Берлинское послесловие. С чем осталась Украины после переговоров

Узгодити Дорожню карту буде непросто. Якщо бачення європейців і України в багатьох пунктах співпадає, то російська версія відрізняється кардинально.

"Треба було просто подивитися в очі опоненту вперше за рік", – пояснюють співрозмовники УП мету проведення зустрічі "нормандської четвірки", яка відбулася 19 жовтня у Берліні.

За підсумками переговорів лідерів України, Німеччини, Франції та Росії не було підписано жодних документів.

Хоча після Берліна радник президента Костянтин Єлісєєв, а за ним і голова МЗС Павло Клімкін заявили: спочатку мають відбутися вибори на окупованому Донбасі, а потім Україна отримає кордон.

За майже два роки українці вже забули про зміст "Мінську-2" – документ під назвою "Комплекс заходів щодо виконання Мінських угод" від 12 лютого 2015 року, – де чітко сказано, що Україна отримає кордон на наступний день після місцевих виборів на Донбасі.

Щоб не збурювати суспільство, речники останнім часом рідко згадували, хто саме має взяти кордон під контроль.

Тому заяви Клімкіна і Єлісєєва навіть викликали звинувачення у "здачі національних інтересів".

Тональність російських ЗМІ по висвітленню підсумків зустрічі свідчила, що Путін був явно нею незадоволений.

Чого ж досягла "нормандська четвірка" і на що Україні чекати далі, намагалася розібратись "Українська правда".

Як проходили переговори

Це була перша зустріч за рік.

Востаннє перед цим "нормандська четвірка" бачилась у Парижі 2 жовтня 2015 року.

Влітку формат був близький до краху. У серпні під час історії з нібито "українськими диверсантами" в Криму Путін назвав безглуздими переговори в "нормандському форматі".

Хоча, за словами співрозмовників УП, саме в той час експерти та дипломати вели підготовку зустрічі.

У підсумку за ініціативи канцлера Німеччини Ангели Меркель 19 жовтня ввечері у Берліні розпочалися переговори.

Як розповідають УП співрозмовники, близькі до переговорів, Росія намагалася дотягнути з цією зустріччю до листопада, коли стануть відомі результати виборів у США. Однак не вийшло.

Тоді Росія спочатку перша "злила" дату і формат Берлінської зустрічі, а потім остання дала згоду на участь у переговорах.

Літак з російською делегацією запізнився  до Берліну на 40 хвилин – стала практика для президента РФ.

За цей час президент Петро Порошенко встиг поспілкуватися із Ангелою Меркель в її кабінеті,  а за 10 хвилин до них долучився французький президент Франсуа Олланд.

Разом вони узгодили спільні позиції, з якими вийшли на загальні перемовини.

Зустріч відбувалася за круглим столом. Президенти, міністри закордонних справ та зовнішньополітичні радники.

Замість радника у Путіна був помічник Владислав Сурков, який курує питання Донбасу в Кремлі. Суркову через санкції заборонений в'їзд до країн ЄС, однак, за словами речника уряду Німеччини Штеффена Зайберта, як виняток помічника Путіна впустили в країну.

На перемовинах Сурков не оголошував жодних ініціатив, а виступив лише раз, коли всім радникам дали можливість висловитись. Що саме пропонував Сурков, дізнатися не вдалося – співрозмовники  УП в оточенні президента відмовилися від будь-яких коментарів на цю тему.

Відкрила розмову Меркель, Олланд продовжив. Далі господиня зустрічі запропонувала, щоб виступи відбувалися за алфавітом: спершу Порошенко, за ним – Путін.

Самі переговори були місцями дуже емоційними і напруженими. Попри повідомлення у ЗМІ, президент Петро Порошенко стверджує, що жодного разу не підвищував голос під час розмови.

Щоправда, він визнав, що звернувся до Путіна із закликом не стріляти на Донбасі.

Порошенко  під час переговорів говорив трьома мовами – переважно українською і російською. Путін іноді забував одягати навушник, коли Порошенко говорив  українською.

Він показово встромив навушник у вухо лише тоді, коли  на це звернув увагу у своїй промові Порошенко

Коли ж український президент хотів напряму звинуватити російського президента, він звертався до нього російською.

Меркель говорила німецькою, хоча вона чудово розуміє російську мову, вона лише інколи використовувала російські фрази, звертаючись до Путіна.

За словами співрозмовників, спочатку росіяни відкидали будь-які пропозиції.

Олланд і Меркель кілька разів давали зрозуміти, що вважають Росію стороною конфлікту, і це дратувало Путіна.

Під час розмови про наявність російської техніки на Донбасі, Порошенко зазначив, що кількість зброї на окупованій території перевищує кількість озброєння Бундесверу.

Коли Порошенко став наполягати на виведенні окупаційних військ з території Донбасу, Путін намагався зробити вигляд, що   просто не почув цього.

Крім того, у Берліні Україна вслід за Тристоронньою контактною групою підняла питання Дебальцевого.

За ідеєю, дебальцевській плацдарм має стати демілітаризованою зоною, яку контролюватиме ОБСЄ. За словами співрозмовників, на цю пропозицію Путін відреагував дуже жорстко.

Десь через дві з половиною години з початку переговорів, у залу почали заносити їжу і вино.

Порошенко від алкоголю відмовився. Меркель і Олланд взяли по келиху. А Путін заявив, що надає перевагу пиву. Тоді на прохання Меркель принесли найулюбленіше пиво російського президента – Radeberger.

