Организованные Партийные Группы-5: Золотая акция "Воли народа"
Група "Воля народу" у нинішньому складі Верховної Ради – найбільш парадоксальна.
За три роки після виборів вона залишилась єдиною, яка не переформатувалась у партію. "Воля народу" досі, як і в момент свого створення, тримається виключно на особистих стосунках депутатів-мажоритарників.
У цьому її слабкість, але й сила її у цьому ж. Мажоритарники з "Волі народу" заточені на роботу зі своїми округами. Вони, фактично, позбавлені далекосяжних політичних амбіцій.
З одного боку, через це "Воля народу", яка і так є найменшою у Раді, переживає постійні проблеми зі складом. З іншого – саме через відсутність у когось із членів "Волі" президентських чи прем'єрських амбіцій, влада не бачить у ній конкурента. І коли група Ярослава Москаленка переживає чергову "кадрову нестачу", то подолати її допомагають ніхто інші, як члени президентської команди.
Цей парадокс є наслідком іншого парадоксу. Після дострокових виборів 2014-го нова влада відправила "Волю народу" на "лаву запасних". Тодішня коаліція у понад 300 голосів мала ресурси обійтись і без голосів "колишніх".
Але єдність "нинішніх" дуже швидко почала тріщати по швах. Тож за останні два роки "Воля народу" стала ледь не ключовим гравцем у Раді. І повертали її у велику гру якраз ті, хто у 2014-му відправляв на "лаву запасних" – коаліція імені Порошенка-Яценюка.
"Українська правда" продовжує цикл матеріалів про життя парламентських груп і фракцій.
Наразі – розповідь про те, як утворилася "Воля народу", як вона вчиться жити після смерті свого лідера Ігоря Єремеєва та які шанси у групи офіційно стати частиною "нової" влади.
Вічний двигун, або Ігор Єремеєв збирає групу
"Волі народу" могло б і не бути взагалі, якби не бізнесмен Ігор Єремеєв. Саме він був безапеляційним лідером групи і фактичним її творцем.
Коли після втечі з країни Віктора Януковича почала "сипатись" велика фракція Партії регіонів, на її уламках постало одразу кілька нових груп. Одну із них зібрав навколо себе саме Єремеєв.
Читайте такжеДо того він уже мав неформальну групу в Раді, у якій було близько десятка депутатів, які до ПР не входили.
"Ми не були у жодній фракції. У нас була така неформальна група. Спершу це було 8 депутатів, потім 10, потім 11. Я, Віктор Тимошенко, Мошенський, Лабазюк, Мартиняк та інші, які неформально об’єднались під лідерством Ігоря Єремеєва. У жодну фракцію, тим паче ПР, ми не входили", – згадує бізнес-партнер і найближчий соратник Єремеєва Степан Івахів.
Після розвалу ПР до цієї неформальної групи приєдналось ще два десятки депутатів, які створили групу "Суверенна європейська Україна".
Тоді вона стала частиною нової більшості і голосувала за усі ключові рішення: від постанови про усунення Януковича до підтримки дострокових виборів Ради.
На запитання УП, для чого Єремеєву було створення цієї групи, Івахів відповів, що "це просто була людина дії".
"Я сам запитував Ігоря: "Для чого тобі ця група?" А він каже: "Я не можу сидіти і протирати штани. Такий час, що треба щось робити". Ми ж тоді прийняли в компанії (WOG – УП) рішення заправляти всі автобуси, які їхали на Майдан.
Сам Ігор до того постійно був на Майдані. Увечері він одягав звичайний одяг і їхав туди. Без ніяких балаклав. Довбав бруківку і все решта. Тоді, коли Майдан штурмували БТРи, то Ігор теж був там, серед людей. А потім з великими очима розповідав нам про молодих хлопців, які нічого не бояться", – згадує Івахів.
Коли у серпні 2014-го новообраний президент Петро Порошенко оголосив дострокові вибори Ради, то перед групою Єремеєва постав вибір: іти на ці вибори чи піти з політики.
І багато хто з тодішніх депутатів схилялися до останнього.
