Пропало все, Куля в лоб и Я от Кононенко. Главные политические мемы Украины

України могло б уже й не бути, якби не вміння посміятися над собою і своїми слабкостями.

За 27 років Незалежності країна опинялася у стількох скрутних, а то й катастрофічних ситуаціях, через які мало хто зміг би пройти. А Україна змогла.

Мабуть, не буде перебільшенням сказати, що вистояти у всіх перипетіях новітньої історії українцям допомогло дві речі: феноменальна воля до життя й усмішка.

"Українська правда" пропонує згадати головні меми української політики, адже ця "смішна історія" часом не менш важлива, ніж самі історичні події.

"Впихнути невпихуєме"

За часів свого першого спікерства на початку 90-х Іван Плющ став автором багатьох крилатих висловів, які живуть досі.

Одного разу, обговорюючи чергові законодавчі ініціативи своїх колег, Плющ в ефірі "Радіо Свобода" сказав воістину легендарну фразу, у якій відобразилася вся політична ситуація як того періоду, так і всіх років Незалежності: "Вони хочуть впихнути невпихуєме".

"Депутат Заєць, не стрибайте по залу. Ви ж не в лісі" – ще одна легендарна фраза Плюща. У ній повністю відобразився його стиль керування парламентом – індивідуальний іронічний підхід.

"Ситуація в Україні бл*дська"

У 1992 році відбувалася зустріч Плюща з делегацією Союзу українського студентства. Хтось з учасників тієї розмови запитав Івана Степановича про те, як він оцінює поточну політичну ситуацію, на що Плющ після коротких роздумів відповів: "Ситуація в Україні бл*дська".

Роки йшли, але актуальність цієї фрази в Україні не зникала.

"Маємо те, що маємо"

Після проголошення Незалежності Україна опинилась у невизначеній ситуації.

З одного боку, вона стала самостійною країною, з іншого – "великий брат" нікуди не подівся, з ним доводилося домовлятись. Але позиції, на яких стоятиме Україна, були не визначені. Що має отримати Київ від поділу СРСР, яка частина Чорноморського флоту йому відійде, що робити з ядерною зброєю, газом, економікою тощо?

І вже перші спроби домовитися з Росією показали, що Україні буде нелегко. Десь у цей період і народилася легендарна фраза "Маємо те, що маємо".

Її приписують першому президенту Леоніду Кравчуку, який і книгу з такою назвою написав, але насправді цей вислів породило саме життя. Він підходив і до означення того, що належить Україні, і для опису її майбутнього, і для пояснення невдач та промахів.

У нас не було і не могло бути інших сусідів, інших реалій, інших партнерів, іншої еліти. Україна воістину мала те, що мала. І з цим треба було змиритися.

"Україна – не Росія"

Під сам кінець своєї епохи президент Леонід Кучма вирішив констатувати очевидну річ. Так з'явилася книга з провокативною на той час назвою "Україна – не Росія".

На кількох сотнях сторінок Кучма, хоча про авторство Леоніда Даниловича і велися дискусії, розмірковував про те, як помирити Мазепу і Хмельницького, що робити з двомовністю і церквою в Україні, чим врешті українці відрізняються від росіян. За от уже 13 років мало хто згадає "аргументи" Кучми, але в правильності тези заголовка ніхто не сумнівається.

"Козли, що заважають жити"

21 жовтня 2004 року провладний кандидат у президенти Віктор Янукович виступав перед представниками луганської місцевої влади.

За 10 днів мали відбутися вибори, на яких тодішній прем'єр мав намір замінити Кучму на посту президента. Але він, схоже, щось відчував. Бо вже тоді розповідав своєму електорату, що йому спробують "завадити".

Правда, робив він це в досить дивній манері, обізвавши мільйони людей, які підтримують його опонентів, "козлами". Зал луганських депутатів вибухнув оплесками, але тривали вони недовго. Остаточно їх заглушили барабани Майдану, одним із гасел якого було саме "Ми – не бидло! Ми – не козли!".

"Ці апельсинки наколоті"

Підтримала свого чоловіка в "донесенні правди" до виборця і дружина Януковича Людмила. 30 листопада на мітингу в Донецьку вона розповіла прихильникам лідера Партії регіонів усю "правду" про Майдан, який уже стояв на головній площі Києва.

У хворобливому переказі Людмили Янукович Помаранчева революція постала як екіпірований "американськими валянками" шабаш, де людей годують "наколотими апельсинками". Що вживала перед цим виступом сама дружина Януковича, стало одним з питань тих днів.

