Я. Ты. Он. Она. Какой "План Б" у Порошенко, Тимошенко и Зеленского
"Ще кілька місяців тому Тимошенко ходила королевою. В січні ми з нею говорили про те, що вона робитиме, коли стане президентом, а не як їй ним стати. І тут у неї такий жорсткий камбек – злітає рейтинг Зеленського. За місяць буквально все перегралось. Тому спрогнозувати навіть другий тур дуже непросто", – розводить руками в розмові з УП один із тих, кого прийнято вважати українським олігархом.
"Це називається демократія – ніхто не знає, хто виграє вибори", – додає він чи то з захопленням, чи то з роздратуванням на уточнююче запитання про те, хто ж стане президентом.
Упродовж усієї виборчої кампанії з цього питання починались і закінчувались сотні розмов та інтерв'ю "Української правди" з топовими політиками, бізнесменами і громадськими діячами.
Їхні ухильні відповіді можна було б сприйняти за певний політичний маньєризм чи кокетство. Якби не безсила розгубленість, якою віє від кожної відповіді.
Усі серйозні соціологічні компанії показують орієнтовну трійку лідерів: Володимир Зеленський, Петро Порошенко та Юлія Тимошенко.
Але передбачити, хто з них виграє, чи яким буде склад другого туру, не беруться ані соціологи, ані штабісти найрейтинговіших кандидатів. Ніхто не готовий визнати, що втратив шанси.
Однак як би сильно у командах топ-кандидатів не вірили у перемогу, кожен із них готується і до можливого програшу.
"Українська правда" вирішила розібратись, які "плани Б" розглядають у командах основних претендентів, та як вони діятимуть, якщо виграти омріяне крісло президента випаде не їм.
Третій зайвий: яким буде другий тур
Кампанія на президентських виборах-2019 побила багато рекордів, зокрема і щодо кількості кандидатів. Центрвиборчком зареєстрував рекордних 44 кандидатів. У підсумку в бюлетені залишилось всього 39 прізвищ.
Але не кількість кандидатів стала головною несподіванкою нинішніх президентських перегонів.
Виборча кампанія 2019-го починалась, за аналогією до всіх попередніх, як протистояння великих партійно-фінансових структур. А закінчується як протистояння старої системи і нового, позасистемного політика.
Ще до кінця 2018 року майбутні президентські вибори розглядались у форматі битви "влади" проти "опозиції".
Найбільш реальною конкуренткою Порошенка бачилась "вічна опозиціонерка" Юлія Тимошенко. Непогані шанси мали ще й Анатолій Гриценко та Юрій Бойко, які умовно представляють проєвропейську та проросійську групи опозиції.
Проти усіх згаданих опозиціонерів і планував воювати Порошенко. Кілька останніх років президентські штабісти витратили масу сил на те, щоб знищити у зародку рейтинги кожного з можливих конкурентів. Починаючи зі "сміттєвої блокади" Андрія Садового, закінчуючи розслідуванням "розкрадання армії" Анатолієм Гриценком.
Ця "робота" велася для того, щоб до початку виборчої кампанії донести кожному виборцю "безальтернативність" Петра Олексійовича як "меншого зла".
Але в якийсь момент усі старання команди Порошенка втратили сенс.
Поки влада готувалася до війни з різними опозиціями, з'явилася сила, яка поставила самого Петра Олексійовича в один ряд з тими, проти кого він воював. Петро Олексійович, як і Тимошенко, і Бойко, і Гриценко – усі вони одночасно виявились в одному човні "колишніх", "старих" політиків.
Досить провокативне оголошення про похід у президенти коміка Володимира Зеленського без перебільшення спантеличило весь політичний світ України.
Ривок позасистемних сил, до якого начебто і готувались у всіх штабах, став настільки приголомшливим, що здивував навіть бувалих штабістів та кандидатів. У січні рейтинг Зеленського ріс, що називається, на очах.
За якийсь місяць ситуація стабілізувалась, тож тепер є хай і хитка, але можливість робити певні узагальнення.
Головний висновок після злету Зеленського: чи не вперше в історії незалежності України другий тур президентських виборів може стати не протистоянням "влада"–"опозиція", а битвою "старих" і "нових" політиків.
Якщо накласти цю можливість на прізвища з соціологічних опитувань, то майбутнє другого туру президентських виборів варто розглядати у двох варіантах:
- "Влада": Порошенко проти "опозиції": Тимошенко/Гриценко/Бойко;
- "Новий" Зеленський проти "старих" Порошенка/Тимошенко.
Кожен із цих варіантів можливий, і кожен кандидат досі має шанси. Але комусь все ж доведеться програти.
Питання про те, що робитимуть лідери теперішніх опитувань, якщо програють, залишається одним із ключових. Поруч із тим, хто вибори виграє.
