Дело Цемаха и обмен пленными. Когда украинцы могут вернуться домой
Юрій Будзило та Володимир Терещенко – ці два прізвища українських моряків надруковані на гумових браслетах, які влітку уважні користувачі соціальних мереж побачили на зап'ясті українського президента Володимира Зеленського.
"Буду носити їх доти, доки не повернемо хлопців додому", – відповів Зеленський на закиди, що жовті браслети на його руках схожі на ті, що носять відвідувачі нічних клубів.
Україна чекає на повернення моряків із 25 травня, коли Міжнародний трибунал з морського права зобов'язав Росію негайно звільнити і кораблі, і екіпаж, захоплений у полон наприкінці листопада 2018 року.
Проте російська сторона не поспішає виконувати рішення міжнародного суду. Через це тема звільнення моряків піднімається і на міжнародних майданчиках, і у телефонних розмовах між Зеленським та Путіним.
Спочатку українська сторона робила все можливе, аби бранці повернулися додому в середині липня. Офіс президента таким чином також розраховував отримати додаткові дивіденди напередодні дострокових парламентських виборів.
За декілька днів до виборів колишній президент Петро Порошенко також зробив заяву, що моряки вже скоро повернуться в Україну.
Ці сподівання виявилися марними. Нова хвиля повідомлень про звільнення українських військовополонених сколихнула інформаційний простір наприкінці серпня.
Обмін нібито мав завершитися до 1 вересня. Але вранці 30 серпня Служба безпеки України заявила, що українські політв'язні все ще перебувають у Москві і сторони все ще ведуть перемовини щодо списку та процедури.
Що заважає обміну між Україною та Росією та коли він все ж таки має відбутися, розбиралася УП.
Інформацію про підготовку до обміну полоненими "Українська правда" дізналася від своїх джерел в Офісі президента напередодні Дня Незалежності України.
Наші співрозмовники повідомляли, що завдяки домовленостям із російською стороною до України зможуть повернутися не тільки моряки.
Наприкінці серпня до цього переліку додалися також прізвища журналіста Романа Сущенка, режисера Олега Сенцова, громадських активістів Миколи Карпюка та Володимира Балуха, Олександра Кольченка.
Долучення до списку цих політв'язнів, за даними "Української правди", стало можливим після того, як українська сторона погодилася віддати Росії головного редактора української філії російського інформаційного агентства Кирила Вишинського.
Він був затриманий у травні 2018 року. Через антиукраїнські матеріали та кремлівське кураторство Вишинського звинуватили у держзраді. Під час обшуків у проросійського журналіста знайшли паспорт із двоголовим орлом і медаль "За повернення Криму", яку окупанти видавали після анексії півострова.
Прохання про звільнення Вишинського, за інформацією УП, у телефонній розмові із Зеленським озвучував особисто Путін. Українська сторона виставила зустрічну вимогу щодо звільнення Сенцова та решти політв'язнів, яких Росія утримує за ґратами вже кілька років.
28 серпня Вишинського, який провів у СІЗО більше року, відпустили з-під варти під особисте зобов'язання. Прокурори вперше не стали заперечувати проти того, щоб відпустити підозрюваного.
Про те, що така позиція слідства пов'язана з обміном, офіційно ніхто не говорив. Але джерела УП у правоохоронних органах цього не приховували, хоча раніше Вишинський і казав, що від участі в обміні відмовився.
Російські ЗМІ написали про звільнення Вишинського як про найголовнішу ознаку того, що обмін полоненими між Україною та Росією відбудеться найближчим часом.
Спочатку у списках на обмін значилися 33 людини з українського боку та 33 людини з російської сторони.
Пізніше речниця колишнього генпрокурора Юрія Луценка Лариса Сарган у своєму Фейсбук написала, що у кожному списку по 35 осіб. У той же час російські ЗМІ та лідери думок почали поширювати інформацію, що Україна та Росія проведуть обмін 30 серпня.
Як з'явився фейк про успішний обмін?
Першими повідомлення про завершення обміну в ніч на 30 серпня поширили популярні телеграм-канали "Незигарь" та Klymenko Time, який має відношення до колишнього міністра часів Януковича Олександра Клименка – нібито до підмосковного аеродрому вирушила колона автозаків у супроводі гвинтокрилів.
Інформацію про обмін також поширив і колишній депутат Держдуми Ілля Пономарьов, який у 2014 році виїхав з Росії і нещодавно отримав українське громадянство.
У коментарі "Українській правді" він зазначив, що спочатку прочитав повідомлення про звільнення у телеграм-каналах, а потім йому підтвердив це співрозмовник у Москві, який "точно був в курсі". "Я думаю, що він говорив правду", – резюмував він.
