Безнаказанные: кто покрывает мэров-сепаратистов

У прифронтових містах Донбасу – зачистка. Протягом місяця з посад усунули двох мерів: Торецька – Володимира Сліпцова та Авдіївки – Юрій Черкасова.

Сліпцова арештували 17 серпня за підозрою в організації та проведенні на території Торецька незаконного референдуму щодо оголошення державної самостійності терористичної організації "ДНР".

Черкасова ж звільнили 20 вересня за його ж поданням про відставку. Разом з ним 19-ма голосами з 23-х відправили у відставку секретаря Авдіївської міськради Артема Сабадаша, який теж сам попросився з посади.

Сліпцов та Черкасов пропрацювали на посадах мерів сімнадцять та чотирнадцять років відповідно. Саме вони керували містами в той час, коли ті були захоплені бойовиками.

Після повернення Україною контролю над Торецьком та Авдіївкою, Сліпцов та Черкасов і далі продовжували обіймати свої посади, попри їх імовірну причетність до організації псевдореферендуму в травні 2014 року.

Сліпцов та Черкасов – не поодинокі випадки. Досі спокійно виконують свої обов'язки нинішній міський голова Дружківки Валерій Гнатенко, який у 2014 виступав на підтримку сепаратистів, Добропілля – Андрій Аксьонов, який навесні 2014-го очолював містечко Новодонецьке і допомагав там провести референдум.

Але й ті, хто позбувся своїх посад внаслідок місцевих виборів-2015, сьогодні почувають себе спокійно. Кримінальні провадження щодо них або закриті, або заморожені. У деяких відбувається навіть підйом кар'єрною драбиною.

Яскравий приклад – колишній міський голова Курахово Сергій Сажко, який давав добро на "референдум". Перемігши у 2014-му в мажоритарному окрузі в Донецькій області, він став народним депутатом від фракції "Опозиційного блоку".

Єдина, хто з міських голів з 2014-го перебуває за ґратами за звинуваченням у сепаратизмі – це Неля Штепа, екс-мер Слов'янська, щодо якої триває судовий розгляд. Їй за особливо тяжкі злочини – посягання на територіальну цілісність України і тероризм – загрожує довічне ув'язнення.

На Донбасі з цього приводу іронічно кажуть: "Одна баба відсиджує за всіх мужиків".

З чим саме пов'язана раптова зачистка "прибічників" сепаратистів аж через два роки після сумнозвісних подій, і на кого ще може чекати доля Сліпцова та Черкасова, розбиралась "Українська правда".

Адже, як заявив в нещодавньому інтерв'ю УП голова Донецької військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський, "жодна справа не покладена під сукно, розслідування триває". 

"Башку розбили і коліно пошкодили"

Вже колишній міський голова Авдіївки Юрій Черкасов відмовився спілкуватися з УП. "Не телефонуйте сюди більше", –роздратовано відповів він на телефонний дзвінок.

Проте, УП встигла поспілкуватися з колишнім мером Торецька за два дні до його арешту. Почувши під час інтерв'ю запитання щодо підтримки дій сепаратистів навесні 2014-го року, Сліпцов скипів.

– Я їх не підтримував! Але вони зі зброю прийшли до на нас на нараду, вимагали проведення сесії. І ми інсценували проведення сесії. Якщо двісті осіб увірвалося в зал і багато з них були озброєні… Ви знаєте про це?! Оце хреново, що ви нічого не знаєте!

– Я бачила відео, де ви проводите сесію, але там не видно нікого з автоматами, – зазначила кореспондент УП.

– А чого ж вам не показали, як ми сиділи, а туди увірвалися люди озброєні, близько двісті осіб?! Не показали, як вони сказали, що ми зараз тебе і депутатів відвеземо в Горлівку і розстріляємо нахєр! Про це ж ніхто не показує!

– А де можна подивитись це відео?

Тут Сліпцов зізнається, що насправді такого відео нема.

– Це ж не знімали! Дали мені їхній проект постанови, де було написано замість "Дзержинська" – "Дружківська міська рада". Вони виправили на Дзержинську і кажуть: "Іди і читай". Були умови: "Якщо ви це не прочитаєте, ми вас вивеземо".

