Фатальные мечты о борте №1, или Убийственный пиар Савченко
Це мала бути красива історія. На День Незалежності борт №1 сідає в оновленому міжнародному аеропорту Миколаєва, президент Петро Порошенко перерізає чергову стрічку.
Проте в гонитві за гучним піаром усе пішло не за правилами. Миколаївський губернатор Олексій Савченко оголосив аеропорт як особистий мегапроект, гроші на який почали збирати зі всієї області.
Роботи на злітній смузі та в терміналі почалися без тендерів та угод. Проектом почали цікавитися журналісти та детективи НАБУ, які виявляли цілу низьку порушень.
На цьому фоні вкоротив собі віку бойовий офіцер Владислав Волошин.
Він був льотчиком сил АТО, своїм штурмовиком Су-25 знищував російські позиції під час виходу українців з Іловайська. Під час цієї операції літак Волошина було збито. Поранений майор опинився на окупованій території і кілька днів самотужки пробирався до своїх.
Після відновлення його відправили на базу військової авіації в Миколаєві. У цьому місті Волошин залишився працювати після звільнення з лав Збройних сил, влаштувався заступником директора цивільного аеропорту.
Він скаржився підлеглим на тиск з боку чиновників з вимогою провести незаконний тендер. А 18 березня дружина почула постріл у його кімнаті. Льотчик вистрелив собі в груди. Від поранень помер у лікарні.
Волошин став одним з небагатьох загиблих військових, чию пам’ять хвилиною мовчання вшанували на засіданні Верховної Ради. І це був черговий піар тих, чиї дії та рішення навколо миколаївського аеропорту правоохоронці можуть розтлумачити як "доведення до самогубства".
У цій трагічно-кримінальній історії засвітилися кілька відомих усій Україні прізвищ. У першу чергу, це миколаївський губернатор Олексій Савченко, який став відомим через купу помилок у тестовому завданні, яке він проходив перед призначенням, а в останній час – через зв’язок з Юрієм Крисіним, якого вважають організатором "тітушок".
Інші учасники – Андрій Білецький та Дмитро Ярош, нардеп Ігор Кононенко та екс-генпрокурор Віталій Ярема. І ще купа чиновників та правоохоронців з Миколаєва.
Трагедії передувала ціла низка подій, серед яких і корупційні. Якби не сліпе бажання попіаритися на аеропорту, ланцюжок цих подій можна було б зупинити на ранніх стадіях.
Призначення та очікування
Влітку 2016-го за підозрою в отриманні хабара затримали першого заступника голови Миколаївської облдержадміністрації Миколу Романчука. У його будинку знайшли сотні тисяч доларів та золоті прикраси. Після цього активісти звернулися до президента з вимогою звільнити і губернатора Вадима Мерікова.
Останній, за словами Петра Порошенка, написав заяву про звільнення. Також свої посади втратили обласний прокурор та керівник поліції.
На цьому фоні Миколаївську ОДА очолив нардеп від БПП Олексій Савченко. У Миколаєві його призначення сприйняли з надією.
"Негативу від призначення Савченка в нас не було, тому що ніхто його не знав. Та й він себе презентував як друга Дмитра Яроша", – згадує волонтер Олександр Діордієв.
"Призначення Савченка сприйняли позитивно, – додає миколаївський політтехнолог Олександр Ухмановський. – Це був перший губернатор не з Миколаєва. Сподівалися на серйозні зміни, Савченко мав запас довіри".
Кадрової революції в області Савченко не зробив. Його опорою стали пов’язані з ним нові керівники місцевої прокуратури та поліції. Такі вагомі аргументи, сподівалися місцеві активісти, допоможуть губернатору-"варягу" розібратися з колишніми регіоналами. Натомість побачили, що Савченко швидко зійшовся з "Опоблоком".
