великим розумінням українського політикуму мав би побачити, що у протестах беруть участь політичні сили і діячі, які є затятими супротивниками Порошенка. І тут пан Зеленський має собою пишатися, бо об'єднати цих людей зміг тільки він – щоправда, проти себе.

По-третє, для пана Богдана, пана Зеленського і інших людей цілком логічно публічно заявляти про те, що протести хтось підігріває, це комусь вигідно. Так робили усі керівники держав, які не хотіли зізнаватися, що значна частина населення постала проти їхньої політики. Проблема навіть не у тому, що це брехня. Проблема у тому, що це не допоможе.

Праворадикальні націоналісти

За інформацією ЗМІ, на представників націоналістичних організацій "Нацкорпус" та "Нацдружини" має вплив міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. 

Представники "Нацкорпусу" неодноразово влаштовували акції протесту та зривали виступи колишнього президента Порошенка у різних містах України. Авакову закидали, що таким чином він використовує націоналістичні організації у своїй політичній боротьбі. 

Читайте також: Ігри патріотами. Як Нацкорпус і Аваков заганяють Порошенка

Щодо Дмитра Яроша, то він був присутнім на форумі Петра Порошенка, де той заявив про намір йти на другий президентський термін. Хоча пізніше разом зі "свободівцями" підтримав єдиного кандидата від націоналістів Руслана Кошулинського. 

Роман Чернишов, речник Нацкорпусу: 

Про особисту участь: Те, що зараз відбувається – реальна загроза для країни. Якщо буде розведення військ, то незабаром ми не зможемо воювати на всій лінії фронту. Військові на нашому боці. Люди в окопах сидять і розуміють ситуацію. Якщо ми упустимо Золоте, це буде справжня капітуляція.

Про політизацію протестів та Порошенка: У цих акціях не важливі партійні прапори. Всі спроби Порошенка монополізувати протест і показати себе як його лідера провалилися. Порошенко на сцені Майдану – настільки жалюгідне видовище.

Як політика ми зневажаємо його за все, що він зробив. Мінські угоди з самого початку були дуже шкідливими і капітуляційними.

Порошенко на протестах тільки смішить людей. Особливо те, як він критикує формулу Штайнмайєра, а його тикають носом в заяви про те, яка це була гарна формула. Він тут же говорить, що це вирвано з контексту. Проте в даному випадку це неважливо. Якщо у нас спільна мета, ми готові простягнути руку порохоботам.

Інтелігенція

Представники інтелігенції, зокрема діячі культури, в різні часи ставали обличчям українських протестів, долучались до вуличних акцій, виступали на підтримку протестувальників. 

Цього разу під гаслами "Ні капітуляції" теж підписались освітяни, музиканти, літератори і науковці. Серед них були як відверті прихильники Порошенка, так і ті, кого складно назвати симпатиками попереднього президента.

Наприклад, Юрій Журавель відомий карикатурами, в тому числі, на підтримку Порошенка. Тоді як Михайло Басараб називав у мережі "сліпцами або ідіотами" фанатів екс-гаранта, хоча публічно підтримував його у другому турі – на противагу Зеленському.

Михайло Басараб

Про протести: Зараз особлива увага приділяється саме формулі Штайнмайєра. І російська пропаганда намагається всіляко переконати, що ті протести, які відбуваються, це протести проти формули Штайнмайєра. 

Насправді треба сказати правду. Українське суспільство не сприймає як того, що написано у формулі Штайнмайєра, так і того, що написано у Мінських домовленостях. 

Як тільки справа піде далі заяв і декларацій намірів, коли почнеться впровадження рішень, протест налічуватиме не 10, 20, 30 тисяч людей. На вулиці вийдуть сотні тисяч громадян.

Про політизацію протестів та Порошенка: Звичайно, є небезпека затаврувати рух суспільного спротиву. Існує кілька уже на сьогоднішній день відомих міфів. Найбільш поширені з них – це те, що всі акції протесту пов'язані з Петром Порошенком. 

Причому надавати таку інтерпретацію подіям зацікавлені, як я розумію, і команда Петра Порошенка, і російська пропаганда, і українська влада. Петро Порошенко таким чином, очевидно, хоче уособити цей суспільний протест і виступити ключовим переговорним суб'єктом.

Зеленський і російська пропаганда у такий спосіб намагаються звузити потенційне коло прихильників протесту, демотивувати значну частину українців від участі у них. Мовляв, подивіться, ці протести – це особистий інтерес Петра Порошенка. 

Опозиційні сили

Крім "Європейської солідарності" про незгоду з владою заявили партії "Голос" і "Батьківщина". Утрьох опозиційні сили звернулись до президента з вимогою пояснити свої плани з деокупації Донбасу.

Юлія Тимошенко назвала "формулу Штайнмайєра" неприпустимою, але виходити на вулиці її партія не стала.

Водночас "Голос" не лише висловився з трибуни парламенту про "формулу Путіна-Штайнмайєра", але і долучився до протестів у Києві та Львові.

Інна Совсун:

Про протести: Українці мають знати межі допустимого компромісу, який вважає прийнятним президент та партія влади "Слуга народу". Ми чули загальні гасла про те, що президент зробить все можливе для миру, але ми не почули, яку ціну він готовий за це заплатити.

Суспільство після 5 років війни та 13 тисяч смертей не готове допустити, щоб усі ці жертви виявилися марними.

Ми категорично проти проведення виборів на окупованих територіях Донбасу без повного безумовного контролю української держави за українсько-російським кордоном.

