Последний шанс. Почему Гройсман не хочет объединяться с Порошенко
"Це наш останній шанс відірватись від них усіх. Стати окремою силою", – пояснює УП один із членів команди поки що прем'єра Володимира Гройсмана його бажання йти на вибори самостійно.
Сам похід у парламент Гройсман анонсував більше року тому. Тоді, правда, усіх цікавило питання, чи спробує Володимир Борисович свої сили у президентській гонці. Але прем'єр вперто і послідовно повторював, що його мета – вибори в Раду.
На початку 2018-го, коли не було до кінця зрозуміло, чи висуватиметься вдруге Петро Порошенко, такі заяви Гройсмана сприймались як певне політичне кокетство. Але вони виявились правдивими.
Тож тепер, після виснажливої та непередбачуваної президентської гонки, Гройсман і справді готується до парламентських виборів.
От тільки усі формати походу на ці вибори, які були "реальними" ще кілька місяців тому, тепер перестали задовольняти прем'єра.
"Багато політиків говорили між собою про різні можливості. Я прийняв рішення – я буду йти самостійно (на вибори – УП), і це рішення для мене є остаточним", – заявив у неділю Гройсман.
У перекладі на мову прізвищ це означає, що прем'єр сказав своє "остаточне прощавай" і партнерам із "Народного фронту", і колишньому президенту Петру Порошенку.
"Українська правда" вирішила розібратись, чому.
Партія одного прем'єра: без Порошенка і Яценюка
Останні кілька місяців до згаданої заяви Гройсман та екс-прем'єр Арсеній Яценюк вели довгі і предметні розмови про спільний похід на парламентські вибори.
Умовний проект мав робочу концепцію – партія двох прем'єрів. Це мала стати політсила "перевірених професіоналів" і "борців за Україну".
Складатись вона мала у пропорції 50 на 50 з людей Гройсмана і представників "Народного фронту", який усе глибше занурюється у кризу ідентичності.
"Коли прийдуть вибори, і народ побачить, що країна опинилась у руках президента, який нічого не вміє, то буде природне бажання поставити поруч з ним людей із досвідом, які розуміють, що і як робиться. От ми і маємо стати такою силою", – пояснював кілька тижнів тому в розмові з УП логіку можливого об'єднання один із лідерів НФ.
Такий союз Гройсмана-Яценюка виглядав цілком логічним і ймовірним. Але на шляху партії "50 на 50" став умовний фактор "20 на 20".
"Ясно, що ми вагались до останнього. Але у самого "Народного фронту" всередині ціла війна. Будемо чесними, наш похід на вибори – це, по-хорошому, взяти 5% і провести 20 людей в Раду. "Фронту" з них дісталося б 10. А у них зараз 80! Що робити усім решті? Тому там всередині НФ такі настрої, що краще потонути усім, але разом і з музикою", – розводить руками один із найближчих соратників прем'єра Гройсмана.
"Крім того, у НФ рейтинг мінусовий. Вони пробували щось ребрендити, але воно не летить. У нас зараз є 20% людей, які позитивно оцінюють роботу Гройсмана. Це не 20% партійного рейтингу, але з цим можна працювати. Тобто різниця між нами і "Фронтом" у тому, що вони уже спробували і точно не злітають. А ми ще не спробували", – додає він.
Окрім НФ у прем'єра Гройсмана міг би бути ще й інший природний союзник – для спільного походу на парламентські вибори – Петро Порошенко і його перейменована партія.
Але якщо з "НФ" Гройсман розійшовся, скажімо так, через математичні причини, то з Порошенком у нього розбіжності екзистенційні.
"Я вважаю, що ми просто різні", – сказав про причину розриву із Петром Олексійовичем сам Гройсман.
Правда в тому, що колишній президент і майже колишній прем'єр якраз дуже схожі. Не зовні, ясна річ – електорально, понятійно, історично.
"Нас наш же потенційний виборець не сприймає як окрему силу. Порошенко пропонував іти разом. Але зараз нас нічого не прив'язує до нього, ми йому нічого не винні. І якщо ми зараз не підемо самі, то назавжди залишимось його командою. Це наш останній шанс стати самостійним суб'єктом", – пояснює УП логіку прем'єра його близький соратник.
"Якщо хтось хоче об'єднуватись, то хай приєднується до нас. Ми ні до кого приєднуватись не будемо", – доповнює інший соратник Гройсмана.