Повідомлення про обмін почали поширюватися у соціальних мережах.
І саме на пост від помічниці нардепа Ганни Ісламової із переліком прізвищ українців, що нібито вже доправлені додому, звернув свою увагу новопризначений генпрокурор Руслан Рябошапка. Його репост багато українських медіа і сприйняли як підтвердження інформації про обмін.
Але як заступник голови Офісу президента Рябошапка міг знати про деталі обміну? Саме через ОП Генеральна прокуратура отримувала інформацію про російську частину списку для закриття усіх юридичних нюансів.
"Рябошапка не був залучений до обміну. І через його перепост ми мали купу проблем, – розповідає співрозмовник УП в ОП. – Ми його запитуємо: "Що це таке взагалі?" А він: "Та це мусолилося стільки часу, що я на радощах перепостив".
"Це було емоційне, невиважене рішення. Думав, що вже все вирішено і інформація стала публічною", – зізнався УП Рябошапка.
Ще одним джерелом для поширення інформації став головний редактор "Ехо Москви" Олексій Венедиктов, який у своєму телеграм-каналі написав, що літак зі звільненими українцями прибуде до Києва о 5 ранку. Венедиктов – один із найпоінформованіших російських журналістів, і тому цю інформацію також підхопила частина ЗМІ.
Десятки журналістів разом із родичами полонених прочекали у київському аеропорту декілька годин. Проте ані о 5 ранку, ані пізніше літак із українськими в'язнями до Києва не прибув.
Служба безпеки у відповідь на прохання УП про коментар порадила почекати. Ближче до 9 ранку Офіс президента спростував інформацію про те, що обмін між Україною та Росією відбувся.
Яку роль в обміні грає справа Цемаха
Коли стало зрозуміло, що повідомлення про завершення обміну неправдиві, у мережі почала з'являтися інформація про те, що ж пішло не так.
Співрозмовник "Української правди", який займається захистом українських полонених, впевнений, що Росія пішла на свідому інформаційну провокацію для того, щоб підігріти і без того чутливу тему для українського суспільства.
"Тепер, після появи інформації про звільнення моряків, про те, що Сенцова перевели до Лефортово, українська влада змушена буде виправдати великі сподівання і піти на "усі умови", – розмірковує він.
У п'ятницю 30 серпня розслідувачі з "Bellingcat" написали, що Україна збирається віддати Кремлю Володимира Цемаха, "який вважається ключовим свідком" у справі про збиття цивільного літака MH17:
"Наскільки нам відомо, Цемах – український громадянин, а не російський, тож прагнення Росії вивести його з-під варти в Україні дещо говорить. Ще більше ознак очевидної провини Росії у справі MH17".
Володимир Цемах – 58-річний мешканець Донецької області. Інформації про його довоєнне життя у вільному доступі майже немає.
Сам він у соцмережі писав, що закінчив Полтавське вище зенітне ракетне командне училище, служив у військових частинах у Росії та Афганістані.
Після окупації Донеччини про Цемаха знімала сюжет російська партія "Родина", засновником якої є політик Дмитро Рогозін, підсанкційний у США, Європі та Україні. У матеріалі йшлось, що перед тим, як долучитись до лав сепаратистів, дончанин працював у шахті.
Дружина Цемаха – директор Сніжнянського гірничого технікуму, в якому працює ще з 90-х. У 2014 році вона навіть намагалась судитись з українським Міносвіти за 16,5 тисяч зарплатні, які їй не виплатили з початку окупації.
Сам Володимир після участі у бойових діях нібито теж влаштувався у технікум – викладачем фізичної культури. Про це вже після затримання бойовика журналістам розповідала його дочка.
Українські новинні стрічки почали рясніти ім'ям Цемаха у липні цього року. Від рідних бойовика та його адвоката журналісти ВВС дізнались про операцію українських спецслужб.
Наприкінці червня Цемаха нібито затримали на окупованій Донеччині та вивезли на підконтрольну територію. Українська влада знайшла бойовика вдома, у квартирі в рідному місті Сніжне. Неподалік саме цього міста у липні 2014 року був збитий літак рейсу МН17.
Родичі відразу пов'язали дії правоохоронців з катастрофою малайзійського "Боїнгу". Мовляв, у 2014 році він справді був "начальником протиповітряної оборони" у Сніжному. Але його дочка заперечувала причетність Цемаха до трагедії, бо посаду він нібито отримав на кілька місяців пізніше:
"Коли був збитий Боїнг, він не був ключовою фігурою – звичайний військовий, просто стояв на блокпосту. Він вийшов воювати, як і всі прихильники мирного життя на нашій землі".
