Организованные Партийные Группы-4: "Возрождение" с Хомутынником и без
16 січня 2014 року було рубіконом, який поділив Україну на "до" і "після". "Ручне голосування" за "диктаторські закони" стало одночасно і рушієм Революції Гідності, і символом прогнилості системи, і маркером, який ділив політиків на "добрих" і "поганих".
Під час революційних подій гасла мали бути простими, дії – зрозумілими, а маркери – чіткими й однозначними. От тільки зовсім скоро виявилось, що революція і рутинна політика – не одне і те ж.
Тільки-но боротьба за Україну перемістилась із вулиць Києва на обшири Криму і Донбасу, у той же момент зникла і така зручна, така зрозуміла революційна однозначність.
Тавровані міткою "16 січня" політики, які з Майдану виглядали політичними трупами без майбутнього, нікуди не зникли. Ба більше, величезна частина із них одразу після Революції заходилися всіляко їй допомагати.
Усі, без перебільшення – усі, надважливі політичні рішення перших місяців після Майдану було реалізовано руками і тих, хто ці руки піднімав у сесійній залі 16 січня 2014 року.
З точки зору революційної логіки, це був абсурд. З позиції звичайної політики – реальність. І вибори в Раду восени 2014 року цю реальність тільки підтвердили.
Депутатська група "Відродження" – одна із трьох парламентських сил, які тоді постали на уламках великої фракції Партії регіонів у попередній Раді.
Паралельно з тим, як "вічна" коаліція постмайданівських сил звужувалась до неповних 220 голосів БПП і НФ, "Відродження" на чолі з Віталієм Хомутинніком нарощувало свою вагу.
Зараз ця "тиха" група зразка осені 2014-го перетворилась на одного із ситуативних партнерів влади, чиї голоси часом стають вирішальними у голосуванні за президентські чи урядові закони.
"Українська правда" продовжує серію матеріалів про життя парламентських партій і фракцій. Цього разу йтиметься про те, як збиралася група "Відродженя", хто і як у ній ухвалює рішення та чого чекати від зміни її керівництва.
Від "Розвитку" до "Відродження"
Фактично, теперішня група "Відродження" створилась ще у попередньому скликанні Ради. Одразу після втечі Януковича з України фракція його Партії регіонів почала сипатись на очах.
Читайте также"Коли почались розстріли на Майдані, то люди всередині "Партії регіонів", які були точно проти такої політики, почали збиратись в окремі групи. І я був одним із організаторів того руху, мій вихід із ПР став одним із перших. Хоча я з 2001 року був у цій партії, створював молодіжний рух ПР, тобто не так, що "прийшов-пішов".
І коли я вийшов з ПР, то люди, які також були незгодні, почали теж виходити", – згадує у розмові з УП один із лідерів "Відродження" Віталій Хомутиннік.
У той час навколо нього та Анатолія Кінаха зібралось близько 40 тодішніх регіоналів, і вони створили групу "Економічний розвиток". Власне, та група і є основою "Відродження".
Зрозуміло, що в атмосфері лютого 2014-го група Хомутинніка-Кінаха не могла сподіватись на місце у новій владі. Але й обійтись без них нова влада не могла.
"Наша група голосувала за відставку уряду Азарова, за вибори президента, за повернення Конституції, за виконувача обов'язків президента Турчинова. Без нас би не було голосів на жодне з цих рішень. Коли обрався Порошенко президентом, то ми підписались під ідеєю провести перевибори. Хоча вони для нас нічим хорошим і не закінчились", – розповідає Хомутиннік.
Вибори 2014-го, перші без комуністів, мали стати – і стали тріумфом майданівських сил. Для людей з попередньої влади це означало діаметрально протилежну перспективу.
В "Економічному розвитку" було близько 40 мажоритарників. Усі вони пішли на вибори, але майже половина свої округи програла.
Як розповідає теперішній глава "Відродження" Віктор Бондар, особливих домовленостей між кандидатами тоді не було.