І я вимушений був це прочитати, бо були озброєні люди і автобус стояв. Нас би нахер загрузили і сказали: "Рєбята, більше сюди ви не приїдете". А товариш мер в розстрільних списках був у Бєса в Горлівці. Я ж присягу так і не прийняв. Башку розбили і коліно мені пошкодили. Коліно зламане нафіг, башка пробита. Робив МРТ, але про це не пишіть, бо мене тут доб'ють.

Схожі погрози звучали до багатьох мерів. Проте чимало з них завбачливо взяли багатотижневу відпустку і втекли. Як, наприклад, це зробили мери Костянтинівки Сергій Давидов та Бахмута (на той час Артемівська) Олексій Рева.

Після звільнення міст від бойовиків вони повернулися – і донині працюють мерами. Таким чином вони фактично уникнули кримінального переслідування за сприяння сепаратистам.

У Сліпцова на це свої аргументи.

– А куди я мав втікати? Міліція, СБУ, прокуратура, суди – уся ця братія розбіглася, вони кинули місто напризволяще, – каже Сліпцов, який сам до обрання міським головою працював заступником начальника Дзержинської міліції, де дослужився до звання підполковника. – Ви всі, як суки, розбіглися, сховалися і лишили міськраду, депутатський корпус напризволяще. А я народився в цьому місті і пропрацював тут – то як я потім людям в очі мав дивитися, на кого я їх мав кинути?!

Він певен: до референдуму б не дійшло, якби на цей момент на Донбас "приїхали народні депутати та представники центральної влади, пояснювати людям, що до чого, і якби силові органи не розбіглися".

– Усе було б нормально, бо в нас у місті шість тисяч шахтарів, і ніхто тоді не взяв зброї, усі працювали.

Сепаратисти чи заручники ситуації?

– Кому було б легше, якби Сліпцова тоді посадили в підвал? – каже УП колишній співробітник Донецької ОДА, який працював в адміністрації під час буремних подій навесні 2014-го. Співрозмовник УП попросив не вказувати його прізвища в публікації.

– Над мером Горлівки Євгеном Клепом два місяці знущалися в підвалі. І що? Горлівку все-одно взяли бойовики. От якби мерів сьогодні арештовували за корупцію, бо мало хто тут без гріха, то я розумію. Але за сепаратизм – це несправедливо.

Сепаратисти – це ті, хто залишається керувати окупованими містами зараз, а не ті, хто працює в контрольованих Україною територіях. Навесні 2014-го вони просто стали заручниками ситуації, – переконує співрозмовник.

За словами колишнього чиновника, у квітні-травні 2014 року на Донбасі панувала "повна анархія", і мери самостійно нічого не могли вдіяти.

– Не було ні керівництва поліції, ні армії, ні СБУ. Ні від кого не звучало чітких вказівок, що робити. Адміністрація вже була захоплена. Наради відбувалися в торгово-промисловій палаті. І там звучали заклики: хто як може, так хай і гасить ситуацію. Говорилося, що нехай люди випустять пар, хай повісять той прапор, а ви наступного дня знімете... Ніхто не думав, що вони так далеко зайдуть.

Неля Штепа також виконувала ці вказівки, вона по-своєму гасила ситуацію, аби не було гірше, – пригадує він.

Сергій Тарута, який очолював Донецьку ОДА з початку березня по жовтень 2014 року, а нині є позафракційним нардепом, сьогодні проходить у справі Нелі Штепи як свідок.

Натомість попередник Тарути, Андрій Шишацький, який очолював ОДА з 2011-го до 1 березня 2014 року та Донецьку облраду з 3 березня по 4 квітня 2014-го, фігурує вже у числі підозрюваних у кримінальних провадженнях, відкритих "за сприяння в проявах сепаратизму і в створенні ДНР". Однак після року слідства в Донецькій обласній прокуратурі йому досі не висунули підозру.

Третього березня 2014 року Шишацький, як свіжоспечений голова Донецької облради, підтримав рішення сесії про проведення "референдуму". А через три тижні, 24 березня, він уже переконував журналістів, що жодного референдуму облрада проводити не планує, і він виступає за єдність України.

