"Аватары убивают своих". Не боевые потери в украинской армии. Часть II

Не бойові втрати. Про що мовчать Генштаб та Міноборони читайте тут

Самогубства, хвороби та необережне поводження зі зброєю. Такі основні причини не бойових втрат української армії в АТО, як стверджує офіційна статистика Міністерства оборони.

Згідно цієї ж інформації вкрай рідко трапляються випадки, коли бійці гинуть внаслідок отруєння алкоголем. У 2016-му Міноборони нарахувало лише 10 таких загиблих при загальній кількості не бойових втрат – 256 військових.

Натомість чи не усі опитані автором джерела інформації сходяться на одному: зловживання алкоголем є основною причиною більшості не бойових втрат.

"Страшна війна" з "аватарами"

Два роки тому у казармі 24-ї бригади у Яворові Львівської області помер 40-річний Петро С. У свідоцтві про смерть причиною загибелі вказали "раптова смерть". Нібито у чоловіка просто зупинилося серце.

Цими днями колишній начальник прес-центру оперативного командування "Північ" Анатолій Прошин згадує, що в загиблого стався епілептичний напад. "Тобто біла гарячка, – для більшого розуміння уточнює Прошин. – Це сталося або через вживання алкоголю, або через різке припинення вживання алкоголю".

Чому у свідоцтві про смерть вказали "раптова зупинка серця", Прошин не пам'ятає. Каже, що по кожному подібному випадку проводиться службове розслідування, а остаточну причину смерті встановлюють за висновками судмедекспертизи.

Для сторонньої особи цей випадок жодним чином не асоціюється зі зловживанням військовослужбовцем алкоголю. Як і ряд інших, які сталися в АТО.

"Помер від серцевого нападу" або "помер від серцевої недостатності". Часто саме під таким формулюванням приховують смерті військових, які сталися внаслідок зловживання спиртними напоями. Про це автору розповів один з лікарів бригади, що минулого року перебувала на фронті.

Прошин також визнає, що історії зі смертями бійців через зловживання алкоголем – непоодинокі: "У кожній хвилі мобілізації в нас було по 2-3 таких випадки".

"Є випадки, коли "аватари" захлинулися своїм блювотинням, є такі, що падали з броні", – каже Голова Івано-франківської обласної спілки учасників АТО, колишній військовослужбовець 26-ї бригади Андрій Долик.

Пияки на фронті страшні не лише через те, що можуть зашкодити своєму здоров'ю. Військовий зі зброєю у стані алкогольного сп'яніння – це ще й загроза для усього підрозділу.

Так, п'яний військовий може банально заснути на посту. Це несе в собі смертельну небезпеку, якщо трапляється на опорних пунктах на лінії фронту. Диверсійно-розвідувальна група може підійти непоміченою до позицій і знищити увесь підрозділ.

Поява в армійських лавах чоловіків, які постійно зловживають алкоголем – це недопрацювання військових лікарських комісій у військкоматах, вважає Долик. І додає: вони масово пропускали хронічних алкоголіків під час 4-ї, 5-ї та 6-ї хвиль мобілізацій, бо потрібно було виконати план набору.

"Я був у другій хвилі, – згадує Долик. – Коли нас вивели з передової, то десь місяць до демобілізації ми навчали 4-у хвилю, яку тільки призвали. У мене склалося таке враження, що переважна більшість тих бійців привезли просто з ЛТП (лікувально-трудовий профілакторій, до яких за часів СРСР відправляли на примусове лікування від алкоголю, – УП). Заїхали в ЛТП, усіх постійних забулдиг вигребли, посадили в автобус і завезли в армію".

Чи існує офіційна статистика зловживання алкоголем військовими, та яка частина мобілізованих та контрактників мають захворювання "хронічний алкоголізм", дізнатися не вдалося. Міністерство оборони та Генштаб не пішли на спілкування з УП при підготовці цього матеріалу.

Відпискою відповіла і військова прокуратура. Натомість сам Анатолій Матіос в одному зі своїх інтерв'ю річної давнини підтвердив, що не бойові втрати трапляються у тому числі через "нібито хвороби серця": "Хто у військово-медичних комісіях працює? Президент? Ні, лікар районної амбулаторії, який за сто-двісті гривень здорового Івана робив хворим, а хворого, який не мав гроші заплатити, відправляв воювати… А тепер він прийшов туди, і він п'є.

