Мир отдельно, война отдельно. Как Порошенко и Турчинов "возвращали" Донбасс

П’ятничним ранком 6 жовтня Верховна Рада з бійками і димовими шашками таки ухвалила в першому читанні закон про реінтеграцію Донбасу і продовжила термін дії особливого порядку на окремих територіях Донецької та Луганської областей.

Голосування щодо внесених президентом законопроектів мало відбутися ще напередодні, у четвер. Однак противники ініціатив у парламенті змогли заблокувати трибуну, змусивши спікера Андрія Парубія закрити засідання.

Причиною блокування стала наявність в обох законопроектах норм, які фактично визнавали на законодавчому рівні Мінські угоди. Одразу після закриття засідання президент Петро Порошенко в Раді переконував депутатів своєї фракції зібратися ще раз у п’ятницю.

Чому законопроекти по Донбасу стали причиною сутичок у парламенті і яким чином президент і секретар РНБО Олександр Турчинов переконували депутатів проголосувати за суперечливі норми, відслідковувала "Українська правда".

Четвер. Щось пішло не так

Читайте также

• Порядок на словах. Как депутатам представляли реинтеграцию Донбасса

У четвер 5 жовтня ввечері перший заступник голови фракції БПП Ігор Кононенко виходив з будівлі Верховної Ради чорніший від хмар, які в цей день накрили Київ. А з його очей, здавалось, ось-ось посипляться блискавки.

Гнів близького друга президента був цілком зрозумілим. Саме перед ним стояло нелегке завдання – зібрати в сесійній залі голоси під законопроекти про реінтеграцію Донбасу та продовженню особливого порядку самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей.

Судячи з голосування наступного ранку, Кононенко зі своїм завданням впорався.

Однак, незважаючи на мобілізацію депутатів, у четвер у Раді законопроекти не проголосували. Хоча здавалося, що проблем не буде.

Вперше президент з’явився в парламенті у четвер вранці. Він приїхав зустрітися з депутатами своєї фракції. За словами учасників засідання, президент був у доброму гуморі, і навіть розповідав про враження від поїздки в Канаду.

У цей час під Радою почали збиратися "праві". Депутати в парламенті побоювались провокацій, однак представники "Свободи", "Правого сектору" і "Національного корпусу", окрім фаєрів та трощення "корів" під офісом партії Геннадія Балашова "5.10", особливо нічим не відзначилися.

Основні події щодо законопроекту спочатку відбувалися в комітеті національної безпеки та оборони під головуванням "фронтовика" Сергія Пашинського. З першого разу комітет не підтримав законопроекти, висловивши до них низку зауважень.

Але і це не стало проблемою. Буквально через годину глава держави перевніс законопроект про особливий порядок самоврядування на окупованих територіях.

Другий проект, що стосується реінтеграції Донбасу, в Раді представляв секретар РНБО Олександр Турчинов, який був його ініціатором. У залі також очікували появи президента. У парламенті навіть бачили президентський штандарт, однак глава держави на розгляд так і не прийшов. Як показав час – недаремно.

Уже перед завершенням обговорення документа спікер Андрій Парубій вийшов із зали – і саме в цей момент депутати від "Самопомочі" прорвалися до президії та заблокували її. У результаті словесної перепалки і легкої штовханини, у президії вийшли з ладу кілька мікрофонів, а спікер повів представників фракцій на консультації.

Турчинов із зали не пішов і вирішив взяти слово.

"Усі, хто зараз це робить – не хочуть визнання Росії агресором", – почав секретар РНБО, але довго йому говорити не дали. Надія Савченко буквально вирвала мікрофон у Турчинова, за спиною якого миттєво з’явилися, наче охоронці, Олександр Третьяков з БПП та лідер фракції НФ Максим Бурбак.