– Я дзвонив Андрію Володимировичу (Шишацькому– УП), а він: "Давай, не будемо лізти, ми тут не замішані, ні голови міськрад, ні губернатор питання тут не вирішують, це питання держави", – розповідає УП тодішній міський голова Димитрова Руслан Требушкін. Восені 2015 року, після проведення місцевих виборів в Україні, його обрали мером Покровська.

Требушкін "прославився" тим, що в лютому 2014-го їздив в Київ з гуманітарною допомогою для "Беркута". А ще назвав "хунтою" центральну владу, що прийшла після Майдану.

– Гляньте у словник, що таке хунта. Хунта це влада, як прийшла в результаті збройного перевороту, – апелює УП у відповідь на згадку про старі "гріхи" сам Требушкін.

– Тобто, в Києві був військовий переворот?

– А ви вважаєте, що у нас були вибори? Був Майдан, люди обурювалися і змістили президента.

– А зараз для вас київська влада – це хунта чи ні?

– Абсолютно ні. Адже відбулися законні вибори, вибрали законного президента. Тому ви тут не плутайте, будь ласка.

Його прізвище не фігурує в жодній кримінальній справі. Адже в Димитрові референдум не відбувся.

Требушкін називає дві причини, чому вдалося врятувати місто від сепаратистів. Перша – це відсутність стратегічних об'єктів в Димитрові та відносна близькість міста до тодішнього Дніпропетровська, де на той час формувалися добровольчі підрозділи, які могли дати оперативну відсіч.

Друга – це довіра людей до місцевої влади. Тому, за словами Требушкіна, до нього люди дослухалися. Під час свого виступу 8 березня 2014-го він засудив захоплення сепаратистами адмінбудівель і не визнав "народного губернатора" Губарєва.

– У сусідньому Покровську місцевою владою люди були незадоволені, і там на мітинг з вимогою обрати "народного мера" вийшло багато людей. А у нас звезли два-три автобуси, зняли відео – і поїхали геть.

Проте другий аргумент Требушкіна суперечливий. Зокрема, мер Горлівки теж мав реноме успішного управлінця та довіру людей, проте підвалу уникнути йому не вдалося.

– Якби всі мери одночасно проявили свою позицію – цього всього б не було. Мери – це еліта. Вони мають проявляти свою позицію, прояснювати людям ситуацію попри будь-які виклики. Але вони побоялися та прогнулися, – каже УП донеччанин та екс-народний депутат Єгор Фірсов.

Тож, на його думку, саме міські голови Донбасу винні у нинішній ситуації в регіоні.

– Тих сепаратистів було насилу дві тисячі – але їх легалізували мери, які до них виходили на мітинги і велися на їх умови. Наприклад, мер Донецька Олександр Лук'янченко вийшов до Губарєва, і коли інші люди побачили, що мери виконують вимоги цієї купки, то вирішили, що ця купка має якусь силу, якщо з нею рахуються, – говорить Фірсов.

Сьогодні Лук'янченко проходить у справі щодо сприяння сепаратистам. Він переїхав з Донецька до Києва лише в липні 2014-го через погрози бойовиків, а до того часу виконував функції донецького міського голови.

У лютому 2014-го року Лук'янченко називав учасників Майдану терористами, першого березня очолювана ним Донецька міськрада підтримала ідею проведення референдуму на території області "про майбутню долю Донбасу".

А от псевдореферендум, що мав відбутися 11-го травня, мер Донецька уже критикував як не зовсім законний.

Слідство по Лук'янченку триває, до висунення підозри справа досі ще не дійшла.

Таку затримку з висуненням підозр чиновникам, пов'язаних з проявами сепаратизму, Павло Жебрівський пояснював УП тим, що досі тривають експертизи виступів усіх причетних до тих подій.

Проте чомусь у справі мера Торецька експертизу таки вдалося завершити. Адже з'явилася політична доцільність.