"Якоїсь координації не було. Кожен знав, де його Батьківщина чи де він обирався – і йшов туди. А вже коли пройшли в парламент, то об'єдналися в групу", – розповів він УП.
Те, що група "схудла" на майже 20 депутатів, було болючою поразкою, але не катастрофою. Куди більшою проблемою для "колишніх" стала нова політична реальність.
"Спершу ж мова йшла, що має відбутися певне перезавантаження і очищення. Ну от нас якраз і пустили під це "очищення". Незважаючи на те, що без наших голосів не було б ніяких виборів. Але коли вони зібрали собі 300 голосів, то нас просто викинули з процесу, вчепили ярлик, що ми такі самі, як усі регіонали, які повтікали чи лишились в "Опоблоці", – обурюється Хомутиннік.
Про те, чи були на тих виборах якісь домовленості з новою владою про "уступання" округів їхнім мажоритарникам, ніхто у "Відродженні" не говорить. Але одразу після того, як у новій Раді їм не знайшлося місця ні в коаліції, ні навіть у керівництві комітетами, група Хомутинніка зайняла позицію вичікувальної кругової оборони.
"Після цього ми переформатувались у групу вже з партійною базою, бо розуміли, що таке "кидалово" не перше і не останнє. Тоді ми створили партію "Відродження" і таку ж назву отримала група у парламенті", – розповідає Хомутиннік.
Власне, створювати партію не довелось. Як розповів Хомутиннік, вона давно була "в режимі очікування" в одного з харківських мажоритарників "Відродження" Віктора Остапчука, і її просто перезавантажили.
Хомутиннік, Коломойський і всі, всі, всі
Як і решта фракцій, "Відродження" – не монолітна структура, а місце, де стикаються інтереси різних груп впливу. Від інших фракцій її відрізняє ще й те, що вона повністю складається з мажоритарників, що ще більше ускладнює контроль над групою.
Загалом у "Відродженні" є яскраво виражені дві великих групи впливу. З одного боку, це люди, орієнтовані на Хомутинніка, з іншого – люди з орбіти олігарха Ігоря Коломойського.
Як розповів в розмові з УП один із лідерів фракції БПП, якому доводилось домовлятись з "Відродженням" про голосування, групи Хомутинніка і Коломойського приблизно рівні.
"Там близько десятка людей дивляться на Хомутинніка, це в основному харківські, ще з десяток – працюють з Коломойським. Таким собі координатором людей Коломойського виступає Геллер. А решта депутатів у групі досить самостійні, і часом доводиться домовлятись із кожним окремо", – розповів співрозмовник УП.
У самому "Відродженні" не відмовляються від того, що Коломойський і справді має вплив і на групу в Раді, і на партію загалом.
"Так, у нас є люди, які входять до "орбіти" Коломойського. Але приєднатися до партії був їх власний вибір. Загалом – це депутати з Дніпропетровського регіону. У нас в партії є директори його підприємств, Нікопольського феросплавного, інших заводів. Депутат Шипко близький до Ігоря Валерійовича. Загалом, це люди, які близькі до нас ідеологічно, і які не бачили себе в Опоблоці чи партії "УКРОП", – сказав УП сам Хомутиннік.
За його словами, така співпраця з Коломойським була вигідна для обох сторін, і тому на неї пішли.
"Нам треба було опиратись на лідерів суспільної думки у цьому важливому для нас регіоні. А на Дніпропетровщині ж найсильніші позиції у Коломойського і Вілкула з "Опоблоком". Конкурувати з Вілкулом дуже складно, тому ми підібрали людей, які були так чи інакше пов'язані з Коломойським. От і все", – розповів Хомутиннік.
Якщо врахувати, що сам Хомутиннік є давнім бізнес-партнером Коломойськго по газовому бізнесу, то вибір союзника був цілком зрозумілим.
Водночас і він, і Бондар заперечують, що є якась безумовна робота когось із їхніх депутатів на своїх покровителів.
