Обычное безумие или покупка 21 века? Почему Трамп хочет купить Гренландию
До 16 серпня згадки про Гренландію в інформаційних стрічках з'являлися хіба що через аномальне танення льодового шару. Ще б пак, лише за минулий місяць острів втратив майже 200 млрд тонн льоду.
Поки кліматологи б'ють на сполох і лякають людство прогнозами рекордного підвищення рівня Світового океану, Гренландія раптово потрапила в поле зору світових ЗМІ і з інших мотивів.
Причина всього – нестримне бажання президента США Дональда Трампа купити Гренландію у Данії.
Історія зазіхань Трампа на Гренландію
До президентства Дональд Трамп був відомий своїм девелоперським бізнесом, який зводив хмарочоси у різних частинах світу. Нещодавно, у серпні цього року, впливове американське видання The Wall Street Journal вийшло із заголовком "Трамп розглядає купівлю нової нерухомості: Гренландія".
Посилаючись на власні джерела, журналісти розповіли, що президент США задумався над тим, аби купити острів, який належить Данії – точніше, є автономією у складі Данського королівства.
При цьому ідею Трампа описують як не нову для Америки. Вона вже виникала у 1867 році, коли Держдеп вперше почав цікавитись островом. У 1946 році США під керівництвом Гаррі Трумена запропонували Данії продати Гренландію за 100 мільйонів доларів – зараз це близько 1,4 мільярда доларів у нинішніх цінах.
Трамп обговорював цю ідею з радниками й одного з них нібито просив вивчити питання. При цьому дехто з радників називав план економічно доцільним, інші – лише "швидким захопленням" американського лідера.
Згодом чутки підтвердив і сам глава США, мовляв, йдеться про "велику угоду з нерухомістю".
Серйозності намірам додавав той факт, що на початку вересня був запланований візит президента США до Копенгагена. І хоча ідея купівлі острова не була ключовою темою візиту, підняти її Трамп цілком міг.
В оточенні Трампа запевняють, що Штати не ставляться серйозно до розмов про Гренландію, однак є підстави припускати, що це не так. У пресі навіть з'явилась можлива сума покупки – $600 млн на рік.
Майже за тиждень після того, як журналісти розповіли про забаганки Трампа, він скасував візит до Данії. Схоже, американського президента зачепило те, наскільки непримиренно у Данії відреагували на його ідею: коментарі тамтешніх політиків і урядовців були обуреними, часом навіть глузливими.
Повідомляючи про скасування візиту, президент США поглузував над данцями у відповідь, додавши, що "відверта позиція" уряду заощадила "багато витрат та зусиль" для організації його візиту.
Зухвале ставлення до купівлі острова Трамп підкреслив напередодні у своєму Твіттері, опублікувавши фото золотого хмарочоса посеред поля в оточенні невеликих провінційних будинків, та підписав: "Обіцяю не робити цього в Гренландії".
I promise not to do this to Greenland! pic.twitter.com/03DdyVU6HA
— Donald J. Trump (@realDonaldTrump) August 20, 2019
Що відповідають Трампу у Данії
Після того, як Трамп підтвердив журналістам, що обговорював ідею придбання Гренландії, у Данії не забарились із відповіддю щодо можливої угоди.
Міністерство закордонних справ Гренландії висловило категоричну позицію: острів не продається.
"Це абсурдна дискусія. Гренландія належить Гренландії. Я дуже сподіваюся, що це не серйозно", – прокоментувала прем'єр-міністр Данії Метте Фредеріксен.
Данські політики різного політичного спектру різко відреагували на пропозицію Трампа. Вони вважають, що президент США Дональд Трамп повинен забути про цю ідею.
Речник Данської народної партії Гренландії Сорен Есперсен висловився про ймовірні наміри американського президента ще жорсткіше:
"Якщо це правда, то це явний доказ того, що він з'їхав з глузду"
Але скасування візиту Трампа до Данії дало чітко зрозуміти: це не жарт. Новина про намір Трампа стала повною несподіванкою та шокувала лідерів країни.
І вже за деякий час прем'єрка Фредеріксен висловила "жаль і здивування", що президент США скасував свій візит. Вона наголосила, що Трамп запрошений відвідати країну в інший час.
