Преступление без наказания. Вывод по делу Холодницкого
"Скарги генерального прокурора України Луценка Ю. В. та директора НАБУ Ситника А. С. про вчинення заступником генерального прокурора-керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницьким Н. І. дисциплінарного проступку є мотивованими, обґрунтованими та в повному обсязі підтверджують доказами".
Такими словами закінчується більш як 50-сторінковий висновок члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (КДКП) Олександра Ковальчука щодо скандальної "акваріумної справи".
В кінці березня керівник САП Назар Холодницький виловив у своєму акваріумі прослуховуючий пристрій, який виявився "жучком" іншого новоствореного антикорупційного органу – НАБУ.
Як з’ясувалося тоді, детективи із відомства Артема Ситника разом з прокурорами із "контори" Юрія Луценка кілька тижнів "писали" все, що відбувалося в кабінеті Холодницького.
Почутого там поки виявилось замало, аби розпочати проти керівника САП кримінальну справу.
А от для того, аби поскаржитись на нього у КДКП з вимогою звільнення фактажу зібралось досить. Принаймні так думали Луценко і Ситник, коли 30 березня синхронно внесли до Комісії свої скарги.
Більше трьох місяців знадобилось відібраному члену КДКП, аби розібратись у всіх матеріалах справи і скласти цитований вище висновок.
Відповідальний представник Комісії Ковальчук вважає, що Холодницький винен: керівник САП здійснив дисциплінарний проступок, який тягне на відставку.
Проте є одне "але". Те, що звичайному прокурору мало б коштувати посади, для Холодницького виллється максимум у догану.
Що ж написано у повному висновку доповідача КДКП, у чому винен керівник САП та чому йому за це нічого не буде, розбиралась "Українська правда".
Висновок у справі Холодницького
Коли відкриваєш підготований членом КДКП висновок щодо справи Холодницького, то розумієш, чому його писали три місяці.
Це досить детальний, докладний і об’ємний документ, написаний невеликим шрифтом на 53 сторінках.
Щоб зробити цей висновок його авторові довелося зібрав доволі значний масив матеріалу: пояснення від усіх прокурорів САП, які фігурували у записах із кабінету Холодницького, позицію самого антикорупційного прокурора, відомості із ГПУ, "копії окремих матеріалів кримінального провадження, аудіозаписи процесуальних дій та інші матеріали і відомості".
Автор позанотовував навіть такі дрібниці, як виписана Холодницькому подяка генпрокурора у 2013 році, чи подарований Луценком у 2017 році іменний годинник.
Після цього доповідач із КДКП досить детально зупиняється на самій суті звинувачень проти Холодницького. У висновку їх поділено за кримінальними справами, в ході розслідування яких керівник САП міг допустити свої дисциплінарні проступки.
Загалом ідеться про п’ять епізодів. Це вже відомі справи щодо пропонування хабара в.о. міністра охорони здоров’я Уляні Супрун, дві справи, де може фігурувати депутат з "Народного фронту" Георгій Логвінський, так звана справа Бахматюка, справа про машину колишньої глави НАЗК Наталії Корчак та гучна справа мера Одеси Геннадія Труханова.
Загалом самі звинувачення Холодницького не нові. Власне, УП уже навіть публікувала відповідь на них самого керівника САП, яку він надав у КДКП. У висновку, до речі, фактично без змін цитується саме ця відповідь як позиція Холодницького.
Читайте также
Нового у документі КДКП – відповідні коментарі в кожній справі усіх учасників розмов у кабінеті Холодницького.
Кожен розділ звинувачень супроводжений коментарями прокурорів САП, чиї голоси потрапили на записи НАБУ, та навіть є пояснення від забудовника Сергія Кафті, який став фігурантом справи Супрун.
Якщо раніше викликало подив те, що скарги Ситника і Луценка подані у КДКП написані під копірку, то тепер така ж доля спіткала пояснення прокурорів.
Наприклад, щодо "хабара Супрун". У лютому в. о. міністра зателефонувала керівнику САП і запитала, чому він блокує розслідування її справи. Холодницького ця ситуація дуже обурила, і він виказав своє невдоволення детективам НАБУ, яких вважав винними у зливі перекрученої інформації.
Цю історію у своїх поясненнях згадує сам антикорупційний прокурор і його підлеглі – прокурори Кривенко і Симків. При тому спогади останніх двох збігаються від першої до останньої літери.