"Впливати на мажоритарників, які отримали по 50 тисяч голосів виборців, це не так і легко. Це все байки, що можна легко їх контролювати. Впливати можна на "списочників", яким кажуть, що якщо вони не будуть слухатись, то їх просто більше не візьмуть у список. І повірте, керувати групою, де ще 25 таких самих, як ти, дуже важко", – переконує Хомутиннік.
Власне цих два фактори – олігархічний вплив і виключно мажоритарними у групі – є відчутною дестабілізуючою силою, від якої "Відродження" час від часу трясе.
"Ви ж розумієте, що таке мати справу з Бєньою. Він давно хотів вивести своїх людей з "Відродження", зібрати решту своїх в Раді і зробити групу. Було б людей під 25. Але "УКРОП" не може об’єднатися із колишніми "ригами". Але Бєня завжди всіх тримає "в тонусі", – сказав УП один із впливових депутатів президентської партії.
"Знаєте, це найбільш нестабільна із тих груп, які є в Раді. Там надто багато людей, які вирішують питання за себе. Плюс на таку малу групу там є групка Хомутинніка, групка Коломойського і ще якісь люди, які взагалі незрозуміло, що там роблять", – додає інший депутат, який часом збирає голоси "Відродження".
Крім умовних "харківських" і "дніпропетровських", у "Відродженні" є й добре знані усіма, у тому числі через корупційні скандали, "самостійні". Це, скажімо Антон Яценко, відомий ще з часів схем на Тендерній палаті, чи конкурент клану Балог на Закарпатті Михайло Ланьо, про якого у ЗМІ періодично лунають звинувачення у причетності до контрабанди.
Куди пішов Хомутиннік?
Врешті, про те, що у "Відродженні" не все так просто з керуванням, можна судити і з мало висвітленої, але цікавої історії літа 2016 року.
Тоді, 7 липня, доволі неочікувано з'явилася інформація про те, що Хомутиннік став одноосібним главою групи. До того у "Відродження" було аж три керівника: власне Хомутиннік, Віктор Бондар і Валерій Писаренко.
Як розповідають співрозмовники у групі, тоді кілька депутатів на чолі з Євгеном Геллером, Антоном Яценком, Андрієм Шипком та Бондарем, вирішили зробити останнього єдиним керівником групи.
Але коли дійшло до справи, то на засіданні групи Хомутиннік навпаки всіх перетис і став керувати групою сам.
Тоді ж у Раді почали говорити, що Коломойський намагається прибрати групу до рук. Але чи так це було, насправді не знають навіть у самій групі.
"Ми не розуміємо до кінця, чи була то робота Коломойського. Хлопці хотіли посунути Віталія, але група стала на його бік", – розповідає співрозмовник УП у "Відродженні".
Натомість у розмові з УП Бондар переконує, що та історія була суто питанням управління.
"То не був конфлікт. Ми просто мали дуже різні позиції щодо того, як має відбуватись керівництво групою, як повинні ухвалюватися рішення, хто має представляти групу у переговорах. Частина депутатів хотіли одну людину, яка б представляла групу, і мене почали під це агітувати.
Інша частина хотіла, щоб лишилось все, як було: кілька лідерів, які паралельно домовляються, дізнаються інформацію і таке інше. Мовляв, так буде легше маневрувати, щоб не було тиску на всю групу через лідера", – переконує Бондар.
Врешті, сталося так, як хотіли перші. От тільки керувати групою став не Бондар, а Хомутиннік. Аж до осені цього року.
5-го вересня Хомутиннік несподівано оголосив групі, що складає з себе повноваження голови і передає їх Бондарю.
Свою позицію він пояснив тим, що ГПУ відкрила проти нього кримінальну справу за ухиляння від сплати податків, і він не хоче, щоб через нього тиснули на "Відродження".
Загалом Хомутиннік завжди був одним із найбагатших депутатів. У пресі постійно виникали матеріали то про його дорогі годинники, то про власний літак чи 40-метрову яхту. І це при тому, що останні 15 років Хомутиннік постійно був депутатом.
