Игры в терроризм. Что инкриминируют Савченко
Пізно ввечері 20 березня народний депутат Антон Геращенко виклав у Facebook текст подання Генпрокуратури на нардепа Надію Савченко.
На 18 сторінках ГПУ докладно розповідає, як саме, за версією слідства, Савченко разом із спільниками готували гучний теракт у парламенті та замахи на президента Петра Порошенка й інших високопосадовців.
Оприлюднене Геращенком подання не стало сенсацією – воно частково перегукується, а де-не-де повторюється слово в слово з обвинуваченнями, які раніше пролунали у справі Володимира Рубана.
Незадовго до цього, в цей же день сама Савченко спробувала зіграти на випередження, оприлюднивши деякі деталі справи й ті докази, які будуть пред'явлені відносно неї.
"Українська правда" розібралась, що ж конкретно інкримінують Савченко, і як слідство аргументує необхідність притягнення депутатки до кримінальної відповідальності.
План "А" і "Б"
9 березня під час проголошення в суді обвинувачення Рубану прізвище Савченко як співучасниці злочину не лунало. В справі тоді фігурував її вже колишній штатний помічник Олег Мезенцев.
Сам Мезенцев у коментарі "Українській правді" заявив, що не розуміє, чому його прізвище з'явилося в підозрі Рубану і що жодних повісток на допити він не отримував. Водночас, не заперечив, що давно знайомий з Рубаном й їздив разом з ним в суди до Савченко у Росію.
Згідно з оприлюдненим у вівторок поданням, Савченко планувала свої злочини саме разом з керівником Всеукраїнської організації "Офіцерський корпус" Володимиром Рубаном, "з яким познайомилася за невстановлених обставин".
За версією слідства, у Савченко з Рубаном було два плани дій.
Перший план – вже озвучений 15 березня генпрокурором Юрієм Луценком план про "обрушений купол", гранати, кинуті в ложі, і "добивання з автоматів тих, хто виживе".
План мав бути реалізований у той час, коли в будівлі парламенту, окрім народних депутатів, мали перебувати президент Петро Порошенко, прем'єр-міністр Володимир Гройсман та члени уряду.
Одночасно мали вибухнути гранати всередині сесійної зали, а "з використанням вибухових пристроїв та вогнепальної зброї" вбиті "зазначені державні діячі".
Крім обстрілу Верховної Ради, паралельно начебто планувався обстріл Адміністрації президента та житлових будинків на прилеглих вулицях.
Другий план полягав у нічному захопленні будівлі Верховної Ради, що дещо нагадує події в Криму в лютому 2014-го. Охорона будівлі мала бути розстріляна.
"З використанням мінометів, гранатометів, вогнепальної зброї та вибухових пристроїв" начебто планували напасти на помешкання і авто президента, міністра внутрішніх справ, секретаря РНБО "та інших".
За версією слідства, Савченко почала реалізовувати свій злочинний задум "на насильницьке повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні" не пізніше 20 листопада 2017 року.
Як йдеться у поданні, саме з 20 по 23 листопада Савченко перебувала в компанії Рубана на окупованих територіях. Зокрема в Макіївці, Горлівці та Донецьку, де вони "придбали вогнепальну зброю, бойові припаси, вибухові речовини і пристрої".
Нагадаємо, що про перебування Савченко в Макіївській колонії наприкінці листопада розповідав "Українській правді" колишній заручник Ігор Козловський. Його ще здивувало, чому про цей візит Савченко на окуповані території не було повідомлено ні в українських медіа, ні в медіа ОРДЛО.
Слідчі стверджують, що 23 листопада Рубан та Савченко особисто вивозили арсенал зброї з непідконтрольних територій на автомобілі "Mercedes-Benz Sprinter". Відповідні фото і аудіо докази вже були оприлюднені в рамках справи по Рубану.
На підтвердження, що Савченко перевозила зброю разом з Рубаном, згадується знайдений в салоні авто телефон, на якому "виявлені біологічні зразки, які належать особі жіночої статті".
Сама Савченко на брифінгу 20 березня визнала, що телефон там дійсно міг бути. Але, за її словами, вона його передала ще в "сірій" зоні людям, які "проводили спецоперацію".
За даними слідства, 23 листопада Савченко з Рубаном перетнули лінію зіткнення на КПВВ "Майорськ" разом із зброєю та перенаправили її до військової частини А0553 в Хмельницький. Однак самі фігуранти цього дня залишилися в зоні АТО.