Арешт Спіпцова за події дворічної давнини був пов'язаний з його позицією 5 липня 2016 року, коли він відмовився переконувати сотню людей розблокувати прохід військової техніки через Торецьк. За словами Сліпцова, він нібито не хотів йти проти волі громади, навіть якщо їхні дії незаконні.

Цю версію причин арешту торецького мера підтвердив УП і Жебрівський: "Він фактично усунувся від роз'яснення позиції міської влади до тих, хто організував так званий шабаш і блокування українського війська".

Імунітет Ахметова

Натомість Єгор Фірсов має своє пояснення вибірковому правосуддю щодо чиновників-"сепаратистів".

Мовляв, тут діє "імунітет" олігарха Ріната Ахметова. Зокрема, не чіпають саме тих мерів, які є чи були ставлениками власника найбільших промислових бізнес-активів Донбасу.

– Такими людьми, наприклад, є мери Донецька та Маріуполя, де Ахметов має потужні бізнес-активи. Якщо цих осіб візьмуть, то в судовому порядку ми зможемо почути, що хтось від Ахметова дзвонив якомусь меру і дав вказівку проводити "референдум". Тобто для Ахметова це небезпечно. Водночас, Неля Штепа, – людина Клюєва, а мер Дебальцево Володимир Проценко, якого арештували, хоча справу врешті закрили і його відпустили, – з Компартії, і до Ахметова не має відношення, – вважає Фірсов.

На думку екс-нардепа, олігарх може заступитися і за тих мерів, які не є його безпосередніми ставлениками, але які сприяють комфортному розвитку бізнесу на території своїх міст.

– Ахметову важливо зберігати цю "пострегіональну" систему. Йому принципово, щоб не було жорсткої зміни еліт, щоб не створювалися військово-цивільні адміністрації (які передбачають зміну центрів управлінь – УП), – каже Фірсов.

З аналізу інформації джерел УП, випливає висновок, що Сліпцов з Черкасовим імунітету Ахметова не мали.

Відставлений мер Авдіївки перебував з бізнес-магнатом у певному конфлікті. Розбіжності були пов'язані з Авдіївським коксохімічним заводом, який належить до групи компаній Ахметова.

Також через завод, тільки інший, напружені відносини між бізнес-імперією Ахметова та Торецькою міськрадою. Перша заступниця мера Торецька Валентина Старущенко з певною образою розповідала кореспонденту УП, що в місті колись існувало унікальне виробництво станків із програмним управлінням, яке давало роботу трьом тисячам людей.

– Але в 2006-му фірма Ріната Ахметова приватизувала його і закрила. Бо навіщо їм Дзержинський завод, якщо такі самі заводи (які належали Ахметову – УП) були в Дружківці та Горлівці? – пояснила Старущенко.

Сліпцов теж критикував дії менеджменту підприємств Ахметова. Буквально за місяць до арешту мер Торецька опублікував у місцевій пресі статтю, де він з докором згадує суперечливу історію приватизації фенольного заводу фірмою "Інкор і Ко", що належить до групи компаній "Метінвест", та наступне скорочення виробництва.

Опублікувати статтю "Ціна егоїзму" на сайті міськради Сліпцова змусили наміри керівництва селища Новогородське (на території якого знаходиться фенольний завод – УП) відокремитися в рамках децентралізації від Торецька. Джерела УП в Торецьку пов'язують це відокремлення саме з небажанням власників заводу сплачувати податки та інші збори в бюджет Торецької міської ради, а розраховуватися виключно з селищною радою.

Фактор стабільності

Водночас, мер Дружківки, де Ахметову належить найбільше підприємство в місті – машинобудівний завод, – відчуває себе доволі впевнено.

Хоча Валерій Гнатенко навесні 2014 року підтримав вимоги учасників сепаратистських мітингів вивісити прапор "ДНР" над міськрадою та провів засідання, де ухвалили звернення Дружківської міськради до Донецької облради про необхідність проведення "референдуму" про визнання "ДНР". 

За це Гнатенка не тільки не покарано, але восени 2015 року його повторно обрано мером, як і ще 12 депутатів, які в попередньому скликанні голосували за сепаратистське "звернення".