На годиннику же була 18-00 – час закриття засідання, однак спікер не з’являвся. Перший віце-спікер Ірина Геращенко спробувала сама продовжити засідання, але їй нагадали, що це є порушенням регламенту.

Згодом Парубій таки з’явився, і повідомив, що з документу буде вилучено статтю, яка стосується Мінських угод, на чому наполягали блокувальники трибуни. Проте в президії почали кричати: "Закриття!" і спікер був вимушений закрити засідання.

Через 10 хвилин після закриття до Ради знову приїхав президент, щоб ще раз зустрітися з фракцією. За словами учасників засідання, президент наполягав, що в п’ятницю документ має бути ухвалено, і потрібна дисципліна.

У цей же час "фронтовики" в кулуарах переконували, що у п’ятницю все буде по-іншому.

"Ми знаємо, як їх усіх заспокоїти. Уже проходили", – ділився з УП представник фракції Арсенія Яценюка. Сам екс-прем’єр, до речі, майже весь день провів у Раді, контролюючи процес ухвалення законів.

П’ятниця. Усе за планом

Зранку п’ятниці під Верховною Радою нацгвардійці впевнено оточували будівлю з усіх сторін. На самій площі перед парламентом було лише кілька десятків активістів, а прапорами "Нацкорпусу" і не пахло. Про сутички під Радою народні депутати дізналися лише зі стрічки новин, тому що були заклопотані абсолютно іншими проблемами.

Щоб не допустити чергового блокування трибуни, депутати з фракцій БПП та "Народний фронт" зайняли бойові позиції підходів до спікера парламенту та його заступників.

Вхід до президії з боку зали взяв на себе народний депутат-бодібілдер з фракції БПП Ігор Побер, а за трибуною стояв теж БППшник Іван Мельничук.

Парубій не гаяв часу й одразу після відкриття продовжив розгляд законопроекту про реінтеграцію Донбасу.

"Хочу наголосити, що цей закон визнає Росію країною-агресором. Для мене незрозуміло, чому в четвер відбулося блокування трибуни. Люди, які пишуть мені листи про порушення регламенту, вчора самі його грубо порушили", – обурився він, натякаючи на "свободівця" Юрій Левченка.

Депутатам із "Самопомочі" та "Свободи" не залишалося нічого іншого, як просто спостерігати за виступами, поруч з трибуною. Деякі просто стрімили засідання зі своїх смартфонів.

"Ви вчора не почули або не хотіли почути, що я говорив. На вимогу нашої фракції було вилучено всі посилання на Мінські домовленості! Без наших голосів законопроект не пройде", – переконував лідер фракції "Народний фронт" Максим Бурбак.

Взяти присутніх своєю емоційністю вирішила представник президента у Раді Ірина Луценко.

"Україна перебуває у стані самооборони! Це дасть нам можливість ввести в Україну миротворців, які закриють український кордон, і дасть можливість перестати вбивати мирне населення. Ці ФСБшники не дають Україні назвати Росію тим, ким вона для нас є!", – кидала вона у бік вчорашніх блокувальників.

Поки Луценко голосом зривалася на депутатів, лідер "Радикальної партії" Олег Ляшко весело крокував до урядової ложі. Саме там сидів секретар РНБО Олександр Турчинов. Ляшко підійшов до Турчинова, поплескав його по плечу і присів поруч. Судячи з виразів їх облич, обом було весело.

Виступи плавно добігали кінця, і Парубій почав оголошувати, що ставить на голосування законопроект.

Раптом до президії почав прориватися "свободівець" Левченко, якого депутати з НФ та БПП відтіснили від трибуни. Левченка це жодним чином не заспокоїло, і він почав кидатися підручними речами у Парубія.

"Ви порушуєте Конституцію!" – кричав "свободівець".

Здивований Парубій намагався продовжувати засідання.

"Та зупинись ти!" – не витримав спікер.

Врешті це не завадило голосуванню. На табло засвітилося 233 голоси – законопроект про реінтеграцію Донбасу ухвалили у першому читанні.