"Я у 2014-му не хотів іти на вибори, але Ігор мене вмовив. Хоча в нього самого було страшне небажання йти в Раду. Він же навіть одному журналісту дав "розписку", що якщо ця Рада буде до закінчення терміну, то він більше балотуватися не буде. І так само він і мені казав: "Ярославе, я тобі обіцяю, це останній раз ми ідемо в політику, але в такий час ми маємо бути там", – згадує в розмові з УП теперішній глава "Волі народу" Ярослав Москаленко.
Подібну історію УП розповів і Степан Івахів.
"Я навіть своїй дружині пообіцяв, що не піду в депутати. А потім Миронович (Ігор Єремеєв – УП) прийшов до мене з нашим партнером Сергієм Лагуром (усі троє були співвласниками групи "Континіум" – УП) і почали переконувати, щоб я таки йшов на вибори", – згадує Івахів.
На відміну від, скажімо, "Відродження", група Єремеєва йшла на ті вибори скоординовано.
"Хлопці, які були бізнесменами, самі йшли і займались своїми округами. А тим, у кого ресурсів не було, багато допомагав особисто Єремеєв: комусь бензином, комусь банально програмки роздрукувати, скласти стратегію, до багатьох їздив на округи і агітував за них", – розповідає Москаленко.
Була в Єремеєва й ідея створити партію, але від неї на тому етапі відмовилися.
"Ми тоді сіли, поговорили і вирішили, що до політичної сили, на той момент, ми були не готові ні морально, ні матеріально. Тому вирішили працювати на створення групи в новому парламенті. А тоді уже будемо думати про можливу партію", – розповідає Москаленко.
Але після виборів думати довелось уже про зовсім інші речі.
Лава запасних, або Між 16 січня і 20 лютого
"Ми були в коаліції після 20 лютого. І ми йшли на вибори, бачачи себе частиною майбутньої влади. Але за результатами виборів стало очевидно, що дуже багато охочих зайти в коаліцію.
І тоді, здається, "Народний фронт" вигадав цю історію, що не беремо в коаліцію тих, хто голосував за "16 січня". Нам сказали: "Вибачте, ви класні хлопці, але ми вас не можемо взяти, посидіть на "лавці запасних", – згадує Москаленко початок роботи нової Верховної Ради.
В ейфорії від успіху на виборах майданівські сили мали ресурс відсунути від ухвалення рішень усіх, хто не вписувався в нову політичну реальність. Депутати з групи Єремеєва-Москаленка, чиї прізвища стояли під голосуванням за "диктаторські закони", якраз і стали тими, кому місця у владі не було.
Серед інших чи не найбільше за голосування "16 січня" дісталося Москаленку. Його фото, де він начебто голосує двома руками, стало однією із найвідоміших ілюстрацій того дня.
Сам депутат розповідає цю історію інакше.
"Усе було зовсім не так. Я нікому цього не розказував, бо ніхто ж не повірить. Закінчуючи розмову з Русланом Князевичем, я вертався в сектор ПР. А в цей момент вже почалося голосування, до нас підбіг ще Віктор Бондар з якимось папірцем і сказав, що нас "розводять".
Але в цей час головуючий вже оголошував законопроект про відповідальність фанів на футболі. Я підійшов зі словами: "Ну що, пішла хвиля". Знаєте, як на стадіоні – і махнув руками. У нас є відео навіть, але кому ти тепер щось будеш доводити", – розповів УП свою версію Москаленко.
Як би там не було, але після парламентських виборів "Воля народу" опинилася поза процесом створення нової влади якраз через "16 січня".
Навіть попри те, що саме їхні голоси були ключовими у голосуванні 20 лютого, коли Рада наказала силовикам залишити вулиці Києва і повернутися на місця дислокації, нова коаліція "порадила" депутатам Єремеєва "пропустити каденцію". А вони не особливо і протестували.
"Оскільки нас сприймали, що ми голосували за "16 січня", а серед нас кожен в житті уже склався, ми ніяк на це не відреагували. Кажемо: "Добре, ви собі так бачите". Тоді всі розуміли, що після створення коаліції треба буде ділити портфелі. А їх на всіх могло і не вистачити. Оскільки у нас не було цілі отримати щось, ми просто відійшли вбік", – розповідає Івахів.
