Годовщина Иловайска. Руководство армии умывает руки?
Офіційно визначити 29 серпня Днем пам’яті загиблих в Іловайську та довести розслідування до кінця. Такі основні вимоги бійців та родин загиблих у третю річницю виходу з Іловайська.
Іловайська операція тривала з початку серпня 2014 року. Офіційно у ній загинуло 366 бійців, але найбільші втрати українські підрозділи понесли під час виходу через так званий "зелений коридор".
29 серпня росіяни обіцяли пропустити колону українських військових з Іловайська. Натомість відкрили вогонь. У тому бою вважають загиблими 272 бійця.
29 серпня у Михайлівському соборі зібралися ті, хто вижив в Іловайській операції, та рідні загиблих. У чоловіків у камуфляжі переважали шеврони батальйонів "Донбас" та "Миротворець". Також були поодинокі представники батальйонів "Кривбас", "Херсон", "Дніпро-1", "Шахтарськ".
Напередодні на цьому ж місці окрему акцію пам’яті проводили інші учасники Іловайської операції. На ній також були бійці батальйону "Донбас" та Семен Семенченко.
29 серпня найбільшу підтримку отримав виступ колишнього командира штурмової групи батальйону "Донбас" Тараса Костанчука, який озвучив вимоги до влади.
Щоправда слухали його переважно люди у цивільному. Бійці увесь час стояли осторонь.
"Країна, яка не визнає свої помилки, не може бути демократичною, це буде швидше якась диктатура, – переконував учасників акції Костанчук. - Потрібно розбирати помилки, карати винних і рухатися вперед. Немає чого боятися. Ми не хочемо огульно когось звинувачувати. Ми не кажемо, що потрібно когось стратити. Ми хочемо розібратися, чому так сталося".
Костанчук переконує, що ще увечері 24 серпня 2014 року начальнику Генштабу Віктору Муженку доповіли про вторгнення регулярної армії РФ. Екс-боєць батальйону "Донбас" вважає, що саме тоді потрібно було ухвалювати рішення: або оперативно виводити підрозділи з Іловайська, поки росіяни не зайняли зручні рубежі для обстрілу, або самим займати кращі позиції в місті і готуватися до оборони Іловайська.
У підсумку Костанчук озвучує вимогу з 4 пунктів:
1) Виокремити Іловайську трагедію у кримінальне провадження, а не розслідувати це як загальне провадження російської агресії проти України.
2) Закінчити розслідування справи Іловайська і передати її до суду.
3) Зняти звинувачення з рядових, які залишили свої позиції. Бо ці рішення ухвалювалися на фоні відсутності команд та інформації про залишення своїх місць керівників сектору, зокрема Петром Литвином (влітку 2014-го командувач сектору "Д", – УП ).
4) Визнати 29 серпня Днем пам’яті загиблими в Іловайську.
Зі сторони за виступами зі сцени спостерігали бійці батальйону "Миротворець". Екс-комбат Андрій Тетерук також закликав передати справу до суду. Озвучені результати розслідування військової прокуратури нардеп назвав попередніми.
"Основна та головна причина Іловайська – це вторгнення Росії. Але є питання до тих, хто приймав рішення (зі сторони українського командування, – УП). Я буду чекати до того часу, коли попередній висновок перетвориться на остаточний і буде направлений на розгляд суду. Коли я ознайомлювався зі справою, у мене були питання щодо точності вказаних даних. Наприклад, значно зменшена кількість особового складу мого підрозділу, ці цифри засекречені, але вони неправдиві. Ця похибка є дуже важливою для вивчення ситуації і ухвалення рішення, чи могли щось зробити, – заявив "Українській правді" Тетерук.
"Козак гарний, але прізвище підкачало", – жартує з журналістами Андрій Погорєлов із сином. Поруч чоловіка слухає дружина, яка в ніч на 29 серпня 2014-го отримала від нього прощальну смс "вибач за все".
"Якби не був даний цей безглуздий наказ виходити з Іловайська, ми б там трималися і два місяці, – переконує Погорєлов. –Їжа була, вода була, зброя була, боєкомплект був. На крайній випадок можна було з вертушок все скидувати. Ми б Іловайськ втримали. Якби нас не погнали у цей "зелений коридор".
Нині 29 серпня Погорєлов вважає своїм другим днем народження. Каже, що не жалкує, що потрапив до Іловайська. За три роки після того він вже п’ять разів ходив на допити до прокуратури.