"І міськрада, і облрада почали голосувати так, як потрібно було Савченку. Стало зрозуміло, що з "Опоблоком" йому легше знайти спільну мову, ніж з нашими патріотичними організаціями", – констатує Діордієв.
Одним з найближчих союзників Савченка став нардеп від БПП Давід Макар’ян, якому вдалося розставити на різні посади своїх людей. Перший час губернатор також був у нормальних відносинах з обласною організацією БПП, яку очолював радник президента Юрій Бірюков.
Але невдовзі вони розсварилися. У якийсь момент це ледь не призвело до відставки Савченка, розповідали автору влітку 2017-го, коли УП готувала матеріал про атаку на мера Миколаєва Олександра Сєнкевича.
За словами співрозмовника УП в оточенні Савченка, тоді губернатору вдалося вберегти свою посаду лише тому, що до Порошенка він потрапив після Бірюкова. Наслідком стали перестановки в місцевому БПП. Бірюкова перевели до центрального штабу президентської партії.
Натомість близько року Савченко був у нормальних відносинах з мером Миколаєва, представником "Самопомочі" Олександром Сєнкевичем. Але восени губернатор зіграв ключову роль у тому, що міськрада відправила соратника Садового у відставку.
"Я думаю, що голова ОДА брав участь у роботі з депутатами, щоб вони проголосували проти мене", – заявив днями Сєнкевич, коли після виграних судів повернувся до кабінету міського голови.
Як наслідок цих протистоянь, навколо заїжджого губернатора постійно кружляли чутки, що його от-от звільнять.
"Щасливчик" з підбитим обличчям
Невдовзі після призначення Савченка керівником Миколаївської ОДА трапився перший скандал. Журналісти проекту "Схеми" дізналися про те, як депутат від БПП проходив конкурс на посаду. Фільм отримав назву "Гра в імітацію".
Неприємністю для нього стала новина, що президенту порадили не представляти особисто нового губернатора. Радники Порошенка дізналися про певні нюанси біографії переможця конкурсу, які могли нести для глави держави репутаційні втрати. Тож до Миколаєва відрядили першого заступника глави АП Віталія Ковальчука.
Аби отримати прихильність Порошенка, Савченко взявся за реалізацію інфраструктурних проектів. Знаючи схильність президента до стрічок, губернатор запросив того до Миколаєва відкрити фехтувальну залу. За словами очевидців, це неабияк обурило одного з лідерів президентської фракції в парламенті Сергія Березенка, який був у делегації.
"Ти хочеш, щоб Порошенко хизувався ось цим?", – переказують обурення молодої надії Порошенка учасники дійства.
Що означає "ось це" – миколаївці побачили вже за кілька місяців.
"Президент відкрив, дітей запустили, а потім з’ясувалося, що залу не передали на баланс замовника. Тобто діти почали займатися в недобудові. Невдовзі плитка почала сипатися, пожежна сигналізація не працювала, фехтувальні доріжки відривалися, почала протікати стеля", – описує проблеми з будівлею місцевий журналіст-розслідувач Андрій Лохматов.
Це не єдина неприємність у житті Савченка в Миколаєві, вони переслідували його постійно.
Одна з найяскравіших трапилася напередодні Нового року. На відкриття головної ялинки міста губернатор з’явився з розбитим обличчям. В адміністрації пояснили, що він займається єдиноборствами, і це – результати чергового спарингу.
Але найбільші негаразди в миколаївському етапі кар’єри Савченка пов’язані з місцевим аеропортом.
В очікуванні борту №1
Миколаїв не є стелею амбіцій для Савченка. Він розглядав роботу на півдні країни як трамплін на найвищі посади в державі. І щоб зробити черговий ривок, потребував великої справи. Такою мав стати аеропорт.
Летовище кілька років перебувало в занедбаному стані. Наприкінці 2016-го Савченко зробив ідею відновлення аеропорту своєю чи не найголовнішою метою на посаді голови Миколаївської ОДА.