Чим цікава Гренландія та до чого тут Данія
Гренландія – найбільший острів на планеті, розташований між Північним Льодовитим та Атлантичним океанами. Його назва перекладається як "Зелена земля".
Версій, чому першовідкривачі обрали саме таку назву, існує декілька, однак за іронією долі, "зелений острів" більш ніж на 80% вкритий льодовиковим щитом, непридатним для життя людини.
Географічно Гренландію зараховують до Північноамериканського континенту, але фактично життєдіяльність острова пов'язана з Північною Європою.
Площа острова – втричі більша за площу Франції і складає більше 2 мільйонів км². Населення становить лише 56 тисяч людей – приблизно як українські Горішні Плавні. 17 тисяч з них мешкають у столиці – місті Нуук.
Незважаючи на приналежність до Данії, гренландці ще 2008 року проголосували за розширення своєї автономії. Відтоді гренландці по суті самі відповідають за всі питання внутрішньої політики, в той час як офіційний Копенгаген (столиця Данії) продовжує опікуватись питаннями оборони та зовнішньої політики.
Більше того, на останніх місцевих парламентських виборах на острові більшість партій виступали за повну незалежність Гренландії від Данії. Навіть незважаючи на те, що Гренландія отримує від Данії щороку півмільярда євро субсидій, і без її підтримки острів ризикує стати однією з найбідніших держав Європи.
Чим Трамп аргументує вибір Гренландії
Під час спілкування з журналістами Трамп пояснив привабливість угоди про купівлю Гренландії "стратегічними вигодами та частково її природними ресурсами, такими як вугілля та уран".
Він також припустив, що територія є фінансовим тягарем для Данії:
"Там багато чого можна зробити. Це дуже шкодить Данії, оскільки вони втрачають майже 700 мільйонів доларів на рік, утримуючи її (Гренландію – УП). Тож вони утримують її з великими втратами".
Окремо слід зазначити, що після референдуму 2008 року Гренландія отримала право самостійно розробляти копалини – родовища нафти та природного газу, золота й алмазів, урану, цинку та свинцю.
В американських ЗМІ пишуть, що теоретично придбання Гренландії могло бути цікавим Трампу якраз через наявність природних ресурсів та невелику дослідженість острова.
До того ж, Штати можуть мати у Гренландії військові інтереси. Трамп не згадував про це, розмірковуючи про купівлю. Однак на острові розташована найпівнічніша американська військова авіабаза Туле. Звідти Штати, наприклад, можуть виявити балістичні ракети, запущені проти Північної Америки.
Як і за скільки США купляли території раніше
Коли говорять про купівлю територій, в голові одразу виринає історія з продажем Росією Аляски американцям.
У 1867 році Російська Імперія віддала Сполученим Штатам свої володіння на півострові Аляска. Тоді територія коштувала Америці 7 мільйонів 200 тисяч доларів в золотих злитках (зараз російські ЗМІ оцінюють цю угоду в 16,2 млрд доларів).
Лише за три десятки років після цієї угоди куплена територія стала справжнім кладом. Відкриття в Алясці родовищ золота призвели до відомої всьому світу "золотої лихоманки".
Аляска – далеко не єдиний приклад, коли США розширювала свою територію за гроші.
Вперше цей інструмент був використаний ще 3-м президентом США Томасом Джефферсоном у 1803 році. В історію цей епізод увійшов під назвою "Луїзіанська покупка".
Тоді США за $15 млн викупили у Франції території, які їй належали у Північній Америці. За рахунок цієї угоди, яка в остаточному варіанті вартувала Вашингтону майже $23 млн, територія США збільшилася вдвічі.
Зараз на цих територіях розташовані одразу 6 штатів: Арканзас, Міссурі, Айова, Оклахома, Канзас, Небраска та частина штатів Міннесота, Нью-Мексико, Монтана, Вайомінг, Техас, Колорадо, Луїзіана, Північна і Південна Дакоти.
Суперечка з Іспанією була вирішена у 1819 році, коли Мадрид, спустошений постійними війнами, віддав Вашингтону безкоштовно Флориду. Але США ця угода не обійшлася даремно, оскільки вони зобов'язались оплатити $5 млн претензій американських громадян до іспанського уряду.