Одразу без перерви голова парламенту поставив на обговорення законопроект, яким на рік продовжується особливий порядок самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської області.

"Тільки що було незаконно проголосовано законопроект! Тепер ви пропонуєте проголосувати законопроект, який продовжує на рік дію федеративного закону, який було ухвалено минулим скликанням з вимкненим табло! Нормальні закони так не ухвалюються!", – обурювався вже зі свого місця Левченко.

Народні депутати БПП Ігор Кононенко та Олександр Грановський не реагували на скандали. Обоє депутатів щось уважно перечитували у своїх телефонах.

"Держава гарантує, відповідно до цього закону, недопущення кримінального переслідування, притягнення до кримінальної відповідальності всіх учасників подій в Луганську і Донецьку – от за що ви будете голосувати!", – обурювався соратник Юлії Тимошенко Сергій Соболєв.

Народні депутати з БПП на чолі з Русланом Князевичем почали перекрикувати виступ Соболєва.

"Брехня!" – вигукували вони.

Раптом усі депутати почали дивитися у бік ложі гостей, просто під балконом преси. Звідти пішов дим.

"Ви що, ідіоти?" – вигукнув нардеп з фракції Яценюка Юрій Береза.

Горіла димова шашка, яку кинув Левченко. Інший "фронтовик" Андрій Тетерук відразу підбіг туди і голими руками виніс її із зали.

Спринт Тетерука с дымовухой.
Хорошая реакция! pic.twitter.com/CnyZgycaau

— Alex Ryabchyn (@alexrbchn) 6 жовтня 2017 р.

Навіть це не зірвало голосування. За продовження особливих умов проголосували 229 депутатів.

Примітно, що за закон про реінтеграцію Донбасу коаліції допомогли голосами "Радикальна партія" і "Воля народу", а особливий порядок було ухвалено завдяки допомозі "Відродження" й "Опозиційного блоку".

Спонукання до миру – підготовка до війни

Внесені Порошенком два закони про Донбас насправді є єдиним пакетом. На початку це навіть був один великий законопроект, у якому норма щодо продовження особливого режиму самоврядування на Донбасі просто містилася як одна зі статей.

Такий варіант був складною системою компромісів: як між різними центрами впливу у владі, так і між Україною та західними партнерами.

З одного боку, президентська команда погоджувалася на розроблений Турчиновим великий закон про реінтеграцію, а натомість отримувала згоду НФ на річне продовження "спецрежиму" на Донбасі.

Ця пролонгація критично важлива владі, аби продемонструвати західним партнерам, що Україна не відступає від "Мінська". А отже – санкції проти Росії слід зберегти.

З іншого боку, голосування за "вірність Мінську" мало стати платнею України за підвищення ставок у дипломатичній грі навколо Донбасу.

Бо великий закон про реінтеграцію містить кілька ідей, які слід сприймати саме як "гру на підвищення". Перша і головна з них – Україна офіційно визнає Росію країною-агресором, а маріонеткові режими на Донбасі – окупаційними адміністраціями РФ.

Як наслідок – саме на Москву, а не на якихось ватажків з Донецька чи Луганська, перекладається вся відповідальність за утримання ОРДЛО, а також за вчинені там безчинства. Україна офіційно, а не на словах, вважатиме кожен злочин бойовиків злочином Росії.

Щоправда, тут є один нюанс, проти якого голосно виступали противники "закону Турчинова-Порошенка".

У тексті не вказано, коли саме почалася російська окупація, від якої саме дати Росія відповідальна за все, що відбувається на сході України.

Крім того, у законі не написано чітко, які саме території Київ вважає окупованими.

І дату початку окупації, і вичерпний опис захоплених територій, за "гібридним" задумом Турчинова-Порошенка, має визначити Генеральний штаб ЗСУ.

