"Фарс". Как Порошенко с Турчиновым расписали Бюро расследований
Увечері четверга, 16 листопада, коридорами 8-го поверху Кабінету міністрів неспішно ходили три чоловіка. Члени конкурсної комісії з обрання керівництва Державного бюро розслідувань нудьгували в очікувані початку фінального засідання. Воно затягувалося.
– Треба це вже завершувати, бо з нас усі глузують, – обурювався один із членів комісії. – А ці в інтернеті взагалі "распаясались", пишуть що хочуть на своїх сайтіках.
Конкурс з обрання керівників ДБР тривав більше 1,5 року. Увесь цей час озвучували різні прізвища фаворитів Адміністрації президента.
– Ну що, кого оберете директором? – поцікавились журналісти у ще одного члена конкурсної комісії Євгена Дейдея. Нардеп від "Народного фронту", з якого у липні парламент відмовився знімати депутатську недоторканність на запит Генпрокуратури, вільно гуляв коридорами Кабміну.
– Подивимось, – з посмішкою на обличчі відповів він журналістам.
І це при тому, що за пару годин до засідання експерт Реанімаційного пакету реформ Олександр Лємєнов чітко назвав переможців: директор – Роман Труба, перший заступник – Ольга Варченко. Інтригою залишалося прізвище лише третього керівника ДБР.
Засідання конкурсної комісії виглядало, як дешевий спектакль з поганими акторами. Її члени робили вигляд, що щось принципово вирішують. Як-то під час рейтингового голосування підіймати руки лише "за" кандидатів, чи "проти" також рахувати.
Керівників обирали з 19-ти кандидатів.
Перші у списку набирали по 1-2 голоси членів комісії. Але коли головуючий назвав Романа Трубу – усі присутні наче за командою підняли руки. 9 з 9 голосів.
Пізніше голова комісії Роман Майданик не зміг виразно пояснити: за які такі заслуги ДБР отримало Трубу в керівники. Запитання журналістів про якісь професійні якості, які могли так вразити всіх членів комісії, виглядали, як відвертий тролінг.
Бо насправді рішення ухвалювали інші люди в іншому приміщенні. Усі потуги дев'яти членів комісії видати з себе незалежний та незаангажований орган не тягнуть навіть на "Оскар" акторів другого плану.
"Фарс", – лаконічно описав "Українській правді" увесь конкурс один з кандидатів на керівну посаду в ДБР.
– Я не можу цього пояснити, – усе, що зміг з себе вичавити голова комісії на запитання автора про заздалегідь відомий результат конкурсу. При цьому Майданик відкинув зовнішній влив на конкурсну комісію.
Читайте также
Як "розписали" керівні посади ДБР
Майже рік тому конкурсна комісія визначила 19 кандидатів на керівні посади в ДБР. Далі справа застопорилася.
"Основні політичні сили – БПП та НФ – не могли між собою домовитися, хто очолить новостворений надпотужний орган правопорядку", – розповів УП Олександр Лємєнов.
Саму конкурсну комісію створювали за принципом: по три особи від президента, уряду та парламенту. По суті, до комісії увійшли тільки представники політичних сил.
"Розклад був 5 на 4 на користь БПП. Останні півтора місяці розстановка сил у комісії гойдалася зі сторони в сторону", – каже Лємєнов.
І ось на початку тижня з’являється інформація, що майбутнього директора погодили. Ним мав би стати Олексій Горащенков з Адміністрації президента. У 2014-2016 роках він був помічником Петра Порошенка.
13-14 листопада конкурсна комісія проводила повторні співбесіди з кандидатами, після чого цього ж тижня готувалася оголосити переможців.
Але тут стався гучний скандал. Керівниця департаменту НАЗК Ганна Соломатіна назвала Горащенкова "куратором НАЗК від Адміністрації президента".
За наданими нею матеріалами НАБУ відкрило кримінальне провадження та отримало доступ до переписки з Горащенковим, у якій останній нібито давав вказівки, як проводити перевірки електронних декларацій.