У мережі з'являлась копія нібито "військового квитка" Цемаха. Згідно з документом, 23 жовтня 2014 року керівництво сепаратистів дало йому звання "полковник". І на той момент він вже очолював "протиповітряну оборону бригади". У березні 2015 року дончанина звільнили, за два роки – дали посаду "заступника командира батальйону військової частини", але незабаром достроково відправили в запас за віком.
За кілька днів після гучних новин про спецоперацію, журналісти відшукали у мережі відео, де Цемах розповідає про збиття "Боїнгу". Він зізнається, що тоді витягав якогось "пацана" і щось ховав. Що саме – до кінця не зрозуміло, бо автори відео запікали одне слово.
Журналісти спробували встановити його по губах бойовика і припустили, що це слово – "Бук", зенітно-ракетна установка, з якої поцілили у малайзійський літак.
Якщо ця версія правдива, затриманий нині бойовик, який "просто стояв на блокпосту", раніше самостійно зізнавався, що допомагав винуватцям трагедії ховати знаряддя злочину.
У Києві дончанина відправили під варту ще у кінці червня, після затримання. Однак він намагався оскаржити це рішення. І саме під час цього оскарження журналістам вдалось і поспілкуватись з Цемахом, і почути позицію правоохоронців.
Бойовика офіційно підозрюють у причетності до терористичної "ДНР". Але прокурор припустив, що Цемах свідчитиме у Нідерландах, оскільки може володіти інформацією про МН17.
З-під варти бойовика не відпустили, а слідство не поспішало ділитись інформацією із суспільством. Нині у публічному судовому реєстрі немає жодного рішення у справі, в якій фігурує Цемах.
Немає і ухвал, які стосуються самого бойовика. Хоча спершу вони були оприлюднені – користувачі соцмереж встигли зробити скріншот і викласти посилання. Зараз це посилання веде до напису "перегляд сторінки недоступний" – ймовірно, після суспільної уваги провадження засекретили, а документи вилучили з доступу.
ВВС, яке першим розповіло про затримання Цемаха, теж публікувало рішення про його арешт. Текст документу – аналогічний скріншоту, який лишився у мережі.
Крім арешту, суд зобов'язав керівництво слідчого ізолятору провести медогляд Цемаха і, за потреби, надати йому медичну допомогу. Прокурору також доручили дослідити обставини затримання.
Арешт був призначений до 28 серпня. Нещодавно, 3 вересня, ЗМІ повідомили, посилаючись на захисника Цемаха, що арешт продовжили.
Враховуючи, що слідство старанно приховує деталі справи та роль Цемаха в обміні, продовження арешту – важлива інформація. Адже деяких учасників обміну, утримуваних в Україні, почали відпускати з-під варти.
Однак коли УП сконтактувала з адвокатом, той відмовився надавати будь-яку інформацію і навіть не захотів підтверджувати, що Цемаха лишили у СІЗО:
"Підзахисний заборонив мені коментувати справу".
Чутки, що Цемаха можуть обміняти, збентежили Нідерланди. Тамтешня влада має свій інтерес у справі. Вона розслідує катастрофу 5-річної давнини і зацікавлена у покаранні винуватців.
Нідерланди попросили Київ не віддавати цінного свідка. Крім того, слідчі заявили, що хочуть допитати Цемаха, поки він в Україні і доступний для них:
"Якщо його обміняють, то, звісно, важко сказати, чи зможемо ми поговорити з ним, коли він буде в Росії".
Чому Цемах став перепоною для проведення обміну в останній момент?
Два співрозмовники "Української правди" – один у дипломатичних колах, другий у Генпрокуратурі – говорять про погану поінформованість працівників Офісу президента у питаннях обміну.
"Вони багато чого просто не знають. Питаннями обміну у Зеленського займається зокрема юрист-міжнародник Андрій Єрмак, який паралельно курує в ОП безліч питань і, скажімо чесно, його професійні якості іноді викликають сумніви", – розмірковує співрозмовник УП.
Що відомо про обмін наразі?
Російський "Комерсант" у понеділок 3 вересня писав, що обмін зірвався зокрема через те, що Київ і Москва не змогли домовитися про юридичний механізм звільнення людей.
За інформацією "Української правди", обмін полоненими між Україною та Росією може пройти за схемою, коли засуджених помилують президентськими указами, а підслідних 24-х моряків відправлять в Україну з копіями їхніх кримінальних справ і судитимуть заочно.