Випадок був, коли на п'яну голову один "герой" кинув гранату в буржуйку. Тринадцять чоловік лягло! Куди їх записати? Який українець це хоче слухати?"

У пошуках інформації про найбільші втрати ЗСУ через дії "аватарів" автор наштовхнувся на вирок суду щодо інциденту, який трапився 1 лютого 2015-го року на Херсонщині.

Тієї ночі сержант 30 бригади, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, спочатку погрожував солдату батальйону "Збруч", наводив на нього автомат, зробив два постріли вгору. Після примирення обидва разом з іншими бійцями "Збручу" вживали спиртні напої.

Коли полягали спати, сержант вирішив розпалити буржуйку, дрова полив "легкозаймистою речовиною", внаслідок чого спалахнув намет. Далі полум'я перекинулося на інші намети, які знаходилися в одному ангарі. Там же зберігалися боєприпаси. У результаті пожежі 6 військових загинули, 11 отримали тілесні ушкодження.

Сержанта засудили до трьох років позбавлення волі за статтями "погроза вбивством" та "необережне знищення військового майна".

У Тернополі тіла загиблих зустріли сотні місцевих жителів. Дехто з присутніх ставав перед загиблими на коліна.

Пенсіонерка Галина Вікторівна розповіла журналістам "Тернопільської липи": "Ви уявляєте собі, яка там страшна війна, якщо тільки на Тернопільщину в один день привезли шість трун?!.."

"Аватари" в законі

До "аватарів" в АТО застосовують різні методи впливу та виховання.

Зокрема, військові розповідали автору, як пияк фільмували і погрожували передати відео рідним або викласти у мережу. Також непоодинокі випадки застосування фізичної сили до тих військових, які зловживають алкоголем на передовій. Але за це "вихователь" може наразитися на кримінальну відповідальність.

Ще у 2014-му автору демонстрували місця тримання п'яних військових. Зазвичай це була невелика клітка, в якій бійці перебували до повного протверезіння. Таким чином командири намагалися убезпечити інших бійців від можливих неадекватних дій п'яного підлеглого.

Нещодавно на конкурсі військових фотографій учасник Віктор Клюєв виклав фото, яке підписав "Боротьба з "аватарами" сусідньої частини". Фото зайняло 3-є місце у номінації "У фокусі".

Однак подібні методи боротьби з алкозалежними бійцями правозахисники сприймають як незаконне утримання та жорстке поводження з людиною. За це вже самі командири можуть бути притягнуті до відповідальності.

Представники Уповноваженого ВР з прав людини зафіксували лише єдиний випадок, коли на території військової частини знаходилася клітка. Сталося це у вересні 2016-го. Тоді правозахисники припустили, що в ній у нелюдських умовах тримають нетверезих бійців. При цьому командир частини пояснив, що сам іноді в цій клітці читає книжки.

Про цей випадок омбудсмен повідомив міністру оборони. Той призначив розслідування, яке проводила військова служба правопорядку (ВСП). Результат: клітку прибрали, але нікого не покарали. Бо коли ВСП приїхала розбиратися на місце, там вже відбулася ротація підрозділів.

Самі військові жодного разу не зверталися до омбудсмена щодо порушення їхніх прав. П'яницям соромно зізнатися, що їх тримають у клітці або кидають в яму, вважає представник омбудсмена з питань захисту прав військовослужбовців Святослав Стеценко.

"Відомо, що такі способи "виховання" використовувалися в багатьох частинах і неодноразово. Або клітка, або яма. Зазвичай це відбувалося на передових позиціях, де вплинути на підлеглих іншим способом у командирів не було. Це, звичайно, є протиправним", – каже Стеценко.

Він переконує: нині практики використання кліток та ям немає. Проблема з алкоголізмом була в часи, коли в АТО служили мобілізовані. Наразі на передньому краї перебувають лише контрактники. Щодо них у командирів є достатньо інших заходів впливу, зокрема, фінансових – тому немає потреби використовувати незаконні способи.

З переходом на контрактне формування ЗСУ ситуація трохи вирівнялася, припускає й Долик. Бо тепер військовому потрібно отримати довідку від нарколога та психолога.

Масштаб проблеми зменшився, але проблема не зникла, поскаржився автору наприкінці січня цього року колишній заступник командира механізованої бригади. Зокрема й через те, що командири не мають правових методів впливу на "аватарів" у зоні АТО.