Шляхи відступу: що робитимуть Порошенко, Тимошенко і Зеленський
Поразка на виборах Порошенка, Тимошенко чи Зеленського може поставити під загрозу подальше існування усіх трьох у великій політиці.
"Українці завжди голосують за переможців – програш означатиме тенденцію падіння. Чисто технічно тому, хто програє, буде досить складно за півроку перегрупуватись, виграти на парламентських виборах і завести велику фракцію", – пояснює УП політтехнолог, який консультує одного з лідерів президентської гонки.
У кожному зі штабів цю "очевидну істину" визнають щодо конкурентів, але не хочуть приймати стосовно свого кандидата.
У команді чинного президента Порошенка свято переконані, що, незалежно від результатів голосування 31 березня і 21 квітня, Порошенко залишиться у політиці.
"Петро – не та людина, яка просто так візьме і зникне. Порівняно з іншими він достатньо молодий і у нього залишаються амбіції, від яких він не відступиться", – переконує УП член штабу чинного президента.
У разі програшу Порошенко розглядає для себе варіант походу до Верховної Ради – він боротиметься за власну фракцію у наступному парламенті.
"Президентська кампанія, яку зараз веде штаб, автоматично перейде у парламентську кампанію, незалежно від результатів. Чи програємо, чи виграємо – вона триватиме без зупинки", – пояснює один з учасників виборчих нарад Порошенка.
Як розповідають в оточенні президента, описану УП передвиборчу "сітку" Порошенка будують з прицілом одразу і на президентські, і на парламентські вибори. Усі залучені і "задобрені" підтримкою прихильники Порошенка мають автоматично стати і базовим електоратом його партії восени.
Саме концентрація "сітки" приблизно на 2 мільйони голосів під парламентські вибори переполошила весь політичний істеблішмент.
Якщо результат найближчих виборів для Порошенка буде невтішним, президент збирається піти на вибори першим номером партії БПП "Солідарність". Вже найближчим часом з назви партії зникне згадка про Петра Порошенка – залишиться лише "Солідарність".
"Більш боляче буде програти у першому турі. Це означатиме, що всім треба пакувати валізи і йти у довгу відпустку за профнепридатністю. У другому турі програти неприємно, але програш у першому буде просто катастрофою", – зізнається в розмові з УП один із штабістів Порошенка.
У разі перемоги Петро Олексійович хоче запропонувати перший номер списку його партії прем'єр-міністру Володимиру Гройсману.
За планами чинного президента, до "Солідарності" мають приєднатися спікер ВР Андрій Парубій і секретар РНБО Олександр Турчинов. Також він планує втримати групу "УДАР" Віталія Кличка. Щоправда, бажання київського мера і Порошенка суттєво розходяться – станом на зараз "УДАР" готується до самостійного плавання на парламентських виборах.
"Порошенко ще сподівається у будь-якому разі провести багато мажорів (депутати-мажоритарники – УП). Але це варіант, тільки якщо виграємо. Якщо ми програємо, то навіщо мажоритарникам тягнути Петра на собі в Раду? Кому треба збитий льотчик?" – визнають у штабі Порошенка.
Для Юлії Тимошенко це уже треті президентські вибори. Якщо вона програє і цього разу, то вчетверте вже не балотуватиметься.
"Битися головою об бетонну стіну вже якось несимпатично", – сумно констатувала в лютому Тимошенко на зустрічі з Європейською бізнес асоціацією.
Однак в оточенні Юлії Володимирівни запевняють, що точно не варто відправляти Тимошенко на політичну "пенсію" у разі невдачі.
"Не поспішайте списувати Юлю. Вона себе проявить або навесні, або восени. От побачите", – додає в телефонній розмові з УП один з українських олігархів.
Сьогодні Тимошенко свято вірить у власну перемогу і, швидше за все, програшу не визнає.
Вилетить Вона в першому чи у другому турі – Юлія Володимирівна все одно оскаржуватиме результати і переконуватиме виборців, що стала жертвою фальсифікацій.
Останні кілька тижнів Тимошенко веде медійну підготовку такого кроку, в тому числі за допомогою глави МВС Авакова.
"Юля не вірить, що Порошенко може чесно виграти. Це неможливо без скупки, каруселей і фальсифікації… І в рейтинг Зеленського Тимошенко так само не вірить. Вона вважає його надутою пустишкою. Тому вона бачить себе у другому турі і вірить, що може виграти", – пояснює УП один зі штабістів ЮВТ.
У публічних виступах Тимошенко не раз говорила, що не має "плану Б", але одночасно постійно натякала на можливість масових протестів "у разі фальсифікацій".