Він не просто хотів запустити аеропорт. Мега-ідеєю стала красива картинка: на День Незалежності тут сідає президентський борт. І, як наслідок, невдовзі вже сам Савченко мріяв попрощатися з Миколаєвом і відлетіти до Києва.
Але з кожним місяцем головний піар-проект губернатора все більше грав проти нього.
Усе почалося з хвилі невдоволення депутатів місцевих рад. По лінії адміністрації їм примусово-добровільно пропонували ухвалювати рішення про виділення грошей області для проведення робіт в аеропорту.
Уже з перших місяців журналісти та соратник Бірюкова Олександр Нойнець почали нарікати, що роботи ведуться без відповідних тендерів та угод. Тривалий час на це мало хто звертав увагу.
"Не було підстав казати, що Савченко в аеропорту щось собі бере на кишеню. Але з часом додалася інформація. Аеропорт було поділено на дві частини. Перша – злітна смуга, це відповідальність однієї людини – директора аеропорту Михайла Галайка. Друга частина – термінал, який будували без тендерів, там були інші відповідальні – депутат облради Федір Барна, нардеп від БПП Давид Макар’ян", – розповів УП Діордієв.
Макар’ян є головою робочої групи з відновлення аеропорту. А куратором проекту став заступник Савченка Валентин Гайдаржи. Восени 2017-го в них виникли протиріччя з керівництвом аеропорту в обличчі Галайка та його заступників. Усе через те, що останні не погоджувалися брати участь у діях, які їм намагалися нав’язати.
Читайте также
За інформацією джерел УП, через тиск та постійні погрози з боку ОДА звільнився заступник директора аеропорту Сергій Філатов.
Яким саме чином відбувався тиск на керівництво аеропорту – можна почути з розмови, яку в своєму розслідуванні оприлюднив журналіст Андрій Лохматов.
На записах голос, схожий на голос заступника голови ОДА Гайдаржи, наполягає на необхідності скорішого проведення тендеру на ремонт терміналу. Причина – необхідність розплатитися з "БК Житлопромбуд-8", яка фактично вже проводила відповідний ремонт.
Компанія належить відомому миколаївському бізнесмену Григорію Стерпулу і проводила в місті різні ремонтні та будівельні роботи на сотні мільйонів гривень.
Гайдаржи відмовився коментувати записи і повідомив, що ця фірма виконує роботи з огорожею аеропорту. Керівники летовища відмовлялися оголошувати тендер без відповідних експертиз, посилаючись на те, що такі дії є порушенням законодавства.
У підсумку тендер на ремонт будівлі аеропорту таки оголосили, але тричі переносили дати конкурсу. Аж раптом наприкінці грудня директора аеропорту Галайка затримали, коли він нібито намагався дати Савченку 700 тисяч гривень як перший транш з 2,5 мільйонного хабара. Губернатор заявив, що за ці гроші він мав продовжити трудову угоду з Галайком, але від пропозиції відмовився.
Натомість генпрокурор Юрій Луценко в себе на ФБ-сторінці писав тоді, що "зазначені грошові кошти корупціонер отримав як "відкат" за підписання актів виконаних робіт по будівництву злітної смуги на суму 64 мільйона".
У підсумку Галайка звільнили з посади, а виконувачем обов’язків директора аеропорту став Волошин. І тендер таки провели. Ціна питання – 106 мільйонів гривень.
Проте неочікувано переможцем стала не місцева фірма, яка вже кілька місяців працювала в терміналі без угод, а київська ТОВ "ЄІС", яка має ознаки фіктивності.
"Її використали як певну прокладку. Усе говорить про те, що в цій історії був певний тиск та змова", – вважає Діордієв.
В оточенні Савченка відкидають закиди про тиск на тендерний комітет.
Угоду з переможцем тендеру підписали 25 січня. Під ним – підпис в.о. директора Волошина.