Так, наприклад, крім Вишинського через прийдешній обмін з СІЗО вже відпустили Олександра Саттарова. Він громадянин України, колишній боєць спецпідрозділу "Беркут". У Києві чоловіка звинуватили в участі у так званій "самообороні Криму", що сприяла окупації, та взялись судити за державну зраду.
Саттарова звільнили з-під арешту 22 серпня.
При цьому у судовому рішенні, яке досі доступне у реєстрі, прямо йдеться про обмін. Як і у випадку з Вишинським, прокурори не були проти бажання екс-"беркутівця" вийти на волю і, обґрунтовуючи свою позицію, пояснили:
"15.08.2019 р. на нараді в Офісі президента обговорювалось питання щодо виконання протягом одного тижня домовленостей президентів України і Російської Федерації щодо обміну тридцяти трьох заручників, військовополонених та інших осіб, які підозрюються (обвинувачуються) у вчиненні злочинів і кримінальні провадження".
Прокуратура підтвердила і те, що Саттаров – у списках на обмін.
Хоча далеко не всіх учасників обміну Україна відпустила на свободу: дехто залишився очікувати у СІЗО або в'язницях. Про це УП розповів адвокат Валентин Рибін. Він захищає, зокрема, засуджених за зраду і дезертирство колишніх кримських військових Олександра Баранова і Максима Одинцова, які теж є у списках на обмін.
За інформацією Рибіна, до російських списків також входять Ігор Кімаковський та Євген Мефьодов. Обидва – громадяни Росії. Перший – колишній викладач Санкт-Петербурзького університету, який поїхав воювати за "ДНР", другий – один з головних обвинувачених у масових заворушеннях 2 травня 2014 року в Одесі.
І Кімаковського, і Мефьодова нещодавно відпустили з-під арешту. У рішенні щодо петербурзького викладача йдеться про "домовленості президентів України та Росії" і добровільну письмову згоду на участь в обміні.
Повні списки в'язнів, яких чекають в Україні та Росії, офіційно не розголошувала жодна зі сторін.
Зараз фігуранти російських списків, як і українських, в очікуванні. Валентин Рибін, який найчастіше серед адвокатів коментує події, каже, що з минулої п'ятниці так нічого і не змінилось:
"Хто, де – все залишилося, як і раніше. Ніхто нікуди поки не їде. Хтось у пункті збору, хтось у СІЗО. Хто конкретно, сказати не можу".
Що таке "пункт збору", який вже не вперше згадують адвокати, Рибін пояснювати відмовляється. Не розповідає він і про те, які новини про обмін отримує від влади – "поки це не для обговорення". Коли процес зрушить з місця, за словами захисника, незрозуміло.
Цікаво, що після невдачі з обміном 30 серпня того ж дня до Москви вирушили Віктор Медведчук, який займався питаннями полонених у Мінському форматі, та один з лідерів ОПЗЖ Вадим Рабінович.
"Ми зустрілися із Миколою Карпюком та Клихом. Ми привезли їм полтавське сало з українським хлібом. Віктор Володимирович привіз ще Клиху від матері цукерки і лист", – розповідав на камеру підконтрольного Медведчуку 112-го каналу Рабінович.
Російській журналіст Ілля Барабанов пізніше написав, що чекати звільнення українців під СІЗО приїхали представники різних медіа, але коли на подвір'ї з'явились Рабінович і Медведчук, російські тюремники випровадили звідти всіх, крім 112 каналу.
Того ж дня адміністрація Лефортівського СІЗО не пустила до Володимира Балуха та Олександра Кольченка їхніх адвокатів – Ольгу Дінзе та Світлану Сидоркіну.
"Медведчук хоче будь-яким чином вклинитися у процес обміну полоненими, зважаючи на важливість теми і що він раніше був причетний до цього процесу", – вважає один зі співробітників ОП.
Коли обмін може відбутися?
Офіційно дат і дедлайнів сторони не називали, ані до того, як мережею поповзли чутки, ані після.
4 вересня "Інтерфакс", посилаючись на власні джерела у дипломатичних колах, повідомив, що обмін може розпочатись 7 вересня. Водночас ще одне джерело назвало домовленості "попередніми". Мовляв, остаточно дату й умови сторони узгодять у середині тижня.
Декілька співрозмовників "Української правди", причетних до процесу, очікують, що обмін може відбутися наприкінці тижня – тобто 7 або 8 вересня.
У Кремлі офіційно коментувати цю інформацію не стали. Речник Путіна Дмитро Пєсков назвав тему "чутливою" і сказав, що "анонсів тут бути не може".
Соня Лукашова, УП
