Ядро нации: кем гордится украинская нация

Не просто публіцист, експерт, чи історик, а публічний інтелектуал – Ярослав Грицак, чиї знання допомагають вписувати українську історію в європейський контекст і відкривати Україну світові.

Ліна Костенко відверто іронізує над тими, хто постійно прикладає до її імені патетичні визначення типу "совість нації", "моральний авторитет" чи навіть "залізна леді", та імідж, як то кажуть, склався давно. Передусім – із її вчинків.

Ігор Рафаїлович проводить у свій кабінет на другому поверсі. Після тривалої перерви він повернувся до улюбленої теоретичної фізики. До цього понад двадцять років Юхновський присвятив політиці. Був лідером першої опозиційної фракції у Верховній Раді, депутатом чотирьох скликань та керівником Українського інституту національної пам’яті.

Він провів у тюрмах і концтаборах 27 років. Каже, поклявся йти шляхом Наливайка. 23 серпня 1991 року Левку Лук'яненку прийшла найважливіша думка – він запропонував проголосити Україну незалежною державою.

Майже хвилину доведеться витратити на те, щоб перелічити основні регалії композитора Мирослава Скорика. Він художній керівник Київської опери, Герой України, народний артист та володар низки орденів. Однак чи не найбільша нагорода для автора – можливість чути власні твори у виконанні вуличних музикантів. Значить, мелодії справді полюбилися людям.

У 1969 році він відкрив нове космічне тіло, а у 2014 році весь світ у прямому ефірі слідкував за посадкою на ядро комети Чурюмова-Герасименко модулю "Філа".

"Бачте, у нас заведено: якщо ти вже співак, то мусиш присвятити своє життя саме цій темі. У мене трошки не вийшло. Я і домогосподарка, і хазяйка, і мама, сама варю дітям їсти. Це мене дуже відволікає".

Він – явище. Герой українського епосу. Глобальний українець, чиї знання і навички були затребувані в багатьох країнах, тим не менш, усе життя, знайомлячись з іноземними дипломатами та бізнесменами, потискаючи їм руку, казав із гордістю: "Гаврилишин, українець".

Йосип Зісельс називає себе "дегероїзатором" і говорить про те, що не перебільшує значення дисидентського руху. В його очах дисидентське середовище – це не тільки ті, хто сиділи по тюрмах, але також їхні родини, їхні друзі, всі ті, хто створювали певну належну атмосферу.

Один из самых известных правозащитников и диссидентов СССР, Мустафа Джемилев посвятил свою жизнь борьбе за право крымских татар возвратиться на свою историческую родину после сталинской депортации. За это он провел в советских лагерях в общей сложности более 15 лет.

"Пригадуєте, що Василь Стус писав своєму синові? "Бажаю, аби голуби сідали тобі на плечі". От Гузару вони точно сідають…"