"Льотчика збили".
14 листопада представники БПП та НФ оперативно зустрілися, щоб вирішити, як виходити з кризової ситуації. Компромісну схему придумав нардеп від БПП Олександр Грановський. Запропонована конструкція – слабкий директор і два сильних заступника.
"Кандидатуру Труби на директора ДБР Олександр Турчинов погоджував безпосередньо з Петром Порошенком. Турчинов запевнив, що це буде паритетна фігура", – каже Лємєнов.
Того ж таки 14 листопада сталася ще одна знакова подія. Сам Труба вирішив висуватися на директора ДБР. Справа в тому, що раніше він претендував на посаду лише заступника, навіть не першого заступника директора ДБР. Тобто участь у конкурсі він брав.
"Комісія 14 листопада дозволила Трубі брати участь у конкурсі на посаду голови (директора ДБР – УП). На посаду голови він документів не подавав, подавався виключно на заступника. Він не брав участь у конкурсі на голову", – заявив в ефірі "5 каналу" експерт РПР Володимир Петраковський. І це може стати підставою для оскарження результатів конкурсу.
Поки ж за процедурою комісія подає переможця у конкурсі на директора ДБР до Кабміну. Той має спрямувати подання президенту. І вже Порошенко повинен затвердити призначення. Заступників затверджує сам директор ДБР.
Тріумвірат ДБР
Запобіжники та важелі впливу, які намагаються застосувати один до одного представники НФ та БПП, мають місце і в ДБР. Так, директор є залежним від своїх заступників. На це звернув увагу експерт з правових питань Борис Малишев.
"При реалізації майже усіх своїх кадрових, організаційних та фінансових повноважень директор не може самостійно ухвалювати рішення, а лише за погодженням зі своїм першим заступником та заступником (цікаво, що буде, якщо рішення погодить лише хтось один із заступників).
Цей орган створено за досить дивною моделлю: фактично, він є колегіальним, що є вкрай нетипово для правоохоронних структур", – написав Малишев на своїй сторінці у Facebook.
Хто ж увійде до цього тріумвірату ДБР?
Одразу після оголошення результатів конкурсу в мережі поширили інформацію, що Труба є кумом нардепа від НФ Сергія Пашинського. Останній це спростовує.
"Зі здивуванням дізнався, що Роман Труба – мій кум. Розчарувався. І мушу вас розчарувати – це не так. Прошу не цитувати дурню. Той, хто це запускає, напевно, мав плани на конкурс глави Державного бюро розслідувань, і тепер, мабуть, дуже розчарований та грається в "дискредитацію" нового глави ДБР, звинувачуючи у зв'язках з політиками...", – написав Пашинський у своєму Facebook.
Зв’язок Труби з Пашинським таки існує, запевняє УП Лємєнов.
"Його до Пашинського привів Ігор Щербина. Труба є кумом Щербини. Щербина відомий тим, що колись як слідчий вів справу Юлії Тимошенко. Щербина привів Трубу до Пашинського, а Пашинський повів уже до Турчинова", – каже Лємєнов.
Згідно з офіційною біографією, Труба почав прокурорську кар’єру в 1997 році у Львівській прокуратурі. Навесні 2014-го він переїхав до Києва, очолив слідче управління Генпрокуратури та став першим заступником начальника Головного слідчого управління. Начальником Головного слідчого управління в той час був Ігор Щербина.
У мережі досі залишилося відео, як у 2010-му Щербина спілкувався з Тимошенко.
Один зі співрозмовників УП поділився враженнями від знайомства з Трубою.
"Ми були в нього кілька разів на Подолі (будівля слідчого управління ГПУ на вулиці Борисоглібській – УП). Нас Голомша (Микола Голомша – екс-перший заступник Генпрокурора – УП) до нього зіпхнув. Ми намагалися їх нагнути розслідувати справи із санкційного списку оточення Януковича. Ми були у його начальника, той розкидав справи, і кілька санкційних потрапили до Труби. І зникли.