За 10 днів до того НАБУ направило листи до КП "Миколаївський міжнародний аеропорт", Миколаївської ОДА та інших органів влади з вимогою вжити заходів для усунення можливих корупційних ризиків під час здійснення закупівель.
У відповідь на запит "Української правди" НАБУ повідомило, що 21 лютого угоду з ТОВ "ЄІС" було розірвано. Розслідування можливих зловживань під час закупівлі згаданих робіт веде слідче управління Нацполіції у Миколаївській області.
Саме 21 лютого Волошин почав листуватися з колишнім першим заступником директора аеропорту Максимом Карпіним. У день смерті Волошина цю переписку оприлюднив журналіст Андрій Лохматов у своєму блозі на сайті "НикВести".
У листуванні йдеться, що Волошин хотів писати заяву на звільнення, але голова ОДА продовжив йому контракт. В.о. керівника аеропорту повідомив, що в нього є "суїцидальні настрої", і визнав, що порушив закон.
Волошин виклав у переписку лист, який отримав з Миколаївської ОДА. У документі вказується на порушення законодавства під час укладання угоди з ТОВ "ЄІС".
"Як тільки НАБУ цей тендер зупинило, Савченко одразу написав листа на Волошина: "Як ви це могли зробити?". Таким чином, він і себе підстрахував, і Волошина підставив, і вибив козири в НАБУ, що йому можуть щось пред’явити", – пояснив природу свого листа Діордієв.
В оточені губернатора вважають, що оприлюднено лише шматки листування, а будь-які висновки можна робити тільки з повного діалогу.
Сам Савченко в інтерв’ю "Громадському" заявив: "Жодного порушення законодавства в тому, що Владислав Волошин провів тендер, немає".
При цьому губернатор переконував журналістів, що жодних актів виконаних робіт в миколаївському аеропорту не існує.
Натомість працівники аеропорту розповідали, що на їхнього директора тиснули саме з метою підписання актів виконаних робіт.
"Він цього робити не хотів. На нього тиснули, а він уникав цього. Хто тиснув, я сказати не готова. Волошин регулярно їздив на наради до губернатора. Він сам ходив до Савченка і після цього нам розповідав, що йому там казали", – говорила журналістам заступник Волошина Аліна Коротич вже після самогубства керівника аеропорту.
26 березня слідство назвало 5 версій загибелі Волошина. Керівник миколаївської поліції Юрій Мороз розповів на брифінгу, що актів виконаних робіт не існує і тиску на Волошина не було.
"Голова ОДА Савченко показав, що він мав з Волошиним тільки робочі стосунки, що заключалося в наданні допомоги йому з отриманням технічних дозволів для сертифікації аеропорту. Ніяких погроз, ніяких примусів до підписання тих чи інших документів ніколи не було", – заявив Мороз.
Ця заява обурила громадськість Миколаєва, бо висновок правоохоронці озвучили ще до того, як допитали свідків, які вказували на роль Савченка. Місцеві активісти виступили з вимогою передати слідство до Києва, а самого губернатора – відправити у відставку.
Морозу згадали давнє знайомство з губернатором. Той був заступником голови "Авант-банку", головою правління якого був Савченко.
Акції протесту
29 березня під ОДА зібралися як громадські активісти, так і політичні опоненти губернатора. Протестувальникам вдалося пройти кордон правоохоронців і потрапити на засідання облради. Проте депутати відмовилися голосувати питання відставки губернатора. Вирішили заслухати звіт Савченка у квітні.
Найбільш чисельною та активною групою серед протестувальників стали представники Нацкорпусу та Нацдружин. І це при тому, що влітку минулого року послідовники Андрія Білецького були в гарних відносинах із губернатором.
Попри старі дружні стосунки, "азовці" стали найбільш активними противниками Савченка. 21 березня вони провели акцію на Банковій з вимогою відставки миколаївського губернатора.