Це може говорити лише про те, що вся "команда Холодницького" спільно узгоджувала лінію захисту.
Хоча і вона давала збої. Пояснити інструктування свідка бажанням заручитись його підтримкою, а спробу забрати клопотання про обшуки із суду – спробою виправити "помилку", в яку потрапили через "підлість НАБУ", команді прокурорів ще якось вдавалось.
Але коли справа доходила до порушення етики та приниження гідності підлеглих, в чому так само звинувачують Холодницького, то у його колег з правдоподібністю починались проблеми. Ось лише кілька промовистих прикладів.
Із пояснень прокурора Гарванка (сторінки 15 і 16):
"Фраза Холодницького "вернули всі ухвали, (нецензурне висловлювання), вернули", мені не зрозуміла, а тому пояснити, що він мав на увазі, я не можу".
"Під час розгляду клопотання (про обшуки у компанії знайомого забудовника Холодницького – УП) я зазначив, що клопотання необхідно повернути на доопрацювання, оскільки виникли нові обставини… Я не міг навести конкретні обставини, так як не хотів говорити судді про те, що детектив приховав від прокурора деякі факти, оскільки у судді могло скластися негативне враження про правоохоронну систему в цілому".
Із пояснень першого заступника керівника САП Грищука (сторінка 17):
"Стверджувати, чи говорив Кривенко В.В., що він зателефонує до керівництва Солом’янського райсуду з приводу конкретного кримінального провадження та надасть будь-які вказівки, я не можу, оскільки розмова відбувалась між Кривенком В.В. та Холодницьким Н.І. і я не звертав на неї уваги в той момент, коли мова йшла про заступника керівника Солом’янського райсуду Т. Оксюту".
Із пояснень начальника 6 відділу управління САП Козачини (сторінка 29):
"На моє особисте переконання жодних антисемітських висловлювань Холодницький Н.І. не виказував. Нецензурні висловлювання не пригадую (але якщо такі можливо були і вони були зафіксовані на аудіо носії, то я цьому не придав значення)".
Звільнити не можна залишити
Але як би кумедно часом не виглядали пояснення прокурорів, ситуація навколо "акваріумної справи" взагалі не смішна.
Уже зараз вона має кілька важливих, далекосяжних наслідків.
Перший, очевидний, записаний у висновку КДКП.
У діях керівника САП Холодницького було дисциплінарне порушення. За такі порушення прокурорів в Україні звільняють з органів. Але саме Холодницького не звільнять.
Творці нової антикорупційної інфраструктури дуже дбали за незалежність створюваних ними НАБУ і САП, їхніх керівників максимально убезпечували від сторонніх політичних впливів.
В законі про НАБУ і змінах щодо створення САП прописали виключні переліки підстав для звільнення директора Бюро і антикорупційного прокурора.
Зрозуміло, що там немає пункту, що керівника САП можна звільнити за дисциплінарним висновком КДКП. Якби таке було, то впливу антикорупційний прокурор мав би стільки ж, як якийсь районний прокурор у провінції.
Але робилося це для того, щоб дати керівнику стратегічну свободу для боротьби з ТОП-корупцією, а не щоб матюкати підлеглих, тиснути на суддів і будувати собі маленьке царство, де все обертається навколо гербової печатки.
Холодницький залишиться. І хай навіть правда, що США анулювали йому візу, але свою структуру в руках він втримав. Залишається зрозуміти, чого це вартувало і які наслідки матиме для подальшої роботи усіх антикорупційних органів?
А чекати їх зовсім недовго, бо поки ледь видимі ззовні, ці наслідки уже добре відчутні всередині системи – пробуксовування.
"Що ви думаєте про аудиторів і решту дрібниць? У нас зупинились великі справи. Ось проблема. Просто зупинились. Із того, що підписує САП 95% – це так, поточні якісь речі, а 5% – справі важливі документи. І от ці 5% зараз ніхто не підписує", – скрушно ділиться з УП співрозмовник в керівництві НАБУ.
У САПі погляд на ситуацію спокійніший, там переконують, що робота іде і буде йти.
Але зміни відчутні. Вони у деталях, в розмовах, у розповідях одне про одного. Розповідях злих, недовірливих і часом жорстоких. НАБУ і САП починають говорити між собою, як МВС і ГПУ – мовою зневаги і власних інтересів.
І це, мабуть, наслідок найстрашніший.
Роман Романюк, УП