Сам він у розмові з УП пояснив своє рішення віддати керівництво Бондарю так:
"Лідер – це можливість впливу на всю фракцію. А я, чесно кажучи, людина залежна від тих підприємств, які є в декларації. Через них на мене не так складно знайти важелі впливу, щоб спробувати змусити групу голосувати так чи інакше".
Але це не єдина причина.
Питання в тому, що у ролі керівника групи Хомутиннік чимось нагадував Ігоря Гриніва в часи його керування фракцією БПП. Позиція лідера фракції вимагає високої публічності, постійної комунікації з пресою тощо. А згадати якісь ефіри хоч котрогось із каналів, де б Хомутиннік коментував теми дня, заледве чи й вийде.
У цьому плані Бондар, який у системі української влади працював і в Раді, і в уряді, і в АП, – куди більш підходяща фігура.
"Це було особисте рішення Хомутинніка. Він сам, видно, зрозумів, що хтось має займатись чисто політичною роботою, керувати групою, іти по каналах, виступати, доносити нашу позицію. Кримінальна справа, думаю, була просто ще одним фактором для ухвалення цього рішення", – вважає Бондар.
Сам Хомутиннік розповів УП, що не хоче знову ставати главою групи, навіть коли розбереться зі своєю кримінальною справою, а воліє зайнятись підготовкою партії до виборів.
Тим часом Бондар переконує, що тепер у групі багато чого зміниться. Перш за все, з'явиться один переговірник, який говоритиме з владою.
"Коли у групі багато лідерів, то можна на того трохи натиснути, на іншого трохи – і вже свої десять голосів зібрати. А тепер ми стали монолітними: один лідер, одна група, одна партія. І тут почалась істерика у влади – як так? Але треба визнати, що амбіції – і мої, і Хомутинніка, й інших – коштували нам рік часу", – вважає Бондар.
Якось, в останню "бюджетну ніч" у грудні 2016-го, журналіст УП був свідком того, як власне відбувалась комунікація "Відродження" із владою. Тоді між сектором групи і місцем одного з лідерів БПП Ігоря Кононенка почергово курсували Хомутиннік і Геллер, явно захоплені "переговорами".
Як переконують співрозмовники УП у "Відродженні", група не має якихось стратегічних домовленостей з владою і про кожне голосування домовляється окремо.
"Ніяких системних домовленостей по голосуваннях групи не було апріорі. Якби вони були – не було б кримінальних справ і всі були би "в шоколаді", – переконує співрозмовник у "Відродженні".
Сам Хомутиннік визнає, що за свої голосування депутати його групи отримують від влади "бонуси на округи".
"Ми думаємо глобальніше. Тому, якщо є закони і рішення, які реально потрібні країні, то ми за них голосуємо. І якщо ми, наприклад, при голосуванні за бюджет відстоюємо збільшення видатків для своїх округів, то я не вважаю, що це якийсь сором. Це правда, що кожен із наших мажоритарників, голосуючи за бюджет виходить із того, чи збільшено видатки на округ - за ці гроші потім будуються школи, садки, дороги і все решта", – переконує він.
Але хоч фактично "Відродження" стало одним із двох сателітів коаліції, які дозволяють ухвалювати принципові для влади закони, якось інкорпоруватись у владу ніхто у цій групі не хоче.
"У нас немає готовності, у них немає бажання. Та і погляди у нас різні. Там хлопці живуть одним днем: прибігли, пограбували – і повтікали. Ми уже одних таких бачили. Тому в другий такий процес заходити не хочеться. Ми побудемо збоку. Побачимо, чим це все закінчиться", – резюмує Бондар.
Роман Романюк, Роман Кравець, УП
УП 100. Поза межами можливого
"Украинская правда" представит свой второй в истории рейтинг лидеров - сотню украинцев, которые делают наибольший вклад в независимость и будущее Украины.