Труба – абсолютно несамостійна особистість" – розповідає співрозмовник.
Навесні 2015-го Труба звільнився з органів прокуратури. У поданих на конкурс документах він вказав, що очолює департамент у юридичній компанії "Сектор права".
Визначені заступники Труби – Ольга Варченко та Олександр Буряк працювали у прокуратурі Києва.
Варченко називають людиною Грановського, вона очолює процесуальне керівництво у так званому "департаменті Кононенка-Грановського" Генпрокуратури (офіційна назва – Департамент з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки). Хоча у своєму інтерв’ю вона заперечувала факт знайомства з Грановським.
"Буряк – керівник підрозділу, який розслідував (не слідчий). Наскільки відомо, Варченко буде відповідати за слідство, а цей – за оперативно-технічні заходи", – розповів УП Лємєнов.
За 17 років роботи в органах прокуратури Буряк встигнув побувати заступником прокурорів Сум та Львова, а в поданих на конкурс документах останнім місцем роботи вказав посаду заступника прокурора Києва.
Напередодні фінального голосування конкурсної комісії екс-нардеп Єгор Фірсов у своєму блозі на УП виклав документи з проміжними результатами тестування кандидатів на благонадійність.
У Буряка зазначений "високий ступінь ризику", у Варченко – "ненадійна особа з супервисоким ризиком", у Труби – "ненадійна особа з супервисоким ризиком". На час публікації УП не вдалося перевірити, підтвердити або спростувати достовірність цього документа.
Проблеми ДБР
ДБР іноді називають українським ФБР. До нового органу має перейти функція розслідування злочинів посадовців найвищого рівня. Це і міністри, і президенти. Також бюро може розслідувати корупційні злочини високопосадовців, зокрема, і керівників НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
По суті, це буде більш впливовий орган, ніж НАБУ.
От тільки уваги до створення Бюро було значно менше, ніж до інших нових органів. Як зі сторони ЗМІ, так і громадських активістів, європейців та американців. Через це, зокрема, і є такі результати конкурсу на керівні посади.
Уже найближчими днями масштаб проблеми може значно збільшитися. На цьому минулого тижня на парламентському комітеті з питань правового забезпечення правоохоронної діяльності наголошував генпрокурор.
"Уже пізно говорити про те, що можна створити ДБР. Навіть якщо найближчими днями буде обрано голову цієї інституції, набір персоналу затягнеться щонайменше на рік. Це ненормально, коли процесуальний керівник буде змушений вести роботу слідчого. І довго так тягнутися не може.
З 21 листопада ми можемо продовжувати розслідувати старі справи, але нові справи, в тому числі по корупції середньої і нижчої ланки корупціонерів, ми не маємо де розслідувати. Також виникає питання щодо інших кримінальних справ. Це тисячі навіть десятки тисяч справ, які через таку обставину не можуть розслідуватися в ГПУ", – заявив Юрій Луценко 8-го листопада.
І Луценко, і члени конкурсної комісії заявляють про необхідність внесення змін до законодавства. У першу чергу – перенести дати повноцінного старту роботи ДБР. Так, одним із законопроектів передбачається визначити нову дату – 1 січня 2019 року.
Окрім цього, Луценко говорив і про необхідність іншого механізму створення ДБР. Цього прагнуть і громадські активісти. Щоб орган, який може розслідувати справи посадовців, формувався більш незалежно від політичного впливу.
Тільки за таких умов може здійснитися обіцянка Порошенка, яку президент озвучив наприкінці 2014-го.
"Нові структури з абсолютно незаангажованими слідчими мають продемонструвати свою ефективність", – казав глава держави.
Формування ж ДБР уже на першому етапі ставить під сумнів і незаангажованість керівництва, і подальшу ефективність усього органу.
Олексій Братущак, УП