За словами Єгора Фірсова, коли він після звільнення Дружківки радив Гнатенку по-доброму піти у відставку – "інакше не уникнути в'язниці", – то почув у відповідь: "Зі мною буде все нормально. Я ще раніше був в Адміністрації президента і ледь не з самим президентом домовилися, що я роблю свою роботу".

Відповіді на запити щодо покарання чиновників за сепаратизм схожі одна на одну, у кожній одне й те ж: "Розслідування триває"

На переконання Фірсова, нинішньому президенту простіше домовитися з учорашніми сепаратистами, ніж шукати їм заміну.

– Порошенко – це людина, яка звикла з усіма домовлятися. Це звичка з корпоративного бізнесу. Він вважає, що ці мери – це свого роду місцева еліта, іншої немає. Тому домовився з ними за зачиненими дверима, – пояснює Фірсов.

В існуванні домовленостей переконані також проукраїнські активісти Дружківки, які обурені, що з Гнатенком нині навіть обнімається та цілується представник президента в області Жебрівський. 

– Усі все знають, але таке враження, що немає "команди зверху". Напевно, відбувся черговий договорняк, як це було після Помаранчевої революції. Як і тоді, вони знову себе відчули хазяїнами. І це дуже страшно, бо в 2005-му не було крові й людських жертв – а зараз, попри смерті українських солдатів, вони знову домовляються, – коментує УП активістка з Дружківки Ірина Кірікова.

Як доказ вседозволеності та самовпевненості Гнатенка, Кірікова називає судовий позов проти неї від міського голови за те, що вона в ефірі "Громадського радіо" назвала його "сепаратистом".

Адже ще в лютому 2015 року тодішній радник голови СБУ Маркіян Лубківський повідомив про порушення кримінальної справи проти Гнатенка за організацію незаконного референдуму.

Проте наприкінці цього ж року Кірікова отримала відповідь від Донецької обласної прокуратури про те, що "на теперішній час зібрані слідчими СВ СБУ в Донецькій області докази не є достатніми для здійснення повідомлення про підозру Гнатенку В.С. у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 110 КК України".

Хоча самого лише викривального відео з участю Гнатенка є не менше, ніж відео з Сліпцовим.

За словами ще одного джерела УП з числа колишніх чиновників Донецької ОДА, у Гнатенка, як і ще низки міських голів, які до війни не займали проукраїнські позиції, – є шанси керувати містами доти, доки вони будуть зручними центральній владі. Мовляв, для Києва є надто обтяжливим пошук нових людей, які будуть в змозі не лише ефективно управляти містами Донбасу, але й отримати високу довіру в місцевих людей.

– Ці мери, попри їх минуле, є запорукою стабільності. Більшість людей їм довіряє, а активне проукраїнське середовище сьогодні в меншості, – каже співрозмовник УП.

Дестабілізуючим фактором джерело пояснює й відставки мерів Торецька та Авдіївки, довкола яких почали розгорятися непотрібні Києву конфлікти. Мовляв, проти Сліпцова виступали не лише проукраїнські активісти, а й голови підпорядкованих Торецьку селищних рад.

У свою чергу, у Черкасова були розбіжності не лише з власниками містоутворюючого заводу, а ще й з головою Авдіївської ВЦА.

Ще однією визначальною причиною усунення цих двох мерів є близькість їхніх міст до фронту.

– Адже планується відведення військ, і стратегічно важливо було провести "чистку" саме в прифронтових населених пунктах, – додає співрозмовник.

Тож є підстави вважати, що на Сліпцову та Черкасову поки що "чистка" і завершиться, оскільки в інших прифронтових населених пунктів вже немає мерів, заплямованих підтримкою сепаратистів.

А мери інших міст поки нікому не заважають.

Новий несподіваний арешт в найближчому майбутньому може статися хіба що у випадку гострої політичної необхідності створити видимість боротьби з сепаратизмом.

Саме це ми вже бачили із затриманням колишнього голови фракції "Партії регіонів" Олександра Єфремова аж через два роки після відкриття кримінального провадження про створення терористичної організації "ЛНР".

Мар'яна П'єцух, УП