Читайте також:
#УрядГройсмана: Гра в одну лузу. Як Порошенко програв Кабмін
"Стратегія" Гройсмана
"У мене є уява, що потрібно робити і що не потрібно робити, аби не нашкодити людям... Для мене важливо попросити мандат довіри у людей... Я буду балотуватися до парламенту зі своєю командою людей, які молоді і мають досвід, які перевірені в практиці", – заявив Гройсман в неділю на ІСТV.
Власне, у цій заяві сконцентровано кілька ключових посилів для майбутньої кампанії прем'єра: "Я знаю, що робити", "Повірте мені", "Я не сам, зі мною – молоді, але досвідчені".
Фактично, це повноцінне позиціонування лідера партії напередодні виборів.
"Українська правда" уже писала, що віднедавна у Гройсмана функціонує повноцінний виборчий штаб, яким опікується дуже близький до прем'єра колишній в.о. міністра АПК Максим Мартинюк.
Уже цього тижня має відбутись повноцінна презентація партії Гройсмана, розповів у розмові з УП один із керівників цього штабу.
"Десь за кілька днів ми проведемо з'їзд, і буде презентація партії. Виборча кампанія стартувала, тож немає куди тягнути. Там буде представлено і головні пункти програми, і меседжі, і першу п'ятірку-десятку", – розповів співрозмовник у штабі Гройсмана.
За його словами, на перших місцях списку партії буде сам Гройсман, міністр Кабміну Олександр Саєнко, який входить у так званий "малий уряд" Гройсмана та є співзасновником ГО "Українська стратегія успіху" – бази для партії прем'єра.
"Можливо, у п'ятірці буде Оксана Маркарова. Вона дуже достойна людина, і ми їй будемо раді. Але побачите на з'їзді", – інтригує соратник Гройсмана.
Вестимуть кампанію прем'єра українські технологи. У штабі Гройсмана були оглядини американських спеціалістів, але з ними не зійшлись, що називається, характерами.
"Питання навіть не в ціні. Вони абсолютно відірвані від наших реалій. Те, що вони пропонували, нам не підходить. Нам треба залишатись собою і донести себе людям. А вони пропонували якісь абстракції", – ділиться досвідом роботи з американцями штабіст Гройсмана.
За даними УП, бордова кампанія "Лідерство – це відповідальність", яку Гройсман проводив не так давно, була якраз напрацюванням американських технологів.
Однак прем'єр вирішив зупинитись на ідеях своїх давніх технологів на чолі з Мирославом Кошелюком.
"Кампанія буде розвиватись на гаслі "Україна – це не просто місце на карті". Оця перша частина гасла буде стала, а друга частина змінюватиметься різними меседжами", – розповідають у Гройсмана.
Прикметно, що в день, коли прем'єр офіційно на уряді заявив про свою відставку, у нього за спиною висів саме банер зі словами "Україна – це не просто місце на карті".
Головною проблемою на шляху до Ради для партії Гройсмана є відсутність власних медійних ресурсів. Врешті, як для більшості партій.
Однак у поки що чинного прем'єра є дуже відчутний "бонус" – можливість проводити рішення через уряд. Які часом можуть коштувати дуже великих грошей.
Прем'єр має намір зберегти цю перевагу аж до формування нового уряду, оскільки виконувати обов'язки прем'єра, навіть якщо Рада задовольнить заяву Гройсмана, буде сам же Гройсман.
"Парламент має розглянути мою заяву про відставку, і я буду просити парламент задовольнити її. Після того, Конституція і закони передбачають, що я продовжую працювати прем'єр-міністром до створення нового уряду, також продовжують працювати усі міністри", – заявив в неділю сам прем'єр.
І це була не забудькуватість чи необізнаність, як здалося його противникам, котрі кинулись самі "очолювати уряд".
В чинній Конституції і законі про Кабмін немає жодної згадки про те, що хтось інший крім прем'єра може виконувати його обов’язки у разі відставки.
"Річ у тім, що останній раз, коли у нас був уряд у статусі в.о. – це був уряд Азарова, і тоді Янукович зробив Арбузова виконувачем обов'язків прем'єра. Але тоді діяла інша Конституція і інший закон про Кабмін. За чинним законодавством, виконувати обов'язки прем'єра може хтось інший, тільки якщо прем'єр помер. А Володимир Борисович живий і повен сил", – пояснює один із соратників Гройсмана.
Тож уся ефектна гра у відставку прем'єра була лише зручним політичним жестом. І то жестом досить вправним.
Адже Гройсман отримав можливість перекладати відповідальність на нахабного президента Зеленського й одночасно можливість зберегти реальну прем'єрську владу у себе в руках. Аж до формування нового уряду. Коли його збере нова коаліція у новій Раді. Якщо збере.
Роман Романюк, УП