Битва за Вашингтон. Лобби Яценюка-Яресько

Татьяна Козырева, Александр Моисеенко, УП — Четверг, 8 декабря 2016, 10:07

Аби з'ясувати, хто в Україні та з якою метою користується послугами американських лобістів, "Українська правда" запустила серію матеріалів "Битва за Вашингтон".

Перша частина "Лобі Віктора Пінчука" розповідала про представництво олігарха в українському парламенті та в близькому оточенні Гілларі Клінтон, кандидата на пост президента США від Демократичної партії.

У другій частині "Офшорне лобі Юлії Тимошенко" йшлося про фінансування інтересів "Батьківщини" із офшорної компанії, яку оформлено на підставну особу на ім'я Юлія Білоусова.

Сьогодні до вашої уваги наступна частина – "Лобі Яценюка-Яресько".

У США позитивний імідж колишнього прем'єра Арсенія Яценюка та міністра фінансів Наталії Яресько просувався коштами сумнівного походження. "Не ділом, а словом" рятували українських урядовців американські лобісти. Одна із найвпливовіших піар-компаній, наприклад, просувала в медіа США тему реструктуризації зовнішнього боргу України.

Зрештою неефективні форуми та масштабні піар-компанії замість реальних дій завели уряд Яценюка у "глухий кут реформ".

При цьому вартісні лобістські послуги на користь уряду Яценюка та міністерства фінансів Яресько оплатили українська компанія з фіктивною юридичною адресою і Конгрес Українців Канади.

Давос, з якого все почалось

Січень 2015 року. Минуло шість тижнів з того часу, як парламент проголосував за склад нового "уряду реформаторів" Арсенія Яценюка.

Троє міністрів-іноземців обіцяли відмовитися від свого громадянства на користь українського. Від паспорту США на словах відріклася й американка українського походження Наталія Яресько. Вона стала в новому уряді міністром фінансів.

На початку 2015 року Україна фактично знаходилась у переддефолтному стані. Одним з найбільш важливих питань для Яресько стала боргова проблема України, яке потрібно було вирішувати разом із останнім кредитором України – МВФ.

19 січня, за два дні до Всесвітнього економічного форуму в Давосі, міністр Яресько зателефонувала своєму давньому знайомому Томасу Еймонду-Ларітасу, представнику впливової американської піар-компанії APCO Worldwide Inc.

В Україні Томас був відомий тим, що з 2006-го до 2009 року працював президентом Фонду Віктора Пінчука.

"Їй була потрібна наша допомога", згадує Еймонд-Ларітас початок співпраці з міністром фінансів України.

За два дні після цієї розмови, у Давосі Яресько звітує перед пресою про нову розширену програму співпраці із МВФ – EFF. Програма розрахована на 4 роки та передбачає фінансування України на 40 мільярдів доларів.

З них 25 мільярдів доларів це прямі позики Україні від МВФ та інших донорів. Ще 15 мільярдів мають бути заощаджені на зовнішніх виплатах по державному боргу.

Тобто Україні потрібно домовитись з приватними кредиторами про реструктуризацію власного боргу, щоб перенести свої платежі на майбутні періоди.

Тему реструктуризації українського боргу жваво підхоплюють провідні американські медіа. New York Times, The Wall Street Journal, Washington Post, Voice of America, Reuters, CNN та Bloomberg беруть інтерв'ю у "hero minister" ("міністр-герой" УП) – саме так охрестили міністра фінансів України іноземні ЗМІ.

Про необхідність реструктуризації Наталя Яресько розповідає у різних інституціях Brookings Institution, Council on Foreign Relations, Atlantic Council, Bertelsmann Foundation та Peterson Institute.

Таку увагу преси та think tanks (мозкових центрів УП) заохотили впливові американські лобісти компанії APCO Worldwide Inc, яка має 600 штатних працівників у 35 країнах світу й майже 120 мільйонів доларів доходу у 2015 році.

В її керівництві переважно колишні урядовці, політики та посли, що спеціалізуються на "кризах управління та чутливих політичних питаннях".

Віце-президент Джошуа Волкер до APCO Worldwide працював в уряді США, зокрема, спеціалізувався на економічних питаннях в офісі держсекретаря Джона Керрі.

За старшого радника з питань Близького Сходу та Північної Африки Волкер був у Clinton's Global Partnership Initiative (Ініціатива Глобального Партнерства держсекретаря Гілларі Клінтон УП).

Цікаво, що в проморолику APCO український кейс розбирає саме Томас Еймонд-Ларітас той самий "близький друг", якому напередодні Давосу телефонувала Яресько.

"Я особисто знала Томаса Еймонд-Ларітаса протягом багатьох років, задовго до того, як він став президентом Фонда Віктора Пінчука", пояснює свій вибір на користь АPCO у коментарі УП вже колишній міністр фінансів України.

Свій вклад в українське питання APCO Worldwide Inc із красномовністю піарників оцінило у "3,8 мільярди доларів США, заощаджених бюджетом України".

"Порятунок країни від економічного колапсу", зі слів американських лобістів, забезпечила "підтримка Міжнародного Валютного Фонду та реструктуризація державного боргу".