"Але це так переливання з пустого у порожнє, – ділиться Погорєлов з УП своїми враженнями від розслідування. –От наприклад, у нас було два зрадники, які працювали з сепаратистами, здавали їм інформацію, нас лупили через це. Вони зараз ходять "три ряди у медалях", і нічого. Ані прокуратура, ані СБУ не шевелиться. Я не побачив просування слідства".
На території Михайлівського монастиря матері загиблих бійців записують звернення до президента.
Жінки стоять посередині експозиції, яка символізує "зелений коридор", яким з Іловайська виходили їхні сини. Під табличкою кожного населеного пункту фото загиблих бійців.
Мати Євгена Харченка (боєць батальйону "Донбас", позивний "Ред") спілкується з журналістами на фоні таблички "Червоносільське". Поблизу цього населеного пункту загинув її син.
Наталія Харченко переповідає, що її син загинув у "коридорі зради та підлості" на пожежній машині.
" Це новий вид техніки боєздатна машина – пожежна машина, це жива мішень. Моя дитина з Іловайська не просто виходила. Він героїчно захищався. Стоячи на пожежній машині з гранатометом він відстрілювався наліво і направо. Вони на цій пожежній машині свідомо пішли на російський танк. Мого хлопчика та увесь екіпаж спалили. Ці тварюки спалили мою дитину. Ми його знайшли по татуюванню. У нього на правому лікті було тату, – каже мати загиблого бійця.
На честь її сина у Бортнічах перейменували вулицю Леніна. Разом з тим вона не розуміє, чому бойові дії на Сході України досі офіційно не назвали війною. Також жінка нарікає на розслідування трагедії.
"Розслідування Генпрокуратури нас взагалі не влаштовує, бо вони звинувачують лише вторгнення російського війська. Але також визнають бездіяльність та халатність. Я розумію, що було вторгнення російських військ. Але хоча б вчасно потрібно було надати наказ на відступ. Цим наказом могли б зберегти багато життів" – каже Наталія Харченко.
Питання до слідства та керівництва країни є і в матері загиблого бійця 8-го полку спецпризначення Євгена Андріюка Олени. Жінка згадує, що після перших двох місяців (травень-червень) син повернувся додому з сивиною на скронях. Але про свою службу в АТО нічого не розповідав.
"Коли він знову йшов, то я йому казала, щоб здавався в полон. Я ж бачила, що полонених міняють. Але він відповів, що здаватися не буде, "я ж десантник, краще ще когось з собою заберу". Так воно і вийшло. Коли їх брала в полон 98-а дивізія РФ, то вони до останнього відстрілювалися. Він вже був поранений, лишилася остання граната, він витягнув, але вона чогось не вибухнула, напевно, була старенька, – розповідає історію свого сина пані Олена.
Мати переповідає, що росіяни обіцяли допомогти важко пораненому українцю, коли дізналися, що той десантник. Але Євген Андріюк таки помер.
Його тіло знайшла пошукова група. На футболці була записка "30.08 16:35". Довгий час тіло залишалося неопізнаним.
Довгих 8 місяців мати шукала свого Євгена. Увесь цей час отримувала офіційні листи "ваш син у полоні". Але за аналізом ДНК таки визначили: Євген Андріюк загинув після боїв в Іловайській операції.
"Розслідування прокуратури простими словами говорить, що повинна відповідати Росія. Виходить, що наше керівництво умиває руки? Що вони тут ні до чого, що вони нічого не знали, сліпенькі та дурненькі були? –запитує сама себе пані Олена. – Є багато свідчень хлопчиків, які багато знають і кажуть, є такі, що за це покарані. Кажуть, що з Донецька могли вибити ворога, а їм дали наказ пропустити росіян чи сепаратистів. Є таке, що йде зверху. Я незгідна з тим, що стільки людей загубили".
Жоден офіційний представник оборонних та силових відомства участі в акції з вшанування пам’яті загиблих в Іловайську не брав.
Напередодні Генпрокуратура поширила офіційне повідомлення, що розслідування справи Іловайська майже закінчено.
Згідно висновків слідства, єдиною причиною, що призвела до Іловайської трагедії, є вторгнення збройних сил Росії в Україну та вчинення ними воєнних злочинів. Також йшлося про окремі помилки керівництва АТО та численні факти дезертирства.
Олексій Братущак, УП