Зокрема на квартирі у місті Бахмут, яке розташоване на підконтрольній Україні території за 15 кілометрів від лінії зіткнення, вони нібито складали свої злочинні плани щодо майбутніх терактів та убивств.
Наступна їх зустріч для планування дій відбулася 1 грудня у Хмельницькому на території вже згаданої військової частини – в службовому кабінеті, на полігоні та в житлових апартаментах. Саме на полігоні в Хмельницькому Савченко здійснювала стрільби із завезеної зброї.
13 грудня слідчі зафіксували зустріч фігурантів уже в Києві, в офісному приміщенні на Музейному провулку, 2 Б.
Судячи з слів Савченко на брифінгу, вона очікує оприлюднення відеозаписів саме цих зустрічей.
На цих зустрічах Савченко з Рубаном, очевидно, були не одні, а з так званим "об'єктом А". Саме так назвала Савченко кілька людей, з якими радилася щодо деталей проведення теракту.
"Об'єкту А" було цікаво фіксувати все, що я роблю. Тому я почала створювати сюрреалізм, який полягав у тому, що – не тільки, як розповідав Луценко, гранатами в різні боки, мінометом по куполу – я розповідала всі самі можливі й неможливі операції, при цьому постійно радячись із "об’єктом А". "Об'єкт А" давав свої пропозиції", – сказала Савченко на брифінгу.
За конспірологічним "Об’єктом А" очевидно, ховаються прізвища Захарченкова О.В., Березеня Г.П., Ляща С.В., Кота В.В. Цих людей, за версією слідства, Володимир Рубан залучив до співпраці з метою проведення наступних терактів протягом 2017 року.
Водночас, як вказано у поданні, Захарченков, Березень, Лящ та Кіт, нібито погодившись на задум Рубана, паралельно повідомили про це в українські правоохоронні органи і надалі почали паралельно співпрацювати з слідством.
Зокрема, саме Березень і перевозив 23 листопада зброю у Хмельницький.
Свідчення цих чотирьох осіб і є частиною доказів, які зібрало слідство проти Савченко і Рубана, і які наводитимуть 22 березня в сесійній залі Верховної Ради.
Крім цього, в наявності речові докази у вигляді арсеналу збої, мобільного телефону з нібито відбитками Савченко, виявленого в автомобілі, який перевозив 23 листопада зброю, "аркуш паперу з відтиском схеми сесійної зали", яку малювала особисто Савченко – його 3-го грудня 2017-го року виявили в кабінеті командира військової частини у Хмельницькому.
Відповідно до наявних доказів, Савченко звинувачують по чотирьох статтях Кримінального Кодексу – носіння, зберігання, придбання, передача зброї, підготовка до теракту, підготовка замаху на перших осіб держави та народних депутатів, насильницьке повалення конституційної ладу та захоплення державної влади.
Перспективи арешту
В Генпрокуратурі не сумніваються, що голосів для позбавлення депутатки недоторканності вистачить сповна. Про намір голосувати "за", крім представників коаліції, заявила і Юлія Тимошенко – лідер фракції "Батьківщина", першим номером якої на виборах була Савченко.
Тим паче, остання сама визнала, що причетна до перевезення зброї через лінію зіткнення і участі в плануванні терактів і вбивств. Правда, вона це назвала "політичною провокацією", аби показати владі, що та "смертна" і "смішна".
При цьому, Савченко переконує, що ніколи б не підірвала б Верховну Раду, якщо б там були невинні люди.
Читайте также
А от чи вистачить голосів на арешт Савченко, поки певності в стінах парламенту немає.
Примітно, що пізно увечері 20 березня з офіційної сторінки Верховної Ради з анонсом засідання регламентного комітету на 21-го березня зник пункт про розгляд подання. Хоча ще станом на кінець робочого дня це питання значилося в анонсі.
Згодом стало відомо, що розгляд питання Савченко в регламентному комітеті перенесли на ранок 22-го березня – одразу перед пленарним засіданням, під час якого депутати, у випадку позитивного рішення комітету, будуть голосувати за позбавлення недоторканості і арешту депутатки.
В прокуратурі розраховують, що одразу після позитивного висновку комітету, де, очевидно, вперше оприлюднять відеодокази, у парламентарів, від яких залежатиме подальша доля Савченко, збережеться певний емоційний ефект від побаченого і почутого.
Саме такий ефект у вересні 2015-го року допоміг екс-генпрокурору Віктору Шокіну схилити депутатів проголосувати за зняття недоторканності й арешт їхнього колеги "радикала" Ігоря Мосійчука. Тоді голосування відбулося одразу після представлених в залі відеоматеріалів.
Мар'яна П'єцух