Реструктуризація по-новому

Проте якщо відійти від мови прес-релізів та піарників, реструктуризація зовнішнього боргу у виконанні уряду Яценюка виглядає не так привабливо.

Основної мети Україна досягла. Натомість бажаного списання на рівні 40% від основної суми боргу – не відбулось.

Уряд задовольнився показником 20% та ще й підвищеним відсотком обслуговування боргу, купоном.

Більше того: Україна зобов'язалася випустити 20-річні папери відновлення вартості (value recovery instruments, VRI). Виплати за ними прямо залежатимуть від економічного зростання країни. Тобто, якщо економіка країни зростатиме більше, ніж на 3% на рік, Україна в 2021-2040 роках заплатить набагато більше, ніж вдалось заощадити.

Отже, підписуючи цю угоду, уряд Яценюка або визнавав, що економічного зростання найближчі 20 років в Україні не буде, або перекладав учорашні борги на плечі наступних поколінь українців.

Також виникають питання, чому Мінфін проводив лише реструктуризацію зовнішнього державного боргу, тоді як не менш важливою проблемою був і внутрішній валютний борг.

На фоні глибокої девальвації, звичайні українці отримали обмеження на легальну купівлю іноземної валюти. Водночас великі капітали з легкістю могли бути конвертовані в іноземну валютну через внутрішні валютні боргові інструменти.

Такою можливістю скористався навіть Порошенко, що стало відомо після оприлюднення його декларації. Понад 45 мільйонів гривень президент заробив на девальвації, вклавшись у 2015 році у валютні ОВДП.

Виникають також питання щодо прозорості цього процесу.

Внутрішнім радником Мінфіну по реструктуризації стала юридична компанія "Авеллум партнерс", яка є публічним юридичним радником президента України.

Саме ця компанія працювала разом з фінансовим радником Петра Порошенка – компанією ICU над передачею його активів у "сліпий траст".

ICU займається торгівлею борговими фінансовими інструментами, а "Авеллум партнерс" могла мати доступ до інсайдерської інформації щодо процесу переговорів. Отже, не виключено, що міг мати місце конфлікт інтересів.

Водночас сьогодні Наталія Яресько стверджує, що на той час її відомство не мало відношення до найму компанії Авеллум: начебто, цю компанію обирав інший юридичний радник Мінфіну "White & Case".

"White & Case (а не міністерство фінансів) обрало цю компанію в якості свого місцевого радника", коментує УП неоднозначний вибір Наталія Яресько й водночас додає: її міністерство погодилося із таким вибором.

Однак, за інформацією УП від джерел на юридичному ринку, саме міністерство фінансів змусило White & Case обрати собі радником компанію Авеллум Партнерс, погрожуючи розривом контракту.

Таку вказівку давала особисто Наталія Яресько. Про це юридичному ринку стало відомо заздалегідь. Водночас сам Мінфін, за даними УП, отримав таку команду з Банкової.

Лобіювання такого урядового "успіху" обійшлося у 120 тисяч доларів. Рахунок на річні послуги піар-компанії APCO Worldwide оплатив Конгрес Українців Канади за підписом президента Павла Грода.

Листи та дзвінки "Української правди" із запитаннями, що саме мотивувало канадську діаспору сплачувати вартісні послуги лобістів, залишилися без відповіді.

Урядове лобі сірим коштом

Окрім міністерства фінансів, послугами американських лобістів APCO користувався також і уряд України.

За умовами договору, лобісти зобов'язалися забезпечити увагу американської преси урядовцям та промотування "US-Ukraine Business Forum".

"Перший в історії Бізнес Форум США–Україна", як його охрестили у західній пресі, за іронією долі, став останнім

Українську делегацію у Вашингтоні, окрім прем'єра, представляли чотири міністри, один заступник голови Адміністрації президента, голова "Нафтогазу України", голова Фонду держмайна й навіть голова Державної фіскальної служби.

З боку США захід підтримали віце-президент Джо Байден, міністр торгівлі США Пенні Прітцкер та сотня американських компаній.

Попри те, що організацією події займалося міністерство економіки, вклад Форуму у розвиток економіки України можна визнати як сумнівний. Запам'ятався захід хіба що фото, на якому прем'єр Яценюк закурив.

За результатами одноденного заходу лобісти APCO Worldwide відзвітували до Міністерства юстиції США про лобістські послуги у якості медіа підтримки на користь уряду України.

Піар-агентство, зокрема, організувало для українських урядовців інтерв'ю із New York Times, Foreign Policy, Forbes, CNN, CNBC, Bloomberg, Wall Street Journal, Buzzfeed, Associated Press та Financial Times.

Послуги піар-компанії на користь уряду Яценюка вартістю у 35 тисяч доларів оплатила громадська організація Communication for Change ("Комунікації для змін" УП), зареєстрована у Києві за адресою: вулиця Кіквідзе, 26, офіс 87.

За вказаною у документах адресою журналісти УП знайшли хрущовку на п'ять поверхів і шістдесят квартир. "Офісу 87" тут годі й шукати.

