Год после "убийства" Бабченко: что известно о следствии и подозреваемых

Рік тому країну сколихнула новина – російського журналіста-емігранта Аркадія Бабченка застрелили просто на порозі його київської квартири. Інформація про вбивство швидко облетіла і шокувала суспільство в Україні та далеко за її межами.

У світі закликали розслідувати розправу над борцем з режимом Путіна, вказуючи на слід Кремля і безпорадність української влади.

Однак не встигли газети надрукувати некрологи, а друзі Бабченка – влаштувати вечір пам'яті, як журналіст "ожив". Менше ніж за добу після "вбивства" він вийшов на брифінгу Служби безпеки живий і неушкоджений. Один із найгучніших злочинів сучасної України виявився спецоперацією.

Інсценування або "контроль за злочином" – не винахід українських правоохоронців. Однак через значний резонанс "справа Бабченка" викликала багато питань. Деякі з них досі лишаються без чіткої відповіді.

"Українська правда" розповідає, як просувається розслідування, що змінилось в офіційній версії за рік та хто вже був покараний за "вбивство".

Подробиці "вбивства". Версія слідства

Вже за 20 годин після "вбивства" слідство заявило: злочин замовила Росія і завербувала для цього колишнього АТОвця Олексія Цимбалюка. До війни він був священнослужителем, про свою причетність до операції розповів сам, у Facebook. Служба безпеки спершу відхрещувалась від чоловіка, але згодом таки підтвердила його роль.

Про те, що організатор підшукує кілера, правоохоронці дізнались у квітні 2018-го року. Цим організатором, київським куратором злочину назвали бізнесмена Бориса Германа. Він нібито отримав від Москви 10 тисяч доларів, а виконавцю Олексію Цимбалюку запропонував 30 тисяч. Останній і здав злочинців спецслужбам.

До спецоперації було залучено дуже вузьке коло осіб – про неї було відомо навіть не всім високопосадовцям. Зокрема, висловити співчуття встиг прем'єр Володимир Гройсман, а очільник МЗС Павло Клімкін тієї ж ночі виступав на засіданні Ради безпеки ООН, де говорив про вбивство Бабченка і тактики, до яких вдається Росія для дестабілізації.

Крім керівників силових структур, про спецоперацію знали кілька людей у поліції Києва і лікарів "швидкої допомоги", які констатували "смерть" і відвезли журналіста в морг перечекати ніч. На Бабченка попередньо вдягли прострілену футболку, загримували його під вбитого і облили свинячою кров'ю.

Найголовніше питання, яке викликає "справа Бабченка" – для чого необхідно було інсценувати вбивство, ще й з таким міжнародним розголосом, якщо організатор вже був встановлений? У Генпрокуратурі наполягали, що спецоперація попередила інші теракти.

Самим лише Бабченком росіяни нібито не обмежились – під прицілом були й інші. Слідство каже, що лише після "вбивства" могло отримати повний список. Спершу його охрестили "списком 30", однак буквально за добу офіційна версія змінилась – "під загрозою" були вже 47 осіб.

Офіційно слідство не називало імена, а у самих потенційних жертв брали підписку про нерозголошення. У переліку опинились журналісти, письменники, громадські діячі та блогери, але деякі прізвища викликали щире здивування, зокрема через невисоку популярність.

Сумнівними були і намагання правоохоронців захистити людей. Не всім поспішали повідомити про можливу загрозу і призначити зустріч, деякі фігуранти списку чекали своєї черги майже тиждень. Сам Бабченко переїхав у нове житло під охороною.

Хто і як відповів за "вбивство"?

Борис Герман

50-річний підприємець Борис Герман був першим підозрюваним, чиє ім'я дізналась громадськість. І одночасно, через мінливість позиції і надзвичайну секретність справи, чоловік лишається одним із найзагадковіших фігурантів.