Зупинити бійців, що перебувають в стані алкогольного сп'яніння і становлять загрозу для особового складу, законним способом неможливо.

Так, відповідно до Дисциплінарного статуту ЗСУ військовослужбовця у стані сп'яніння має право затримати лише начальник органу управління ВСП в гарнізоні та тримати на гауптвахті. От тільки виїжджати на виклики у зоні АТО ВСП відмовляється.

Не здатні навести порядок серед військових п'яниць і місцеві поліцейські. А такі рішення місцевих органів влади, як заборона продажу алкогольних напоїв військовослужбовцям, взагалі жодного впливу не мають. Хто хоче випити оковитої, завжди її знаходить.

Шукати вирішення проблеми спробували на законодавчому рівні.

На початку 2015-го Верховна Рада ухвалила закон щодо посилення відповідальності військовослужбовців. До Адмінкодексу внесли статтю 172-20 "розпиття пива та алкогольних напоїв військовослужбовцями". За розпиття алкоголю або виконання обов'язків у нетверезому стані передбачили штраф у розмірі 1190-2465 гривень або утримання на гауптвахті до 5 діб.

На виконання цієї норми міністр оборони затвердив відповідну інструкцію. Нею передбачили, що адмінпротокол на п'яного військового має складати командир військової частини, а розглядати справи – райсуди.

Однак на практиці така система не запрацювала: в умовах АТО доставляти "аватара" спочатку в штаб для складання протоколу, а потім до суду для розгляду справи, дуже клопітно. У реєстрі судових рішень майже немає вироків по статті 172-20.

Депутати взялися виправляти недоліки. У березні минулого року зареєстрували законопроект №4210. Автори прямо вказували, що "аватари" фактично залишаються поза межами відповідальності, і хотіли надати право складати адмінпротоколи командирам підрозділів, а в разі відсутності гауптвахти у ВСП –тримати п'яних бійців у кімнатах тимчасового затримання.

Два роки тому з'явився законопроект №1805, яким військова служба правопорядку перетворюється на військову поліцію (ВП). Автори передбачили надання ВП повноважень досудового розслідування військових злочинів, що нині роблять звичайні поліцейські. Це мало б допомогти більш ефективно стежити за правопорядком на фронті.

Створення військової поліції та посилення відповідальності військовослужбовців підтримувало Міністерство оборони. У відомстві прямо говорили про необхідність ухвалення законопроекту №4210. Це мало б підвищити рівень дисципліни в армії.

Попри це обидва законопроекти досі не потрапили на розгляд до сесійної зали.

Самогубство – основа не бойових втрат

У квітні 2015-го поблизу Бахмута загинув український військовий. Обласна влада з малої батьківщини солдата внесла його до списку Героїв АТО. Хлопець пройшов запеклі бої, отримав важке поранення під час операції в районі Дебальцевого. Але загинув не від кулі ворога.

Одного ранку він вистрелив собі в голову з автомата.

Напередодні він повернувся в частину після місячного лікування. Один з бійців, який бачив його того дня, дивувався: як хлопця могли повернути на фронт?

"Ми помітили, що з ним щось не те. Якось він дивно поводився. Спати не йшов. Сидів з автоматом, казав, що навколо одні сєпари. А на ранок вистрелив в себе".

Згідно офіційної інформації Міноборони, самогубство стоїть на першому місці серед причин не бойових втрат в АТО. Минулого року з 256 випадків смертей військових не на полі бою 63 сталися через суїцид.

Психологи, з якими поспілкувався автор, пояснюють такі цифри двома причинами. Перша – з військовими мало працюють у психологічному плані. Друга – бійці мають проблеми, які не можуть розв'язати, найчастіше – сімейні.

ПТСР

"За статистикою, якщо не готувати бійців до психологічно травмонебезпечної ситуації для життя, травмується кожен четвертий", – каже психолог Андрій Полтавцев.

Рівень травматизації можна знизити у рази, якщо з бійцями попередньо попрацювати, пояснити, що з ними може відбутися в АТО, як змінюватиметься психічний стан.

Коли після цього людина зіштовхнеться з реальністю бойових дій, їй значно легше перенести навантаження.

"Перший страх – це страх смерті, – каже Полтавцев. – Бійці перейшли цей страх смерті. Вони не бояться смерті. Другий страх – це зійти з розуму. Якоїсь миті вони починають у собі помічати дивні речі. Насправді це нормальна реакція на ненормальні обставини. Але їм здається, що вони сходять з розуму. Цієї миті у них починається депресія з усіма наслідками".