На сайті "азовського" руху почали з’являтися статті про минуле Савченка, його зв’язки з кримінальним світом. А сам Білецький справу Олексія Савченка назвав важливішою за справу Надії Савченко.
"Людина Порошенка пробувала провести корупційну історію по миколаївському аеропорту і довела хлопця, який був справжнім Героєм України і не хотів ставати покидьком, до самогубства. Я вам даю слово, що ми збираємося цю історію довести до кінця, до того, що винні будуть покарані", – заявляв Білецький журналістам у кулуарах парламенту 22 березня, коли Рада знімала депутатську недоторканість із Надії Савченко.
Опитані автором миколаївці вказують на особистий конфлікт Савченка з Білецьким. Але про природу цього конфлікту не знають.
Тепер і він "від Кононенка"?
У Миколаєві дивуються: чому мовчить Порошенко? Після змін до законодавства, які внесли восени 2017-го, він особисто отримав право призначення та звільнення голів ОДА без конкурсу.
Опоненти губернатора припускають, що за нього в Києві вступилася "важка артилерія". Зокрема, Савченка пов’язують давні стосунки з екс-генпрокурором Віталієм Яремою. Обидва працювали в столичній міліції в "лихі 90-ті", пізніше перетнулися у вже згаданому вище "Авант-банку".
Віднедавна Ярема став заступником давнього друга президента Ігоря Кононенка в київській організації БПП "Солідарність". І саме цей ланцюжок міг тримати нейтралітет на Банковій щодо гучної миколаївської справи.
"Президент від’їжджав, перше питання після повернення – Савченко. Після цього Савченко пише пост у ФБ, у якому чітко читається "я нікуди не йду". Ми зрозуміли, що питання вирішено на його користь. Кажуть, що сильно Кононенко за нього впрягається", – розповідає журналіст Лохматов.
30 березня Савченко таки заявив про відхід від справ. Але зробив це специфічно.
Він скликав брифінг на Банковій і повідомив журналістам, що звернувся до президента з проханням відсторонити його на час слідства. Згодом в АП повідомили, що миколаївського губернатора відсторонили, а в разі доведення провини – звільнять.
Щоправда, законодавство не передбачає норм, за якими президент відсторонює губернаторів на час розслідування за їхніми заявами.
"Президент може відсторонити, але до чого тут заява? Це абсурдно виглядає. Є механізм, коли слідчий може відсторонити на час розслідування. Савченко міг звернутися до слідчого, щоб той його відсторонив. Важливо подивитися, як він сформулював. Самовідсторонення не існує. Але він міг написати, що йде у відпустку на час розслідування", – пояснив УП голова парламентського комітету з питань держбудівництва Сергій Власенко.
"Це вертикаль президента, тому логічно, що заява написана на ім’я того, хто призначав, – пояснив один із соратників Савченка. – А чому заява не про звільнення? Які підстави? Він не підозрюваний".
Одразу кілька співрозмовників автора з Миколаєва назвали прізвище можливого наступника Савченка. Це нардеп від БПП Борис Козир, який обрався до Верховної Ради від БПП по Миколаївській області. Проте не виключають появу в області ще одного "варяга".
У той же час, погляди на подальшу долю Савченка на Банковій розходяться. За інформацією УП, наказ про звільнення губернатора вже готовий, натомість співрозмовники в АП переконують, що про відставку губернатора поки "не думають".
Якщо провину Савченка в самогубстві Волошина не встановлять, то миколаївські активісти все одно не залишать його в спокої.
"Савченко змушував райони скидуватися грошима на аеропорт, є певні висновки НАБУ щодо цього. Тому в діях Савченка є перевищення службових повноважень. Будемо вимагати розслідування по аеропорту. Згадайте, Аль Капоне посадили не через усі його злочини, а за несплату податків", – підсумовує волонтер Діордієв.
Олексій Братущак, УП
