"УДАРный" шантаж, или Кадровый день, в Раде
Політичні партнери президента Петра Порошенка постійно скаржаться на дві його риси.
Перша полягає в постійному затягуванні і зволіканні з ухваленням будь-яких рішень. Друга – бажання завжди "відкусити" побільше для себе, навіть ціною обману своїх партнерів.
Ці якості президента, помножені на апетити його "партнерів", перетворюють навіть незначні переговори всередині влади на багаторічні складні торги, сповнені недовіри і сварок.
"Кадровий день" у Раді 15 березня став наочним підтвердженням цієї ситуації. Зібравши на один день одразу кілька задавнених конфліктів, парламент ледь не зайшов у політичний ступор.
Щоправда, владній коаліції вистачило розуму перегрупуватись і, що називається, спіткнутися, але не впасти.
Вибухова суміш
У "кадрового дня" в парламенті, як у справжньої драми, було одразу кілька головних лейтмотивів. Вони періодично змінювали один одного, створюючи додаткову напругу і динаміку й без того насиченим подіям.
Перший – кримінальний. Депутатка Надія Савченко повернулась у країну після ультиматуму генпрокурора Юрія Луценка, давала свідчення в СБУ, а після цього ще й прийшла в Раду, ймовірно прихопивши з собою на робоче місце кілька гранат.
Загалом це ціла окрема історія, хоча доречніше її розглядати у психоаналітичних студіях, а не в політичній аналітиці.
Другий – апокаліптичний. Весь день у четвер та кілька днів до того керівники силових відомств били на сполох через так звані "правки Лозового". Якщо опустити моторошні картини з неможливістю поховати покійників, то скандальні ініціативи "радикала" все одно загрожують колапсом правоохоронній системі.
Вирішувати це питання в Раду приїхав сам Луценко. Попри цілком очевидну потребу зняти напругу в лавах силовиків, заступатися за скандальні поправки став головний "радикал" Олег Ляшко.
Використовуючи ситуацію для створення образу "борця за права народу" проти "свавілля силовиків", він так і не дозволив скасувати ініціативи свого однопартійця Лозового.
Третім лейтмотивом четверга були кадрові рішення, які ледь не довели до колапсу весь парламент.
Кадри вирішують…
На 15 березня в сесійну залу парламенту винесли одразу три кадрових призначення, щодо яких владна верхівка не могла домовитися роками.
Перш за все парламент мав проголосувати за звільнення глави НБУ Валерії Гонтаревої, яка з травня минулого року перебувала у відпустці.
Зрозуміло, що парламент з радістю проголосував би за відставку Гонтаревої в будь-який момент. Але після її звільнення президент хотів одразу призначити наступного голову НБУ, з чим були куди більші проблеми.
Спершу Петро Олексійович довго шукав, ким же замінити Валерію Олексіївну, а коли в кінці січня нарешті подав до Ради кандидатуру Якова Смолія, то стало очевидно, що голосів за його призначення немає. І питання знову зависло.
Не менш проблемними були і два інших кадрових рішення, за які в четвер мали проголосувати депутати. Мова про призначення омбудсмена та нового складу Рахункової палати.
Ці призначення ще з початку минулого року вирішено було розглядати пакетом, і за них змагалися група "УДАР" та "Народний фронт".
Рахункова палата – цікавий політичний "актив". У правильних руках вона може стати серйозним інструментом як боротьби з корупцією, так і навпаки – її покривання.
Рахункова палата, умовно кажучи, – така собі зовнішня бухгалтерія парламенту, яка контролює використання всіх бюджетних грошей.
Хто контролює палату, той має інформацію про всі фінансові потоки.
Посада омбудсмена цікава "Народному фронту" зовсім з іншої причини. Зараз у руках цієї політсили сконцентровано Міністерство юстиції, Міністерство внутрішніх справ та Пенітенціарна служба. Фактично, усі затримання, утримання та юридичний супровід справ уже контролюють "фронтовики".
Єдиним "пробоєм" у цій системі залишалася посада омбудсмена, через якого проходить інформація про порушення у вотчині МВС та Мін’юсту. Тож "фронтовики" хотіли закрити цю прогалину.
Щоправда, як запевнили УП в обох конкуруючих таборах, причиною тривалої затримки з призначеннями стали не амбіції тих та інших, а непомітна гра президента.
"Порошенко розповідав Кличку, що "Фронт" не хоче віддавати йому Рахункову палату, а Авакову доводив, що "УДАР" блокує призначення Людмили Денісової омбудсменом. Але нам вистачило розуму нарешті зустрітися з Кличком напряму, і питання одразу вирішилося", – розповів УП співрозмовник у керівництві НФ.