Є ще одна важлива деталь. Для мотивації свого права назвати Росію агресором Україна посилається на один із фундаментальних пунктів статуту ООН – 51 статтю. Там написано, що будь-яка країна має право на індивідуальний чи колективний опір агресору.

Фактично, Київ намагається поставити своїх партнерів на Заході у не дуже комфортне становище. Або вони визнають раціональність позиції Києва і тоді мали б так само назвати Росію агресором. Або не визнають – і входять у конфлікт із ними ж декларованими загальними цінностями і статутом ООН.

У команді Порошенка не приховують, що чекають від ухвалення закону про реінтеграцію Донбасу міжнародного "ефекту доміно", коли інші країни почнуть робити те саме. Якщо ж цього не станеться, то Україна прозоро натякнула, що готова повоювати і сама, як би вона цього не хотіла.

Саме "партії війни", яку у владі уособлює Турчинов, належить авторство більшої частини закону про реінтеграцію, де йдеться про створення єдиного оперативного штабу.

Це переформатування усіх українських сил на Донбасі є нічим іншим, як завуальованою підготовкою до війни. Хоч би і на той випадок, якщо ніякого "ефекту доміно" не буде і Україна залишиться одна.

Усе решта – деталі. І посилання на Мінські угоди у тексті закону, які збурили "Самопоміч", "Єврооптимістів" і націоналістів, і згадки резолюцій ООН про той же "Мінськ" – усе це було вторинним.

Під час вечірніх переговорів у четвер ввечері влада легко пішла на те, щоб їх забрати. Не виключено, що ці посилання і з’явились лише для того, щоб потім їх "героїчно" звідти вилучити.

Інша річ – продовження "спецрежиму" на Донбасі. За нього влада мусила стояти горою. Ув’язавшись у довгий, плутаний і з точки зору ефективності сумнівний "мінський процес", Банкова тепер просто не мала іншого вибору, як дотримуватись його.

Адже саме за "безальтернативний Мінськ" вписалися Німеччина, Франція і США. І головне – саме до нього прив’язані всі міжнародні санкції.

Порошенку просто життєво важливо грати у гру "Мирна Україна проти агресивної Росії", де Київ намагається виконувати "Мінськ", а Москва зверхньо його ігнорує. Від цього, без перебільшення, для чинної української влади залежить усе. І, мабуть, не лише для неї.

Тому спершу продовження "спецрежиму" спробували підв’язати під закон про реінтеграцію. Зроблено це було в уже відомій манері Порошенка: прикрити маленьку "зраду" великою "перемогою".

Саме так колись до змін Конституції у частині децентралізації було вписано особливий режим для Донбасу.

Але цього разу НФ став у позу і добився внесення двох окремих законів: реінтеграція одним, продовження "спецрежиму" на Донбасі – іншим. Так би мовити, війна окремо, мир – окремо.

Крім того, "фронтовики" не захотіли приймати на себе публічний удар, воліючи отримати для Турчинова тільки лаври за його проект деокупації, а весь негатив "особливого статусу" віддати Порошенку.

Врешті, президент і не опирався. Реінтеграція Турчинова – це "гра в довгу", а продовжити "спецрежим" треба було уже, бо 18 жовтня старий закон попросту втрачав силу.

Найкращим підтвердженням цього може слугувати те, що "великий" закон Турчинова голосували лише в першому читанні, а "маленький" закон про "спецрежим" Порошенко з помилками і скандалами перевносив двічі і вимагав голосувати одразу в цілому.

Ухвалення чутливих законопроектів вчергове показало крихкість владної конструкції. Ні Порошенко, ні Турчинов виключно своїми силами не в змозі були забезпечити необхідні голоси.

Зрештою, кожен з них і не хотів приймати на себе всі наслідки ухвалених рішень. Однак відповідальність за них все одно доведеться ділити порівну.

Євген Будерацький, Роман Романюк, Роман Кравець, УП