"Ці руки нічого не крали"

20 грудня 2004 року. В Україні на всю силу гуде Помаранчева революція. Опозиція добивається в суді скасування вже проведеного другого туру президентських виборів через масові фальсифікації. На УТ-1 відбуваються другі теледебати між кандидатами у президенти Віктором Ющенком, за яким стоїть Майдан, та Віктором Януковичем, на користь якого вибори і фальсифікували.

Уся країна на хвилях емоційного піднесення революції зібралася біля телевізора, аби побачити, як лідер опозиції повторить двічі судимому прем'єру одне з гасел Майдану – "Бандитам – тюрми".

У цій напруженій ситуації Ющенко і промовив своє знамените "Ці руки нічого не крали". Дуже скоро цей щирий жест показав свою робленість і став приводом для насмішок. Бо, може, ці руки і не крали, але в них для цього були руки "любих друзів".

"У тебя скучное лицо, тебе никто денег не даст"

У грудні 2005 року в Харкові готувалися до виборів мера міста. Загалом та кампанія була традиційно нудною, але вона подарувала Україні один із найвідоміших приводів для жартів.

Хтось із працівників телестудії виклав в інтернет процес запису новорічного привітання чинного на тоді мера Харкова Михайла Добкіна, якому "допомагав" тодішній секретар Харківської міськради Геннадій Кернес.

Це відео одразу стало мегапопулярним і розлетілося на цитати. "Якось текст по-дебільному написаний", "Міша, у тебе нудне обличчя. Тобі ніхто грошей не дасть" та багато інших мемім від того часу стали невід'ємною складовою нашої політичної історії.

"Пропало все!"

Наприкінці весни 2009 року країна завмерла в очікуванні. За кулісами української політики відбувався процес, якого доти ніколи не було – найбільші й непримиренні "вороги" готувалися стати "любими друзями".

От-от Віктор Янукович та Юлія Тимошенко мали оголосити про створення "широкої коаліції", яку в народі називали не інакше, як "ширка".

Але на початку червня кількамісячна робота з узгодження сфер впливу, черговості президентства-прем'єрства, поділу областей і виборців між Януковичем і Тимошенко несподівано зірвалася.

"Біло-блакитні" вирішили не пов'язувати своє майбутнє з "помаранчевою принцесою". Про це Янукович повідомив на брифінгу в Лаврі. Тимошенко готувала відео-звернення.

Під час підготовки до нього з уст Юлії Володимирівни і зірвалася фраза, яка одразу стала мемом. Сказані про текст на суфлері слова Тимошенко отримали куди більш символічний сенс. Тоді для неї справді "пропало все".

Але Юля Володимирівна дуже швидко зібралася з силами, і почалася нова епоха з новим мемом. Україні повідомили, що поки "Вони заважають – Вона працює".

Доба "кровосісів" і "шлеперів"

Як би напружено Вона не працювала, президентом у 2010 році став Він – Віктор Янукович. В Україні почався період сміху крізь сльози: з одного боку, Федорович постійно "радував" своїми ляпами, з іншого – Янукович успішно узурпував владу в країні, поки всі посміювалися з його безграмотності.

А посміятися було з чого.

17 травня 2010 року в Київ прилетів президент Росії Дмитро Медведєв, і вони з Януковичем спільно мали покласти вінки до пам'ятника невідомому солдату в Києві. Погода того дня була жахлива – дощ і сильний вітер, але служба протоколу не могла передбачити, що вінок, який Янукович мав покласти до монумента, раптом вирішить впасти на самого президента.

Працівники АП спробували видалити відео з інцидентом у всіх журналістів, але йому все одно судилося стати одним з головним мемів того часу.

"Не говорити про погане. Краще – зробити"

У середині вересня 2010 року Янукович із Медведєвим приїхали в Глухів. Розповідаючи про їхні переговори, Віктор Федорович заявив, що вони з російським колегою домовилися "про погане не говорити. Краще – зробити".

Вся країна з цього посміялась, але за якихось три роки та обмовка постала в зовсім іншому світлі – світлі від пожеж у Криму і на Донбасі.

Йолка

На злощасному вінку "хвойні" невдачі Януковича не закінчились. У грудні того ж 2010 року, коментуючи закінчення Податкового майдану, Віктор Федорович хотів розповісти про щасливий для нього факт – на місці наметів на Майдані вже споруджували святкову новорічну ялинку.

От тільки що його там на головній площі ставили, Янукович ніяк згадати не міг.

"Увікнути Україну"

На економічному саміті в Давосі в січні 2011 року Янукович намагався презентувати концепцію просування України та її інвестиційної привабливості. Але слоган "Увімкни Україну" йому так і не дався.