Будь-які вибори можливі лише за умови дотримання повної безпеки громадян. Безпека можлива лише за умови повного контролю над кордоном. Якщо контролю над кордоном не буде, вибори не можна вважати ані демократичними, ані безпечними, ані вільними.

Про політизацію: Це був не політичний протест. Громадяни вийшли не за вказівкою якоїсь політичної партії, а тому що вимагають відповідей від влади. Неприпустимо ховати позицію за якимись формулами. 

Політики та чиновники

Обличчями протестів стали і колишні держслужбовці. Це чиновники різних часів і партій. Дехто працював із Порошенком, інші були до нього в опозиції, а хтось і взагалі останнім часом не з'являвся у публічній політиці.

Так, Володимир Омелян різко критикував Зеленського з самого початку його політичної кар'єри. У той час як його колега з уряду Уляна Супрун довгий час утримувалась від коментарів, допоки влада остаточно не змінилась.

Оксана Сироїд під час президентських виборів називала "злом" обох лідерів перегонів. А Роман Безсмертний якийсь час навіть працював із командою Зеленського у Мінську, але їхні погляди на ситуацію розійшлись, і політика вивели з переговорів. 

Володимир Огризко:

Про протести: Нам весь час нав'язують формулу Штайнмайєра, від якої він сам уже починає відхрещуватися. То Путін нам розказує, що треба робити в Конституції і з ким переговори вести, то Лавров розповідає, що нам треба міняти закони і таке інше. 

Тобто ми постійно в ролі тих, хто наздоганяє. І тому одна з ідей, яка обговорюється (у Русі опору капітуляції – УП), створити "план України". Той план, який дозволить нам бути попереду і пропонувати порядок денний.

Моє персональне бачення своєї участі полягає в тому, щоб допомагати розробляти ті документи і ті пропозиції, які будуть в інтересах української зовнішньої і безпекової політики.

Про політизацію: Це не політична структура, це структура, яка мислить категоріями національними, не партійними. І в цьому, мені здається, її дуже важлива сила.

В політичних цілях можна використати все – навіть телефонний дзвінок. Безумовно що ті політичні сили, які у нас сьогодні є, можливо, заохочують, але якщо не захоче сам рух, то ніхто не зможе нав'язати йому якісь політичні уподобання. 

Якщо цей рух підтримують політичні сили, для яких національний інтерес є номером один – будь ласка, немає питань. Але це не означає, що ми знову побачимо там надцять партійних прапорів і таке інше.

Учасники бойових дій

Серед ветеранів АТО, які збираються на нові акції протесту, є люди різних політичних поглядів або навіть колишні народні депутати. Чимало з них тих, хто брав участь у Революції Гідності та одними з перших пішов воювати на фронт у добровольчих батальйонах.

Гліб Бабіч:

Про особисту участь: Стан здоров'я зараз не дозволяє мені бути на передовій. Але більше 5 років я присвятив боротьбі за Україну. Це 6 ротацій. Для мене важлива країна. На ці протести виходять сотні ветеранів, людей, які реально ризикували своїм життям за свободу країни. 

Про політизацію протестів та Порошенка: Політичне забарвлення протестам надають ті, хто хоче їх развалити. Рух опору капітуляції (РОК), який ми підтримуємо, це об'єднання всіх патріотичних сил для спротиву тихій капітуляції, яку хоче влаштувати ця влада. 

Так, величезна кількість прихильників партії "Європейська солідарність" підтримує протести. Але ніяких гасел за Порошенка там немає. У цьому головний сенс відокремлення руху від політики.

Тут у всіх людей є свої політичні вподобання, але сам РОК є екзаменом на те, щоб особисте перевести на другий рівень і разом протистояти загрозі. 

Жоден ветеран війни не йшов воювати за Порошенка – вони воювали за Україну. І зараз ми виходимо за свою країну. Там немає конкретних особистостей, заради яких це робиться. 

Інші

Коли протест набуває суспільного розголосу, до організаторів та активістів приєднуються люди різних професій та соціального статусу. 

Вони приходять, щоб показати свою позицію, знайти підтримку та відчути причетність до чогось великого та важливого, що відбувається в країні. Саме їхня кількість визначає, чи стане акція новим Майданом, чи так і залишиться маргінальним клубом "по інтересах".

Мар'ян Тарнавський, керівник відділу в Uber Eats

Про особисту участь: Умови формули Штайнмайєра неприйнятні для країни. Ніякого контролю за кордоном Україна не отримає, а натомість проведе вибори на умовах Росії і ОБСЄ, які зазвичай грають на боці Росії. Та й взагалі там вибори нема сенсу проводити років 10, навіть місцеві. А про вибори в Раду і годі говорити, цей регіон ніяк не має впливати на закони і політику України.

Про політизацію протестів та Порошенка: Те, що протести роздмухує попередній президент – повна нісенітниця, це слід було зрозуміти з попереднього Майдану. Жоден політик не може збирати такі маси народу, тим більше на регулярній основі. Тут не вистачить ані репутаційних, ані фінансових ресурсів, на що натякав голова ОПУ Андрій Богдан.

***

"Багато українців застрягли у 2014 році. Деякі люди зафіксували себе у якійсь партійній чи політичній ніші і не хочуть вибиратися. Ми всі так чи інакше маємо цю психологічну стигму", – говорить про феномен нових протестів соціопсихолог Олег Покальчук. 

Дійсно, Майдан Незалежності став для українців сакральним. Місцем, де пульсує нерв країни. Зараз, як і 5 років тому, він поєднує абсолютно різних людей. Дехто з них реалізує свої політичні амбіції та капіталізує ім'я, інші – просто не можуть залишатись осторонь доленосних для країни подій.

Катерина Рещук, Соня Лукашова