"Депутаты во Христе", или Церковь под Верховной Радой
Попереджувальний вогонь. Саме так можна найточніше описати суть подій під Верховною Радою 18 травня. Хоч самі організатори православного мітингу воліють це називати "молебнем про напоумлення депутатів".
Клірикат УПЦ МП на чолі з самим митрополитом Київським Онуфрієм прийшли до парламенту, щоб недвозначно донести депутатам свою позицію – прийняття "церковних законів" може обійтись дуже дорого.
Зібрані за першим покликом кілька тисяч учасників молебню-мітингу показали, що мобілізаційний потенціал найбільшої у країні церкви – колосальний. І якщо вона почне через вулицю вирішувати свої політичні проблеми, то всі решта акцій здадуться квіточками.
З іншого боку, акція УПЦ МП унаочнила і те, чому депутати взагалі задумались над ідеєю поставити у церкві "безпекові запобіжники" на час агресії.
Організація із такою потужною мережею і авторитетом може стати дуже ефективним важелем завуальованого впливу на Україну. І якщо така ситуація матиме місце, то інструментів захисту у країни просто не буде.
Саме через це в порядку денному парламенту з'явилися два законопроекти (№4511 та №4128), через які держава, фактично, отримає вплив на діяльність УПЦ Московського патріархату.
Автори законопроектів запевняють, що мова іде про тимчасові заходи і то лише "безпекові", що неоднозначні норми можна переписати до другого читання.
Але клір вирішив не чекати, до чого там домовляться депутати, а натякнути їм, що УПЦ не збирається миритися ні з яким впливом держави.
Мітинг з благословення
З дев'ятої ранку 18 травня площу Конституції перед парламентом заповнило кілька тисяч людей з різних куточків країни.
Від усіх решти мітингів, які останнім часом проходили на цьому місці, його відрізняло дві обставини.
По-перше, значну частину мітингуючих складали батюшки та монахи Української православної церкви, яких нечасто побачиш на вуличних акціях.
По-друге, на відміну від звичних уже для столиці акцій на годину-півтори, четверговий молебень тривав цілий день.
Хоча певну схожість зі звичайними мітингами можна було простежити. Найбільше у тому, що вся паства була поділена на різної величини групки, в яких роль "десятників"-"сотників" виконували відповідні священники.
Разом вони приїхали зі своїх парафій, разом прийшли під парламент, разом шукали затінок і магазини, групами шукали автобуси, щоб з'їздити "хоч подивитися Лавру".
На мітингу біля Ради можна було зустріти і главу УПЦ митрополита Онуфрія. На відміну від священників, які провадили сам молебень у розшитих золотом ризах, предстоятель УПЦ благословляв людей у звичайні чорній рясі і скромній шапочці. Мовляв, перший серед єпископів нічим не відрізняється від звичайних священиків.
У центрі площі, тим часом, тривала служба. Перед великою іконою група священників, дехто із єпископськими санами, хор, оточений монахами і звичайними людьми, кликали на допомогу Христа і Богоматір, святих Бориса і Гліба, святих князів Острозького та Невського, "страстотерпца-царя Николая ІІ".
Все це скидалось на звичайну службу, якби по периметру не стояли люди з політичними плакатами. Українські написи на транспарантах часом дисонували із тим, що говорили промовці, особливо, коли заходило про "єдність Русі" чи святих царів.
Але ще більший контраст з'являвся тоді, коли з душної площі зайти у прохолоду парламенту. Тут протікало зовсім інше життя – у парламенті нардепи були захоплені Днем вишиванки.
Про мітинг-молебень на вулиці час від часу нагадували хіба депутати "Опозиційного блоку", які піднімали цю тему в розмовах із журналістами, кликали всіх надвір і самі час від часу долучалися до молебню.
Найактивнішим в цьому плані був "православний олігарх" Вадим Новинський, відомий своїми тісними стосунками і з митрополитом Онуфрієм і з усією УПЦ.
"Це шкідливі, антиукраїнські закони. Ті люди, які кажуть, що вони патріоти, вони – вороги України. Свобода совісті і віросповідання – один із базових принципів демократії, для чого його порушувати? Хочуть церкву поставити під повний контроль держави. Це заборонено Конституцією. І своє слово має сказати гарант Конституції – президент", – обурювався Новинський, перекрикуючи на камери звук молитов.
"Хоча без "Блоку Петра Порошенка", без коаліції ці закони не змогли б з'явитись у Верховній Раді. Я закликаю втрутитись президент Порошенка і не допустити порушення Конституції. Я закликаю всіх депутатів до спокою і розважливості. Хай здоровий ґлузд візьме гору, і закони будуть зняті з порядку денного і взагалі з реєстрації", – додав він і поквапився долучитись до акції, зайнявши одне із почесних місць між священиками.
"Сталінська практика" чи вимушені заходи безпеки
Самі законопроекти, які так розворушили церковне середовище, не нові.
Вони були зареєстровані у парламенті ще більше року тому, один із них з'явився у секретаріаті парламенту ще тоді, коли спікером був Володимир Гройсман. Увесь цей час проекти перекочовували із сесії до сесії, не потрапляючи у порядок денний.
Перший із них – 4128 –передбачає внесення змін до закону "Про свободу совісті і релігійні організації". Серед його авторів значаться представники фактично усіх фракцій колишньої коаліції, наприклад, Віктор Єленський та Світлана Войцеховська з НФ, "радикал" Андрій Лозовий, Ірина Подоляк з "Самопомочі", Сергій Тарута і навіть нинішній глава фракції БПП Артур Герасимов.