"Шлепери"

11 лютого 2011 року Янукович дав черговий привід згадати про його кримінальне минуле. Обговорюючи під час поїздки в Херсон, здавалось, серйозну тему – проведення економічних реформ, президент закликав учасників зустрічі не стати "шлеперами".

Так на кримінальному жаргоні називають вагонних злодіїв, хоча у своєму середовищі Януковичу цього уточнювати не доводилося. Його і так усі розуміли.

"Я вам не заздрю"

Стосунки Янукович і преси – тема для окремої історії. Його прес-секретарі доклали чимало сил, щоб не допустити прямих розмов свого шефа з журналістами. Але навіть у ті нечасті зустрічі, які Янукович мав із журналістами, він примудрявся наговорити зайвого.

Одним із найвідоміших висловів, який був ледь не символом ставлення Януковича до ЗМІ, стала його відповідь на запитання журналіста УП Мустафи Найєма на прес-конференції в грудні 2011 року.

Найєм запитав, чому в країні економіка падає, у той час як матеріальний стан "Сім'ї" Януковича  росте. На це президент відповів з кривою посмішкою: "Я вам не заздрю. Далі додумайте самі".

"Кровосісі"

Янукович у своїх ляпах не був самотнім. Його "вічний" прем'єр Микола Азаров завжди був готовий "підставити шефу плече" і прийняти удар загального реготу на себе.

При цьому Яновичу не треба було нічого робити – досить було раз на тиждень читати десятихвилинні промови на відкритті засідань уряду.

Одним з найвідоміших, ледь не автобіографічних ляпів Азарова став його випад проти "кровосісів", які розкрадають казну на державних закупівлях.

Взагалі Азаров виконував у Януковича роль публічного "мотиватора". Чого вартий хоча б його відомий заклик до українців "Не треба скігліті. Треба браті лопату і годуваті сім'ю".

Правда, до порад прем'єра люди дослухалися неохоче. Частково через те, як команда ПР поводилася зі своїми опонентами і людьми. Всю суть стосунків тодішньої влади і народу одним реченням окреслив депутат Михайло Чечетов після голосування за мовний закон Ківалова-Колесніченка – "Розвели, як котят".

Не тільки Азаров і Чечетов "підставляли плече" Януковичу. Допомогти нещасливому президенту старалися всі. Але найбільше зусиль докладала все ж його дружина Людмила, про що на хвилях радості у свій день народження в жовтні 2013 року на всю країну і заявила: "Батя, я стараюсь".

З такими помічниками, що не дивно, справді народної любові Януковичу і його Партії регіонів здобути так і не вдалося. Найяскравіше це проявилось у двох відомих мемах.

Спершу футбольні фани вигадали недвозначну кричалку, у якій "подякували" виборцям Януковича фразою "Спасибо жителям Донбасса за президента пид*раса". Хоча лише половина цієї кричалки була правдивою – за Віктора Федоровича голосував не лише Донбас, вона дуже швидко стала популярною серед фанатів і простих обивателів.

Інша історія з нелюбов'ю до "регіоналів" розгорілася напередодні парламентських виборів у 2012 році. У тоді "пропеерівському" Дніпродзержинську з'явився легендарний білборд "Баба і кіт". На ньому симпатична українська бабуся розповідала, як "Взнала, що внук голосує за "Регіони" – переписала хату на кота".

Правління Януковича закінчилося трагічно. Але навіть серед страшних подій Революції Гідності українці знаходили привід посміхнутися. Щоправда, більшість із жартів цього періоду мають відчутну драматичну нотку.

"Давай, на х*й, швидко на Майдан"

Майдан став часом, коли Віталій Кличко почав проявляти себе як оратор. З перших днів лідер "УДАРу" сипав фразами, які запам'яталися надовго.

Одну з них він сказав уже 2 грудня 2014 року, на самому початку протестів, після побоїща на Банковій.

Кинута одному з мітингувальників фраза "Давай, на х*й, быстро на Майдан" швидко прижилась у мові протестувальників і стала мемом.

"Куля в лоб"

22 січня 2014 року стало одним із найсумніших днів української історії. Саме тоді в Україні з'явилася Небесна Сотня.

Але той же день подарував Україні і один із найвідоміших мемів. Намагаючись не втратити вплив на Майдан після чергових безрезультатних переговорів з Януковичем, Арсеній Яценюк божився, що готовий іти під кулі.

