Агенты под ударом. Как развивалась и чем закончится очередная атака на НАБУ

Війна правоохоронних органів в Україні досягла свого апогею.

Вранці четверга, 30 листопада, НАБУ розповсюдило повідомлення, у якому звинуватило Генпрокуратуру та СБУ у зриві спецоперації з виявлення корупції в Державній міграційній службі.

Ця подія стала черговою ланкою в негласному протистоянні між створеними кілька років тому антикорупційними органами та "старими" правоохоронними структурами.

Для роз’яснення конфліктної ситуації керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький та директор НАБУ Артем Ситник завітали в гості до генерального прокурора Юрія Луценка.

Приводом для походу на Різницьку стало затримання співробітниками СБУ та прокурорами агента Національного антикорупційного бюро, який напередодні намагався дати хабар першій заступниці ДМС Діні Пімаховій.

У Бюро називають те, що відбулося, диверсією проти антикорупційних органів.

Натомість, за версією генпрокурора, операція НАБУ відбувалася з порушенням законодавства, а дії агента – провокація хабара.

Чому відбувся новий конфлікт між правоохоронними органами і чим він загрожує подальшій діяльності НАБУ – у матеріалі "Української правди".

Ввечері 29 листопада Державна міграційна служба повідомила, що під час спроби дати хабар на суму 15 тисяч доларів першій заступниці голови ДМС Діні Пімаховій співробітники СБУ затримали агента НАБУ Сергія Боярського.

У відомстві заявили, що це була не перша спроба детектива НАБУ спровокувати їх співробітницю на незаконні дії з легалізації в Україні громадян В’єтнаму та Ірану, яких не існувало в реальності.

У повідомленні окремо підкреслено, що сам агент є сином колишнього депутата Партії регіонів, а діяв він "виконуючи вказівки окремих керівників НАБУ". Однак більш цікавими виглядають не деталі з біографії детектива Бюро, а факт того, що про затримання розповіли саме в ДМС.

Прикметно, що ні в СБУ, ні в ГПУ, які безпосередньо вели справу, ввечері 29 листопада ніяк не коментували ні саме затримання, ні інформацію про обшуки в співробітників НАБУ, які послідували згодом.

Втім, не забарились з відповіддю у НАБУ. Там заявили, що затримання їх агента зірвало багатомісячну спецоперацію з виявлення корупції в міграційній службі.

У відомстві зазначили, що, оскільки НАБУ так і не отримало права на автономне прослуховування, воно може користуватися лише ресурсами СБУ, які, зрештою, було задіяно проти них самих.

Зокрема, Служба безпеки, за версією детективів, використала записи телефонних розмов у рамках справи про корупцію в ДМС і завербувала Пімахову, щоб дискредитувати НАБУ.

У бюро розповіли, що втратили зв'язок з 7 детективами у справі, а в ГПУ планують затримання та арешти ще трьох детективів під прикриттям, керівника другого підрозділу детективів, а також керівництва САП.

Проте антикорупційні органи залишили простір для маневру.

У НАБУ повідомили, що вранці 30 листопада Ситник та Холодницький мають намір зустрітися з Юрієм Луценком, оскільки той "не був повністю обізнаний з деталями спецоперації".

"Мубдала" для Пімахової

Подробиці самої спецоперації НАБУ виклало ближче до вечора 30 листопада, коли свою версію подій уже встигла оприлюднити основна фігурантка скандалу – Діна Пімахова.

У багатьох деталях розповіді збігаються, однак різняться в найголовнішому – у відповіді на запитання: "Чи була саме провокація хабара?"

Спецоперація розпочалася навесні цього року. НАБУ отримало інформацію про групу осіб, які "допомагали" іноземцям набути громадянство або дістати посвідки на проживання в Україні. Звісно ж, не за просто так.

Задля розкриття схем корупції в ДМС у Бюро вирішили використати агента під прикриттям, який мав встановити контакт з безпосередніми учасниками змови.

За оперативними даними відомства, саме Пімахова була одним із керівників злочинної організації.

Як розповіла чиновниця ДМС, вона познайомилася з агентом НАБУ, який назвав себе представником арабського інвестфонду "Мубдала" Сергієм Титенковим, навесні 2017 року в Запоріжжі.

Пімахова стверджує, що за кілька місяців спілкування він попросив її допомогти легалізувати деяких іноземних осіб на території України і запропонував грошову винагороду.

"Після цього я абсолютно самостійно звернулася з відповідною заявою до Служби безпеки України з інформацією про те, що мені як державному службовцю, заступнику керівника ДМС запропоновано хабар від представника іноземної інвестиційної компанії", – сказала вона.

Натомість у НАБУ запевняють, що в серпні цього року посприяти отриманню необхідних документів для легалізації іноземних громадян в Україні запропонувала сама Пімахова.

І назвала конкретну суму – 30 тисяч доларів, що було зафіксовано на відео.

Однак у жовтні, коли детектив приніс їй заявлений пакет документів, Пімахова відмовилася його приймати. У НАБУ припускають, що саме тоді вона вже дізналася, що співрозмовник є агентом Бюро.

За даними джерел УП в ГПУ, на той момент чиновниця й справді знала про розробку, оскільки заява, подана нею в СБУ, датована вереснем 2017-го.

У Бюро пояснюють, що агент не міг одразу припинити спілкування з Пімаховою, бо це стало б підтвердженням для чиновниці, що її "розробляють" правоохоронні органи.