"Я знаю, що за останні роки вони (чинна влада – УП) довели країну до того, що українці не сприймають ні президента, ні його корумповане оточення. Якщо вони продовжать підготовку до масштабної купівлі виборів, то українці цього терпіти не будуть. А як боротись за свої права, українці знають і вміють", – заявила Тимошенко у лютому, відповідаючи на питання УП щодо можливості нового Майдану.
Попри все, у разі програшу на президентських виборах Тимошенко поведе "Батьківщину" на парламентські та боротиметься за найбільшу фракцію і крісло прем'єра. Як би дивно це не звучало, програш Тимошенко-президента тільки додасть шансів Тимошенко-прем'єру.
"Якщо Юля якось програє ці вибори, то вона підніме градус по країні до такого рівня, що восени всіх розірве на парламентських виборах", – чи то зі страхом, чи то з захопленням прогнозує один із лідерів парламентської більшості.
Іншим запасним варіантом для ЮВТ може стати пошук союзників в наступному парламенті задля обмеження повноважень президента, про які вже більше двох років говорять лідери НФ Арсеній Яценюк та Арсен Аваков.
Володимир Зеленський опинився у найбільш зручному становищі.
Він – єдиний кандидат, який не витрачає грошей на утримання величезних штабних структур та масовану рекламну кампанію. Навпаки.
Його кампанія, за словами самого Зеленського, коштувала близько 70 мільйонів гривень. Але левовою часткою свого рейтингу він завдячує не цим витратам, а серіалу "Слуга народу", який постійно рекламується по "1+1".
Зеленський вкладає гроші не тільки у політичну рекламу, він інвестує у власний продакшн. Щойно серіал вийде на екрани, студія "Квартал 95" відіб’є кошти, які пішли на рекламу. Тобто Зеленський може ще й заробити на президентській кампанії.
У нього найвищий рейтинг, але йому зовсім не страшно програвати.
"Це не іграшка – просто піти в політику і потім все кинути посеред дороги. Треба виправдати довіру людей. Я подивлюся на результат. Подивимося на реальні цифри. Якщо цифри будуть маленькі, я в житті не продовжу історію в політиці", – говорив в інтерв'ю УП Зеленський.
Якщо керівник студії "Квартал 95" програє на президентських виборах, він збирається вести партію "Слуга народу" на парламентські. І, як показують останні соціологічні опитування, на сьогодні шанси у неї високі.
"Ніхто не опустить руки. Попереду парламентські вибори, де партія "Слуга народу" має всі шанси перемогти", – стверджують у штабі Зеленського.
Сам кандидат-комік запевняє, що у разі програшу не ініціюватиме акцій протесту.
"Піднімати Майдан ніхто не буде. Крові досить у нашій країні", – категорично заявив Зеленський на зустрічі з журналістами іноземних ЗМІ.
Він розповів також, що вже готується до походу на парламентські вибори, якщо найвищий президентський рейтинг не вийде конвертувати у крісло глави держави.
"Я дуже дорожу власною свободою, тому у мене немає контрактів ні з ким, крім студії "Квартал 95". Але, незалежно ні від чого, у нас уже почався мій вихід з усіх бізнесів. Оскільки далі будуть парламентські вибори. Я б хотів до парламентських виборів бути поза усіма контрактами, які пов'язані з моїм бізнесом", – заявив на згаданій уже зустрічі з журналістами Зеленський.
Щоправда, незрозуміло, чи у разі програшу комік-кандидат захоче особисто йти працювати до Верховної Ради.
Президент і депутат – це два різні світи. Робота в парламенті зазвичай рутинна і маловдячна, в якій недосвідченому політику легко загубитися серед 450 депутатів.
За таких умов "Слуга народу" може балотуватися до парламенту з підтримкою Зеленського, але без його присутності в списках.
"Ніхто не знає, що буде, якщо Вова програє кампанію. Зеленський – людина творча, може довго переживати. Якщо ви запитуєте мою думку, то якщо ти вже ув'язався у це все – треба йти до кінця: йти на парламентські вибори, заводити нормальних людей із собою", – ділиться своїми думками один із бізнес-партнерів Зеленського.
Форс-мажор: Гриценко, Бойко і зрив виборів
Є ще кілька кандидатів, які можуть сплутати усі карти.
Передусім – Анатолій Гриценко, який забирає частину голосів у чинного президента, адже так само, як і Порошенко, орієнтується на прозахідний електорат.
Штаб Гриценка очікував, що публічна підтримка Андрія Садового гарантовано приведе їхнього кандидата до другого туру. Проте за останніми соціологічними дослідженнями, підтримка Анатолія Степановича коливається лише в районі 9-10% серед тих, хто вже визначився з вибором.
Однак скандал щодо розкрадання оборонки, де фігурує бізнес-партнер Порошенка Олег Гладковський, виправдано обурює і виборців президента.