"Я з ганьбою жити не буду. Якщо куля в лоб, то куля в лоб", – переконував Яценюк, намагаючись надати своїм словам якнайбільше серйозності. Але що більше старався майбутній прем'єр, то комічнішим і безсилішим виглядав.

"Топаз, дай команду"

20 лютого репортер Сергій Рульов робив матеріал про життя "Антимайдану" в Маріїнському парку в Києві. Його проводирем був Ігнат Кромський з гучним прізвиськом "Топаз".

От тільки репортаж у Рульова не вдався. Як тільки він підійшов до групи "тітушок", які саме перетягали відібране в майданівців авто, репортер отримав змогу поринути в атмосферу "Антимайдану" з головою.

І поки Рульов благав "Топаз, дай команду", давали йому в основному удари в голову і стусани.

"С*ка православна"

Того ж дня, 20 лютого 2014 року, була сказана інша фраза, якій судилося підірвати інтернет.

У кулуарах парламенту відбувалася таємна зустріч лідерів майданівських сил із представниками тодішньої влади. Один із них, депутат-мільярдер Вадим Новинський закинув іншому депутату-олігарху Петру Порошенку, що люди на вулицях гинуть і через нього.

Петро Олексійович дуже бурхливо відреагував на такий закид і, не добираючи слів, відповів Новинському, який відомий своїм воцерковленням, що на ньому "хреста нема" і взагалі він "с*ка православна".

Дуже скоро вони поміняються ролями – Порошенко стане владою, а Новинський – опозиціонером. Але на їхніх стосунках назавжди залишиться слід тієї розмови.

"Астанавітєсь!"

Янукович втік з України. Перші місяці після свого виїзду в Росію він продовжував нагадувати українцям і світу, що він "живий і легітимний". Правда, про те, скажімо, що він попросив Володимира Путіна ввести війська в Україну, Янукович чомусь на публіці не розповідав.

А от повчати Київ і європейські столиці, як їм жити, Віктор Федорович не втомлювався. В одному з таких "напутніх слів", записаних у Ростові, Янукович і народив фразу, яка в Україні дуже швидко стала мемом.

Власне, повне безсилля і навіть відчай отого "Астанавітєсь!" стало останнім доказом, що доба Януковича безповоротно минула.

"В завтрашний день смотреть"

Святе місце пустим не буває. Після сходження зі сцени Януковича і його друзів, на перший план вийшли представники вже нової влади. Чи не найактивнішим творцем новітніх мемів став чинний мер Києва Віталій Кличко.

То він "входить завжди через двері", то в нього "два заступники, чотири з яких лежать у Кабміні", то він закликає "готовиться к земле". Але, мабуть, найвідомішим перлом Кличка, повним філософського осягнення, стали його роздуми на тему "завтрашнього дня".

На одному з ефірів у Савіка Шустера Кличко сказав буквально таке: "А сьогодні в завтрашній день не всі можуть дивитися. Точніше, дивитися можуть не тільки лише всі, мало хто може це робити".

Що називається, додати нічого.

"Цинічні бандери"

Але не Кличком єдиним. Часом навіть такі визнані оратори нової влади, як Петро Порошенко, можуть промовисто обмовитися.

23 березня 2015 року, виступаючи перед працівниками СБУ, Порошенко розповідав про початок спецоперації з пошуку убивць Віктора Мандзика, службовця Служби безпеки, убитого біля Волновахи.

Президент пообіцяв, що винних в убивстві Віктора знайдуть і покарають, щоб "цинічні бандери… бандити в мілітарній формі зі зброєю в руках" не грабували і не вбивали українців.

Порошенко одразу виправився, потім перепросив і навіть зробив фото з шевроном "Цинічний Бандера", але цій обмовці президента судилося стати мемом.

Візитка Яроша

Найбільше різного роду крилатих дурниць про Україну за останні три роки спровокували в Росії.

Чого варті їхні "кровавый пастор", "их там нет", "десантники заблудились",  "за поребрик", "военторг", "танки в шахтах Донбасса", "снимают с поезда в Нацгвардию" тощо.

Найбільш відомим, всуціль абсурдним і через те ще більш смішним був сюжет російського каналу про "візитку Яроша".

На постановочному відео "журналістка" LifeNews цілком серйозно розповідала, що у двох дощенту вигорілих машинах "карателів" знайшли ціленьку і неушкоджену візитку лідера "Правого сектору" Дмитра Яроша.

"Я від Кононенка"

Прізвище "сірого кардинала" БПП і друга президента Ігоря Кононенка не раз звучало в різних скандальних ситуаціях. Після однієї з таких в Україні Порошенка з'явився найвідоміший "свій" мем.