"Але останніх два роки ситуація зовсім інша. Коли всі повиходили з коаліції, то без нас же, по чесному, ніякі рішення проголосувати не можуть", – додає Москаленко.
Нова гра, або "Воля народу" без Єремеєва
За сумною іронією долі у нову політичну реальність група Єремеєва перейшла без нього самого. У серпні 2015-го лідер "Волі народу" трагічно загинув, упавши з коня. А вже восени того року коаліція "Європейська Україна" почала розвалюватися, відкриваючи групі шлях для повернення у велику гру.
Однак спочатку "Волі народу" треба було вирішити, хто буде її лідером у цій новій грі.
"Ми поховали Ігоря і взяли паузу. Потім зібралися всі до одного у "Хілтоні" думати, як жити далі. Питання стояло взагалі, чи залишати групу, чи розійтися. Але разом було вирішено, що "Воля народу" має лишитись, не лише в пам'ять про Ігоря, а й щоб відстоювати інтереси виборців", – згадує в розмові з УП Москаленко.
Першою кандидатурою на місце лідера групи став Володимир Литвин.
"Кандидатуру Литвина вніс я. Бо це людина публічна, це його життя. Але сам Володимир Михайлович відмовився. І в мене було враження, що всі уже про все домовились", – розповідає Москаленко.
Інший депутат групи Сергій Лабазюк пригадує, що Литвин тоді вирішив взяти на себе роль "порадника", а не лідера.
"Литвин сам не захотів бути лідером. Він, можна сказати, взяв на себе роль радника. Михайлович нам тоді казав: "Хлопці, я готовий допомагати, але треба, щоб хтось молодий очолював нашу групу", – розповідає Лабазюк.
Врешті групу очолив Москаленко. Це було логічно, з огляду на те, що він – один із тих, хто її створював і був фактичним заступником Єремеєва весь час її існування. Вони ж удвох представляли групу на всіх переговорах у Раді, Кабміні і на Банковій.
Проблем у нового голови було більше ніж вдосталь. Перша з них – втримати групу від розпаду. На початку 2015 року з "Волі народу" у групу "Відродження" перейшло двоє депутатів: Віктор Бондар і Володимир Кацуба.
Смерть Єремеєва вперше поставила його групу на межу існування – чисельність депутатів "Волі народу" зменшилася до 18. Для того, щоб залишатись офіційною групою, "Воля" мала бути не меншою, ніж найменша партійна фракція. Тоді це була "Батьківщина", у якій було 19 депутатів.
З того моменту спікер Андрій Парубій уже 14 разів оголошував у Раді про те, що хтось із депутатів зайшов або вийшов із групи "Воля народу". Більшість із тих, хто залишив групу, перейшли у "Відродження" Віталія Хомутинніка.
Але у Москаленка на цю ситуацію уже дивляться по-філософськи.
"Бруд, який товщий від 2,5 сантиметрів, відпадає сам по собі. Ми нікого не виганяли, але ми нічого не втратили від їхнього виходу. Іноді, коли ми бачимо, скільки публічних проблем виникає навколо людей, які вийшли з нашої групи, то навпаки видихаємо з полегшенням – добре, що пішли", – напівіронічно каже Москаленко.
І в цьому жарті є тільки частка жарту.
Варто згадати хоча б депутатів Михайла Ланьо, який опинився в центрі кривавого скандалу в Мукачевому, Кацубу, сини якого засвітились у гучних справах Генпрокуратури, чи Олександра Онищенка, який мусив тікати з країни після відкриття справи НАБУ про розкрадання більше мільярда гривень.
Але Москаленко зізнається, що пошук нових депутатів для нього – досить проблематична робота. По-перше, тому що вибір вільних кандидатів, які б не були учасниками якихось гучних історій, у Раді залишився дуже невеликий. По-друге – ресурси "Волі народу" доволі обмежені, і вона не може включити "фінансові важелі", як деякі інші групи.