Фактично усі зміни вміщаються в одне речення, суть якого зводиться до того, що прихожани можуть самі визначати підлеглість своєї церковної громади. Для цього більшість прихожан мають просто зібратись на збори і проголосувати.
З одного боку, правка виглядає досить логічною, адже церква і є паства. Однак ця норма наробила такого переполоху в УПЦ, що глава РПЦ партіарх Кирил навіть написав гнівного листа до лідерів країн "нормандського формату", в ООН та інші міжнародні організації.
Річ у тім, що останнім часом на тлі невиразної позиції УПЦ МП в питанні російської агресії в Україні загострилась ситуація із переходом її громад до Київського патріархату. Але лідери громад – священики та єпархіальне керівництво – всіляко противиться цим переходам, намагаючись відстояти храми у підпорядкуванні МП.
Тепер же, якщо приймуть відповідні правки, громада сама зможе переходити в іншу юрисдикцію зі своїм храмом, навіть якщо їхній священик буде цьому опиратись.
І якщо, з одного боку, це виглядає як розширення прав громад, то з іншого – може стати джерелом масових конфліктів по всій країні. Крім того, спроби проведення фіктивних зборів, процедуру і повноваження яких у законопроекті прописано дуже розмито, можуть використати для захоплення храмів абсолютно різних конфесій.
Другий "церковний" законопроект – 4511 – ще більш неоднозначний. Він передбачає запровадження особливого статусу для церков, які ієрархічно підпорядковуються центрам у країні-агресорі.
Фактично, під це визначення із великих церков потрапляє лише найбільша – УПЦ Московського патріархату.
Для неї законопроект передбачає перереєстрацію статутів усіх релігійних громад. Зараз парафії та інші структурні частини УПЦ МП зареєстровані як окремі юрособи. Тож, за пропонованим законопроектом, усі вони муситимуть перереєструватись. А це понад 12,5 тисяч (!) громад по всій країні.
Крім того, при реєстрації нових статутів усі їх змусять підписати якийсь "договір з державою", де буде прописано те, що церкви визнають територіальну цілісність України і не вестимуть антиукраїнської діяльності.
Для чого це потрібно в умовах, коли релігійні громади і так мусять діяти виключно в межах законів Україні– взагалі незрозуміло. При тому не лише журналістам і прихожанам, а й науково-експертному управлінню Ради, яке видало нищівний висновок на цей законопроект.
Проте найбільш неоднозначною нормою законопроекту 4511 є, мабуть, пропозиція, щоб УПЦ МП отримувала погодження від держави на призначення керівників центральних і регіональних свої структур.
Противники закону, цілком виправдано, називають цю норму втручанням держави у життя церкви і дискримінацією. З цим твердженням частково погоджуються і автори законопроекту.
"Так, справді, це певне втручання, певні обмеження. Це правда. Але держава не буде втручатись у канонічні чи інші такі речі. Але спонукати релігійну організацію не співпрацювати з людиною, яка займається антиукраїнською агітацією і є у відповідній базі СБУ, ми просто мусимо. У нас виключно безпекові мотиви", – пояснив свою позицію в розмові з УП співавтор 4511 Олег Петренко із БПП.
"У кого має бути обурення? Що ми хочемо цим законом? Не призначайте на керівні посади тих, хто агітує за "русскій мір" і веде антиукраїнську пропаганду, не ведіть самі антиукраїнську діяльність – і ні в кого ніяких проблем не буде. Плюс, це виключно на період агресії Росії, як тільки вона закінчиться, ці норми перестануть існувати", – додав він.
За словами Петренка, автори законопроекту готові до широкої дискусії і погоджуються прибрати неоднозначні норми до другого читання.
"Але коли під час війни Росії проти України у нас працюють релігійні організації, які не просто співпрацюють, а керуються із країни-агресора, то ми маємо робити певні безпекові обмеження", – переконаний він.
Водночас співрозмовники УП в обох фракціях коаліції впевнені, що цього тижня закони навряд чи розглянуть, хоч їх обидва і включили у розгляд на четвер.
"Та всі знали, що ми не встигнемо до них дійти. І ми знали, і "опозиціонери" з церковниками знали. Але це ж таки привід провести акцію. У НФ готові голосувати, але там у БПП серйозні з цим проблеми", – зізнається в розмові з УП один із членів профільного комітету з питань культури і духовності.
Олег Петренко визнає, що у закону небагато шансів.
"Знаючи, скільки депутатів і керівників держави та АП є прихожанами релігійної організації з центром у країні-агресорі, я не думаю, що цей закон буде проголосований. Я навіть не вірю, якщо чесно, що він потрапить на голосування", – зізнався Петренко.
У небажання БПП голосувати за "церковні закони", як зізнаються співрозмовники у фракції, є й інша складова.
Фракція має у своєму складі найбільше мажоритарників у всьому парламенті і на мажоритарні округи робиться ставка і на майбутніх виборах.
Піти на відкриту конфронтацію з найбільшою церквою в країні для депутатів-мажоритарників може означати, не більше не менше, втрату підтримки на округах.
Тож на запитання УП, чи підтримає БПП "церковні закони", один із лідерів президентської фракції Сергій Березенко сказав, що рішення ще немає.
"Ми не розглядали це питання детально на фракції, а воно може бути дуже резонансним. Тому ми прийняли рішення, що поки це питання не буде вивчено досконально, то ми не розглядатимемо його у сесійній залі", – сказав Березенко.
Так би мовити, від гріха подалі.
Роман Романюк, УП
Фото прес-служби УПЦ МП