Третього лютого 2016 року міністр економіки Айварас Абромавичус заявив про свою відставку. Коли в нього запитали про причини, він сказав, що не хоче, аби на нього тисли окремі політики. Зокрема, тоді прозвучало прізвище Кононенка.

Останній, за словами міністра, проти його волі намагався призначити йому заступником Андрія Пасішника. У ЗМІ потрапили скрін-шоти переписки Абромавичуса і Пасішника, одну репліку останнього зробили крилатою.

"Мене запрошував до себе Кононенко" перетворилось на коротку і більш ємку фразу "Я від Кононенка". У кулуарах української політики жартували, що це не фраза, а заклинання, яке відкриває будь-які двері владних кабінетів.

"Винеси козла"

Після Революції Гідності нова українська влада взялася доводити, що вона краща за стару. От тільки час ішов, а різниці все не було видно.

Поступово колишні союзники по Майдану перетворювалися на непримиренних ворогів. Політичні дискусії що далі, то менше нагадували полеміку, і все більше – бійку.

Яскравим тому прикладом було голосування 7 жовтня 2017 року. Того дня Верховна Рада мала продовжити на рік дію закону про так званий "спецстатус" для окупованих районів Донбасу. Але замість обговорення у президії парламенту зчинилася тиснява і штурханина.

Під час цих баталій представниця президента Порошенка Ірина Луценко і сказала тепер уже легендарну фразу. Взагалі-то, це було дружнє звертання до однопартійця по БПП Олега Недави, який відомий своїми зв'язками з Юрою Єнакієвським. Ніхто ж сторонній ніколи не був на засіданнях президентської фракції, можливо, саме такий стиль спілкування там і панує.

Поки що це секрет, завісу над яким дещо привідкрила молода колега пані Луценко Альона Шкрум із "Батьківщини", яка і зняла на відео відомий монолог Ірини Степанівни:

"Олег! Олег, винеси козла! Олег! Недава..! Винеси козла!"

"Мешающего жить", – додав би інший відомий діяч, але про нього згодом.

"Незимова країна"

Українські політики завжди вміли здивувати широтою своїх філософських відкриттів. Зазвичай, вони вправляються на різних соціальних чи міжнародних темах, про які буде багато написано нижче. Але часом дістається і речам, взагалі далеким від політики.

Як то, наприклад, погоді. 9 лютого 2018 року міністр спорту Ігор Жданов написав блог про сподівання України від зимових Олімпійських ігор. Текст мав бути "відвертий, об'єктивний, без зради". Але вийшло як завжди – блог міністра підняв величезну хвилю найзраднішої зради в українському сегменті соцмереж.

І винен у тому був сам міністр. Точніше – його фраза, що Україна – "не зимова країна, сніг не лежить так довго, як у Норвегії чи Канаді".

Тільки Жданов це написав, як всі одразу кинулись йому заперечувати. Громадськість взялася доводити міністру, що його робота не думки думати, а спорт розвивати.

Фрістайліст Олександр Абраменко навіть мусив здобути золоту медаль на Олімпіаді, стрибаючи до того ж на лижах українського виробництва, щоб показати, що ми все можемо.

І навіть погода, схоже, образилась на міністра і затримала зиму в Україні на місяць понад нормою. Сніг у 2018-му пролежав по країні до початку квітня. Страшно подумати, скільки він ще лежав у Норвегії і Канаді.

"Сучий син Шокін"

Бути політиком – дуже важко. По-перше, у тебе маса дуже відповідальних завдань. А по-друге, ти нікому нічого не можеш щиро розповісти, бо зв'язаний різними там "національними інтересами" чи "секретами служби".

Але от коли такі важливі люди йдуть на політичний відпочинок, то отримують змогу розповісти про свої "подвиги" і "звитяги".

Кожна така історія мало того, що смішна і цікава, то ще й показує, як насправді відбувається велика політика. Часом ненароком хтось обмовиться, і стане ясно, скажімо, як великі геополітичні гравці "не втручаються у внутрішні справи України".

Взяти хоч би колишнього віце-президента США і великого друга України Джо Байдена. У січні 2018-го, коли у Білому домі вже міцно засів Дональд Трамп, Байден розповів одну цікаву історію про те, як він добився звільнення генпрокурора Шокіна.

Правда, сподобалася ця історія в Україні не всім, особливо самому Шокіну, який навіть у суд зібрався.

Хоча він міг би і гордитися собою, адже Вашингтон "оцінив" його в цілий мільярд доларів. Хай навіть Байден і вважає Віктора Миколайовича "сучим сином".

Роман Романюк, УП