Саме Герман, за версією слідства, мав курувати вбивство. Він володіє в Україні кількома компаніями, його основний бізнес пов'язаний зі зброєю. Щоправда, з фірмою "Шмайсер", в якій Герман разом із партнерами виробляв зброю, вже кілька років судяться кредитори за неповернення боргів, а з вересня 2018-го року суд розглядає справу про банкрутство підприємства.

Адвокат Германа називав його відомим волонтером, а підозру у вбивстві – провокацією:

"Борис відомий своєю волонтерською діяльністю для потреб АТО. Саме його оптика стоїть на гвинтівках наших снайперів, саме він модернізує і створює найпотужніші снайперські комплекси на базі існуючого армійського озброєння".

Під час першого засідання суду Герман охоче розповідав свою версію подій. Він говорив, що співпрацює з контррозвідкою, а епізод з Бабченком нібито був частиною роботи з виявлення російських інтересів і впливів у країні:

"Ми чудово знали, що не буде ніякого вбивства, що це все буде інсценовано… Усі дії, які були зроблені, були для того, щоб не було ніяких смертей і щоб виявити якомога більше зрадників".

Вже за два дні після спецоперації суд відправив ймовірного організатора під варту – чекати на результати слідства і вирок.

Що саме відбувалось протягом наступних трьох місяців, що вплинуло на Германа і змусило його змінити свою позицію, невідомо. Однак вже наприкінці серпня 2018-го року генпрокурор Юрій Луценко заявив, що "організатор" визнав провину і пішов на угоду зі слідством.

Ще пізніше правоохоронці розповіли, що Германа відправили до в'язниці на 4,6 року. Однак вирок суду так і не був оприлюднений у публічному реєстрі.

Зазвичай, там з'являються всі судові рішення. Окремі, засекречені з тих чи інших підстав, публікуються без тексту. Саме так було із вироком Северіону Дангадзе, колишньому соратнику Міхеіла Саакашвілі, який нібито визнав, що їхні мітинги фінансував олігарх-втікач Сергій Курченко, і отримав за це умовний термін. Вирок по Дангадзе значиться у реєстрі, але побачити його текст неможливо.

Рішення, яким до позбавлення волі засудили Бориса Германа, у публічній площині не залишило по собі жодних слідів. Про його існування стало відомо лише зі слів правоохоронців.

Нещодавно організатор "вбивства" Бабченка знову повернувся у новинні стрічки. У березні 2019-го року УП дізналась, що чоловік просить відпустити його з колонії через тяжку хворобу. Інформацію про це слідство і суд не приховали, завдяки чому стало відомо, що утаємничений злочинець відбуває покарання у Бучанській колонії.

Прохання Германа розглядають в Ірпені, що убезпечило його від десятків столичних телекамер. Наразі судові засідання ще тривають. Результати першого лікарського огляду не переконали суд у необхідності звільнити бізнесмена.

Однак "справа Бабченка" – не єдина, де фігурує Борис Герман. Існують принаймні ще два процеси, де його обвинувачують у підробленні документів і незаконному поводженні зі зброєю. Служба безпеки стверджує, що співробітники вже згаданого підприємства "Шмайсер" незаконно виробляли, зберігали та збували зброю.

В'ячеслав Пивоварник

Після затримання Борис Герман сказав, що вбивство замовляв співробітник "фонду Путіна". Йдеться про другого підозрюваного у справі Бабченка – В'ячеслава Пивоварника.

Сьогодні цьому чоловікові 35 років, він переховується за кордоном і називає себе екс-агентом СБУ. Як і Герман на самому початку, Пивоварник стверджував, що "вбивство" Бабченка – спецоперація українських спецслужб, і обіцяв захищатись.

Слідство вважає його замовником злочину. Пивоварнику інкримінують державну зраду, фінансування тероризму та незаконне поводження зі зброєю. Справу проти нього наприкінці 2018 року направили до суду.

За півроку слухання у суді ще не розпочалися – вже двоє служителів Феміди взяли самовідвід. Ці судді проводили засідання ще на етапі досудового розслідування і тому не можуть знову брати участь у процесі.