Заступник Москаленка у групі Івахів пояснює свою позицію так: якщо навіть групи формально не буде, бо їй не вистачатиме депутатів, то її кістяк – 12-13 депутатів – однаково будуть триматися разом і так само зможуть впливати на рішення Ради.
"Зрозуміло, що існування нашої групи сьогодні більше потрібно коаліції, ніж нам самим. Скільки б нас не було, ми будемо триматися купи. Але коаліція розуміє, що розмовляти з кожним депутатом окремо – це складний процес. Легше, коли є одна людина, яку можна переконувати, а потім вона може в чомусь переконувати своїх колег", – пояснює Івахів.
Власне, така позиція пояснює ситуацію, про яку в кулуарах Ради говорять уже давно – саме влада допомагає утримати "Волю народу" від розпаду.
Свідченням цього може бути те, що спікер Парубій місяцями не оголошує про розпуск групи, хоча в неї не вистачає одразу по кілька депутатів. Крім того, більшість депутатів, які останнім часом поповнили "Волю народу" так чи інакше пов'язані із командою Порошенка.
Окремої згадки заслуговує прихід у "Волю народу" члена команди Леоніда Черновецького – Олеся Довгого. Він зміг потрапити в Раду після того, як виграв вибори на 102 окрузі у Кіровоградській області.
Тоді депутати БПП Сергій Лещенко і Мустафа Найєм заявляли, що президентська команда, а точніше інший член команди Черновецького Сергій Березенко, навмисне "злив" округ Довгому.
Після обрання в Раду Довгий увійшов до "Волі народу", яка тоді переживала "нестачу кадрів". Співрозмовники у групі переконують УП, що хоч Довгий і має давні стосунки з Березенком, але в групу його привів начебто Москаленко. Через що останній, до речі, мав купу проблем з іншими членами "Волі народу", які категорично не сприймають Довгого, підозрюючи його в організації якихось "схем" за спиною групи.
Крім цього, варто згадати і депутата Сергія Шахова із "Нашого краю", якого вважають близьким до першого заступника глави АП Віталія Ковальчука. Або Максима Микитася, якого на виборах непублічно підтримував усе той же Березенко. Чи Олександра Супруненка, який так само працював із Березенком у команді Черновецького.Власне, у "Волі народу" і не приховують, що влада "допомагає" їхній групі залишитися в офіційному статусі.
"На якомусь етапі я прийняв рішення, що не буду бігати і вмовляти людей заходити в групу. Коли ми так сказали, то коаліція захвилювалася, бо їй треба ще один партнер. Тим паче, що Москаленко наче не ненормальний якийсь. І тоді навіть з'явилися пропозиції від коаліції. Мовляв, а поговори з тим-то депутатом про приєднання, а ми зі свого боку з ним теж поговоримо", – зізнається глава "Волі народу".
Що робити, або Далі буде
Така співпраця "Волі народу" і влади – це палиця з двома кінцями. Адже приводячи депутатів у групу, коаліція тим самим може поставити її в залежність від себе.
Про такий можливий сценарій в розмові з УП, наприклад, сказав лідер "Відродження" Віталій Хомутиннік:
"Не треба порівнювати наше "Відродження" з "Волею народу". Наші голосування більше схожі на "Опоблок", а вони – фактично БПП. Влада заводить їм депутатів і ставить в залежність, з якої ті уже не зможуть зістрибнути".
Але лідери "Волі народу" бачать цю ситуацію інакше.
"Ми нікому нічого не винні, бо ні в кого нічого не просимо. Владі у цьому плані набагато легше з тими, хто будує свої стосунки "ти мені – я тобі". А з нами їм важче говорити, бо ні в які "схеми" ми не ліземо. Ми можемо і розпуститись, але від цього наші позиції слабшими не стануть. У нас є кістяк, і ми зможемо і далі впливати на всі процеси", – переконує Москаленко.
Щоправда, така "безкорисливість" його групи насправді є відчутним перебільшенням.
По-перше, як і про депутатів "Відродження", прем’єр Володимир Гройсман при розкроюванні бюджету ніколи не забуває про мажоритарників "Волі народу". Сам Москаленко розповідає, що за 25 мільйонів від уряду побудував на окрузі дитячий садок і два спортивних стадіони.
