Травмпункт. Українські політики про нового президента США
Новина про обрання Дональда Трампа президентом США 9 листопада поділила світ на два табори.
Одні хизувалися своїми "давніми і дружніми" стосунками з Трампом, постили фотографії і намагались чим швидше привітати "свого друга" з перемогою.
Інші з погано прихованим відчаєм вдавали, що нічого страшного не сталося. Паралельно представники цього табору швиденько видаляли зі своїх сторінок у соцмережах тонни жовчі і образ, які раніше вилили на тепер найвпливовішу людину світу.
Не оминула ця лихоманка й Україну.
Поки в російській Держдумі панувала атмосфера перемоги і піднесення, а Путін надиктовував вітальну телеграму Трампу, в українських владних кабінетах бились над класичним питанням "Що робити?".
І приводів для хвилювання є більш ніж досить.
За час передвиборчої кампанії у США політики України встигли наговорити про нього стільки, що Трампу на одне читання знадобиться два президентських терміни.
Більше того, ці вибори стали чи не першими, де Україна була не лише темою, а й одним із гравців. І знову ж не на боці переможця.
Історія з "чорним кешем Януковича" коштувала главі штабу Трампа Полу Манафорту посади, а Україні, можливо, частини прихильності майбутнього президента США.
"Українська правда" пропонує згадати, хто і що з українських можновладців говорив про Трампа, розібратися, хто має із ним зв'язки, та як це вплине на майбутні стосунки Києва і Вашингтона.
Не збіглися графіки: Порошенко і Трамп
В Україні про таких, як Трамп, крім образ, кажуть ще й "за словом в кишеню не лізе".
Під час передвиборчої кампанії майбутній президент США встиг прославитись своїми провокативними заявами про мігрантів, Росію, Сирію та інші дражливі для американців теми.
Не забув він і про Україну.
У своїх виступах Трамп неодноразово заявляв, що коли стане президентом, то придивиться до питання "російського Криму". Мовляв, кримчани хочуть бути з Росією, то варто дати їм таку можливість і визнати анексію.
В Україні такі заяви викликали цілу бурю реакцій. Коментувати їх мусив навіть сам президент Петро Порошенко. Тоді в інтерв'ю СNN гарант територіальної цілісності України заявив, що такі заяви Трампа – просто передвиборча технологія.
"Це частина передвиборчої риторики. Майбутній президент незалежно від того, хто ним буде, буде дуже відповідальною людиною", – заявив Порошенко.
У своєму недавньому виступі український президент навіть похизувався, що всі кандидати на крісло у Білому домі "мусять любити Україну".
"Подивіться на перебіг подій на виборах у США, коли наввипередки кандидати кажуть, як вони люблять Україну. Чому так трапилося? А не любити Україну не можна. Бо ти приречений на поразку", – розповідав Порошенко студентам "Острозької академії".
Але як би американські лідери не "любили Україну", це не значить, що вони "любитимуть" і її владу. Одним із промовистих тому доказів була зустріч Порошенка і Трампа.
Точніше – її відсутність.
В кінці вересня, коли Порошенко їздив у США на сесію ООН, його команда вирішила організувати йому зустріч з майбутнім американським президентом. І якщо у Гілларі Клінтон охоче побачилась із Порошенком, то у Трампа – не знайшлось часу.
Як виправдовувався український президент, "просто не збіглися графіки".
Чи будуть ці графіки збігатися надалі, коли Трамп офіційно очолить США, питання дуже актуальне. Але певним холодом у стосунках двох лідерів віє уже з першого дня.
Коли Трамп уже встиг проникнутись суттю Путінської телеграми, привітання від Петра Порошенка усе не було.
Хоча і прем'єр Володимир Гройсман знайшов хвилину, аби привітати американський народ, і спікер ВР Андрій Парубій висловив сподівання на "нові можливості співпраці", і навіть в МЗС заявили, що Трамп провокував тільки заради перемоги.
"Не так тії воріженьки"
Улітку цього року Дональда Трампа запитали: чи визнає він, якщо стане президентом США, російську анексію Криму.
"Ми розглянемо це. Так, ми розглянемо", – відповів тоді Трамп.
Ці слова викликали шквал критики з боку людей, які підтримують Україну. Розгнівався і міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков. Він присвятив Трампу цілий пост у Facebook.
"Безсоромна заява кандидата в президенти США Трампа про можливе визнання Криму російським – діагноз небезпечного маргінала", – не церемонився тоді Аваков.
"І небезпечний він як для України, так і для США в такій же мірі. Не може маргінал, що потурає диктатурі Путіна, бути гарантом демократичних свобод в США і світі", – обурювався міністр.
Тим не менш, у день перемоги Дональда Трампа на виборах США Аваков збавив словесний градус.
Звичайно ж 9 листопада міністр не міг не написати пост у Facebook. Утім лише процитував Будду.
"Такі от , брате, часи настали. Але це все ще твій час! Роби свою справу. Спокійно і впевнено. Суєта піде геть. Зроблене тобою залишиться", – зазначив Аваков.
Крапки над "і" розставив радник міністра внутрішніх справ, його вірний товариш і депутат з фракції "Народний фронт" Антон Геращенко.
"Перемога Дональда Трампа не допоможе Путіну і далі проводити свою агресивну політику щодо України та інших країн", – написав нардеп.
Серед іншого він зазначив, що економічні санкції щодо Росії продовжать діяти, оскільки в цьому є інтерес американського народу та еліти.
Програш Гілларі Клінтон застав зненацька і лідера фракції Радикальна партія Олега Ляшка. Більше того, цей програш змусив його кілька разів змінювати рішення стосовно своїх виловлювань у Facebook.