Адвокат Пивоварника Валентин Рибін каже, що судді просто не хочуть слухати справу:

"Доказів немає, всі чудово розуміють, з чого ця справа зварена… Залишився лише один В'ячеслав Пивоварник, який за кордоном і йому найтяжче захищати свої права".

Він розраховує довести у суді невинуватість свого підзахисного.

Тарас Стельмашенко

Ще одним українцем, якого називали причетним до замаху на Бабченка, був 45-річний Тарас Стельмашенко. Його затримали згодом, за пів місяця після "вбивства".

Стельмашенку відводили роль очільника групи, яка займалась підготовкою терактів в Україні. Загалом таких осіб було троє, і вони нібито пройшли навчання у російському Ростові-на-Дону. У травні 2018-го року Герман за вказівкою Пивоварника перевіз їх в Україну.

Захисник "замовника"-Пивоварника каже, що Стельмашенко у Росії займався "забезпеченням безпеки у приватному порядку" і до справи Бабченка жодного відношення не мав.

"Слідство не відпрацювало до кінця, як належно, листування Германа з іншими людьми", – стверджує адвокат Пивоварника, який, на відміну від захисту Германа, зазвичай охоче розмовляє з журналістами.

Слідство стверджувало, що має достатньо підстав вважати Стельмашенка причетним до підготовки теракту. Служба безпеки показувала журналістам листування Германа і Пивоварника з фотографіями "терористів" і вказівками щодо їхнього переміщення з Росії. Під час обшуків у помешканні Стельмашенка слідчі вилучили зброю та набої.

Однак пізніше, вже під час розгляду його справи у суді, військова прокуратура відмовилась звинувачувати чоловіка у підготовці теракту. Його засудили лише за незаконне зберігання зброї. Свою провину в цьому злочині Стельмашенко визнав і наприкінці 2018-го року вийшов з-під варти під 3 роки умовно.

Партія "Розумна сила"

Серед інших "інсайдів", якими Герман поділився під час першого судового засідання, була названа партія "Розумна сила". За словами Германа, її нібито спонсорують росіяни, а українських правоохоронців у діяльності представників політсили зацікавила, в тому числі, частота їхніх польотів до Білорусі.

На записах спецслужб Герман називає себе "касиром" і розповідає, що як посередник передавав "Розумній силі" гроші Кремля.

В партії заявили, що не працюють на Путіна, і назвали звинувачення провокацією влади.

Як писала раніше УП, "Розумна сила" пов'язана з Донецьком та екс-правоохоронцями, які втратили посади після Революції Гідності. Однак прямі зв'язки з посадовцями-втікачами чи ознаки фінансування з Росії у відкритих джерелах не прослідковуються.

Сьогодні у прес-службі "Розумної сили" кажуть, що партія не фігурує у жодних кримінальних провадженнях, пов'язаних зі вбивством Бабченка:

"Нам не відомо про жодні претензії. Якби був якийсь процесуальний документообіг, ми б про це знали. На цей момент його не існує… Відносно Бабченка у нас немає жодного документа, який зобов'язує нас здійснювати якісь дії, кудись приходити, жодного допиту не було".

Минулого року приміщення партії обшукала Служба безпеки України через нібито непрозоре фінансування. За словами речниці "Розумної сили", це була окрема від "вбивства Бабченка" справа, і СБУ "нічого не знайшла".

У політсилі кажуть про "тиск з боку правоохоронних органів", а слова Германа називають "маренням сивої кобили". Судитись із ним політики поки не планують. Контактувати – не бачать сенсу:

"Якби він був на свободі, ми б, мабуть, подали позов про захист честі і гідності".

Читайте також:

Справа Бабченка. Кого "організатор вбивства" назвав агентами Кремля

Хто "вбивав" Бабченка: Кілер, організатор та замовник

Що говорили в Росії?