По-друге, перший час після Євромайдану під частковим контролем групи перебувала державна компанія "Укргазвидобування". Щоправда, влітку 2015-го туди призначили нових керівників на чолі з Олегом Прохоренком, і "Воля" втратила свій вплив, хоч і пробувала вести публічну кампанію проти нових керівників підприємства.
Ще через рік, влітку 2016-го, НАБУ відкрило гучну справу проти депутата "Волі народу" Олександра Онищенка через розкрадання газу якраз в "Укргазвидобуванні". Слідчі оцінили збитки від тих схем у понад мільярд гривень.
По-третє, з жовтня 2016 року Київською ОДА керує колишній помічник Москаленка Олександр Горган. До того він очолював райдержадміністрацію Вишгорода, який вважається вотчиною Москаленка. До речі, глава "Волі народу" не приховує, що є "опорою" нового очільника Київської ОДА.
Але чи може такий формат співпраці тривати довго? Як би у "Волі народу" не переконували, що не мають великих амбіцій, але про політичну перспективу вимушені думати і вони. І тут є кілька можливих сценаріїв.
"Треба розуміти, що ми всі пройшли по округах і в кожного з нас на місцях серйозна підтримка. Тому якщо буде мажоритарка – цілком імовірно, що ми підемо на вибори на округах. Це найбільш реалістичний сценарій", – заявив у розмові з УП один із депутатів так званого "кістяка" "Волі народу" Сергій Лабазюк.
Він же окреслює і два інших сценарії.
"Є ще два варіанти. Можливо, ми запустимо партію "Воля народу". Ця партія фактично є, Єремеєв колись дуже хотів її розвивати, але, на жаль, так і не встиг. Третій варіант – можливо, ми до когось приєднаємося", – сказав Лабазюк.
Щодо останнього із варіантів, до речі, переговори ведуться давно. Ще коли у групу зайшов депутат Сергій Шахов із партії "Наш край", у кулуарах Ради заговорили, що так скоро може назватись вся "Воля народу". Переговори про це начебто веде неформальний куратор "Нашого краю" з Банкової Віталій Ковальчук.
Москаленко визнає, що такі розмови і справді були.
"У мене була розмова з Ковальчуком. Він пропонував мені очолити партію "Наш край". Але ми поки що цю розмову відклали, бо хлопці в групі не хочуть зараз перепрописуватись у якийсь інший проект. Хоча багато хто з наших, і я в тому числі, допомагаємо "Нашому краю" на місцях", – розповів Москаленко.
Можливо, причиною того, що "Воля народу" не квапиться "перепрописуватися", є й ті розмови, які вона веде із владою про свій можливий вхід у коаліцію.
"Я мав розмови з різними політичними лідерами в державі, були різні пропозиції для того, щоб ми були автоматично на підголосовці. На що ми разом з Москаленком сказали: "Якщо ми потрібні коаліції, ми готові. Але ми готові взяти на себе відповідальність тільки публічно". З-під прилавка під чиюсь квоту людей ми давати не будемо", – розповідає Івахів.
Сам Москаленко також підтверджує, що такі розмови про непублічну участь у владі були і тривають досі. Але "Воля народу" готова стати частиною коаліції тільки публічно і підштовхує владу до цього.
"Нам по сьогоднішній день пропонують: "Зайдіть", "Візьміть міністерство" тощо. А я їм кажу, що ми готові – але тільки публічно. Я з ними неодноразово говорив, давайте "Воля народу" зайде в коаліцію. Ви зможете у цьому питанні видихнути.
Ми офіційно скажемо, що, наприклад, міністр АПК та екології, яких нам пропонували – наші, і будемо за них нести відповідальність. Це для нас теж свого роду мотивація та люстрація – ми покажемо, що можемо робити для країни", – пояснює Москаленко.
"А поки моє завдання, як у Мойсея. Я веду цих 19 людей і маю зробити все, щоб вони ніде не махнули двома руками", – з дещо сумною усмішкою пояснює Москаленко, який зі своїми двома руками уже раз "попався".
Роман Романюк, УП