У підвальних приміщеннях розташувався інтернет-магазин та повний кошик листів на адреси, що не мають поштової скриньки і офісу.

Представників ГО "Комунікації для змін" тут не зустрічали.

Отже, організація, оформлена на адресу масової реєстрації, оплатила закордонні послуги на користь уряду Яценюка.

Угоду з американськими лобістами підписувала співзасновниця організації Іветта Делікатна, яку за декілька місяців до контракту призначили радником міністра інформаційної політики Юрія Стеця.

Іветта Делікатна
МІНІНФОРМПОЛІТИКИ

На сайті міністерства новопризначену відрекомендували як "відомого фахівця комунікаційного ринку України" та кураторку програми "Communicating a New Ukraine" при Кабміні.

Про діяльність урядової програми в мережі майже немає свідчень. Щоправда, на Youtube можна знайти одразу два канали із назвою Communicating a New Ukraine, однак на кожний завантажено по одному відео.

Зі слів очільниці, існує урядова програма за донорські кошти десятка організацій, зокрема посольства США, посольства Великобританії, посольства Норвегії USAID, UNHCR, UNDP, Світового банку, IFC, Despro, Єврокомісії. Однак жодних звітів про загальний обсяг фінансування та цільове призначення витрат організація не публікувала.

Іветту Делікатну УП згадувала у своєму репортажі про зустріч блогерів із прем'єром у 2011-му році, де нинішня радниця Стеця стала на захист позиції Азарова.

Три роки по тому Делікатна зареєструвала організацію "Комунікація для змін", що оплатила лобістські послуги в США на користь уряду Арсенія Яценюка.

"Ми напряму працювали із Секретаріатом Кабміну, який формулював нам завдання з липня 2014 року", пояснює Делікатна УП свою участь у договорі.

Співзасновником "Communication for Change" у реєстраційних документах вказаний Олександр Харченко, який три роки поспіль, із 2005-го до 2008-го працював директором служби корпоративних відносин у компанії Віктора Пінчука "Інтерпайп-менеджмент".

З жовтня 2012 року Харченко очолював ТОВ "Центр досліджень: енергетика та політика", де співзасновником є редакція видання "Енергетика: історія, сучасність, майбутнє" Івана Плачкова, голови наглядової ради "Київенерго" Ріната Ахметова.

Іншого співзасновника центру Володимира Гламаздіна в жовтні-2015 призначили на посаду заступника міністра Кабінету міністрів – курувати в Секретаріаті уряду питання енергетики.

Спеціально для Гламаздіна навіть створили посаду п'ятого заступника.

Зі слів Іветти Делікатної, співпраця із Олександром Харченком почалася в березні 2014-го року в Українському Кризовому медіа-центрі "по напрямках Сходу та Криму".

А вже в липні вони "разом отримали запрошення від Секретаріату (Кабміну УП) допомогти уряду із комунікаціями" – і в жовтні заснували громадську організацію "Communication for Change".

Хто ж насправді стоїть за оплатою послуг американських лобістів, Іветта Делікатна не зізнається. Посилається на "зобов'язання перед донорами про нерозголошення".

Запитанням без відповіді залишається також обсяги фінансування, які пройшли через рахунки недержавного утворення.

Не змогла відповісти радниця міністра інформаційної політики й на запитання УП, чому "Communication for Change", яка обслуговує урядові проекти та уклала договір про лобізм із однією із кращих піар-компаній у США на користь уряду України, – користується юридичною адресою, яка існує лише на папері.

Цікаво, що прес-служба лідера політичної партії "Народний фронт" у коментарі УП наполягає на тому, що "прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк жодного разу не наймав лобістські фірми для просування власного іміджу".

Однак у відкритому доступі можна знайти контракти із APCO, у яких окрім організації, створеної працівниками Кабміну, фігурує також ім'я Арсенія Яценюка.

Попри пишномовні цілі – "промотувати позитивні стосунки між урядом України та США" – лобізм у США фінансувався через незрозумілу компанію.

Такою ж схемою свого часу користувався уряд Арбузова, лобіюючи надання чергового кредиту МВФ.

Подібну функцію для Віктора Януковича виконував "Європейський центр сучасної України" (European Centre for a Modern Ukraine). Організація в Брюсселі, керована німкенею Іною Кірш-Ван де Ватер, відбілювала репутацію "Сім'ї". Як потім виявилось – коштами із "чорної бухгалтерії" ПР.

Така "винахідливість" в обхід закону США обійшлася Партії регіонів у 2,2 мільйони доларів і коштувала американському політтехнологу Полу Манафорту посади керівника передвиборчого штабу Дональда Трампа та ймовірної кримінальної відповідальності за несплату податків.

Стосовно ж постреволюційного "уряду реформаторів" можна зробити також невтішний висновок.

Їхній кейс однозначно свідчить про те, що Яценюка, як і Яресько в питаннях лобізму в США більше цікавив піар та швидкий результат, аніж реальні зміни в України.

"Боргове" ж питання Україна змушена буде вирішувати найближчі 20 років.

Тетяна Козирєва, Олександр Мойсеєнко, УП