Спочатку Ляшко назвав перемогу Трампа "катастрофою". Але через деякий час катастрофа відійшла на задній план і політик відредагував цей пост. "Сподіваюся, що всі реверанси кандидата в президенти Трампа в сторону Путіна – це було не більше, ніж передвиборна риторика", – зазначив Ляшко.
Голова фракції "Батьківщина" Юлія Тимошенко натомість не робила різких висловлювань у бік Трампа, попри те, що до недавна керівником його штабу був Пол Манафорт.
Варто нагадати, що Манафорт раніше працював політичним консультантом Партії регіонів і займався лобізмом інтересів партії у Вашингтоні, в тому числі щодо справи Тимошенко, яка перебувала у в’язниці.
Його ім’я навіть фігурує в "чорній бухгалтерії" ПР після оприлюднення інформації щодо якої Манафорт перестав очолювати штаб Трампа.
У день оголошення результатів виборів США, Тимошенко лише привітала Трампа з перемогою.
"США після оголошення війни Україні стали на захист нашого суверенітету, цілісності кордонів, запровадили санкції і завжди були біля нас як великий друг Тому у мене немає сумнівів, що новий президент буде продовжувати цю політику і наші партнерські стосунки будуть тільки міцнішати", – заявила журналістам Тимошенко.
Хто точно розчарувався від поразки Хілларі Клінтон – так це олігарх Віктор Пінчук.
Як мінімум, Пінчук та Клінтон добре знайомі. У 2013 році кандидат в президенти США брала участь на форумі YES, який кожного року організовує олігарх.
На відміну, від українських політиків він підтримував Клінтон не тільки словом.
Як раніше писала УП, фонд Віктора Пінчука фігурує у переліку благодійників Clinton Foundation.
Відповідно до щорічних звітів фонду, український бізнесмен перерахував родині Клінтон 8,1 мільйона доларів і напевно дуже сподівався на її перемогу.
"Любі друзі" Трампа
Але були і ті, хто щиро радів перемозі на американських виборах саме Трампа.
Виявилось, в українській політиці є чимало "старих друзів" обраного президента США.
Чи не найбільшим із них виявився поки ще не звільнений з поста глави Одеської ОДА Міхеіл Саакашвілі. Новина про обрання Трампа застала його в Києві. Саакашвілі якраз добивався виступу на Кабміні, який саме розглядав питання про його відставку.
Поки на Грушевського ніхто не квапився слухати Саакашвілі, він мав час, аби розповісти читачам свого Facebook про те, як давно і тісно дружить із Трампом.
На відміну від більшості українських політиків, які з Трампом ніколи не говорили, у Саакашвілі з часів його президентства у Грузії збереглись і фото, і навіть відеосюжети зустрічей із новим лідером США.
Більше того, Міхеіл Ніколозович навіть "передбачив" перемогу свого товариша на виборах.
Виявляється, у своїй книзі "Пробудження сили", написаній кілька місяців тому Саакашвілі обережно писав, що Трамп переможе, і той таки переміг.
Правда, самому екс-президенту і уже майже екс-губернатору його пророчі здібності не допомогли.
Кабмін Гройсмана тихо, без оголошення і заслуховування Саакашвілі схвалив його відставку.
На запитання журналістів, чого ж Україні чекати від його друга Трампа, Міхеіл Ніколозович порадив не ходити аж так далеко.
"Давайте, насамперед, запитаємо себе: чого Україні чекати від Порошенка й від української влади? Бо ми весь час на когось озираємося. Давайте самі візьмемося за свою країну… Якщо ми будемо такі вразливі, якщо ми будемо найбіднішою країною в Європі, якщо в нас буде така корупція – то нехай там буде хоч найщиріший бандерівець сидіти в Білому домі, він нам не зможе допомогти", – заявив Саакашвілі.
Іншим "давнім другом" Трампа виявився депутат-олігарх-утікач Олександр Онищенко.
Про свої теплі стосунки з американським мільярдером український олігарх стримано, але охоче завжди розповідав. Наприклад, в інтерв'ю УП після відкриття "газової справи",
Онищенко заявляв, що у них "нормальні, дружні стосунки", і графіки у них завжди збігаються. На відміну від Порошенка
"Зустрічаємось, коли я буваю в Америці. Востаннє, здається, у липні (минулого року)", – розповідав він у червні, ще до втечі з України. Щоправда на той час у перемозі свого друга Оніщенко сумнівався – говорив, що йому буде важко наздогнати Клінтон.
У день перемоги Трампа, Онищенко одразу ж його привітав і навіть зібрався поїхати в гості.
"Я дуже радий. Вже його привітав. Ми з ним розмовляємо про Україну. Я думаю, він зупинить всі війни. У нього немає агресії, він здатний з усіма домовлятися", – розповідав депутат-утікач в коментарі УП 9 листопада.
Вирішувати свої проблеми в Україні через нового впливового знайомого Онищенко наче не збирається, а от залагодити Порошенку зустріч з Трампом вже не проти.
А тим часом в Україні з геометричною прогресією зростає число прихильників і друзів обраного американського президента.
Після того, як його особисто привітала Наталія Вітренко, про яку і в Україні уже мало хто пам'ятає, стало зрозуміло, що ідея "подружити з Трампом" дійшла за день до самих низів української політики.
І це, насправді, добре. Іншого президента США Україні уже годі сподіватись, принаймні найближчі чотири роки. Треба працювати з цим, бо жарти жартами, а від зміни власника Овального кабінету кількість російських танків на Донбасі не змінюється.
Як і кількість летального озброєння на українських складах.
Головне завдання тепер – навчитись узгоджувати графіки. Інакшого вибору немає.
Роман Романюк, Роман Кравець, УП