Протягом кількох годин після повідомлення про смерть Бабченка відреагувала і Росія. Там не проґавили можливості розповісти про утиски журналістів в Україні, "рівень фізичного насильства, вбивств".

Російські правоохоронці згадали й інших своїх громадян, вбитих у Києві, журналіста Павла Шеремета і екс-депутата Дениса Вороненкова.

Слідчий комітет РФ того ж вечора заявив, що порушив кримінальну справу через "жорстокий злочин", і запропонував Києву "допомогу".

Кремль "висловлював співчуття" родині журналіста і називав "цинізмом" звинувачення у свій бік. Постійний представник Росії при ООН розповідав, що "в Україні зачищають і закривають неугодні ЗМІ".

Коли вже стало відомо, що журналіст живий, російське Міністерство закордонних справ назвало версію українських правоохоронців "русофобською брехнею" та провокацією.

Вже у серпні, через два місяці після "воскресіння" Бабченка, його колишні колеги в Росії показали запит від московського слідства, яке все ще продовжувало розбиратись з вбивством і просило журналістів надати особову справу і характеристику "вбитого".

За словами самого Аркадія Бабченка, зв'язатись з ним російські слідчі не намагались. Що відбувається зі справою на батьківщині, журналісту невідомо.

Що каже Бабченко?

В розмові з УП Бабченко розповів, що про день "вбивства" вже навіть встиг забути. Протягом цього року журналіст активно підтримував позицію слідства. Сьогодні він не береться оцінювати роботу правоохоронців і запевняє, що його не цікавлять терміни покарань чи здобуття нових доказів:

"Я для себе висновки зробив, я знаю, що цей ланцюжок був, цей Борис Герман був організатором тут, з боку України. Цей ланцюжок обірваний, що найголовніше, більше він тут гадити, людей вбивати не буде. А що там далі буде з цим обвинуваченим (В'ячеславом Пивоварником – УП), мені глибоко все одно".

Зазвичай Бабченко прямо не висловлює думку про "гострі кути" у розслідуванні, такі як зняття обвинувачення зі Стельмашенка. Каже, що третій підозрюваний не причетний саме до нападу на нього, і нагадує, що слідство у його справі вже завершене:

"Більше там просто немає нікого. Інші – з того боку кордону, де, як ви розумієте, Служба безпеки України оперувати не може. Але при цьому є ще загальна справа, в якій, я так розумію, і Герман, і Пивоварник є процесуальними учасниками. Але це мене не стосується".

Водночас журналіст погоджується, що засекречення вироку Германа було помилкою. Про подробиці покарання для свого "вбивці" Бабченко, як і громадськість, дізнався зі ЗМІ:

"Я вважаю, що такі справи мають бути публічними, вони мають бути озвучені хоча б у тих місцях, які не стосуються державної таємниці".

На питання, чи вчинив би він сьогодні так само, як рік тому, Бабченко відповідає коротко:

"А були якісь інші варіанти? Це була ситуація, коли було без варіантів".

***

У роковий для Бабченка день він написав пост, який пізніше багато хто називав символічним. Журналіст згадав, як 4 роки тому не вмістився у приречений на аварію вертоліт генерала Сергія Кульчицького.

"Другий день народження, виходить", – написав Бабченко.

"Я хочу привітати Аркадія Бабченка з його третім днем народження", – скаже за добу після цього голова СБУ Василь Грицак.

Приголомшеному суспільству залишалось сподіватись, що пережитий стрес і потік неправдивої інформації призведуть до успішного викриття злочинців. Однак за рік розслідування головними винуватцями все ще залишаються два українські підприємці, які за допомогою колишнього ченця нібито збирались вбивати десятки людей.

Жодних імен з "фонду Путіна", жодних реальних джерел фінансування. "Вбивство" Бабченка досі викликає багато запитань, на які слідство чи то не хоче, чи то не може відповісти. Як і в інших справах про напади на журналістів і активістів, де жертви, на жаль, не оживають.

Соня Лукашова, УП