Нормальна реакція на ненормальні обставини – це налаштування психіки військових до умов бойових дій. Бійці мають бути готові будь якої миті захистити своє життя. Одна з ознак такої реакції – порушення сну.

У військових, які без ротацій на передовій місяцями, психологічні проблеми накопичуються та загострюються. У них може виникнути посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Якщо ПТСР вчасно не діагностувати та не лікувати, це може призвести до самогубства.

Якщо офіційна статистика по кількості самогубств в АТО доступна, то інформація по кількості військових з ПТСР відсутня. За різними оцінками, з ПТСР зіштовхнулися від 20% до 80% учасників АТО. І якщо це не призвело до трагічних наслідків на передовій, то може проявитися вже у цивільному житті.

"Навіть якщо зараз з ним нічого не відбувається, кришу може почати зриватися за рік-два-десять", – каже Полтавцев. І додає: ситуація з контрактниками простіша, вони усвідомлюють, куди йдуть, а от мобілізованих до складних психологічних умов в АТО не готували.

Нерозуміння з боку близьких вбиває

"Дівчина щодня компостувала йому мізки, він і застрелився". Так коротко автору у січні цього року переповіли причину самогубства одного військового на фронті.

Подібні випадки, коли бійці накладають на себе руки через проблеми у стосунках з близькими, непоодинокі, каже Полтавцев. "Для військових проблеми в особистому житті можуть бути більш психотравмуючими, ніж перебування під обстрілами. До складних військових буднів чоловіки адаптуються за пару тижнів. А от до того, що кинула дівчина або пішла дружина – ні".

Психолог пояснює: поділитися наболілим військовий може зі своїм командиром, бо той є авторитетом, але в командира на це немає часу, як, зазвичай, і у "замполіта", на якого покладені обов'язки по роботі з бійцями. Тому важливим є наявність у підрозділах психологів. За підрахунками Полтавцева, має бути один психолог на 50 військових.

Нині ситуація з психологами в армії критична. Військовий психолог Наталія Луців у ФБ-обговоренні проблем не бойових втрат вказала, що неукомплектованість складає дві третини. Тож одному військовому психологу доводиться працювати з цілими бригадами.

Останнім часом в українській армії стає традицією залучати капеланів до роботи з військовими.

У психологів немає єдиної позиції щодо впливу представників церков на психологічний стан бійців і упередження самогубств. Одні вважають, що капелани можуть доповнювати психологів, і виступають за співпрацю, інші називають присутність у військових підрозділах духовників "середньовіччям".

У чому ж сходяться психологи, так це на необхідній підтримці військових як рідними та близькими, так і незнайомими людьми. Навіть звичайний малюнок, який чоловік на війні отримає від незнайомої дитини, може допомогти бійцю утриматися від суїциду.

Не бойові втрати – табу для суспільства?

Ще під час підготовки першого матеріалу автор отримав кілька гнівних відгуків. Нібито говорити та писати про проблеми самовбивств, алкоголізму, хвороб тощо не можна, бо через це погіршується ставлення до армії. Доводилося чути, що подібні матеріали "підривають обороноздатність країни".

МО, Генштаб та військова прокуратура так і не вийшли на розмову для підготовки цих матеріалів.

У квітні 2016 Головний військовий прокурор Анатолій Матіос в ефірі "112 Україна" повідомив, що не бойові втрати "ніколи не є предметом публічного обговорення в жодній армії світу".

Це не зовсім так.

У російській армії указом Путіна у 2015-му році втрати під час спецоперацій в мирний час віднесли до державної таємниці. Бойові втрати в ході війні були засекречені ще раніше.

Натомість у США причини не бойових втрат намагаються досліджувати, щоб зменшити втрати серед військовослужбовців.

Так за даними Міністерства оборони США кількість самогубств серед військових за 10 років збільшилася удвічі.

Для отримання алгоритмів прогнозування, за яких обставин військовий може накласти на себе руки, у США провели відповідне дослідження вартістю 50 мільйонів доларів. З'ясувалося, що у боротьбі з ІДІЛ американська армія понесла більше втрат через суїциди військових, ніж від терористичних організацій.

Тож американські військові постійно наголошують, що запобігання самогубствам є одним з головних пріоритетів для армії.

Олексій Братущак, УП