Дворічна війна з Мексикою теж завершилась новими територіями для США. У 1848 році, Мексика погодилась на мирний договір, за яким вона поступалась більш ніж 1 300 тисячами км², але отримувала від Штатів компенсацію у 15 млн доларів.
Крім того, нові власники земель, як і у Флориді, взяли на себе вимоги американців до Мексики – більше 3 млн доларів.
За п'ять років Штати купили у Мексики ще 120 тисяч км² за 10 мільйонів. Договір аргументували будівництвом трансокеанської залізниці. У результаті цих купівель США збагатились територією, яка нині входить до штатів Техас, Каліфорнія, Нью-Мексико, Аризона, Невада, Юта, Колорадо та Вайомінг.
В історії США був і не зовсім успішний приклад купівлі територій. Під час війни з Іспанією Штати змусили її відмовитись від володінь на Філіппінах. Спочатку США підтримували місцевих революціонерів, які вирішили вийти з-під влади європейських колонізаторів.
Однак коли за два роки війни філіппінці проголосили свою незалежність, американці відмовились її визнавати. У 1898 році США уклала договір з Іспанією, купивши острови за 20 мільйонів доларів.
Нові господарі теж викликали спротив у місцевих, і Штатам довелося повоювати за території ще 3 роки. Філіппіни були частиною США близько півстоліття і згодом все ж здобули незалежність.
Найбільш цікавий епізод в контексті нинішнього розкладу стався вже на початку 20 століття з Віргінськими островами. Примітний він тим, що сторонами угоди тоді стали якраз США і Данія.
Так само, як і зараз, Данії було доволі накладно субсидувати острови, і вона кілька разів сама пропонувала Штатам свої колонії. У 1916 році американські Віргінські острови обійшлися Вашингтону в $25 млн – зараз це приблизно $500 млн в еквіваленті.
Чи можна взагалі купити Гренландію
Оле Шпіерман, колишній професор міжнародного права та юрисконсульт уряду Гренландії у коментарі для New York Times пояснює, що з точки зору міжнародного права "Данія має суверенне право продавати чи торгувати Гренландією, якщо вона бажає".
Однак право Гренландії на самовизначення відповідно до міжнародного права, а також Конституція Данії вимагає, щоб "статус Гренландії не мінявся без схвалення гренландським народом".
Тобто, за словами професора, це означає, що пропозиція про купівлю повинна бути адресована і Данії, і Гренландії.
"Якщо жителі Гренландії хочуть певної "асоціації" зі Сполученими Штатами проти волі датського уряду, то спочатку їм доведеться стати незалежними від Данії, а потім приєднатися до США", – говорить Шпіерман.
Чи загрожує Україні прецедент з "купівлею" Гренландії
Як не дивно, але така далека від нас гренландська суперечка може нести загрозу і для України.
Багато залежить від того, наскільки болюче президент США сприйняв шпильки та глузування данських політиків на свою адресу, але те, що він все ж скасував візит до цієї нордичної країни, вже є поганим сигналом.
Річ у тім, що головною темою переговорів Трампа із тамтешніми політиками від початку мала бути зовсім не купівля острова. Головна "данська" тема, яка привертає увагу президента США – це газопровід "Північний потік-2", побудова якого в останні роки гальмувалася значною мірою завдяки зусиллям данського уряду.
По-перше, це зробить країни Західної Європи ще більш залежними від російського газу.
По-друге, дасть Москві новий інструмент тиску на Україну, Молдову та східноєвропейські держави.
І по-третє – цей аргумент є для Трампа чи не найближчим – США прагнуть постачати до ЄС якомога більше скрапленого газу, а новий потік означає більшу конкуренцію на ринку.
Наразі невідомо, яку саме пропозицію Трамп віз своїм данським колегам, але сварка між партнерами напевно не піде на користь Україні.
І єдине, що заспокоює у цій історії – що навіть особиста образа президента США не має бути вищою за бізнес-інтереси. А отже, американська зацікавленість у гальмуванні Північного потоку-2, а також співпраця Вашингтона та Копенгагена у цьому питанні має зберігтися. Нехай навіть і не на найвищому рівні.