У НАБУ стверджують, що наприкінці листопада Пімахова сама вийшла на контакт і поцікавилася справами документа для іноземця, назвавши ту саму суму для "вирішення питання". А в момент передачі авансу агента й затримали співробітники СБУ.

Примітно, що сама Пімахова заявила: їй немає чого боятися, бо вона не вимагала хабарів і відмовилася відповідати на запитання, коли ж саме написала заяву в СБУ.

Одкровення Луценка

Вранці четверга, 30 листопада, Ситник і Холодницький прийшли на Різницьку, щоб поговорити про деталі справи з генпрокурором Юрієм Луценком. Після зустрічі керівник НАБУ повідомив, що генпрокурор і СБУ не були повною мірою обізнані щодо спецоперації.

Він повідомив, що разом із Холодницьким усе розповіли Луценку, "щоб розслідування і НАБУ, і Генпрокуратури були об'єктивними".

За словами керівників антикорупційних органів, на зустрічі домовилися, що ніхто з детективів, задіяних у справі, не буде затриманий. Згодом це підтвердив і сам Луценко, який скликав брифінг буквально за півгодини після зустрічі.

Генпрокурор не став особливо вдаватися в подробиці зустрічі з Ситником і Холодницьким, однак заявив, що хоч і вбачає ознаки корупції в діях Пімахової, але також вважає й обґрунтованим пред'явлення підозри детективу НАБУ, якого затримали напередодні.

Луценко розкритикував методи, якими діяли у справі агенти НАБУ, і заявив, що історію ніяк не можна порівнювати зі справою Борислава Розенблата, де також були задіяні детективи під прикриттям.

За словами генпрокурора, виявилося, що агентами Бюро є люди, які всупереч закону не проходили конкурсу. А методи, якими вони намагалися дізнатися в чиновниці ДМС цифру хабара, були далекими від прийнятних.

"Думаю, що ніхто не хотів би, щоб місяцями агенти пробували видавити через горілку, секс або наркотики ті чи інші слова від будь-кого", – наголосив генпрокурор.

Усі ці деталі, за словами Луценка, стали відомі з оперативних даних, збір яких тривав кілька місяців. І ось саме такі подробиці ставлять під сумнів те, наскільки він не був обізнаний у справі.

Одкровення генпрокурора стали неприємною несподіванкою для Ситника з Холодницьким, оскільки на зустрічі сторони домовилися не розголошувати цих даних.

Як розповів співрозмовник УП в правоохоронних органах, на зустрічі на Різницькій окрім Луценка і Ситника з Холодницьким були присутні керівник другого підрозділу детективів НАБУ Борис Індиченко та начальник управління, яке вело справу ДМС.

Під час розмови очільник Генпрокуратури не тільки виявив обізнаність у деталях справи, а й не відмовив собі в задоволенні "порозпинати" представників антикорупціних органів за дії у справі.

Після зустрічі генпрокурор повідомив, що отримав запевнення: працівники НАБУ, які координували операцію, прийдуть на допит у понеділок, 4 грудня.

За даними джерел УП в ГПУ, окрім затриманого детектива, йдеться щонайменше ще про двох осіб: керівника підрозділу детективів Індиченка та ту саму агента "Катерину", яка стала відомою після "бурштинової справи", у якій фігурували депутати Борислав Розенблат і Максим Поляков.

Коло осіб, до яких були запитання, ще напередодні виглядало значно ширшим. За інформацією співрозмовника УП в САП, ввечері 29 листопада в ГПУ були готові проекти підозр щодо кількох детективів НАБУ та заступника Холодницього – Володимира Кривенка.

Однак наступного дня, 30 листопада, Луценко визнав, що САП не брала участі в плануванні операції.

Про що мовчить СБУ

Допити своїх співробітників – далеко не єдина проблема, з якою може зіштовхнутися НАБУ найближчим часом.

Як розповів співрозмовник УП в САП, під час двомісячних слідчих дій СБУ не тільки вирахувало конспіративну квартиру агента під прикриттям, а й поставило там "прослушку".

Саме дані, отримані під час здійснення негласних слідчих дій, і стали підставою для проведення обшуків на інших конспіративних квартирах та приходу силовиків у НАБУ.

І хоча в самому офісі Бюро обшук так і не відбувся, але і без нього СБУ могла отримати достатньо інформації, що виходить значно далі справи Пімахової.

"На конспіративних квартирах вилучили гору всього. Усі флешки з матеріалами і протоколами негласних слідчий дій у всіх правах, дані всіх агентів. Усю агентурну сітку НАБУ отримала СБУ", – розповів співрозмовник УП в САП.

Справжні масштаби "витоку", який міг статися, поки оцінити складно, оскільки в НАБУ ніяк не коментують подробиць обшуків. Мовчать і в СБУ. У відомстві третій день відмовляються висловлювати як офіційну, так і неофіційну позицію щодо цієї справи.

Історія з затриманням агента під прикриттям – далеко не перша спроба знищити НАБУ. Однак вона може мати серйозний ефект, якщо в її результаті дані про агентурну мережу потраплять не в ті руки.

З іншого боку – розкриття інформації про агентів значно ускладнить роботу самого Бюро, що може призвести до гальмування боротьби з корупцією в цілому.

За час свого існування НАБУ встигло стати кісткою в горлі як для багатьох політиків і бізнесменів, так і для колег з правоохоронної діяльності.

Зважаючи на це, коло зацікавлених у "витоку" інформації може виявитися дуже широким. І поява контрольованих "зливів" даних, потрібних тим чи іншим політичним силам чи бізнес-структурам, у такій ситуації видається лише справою часу.

Євген Будерацький, Роман Романюк, УП