У цій ситуації саме Гриценко може стати для Західної України прийнятним "другим вибором" замість Петра Олексійовича.
На цей час в команді лідера "Громадянської позиції" запевняють УП, що запасного плану на випадок програшу у них немає.
"У Степановича є стратегія об'єднати всі адекватні демократичні сили на парламентські. Але все залежить від результату президентських виборів. З цього приводу відбуваються якісь перемовини, але всі будуть відштовхуватися від президентських", – пояснює джерело в штабі Гриценка.
Цілком імовірно, що взамін на зняття з виборів Садового, партія Гриценка піде на вибори до Ради спільним фронтом із "Самопоміччю", а можливо, навіть і у її складі.
Ще одним, поки не очевидним, але можливим сценарієм, є повернення Юрія Бойка у ролі "єдиного кандидата від Півдня і Сходу".
22 березня виборці умовного "Юго-Востока" отримали потужний прямий сигнал. Поки вся проукраїнська громадськість обурювалась через візит Бойка і Віктора Медведчука до Москви, прихованим симпатикам РФ голосно нагадали, хто тут насправді "друг Росії".
Якщо Бойку вдасться за останній тиждень до виборів повернути собі роль "єдиного кандидата" від проросійської "опозиції", в нього є шанс вийти у другий тур.
Поки що його діяльність більше схожа на війну з "ахметівцями" за електорат перед парламентськими виборами. Навіть в оточенні самого Бойка визнають, що до перемоги у президентській грі їхній кандидат навряд чи дійде.
"Але ми проведемо найбільш технологічну кампанію в плані витрачених грошей за один голос. І це буде наш старт на парламентські. Хто б не виграв вибори президента, реальна влада буде сконцентрована у наступній Раді. От туди ми і біжимо", – пояснює УП один із найвпливовіших соратників Бойка.
Є ще один варіант розвитку подій, про який у штабах говорити не хочуть, але до якого готуються всі – можливий зрив голосування.
Серйозність такого сценарію можна довести листом, який посли країн G7 написали міністру МВС Арсену Авакову.
Ситуація з "активістами Нацкорпусу", які в буквальному сенсі слова заганяли президента Порошенка по всій країні, може служити ілюстрацією сценарію подій на виборах.
З огляду на те, що неформально ця і схожі організації перебувають у "комунікації" з главою МВС, найбільше можливого зриву бояться у штабі Порошенка.
"Та все, що завгодно може бути. Ми самі сидимо на ножах. Боїмося всього. А раптом десь теракт? А що, як "Нацкорпусу" дах остаточно знесе, і вони підуть на реальне загострення? А що, як Юля побачить по екзит-полах, що не проходить, і почне качати вулицю вже 31 числа?" – зі щирою розгубленістю перераховує УП можливі варіанти один із чільних штабістів Порошенка.
"А хто буде захищати дільниці чи ОВК, якщо якісь "дружини" захочуть зірвати там голосування? Аваков. Чи захоче він? Та і чи зможе? Що робити, якщо він скаже, наприклад, що поліція не може розганяти людей, обурених "масштабними фальсифікаціями"? Що тоді? Це удар по нас, це сумніви у легітимності влади, це ми вибори будемо до осені рахувати", – додає він.
* * *
Нинішня президентська кампанія уже стала чи не найбільш непередбачуваною за всю історію українських виборів.
З відносною часткою певності у ній можна сказати хіба те, що уже цієї суботи ця кампанія закінчиться. Принаймні, перша її частина.
Але навіть тепер не варто думати, що прилетіли всі "чорні лебеді" і весь компромат "злито". Сподіватися варто всього.
Від несподіваних учасників другого туру, як Анатолій Гриценко чи той же Юрій Бойко, до вибуху громадського протистояння і вуличних протестів.
Запитань і справді чимало. 31 березня, сподіваємось, стане зрозумілою відповідь хоча б на одне із них – кому пощастить потрапити до наступного етапу виборчих перегонів у другому турі.
Будь-яка проміжна відповідь породить ще цілу гору запитань. Поки два переможці готуватимуться до другого туру, у штабах "лузерів" неминуче почнуться внутрішньо-партійні війни за лідерство на парламентських виборах.
Ті, хто знімався на користь інших, публічно чи непублічно когось підтримував, фінансував кампанії, etc – неодмінно виставлять свої рахунки за надані послуги. І підуть шукати виходи на нових "клієнтів" із числа двох щасливчиків.
Перефразовуючи улюблену сентенцію Ігоря Коломойського, вибори – це той же супермаркет: бери, що хочеш, але каса – попереду.
Незрозуміло лише, чи зуміє Україна пережити і обслужити ці "облігації внутрішньої політичної позики".
Роман Романюк, Роман Кравець