Після цієї домовленості "УДАРу" та НФ однопартійці Кличка пішли в наступ.
Штормове попередження
З самого ранку четверга у фракції президента почалися "народні бунти". Лідери неформальної групи "УДАР" прийшли на засідання фракції з готовим ультиматумом.
"На фракції несподівано встали Оксана Продан, Артур Палатний і Валера Пацкан і заявили, що "УДАР" не буде взагалі ні за що, крім Антикорупційного суду, голосувати, якщо сьогодні Пацкана не призначать головою Рахункової палати. "Ми знаємо, що ви хочете нас "кинути". Але ми вам цього не дамо зробити", – переповів УП слова Палатного один із депутатів БПП.
Бойкот "ударівців" означав втрату майже 40 голосів, тож після такого "старту" фракцію БПП почало хитати.
За даними УП, щоб зняти напругу президент Порошенко викликав на Банкову мера Києва Віталія Кличка для відвертої розмови. Одразу з кабінету президента Кличко приїхав у Раду залагоджувати проблему з депутатами.
Врешті було вирішено, що спершу парламент звільняє та призначає главу НБУ, потім голосує за призначення Денісової омбудсменом, а тоді переходить до Рахункової палати і робить її головою Пацкана.
Але одна справа домовитись, інша – реалізувати в умовах тотальної недовіри. Рада один раз уже бралася за Рахункову палату, і тоді жодні домовленості дотримано не було.
У четвер ця драматична постановка довжиною в роки мала всі шанси повторитися в мініатюрі. І початок вистави був дуже схожим.
Після звіту Гонтаревої Рада конституційною більшістю проголосувала за її відставку з посади глави НБУ. Валерія Олексіївна радісно помахала руками з ложі гостей.
Але на цьому моменті проблеми коаліції тільки починалися.
Оскільки розгляд відставки Гонтаревої затягнувся, депутати не встигали заслухати її наступника Якова Смолія до обідньої перерви.
Щоб не відкладати це питання на вечір, спікер Андрій Парубій запропонував продовжити ранкове засідання. Бо на вечірнє депутати могли і не зійтися, а це означало б провал призначення глави НБУ і вирішення інших кадрових питань.
Читайте также
Саме в цей напружений момент парламент захитало.
"УДАР" вимагав продовжити заразом і вечірнє засідання до "призначення голови Рахункової палати".
Силове лобі, "Єврооптимісти" і "Самопоміч" відмовлялися голосувати, якщо не розглянуть скасування "правок Лозового".
Натомість фракція Ляшка навпаки не давала голосів, якщо "правки Лозового" будуть голосувати.
Сателіти коаліції з "Відродження" і "Волі народу" тихо саботували голосування. Вони обіцяли підтримати призначення Смолія, але не більше.
У такій атмосфері спікер раз за разом ставив на голосування продовження роботи, і щоразу воно провалювалося.
Коаліція перегрупувалася, відповідальні за збір голосів у БПП Артур Герасимов, Сергій Березенко та Ігор Кононенко напоумили партнерів, Парубій погодився на компроміс з Ляшком – і процес пішов.
Рада спочатку призначила Смолія главою НБУ, а після обіду проголосувала і за Денісову, і за новий склад Рахункової палати, і за призначення Пацкана її головою.
Але головним підсумком четверга стало те, що над сесійною залою цілком осяжно навис "привид осені".
У новому політичному сезоні в Раді буде все складніше проводити будь-які рішення, бо з наближенням президентської кампанії парламент ставатиме дедалі менш дієздатним.
Ультиматум "УДАРу" – це другий за місяць приклад відкритого шантажу всередині БПП задля вирішення питань. Не так давно депутат Олександр Третьяков відкрито погрожував виходом з коаліції, якщо Рада не проголосує за створення Міністерства ветеранів.
І Третьяков, і "УДАР" у підсумку добилися свого. А це може стати прикладом для інших груп і поганим сигналом для Порошенка: з президентом можна говорити мовою ультиматумів.
Ще рік тому така модель поведінки у відносинах з президентом і в голову нікому б не прийшла. А тепер, з наближенням виборів, межі дозволеного поступово розширюються.
Ще загрозливіше для влади це виглядає на фоні фіктивності її більшості в Раді.
Коаліція існує лише на папері і власних сил для ухвалення будь-яких рішень не має. Коли почнеться остаточна підготовка до виборів президента, "попутників", які зараз голосують синхронно з БПП і НФ, ставатиме все менше.
Підтримка Ляшка чи олігархічних груп вартуватиме дедалі більше зусиль, некомфортних компромісів та й просто грошей.
Як це виглядатиме на практиці, показали голосування четверга.
Роман Романюк, УП