Однак Путін попросив офіціанта, щоб йому принесли пляшку пива, яку він привіз із собою. "Мабуть, боявся, що його можуть отруїти", – вважає співрозмовник УП.

Як розповідають джерела УП, під час перерви, яка тривала 15-20 хвилин, президент скористався можливістю і підійшов до Меркель, щоб "звірити годинники".

Однак сцени, описаної російським журналістом з видання "Комерсант", як Меркель нібито намагалася заспокоїти Порошенка і відводила його в сторону, насправді не було.

Європейські лідери мали дати спільний брифінг в районі 21:20, однак переговори затягнулися. "Нормандська четвірка" вийшла до журналістів близько 23 години за німецьким часом.

Росіяни, які після переговорів по Донбасу мали обговорити з Меркель і Олландом питання Сирії, наполягали на тому, щоб максимально скоротити своє перебування в Німеччині.

По завершенні всі лідери зустрілися із пресою. Меркель спілкувалася з журналістами разом з Олландом. Порошенко дав брифінг у німецькому посольстві. А російський президент зробив заяву для преси на території берлінського аеропорту Берлін-Тегель.

Путін був єдиний, хто відмовився відповідати на запитання журналістів.

Що раніше: Вибори чи кордон?

Зустріч у Берліні від самого початку не передбачала підписання документів.

Ще напередодні і українська, і російська сторони були скептичними щодо результативності переговорів, тож цього разу обійшлося без автографів.

У Берліні домовились лише про те, що протягом листопада експерти – від МЗС, Міноборони, АП тощо, – потім міністри закордонних справ готуватимуть Дорожню карту виконання всіх Мінських угод. От її потім і мають освятити лідери "нормандської четвірки".

Президент Петро Порошенко напередодні пояснив: Дорожня карта потрібна для того, "щоб припинити пінг-понг – хто й коли має імплементувати яку частину Мінських домовленостей – скрізь має стояти дата і відповідальний за виконання".

В українській делегації впевнені, що жодних нових угод бути не може.

Дорожня карта узагальнить три вже існуючих документи: Протокол від 5 вересня 2014 року, Меморандум від 20 вересня 2014 року і "Комплекс заходів, спрямований на імплементацію Мінських домовленостей" від 12 лютого 2015 року.

Першими двома документами було встановлено лінію розмежування, яку російська сторона визнала у третьому "Комплексі".

Тим не менше, з вересня 2014 року бойовики захопили майже 1,5 тисячі квадратних кілометрів української території.

В кожному з трьох документів говориться про припинення вогню, виведення російських військ, звільнення заручників, децентралізацію і вибори на окупованих територіях, які мають відбутися у відповідності з українським законодавством.

З лютого 2015 року точиться дискусія про черговість виконання цих пунктів.

Росія вимагає в першу чергу змін до Конституції і виборів на окупованих частинах Донбасу, амністію, Україна – виведення російських військ і повернення кордону з Росією. До берлінської зустрічі німці дотримувались позиції, що ці процеси можуть йти паралельно.

Україна наполягає на тому, що спочатку безпека, потім вибори, а потім контроль над кордоном.

Як компромісну формулу було винайдено озброєну місію ОБСЄ, яка до приходу українських прикордонників має контролювати кордон з Росією, що межує з окупованими територіями.

Україна вимагає, щоб така місія з'явилась на окупованому Донбасі негайно. Вона має перебувати на постійній основі на лінії зіткнення, де має бути розведення сил, в місцях зберігання важкої техніки та артилерії, і на кордоні.

"До виборів ми маємо отримати контроль над кордоном з боку озброєної місії ОБСЄ. На другий день після виборів ми маємо забезпечити взяття під контроль кордону…  Путін має бути згоден з цим, бо він поставив підпис під заявою, що схвалює комплекс заходів в лютому 2015 року", – прокоментував позицію України президент Порошенко журналістам у неділю.

"Ми чітко наголосили, що безпековий пакет має передувати політичному: припинення вогню, відведення зброї, безперешкодний доступ місії ОБСЄ, робота дронів і технічних засобів, щоб фіксувати режим припинення вогню, звільнення заручників", – звітував про Берлін президент Порошенко в розмові з журналістами.

Російська сторона взагалі не коментує питання поліцейської місії ОБСЄ, тільки виступає за розширення нинішньої місії ОБСЄ в зоні відведення військ. Меркель за підсумками Берліна вважає, що говорити про поліцейську місію ОБСЄ можна буде тільки після ухвалення ВР закону про вибори на Донбасі.

За словами співрозмовників УП, ключовою перемогою Берліна було те, що Меркель і Олланд побачили, що безпекова частина має бути виконана першою і що за нинішніх умов проводити вибори на окупованому Донбасі неможливо.

"Сигналом про те, що вибори на окупованому Донбасі реальні, стануть українські прапори на державних установах на тих територіях", – вважають співрозмовники УП у дипломатичних колах.

Враховуючи вимогу німецького канцлера, парламент має підготувати закон про особливості проведення виборчого процесу на Донбасі.

Документу поки не існує, але є певні напрацювання. Наприклад, він має враховувати, що вибори можливі лише після виведення окупаційних військ, що у виборах беруть участь українські партії. Він має дати відповідь, як саме голосуватимуть внутрішньо переміщені особи.

Дату виборів теж має встановити парламент і лише після того, як обстріли будуть припинені, а кордон контролюватиме поліцейська місія ОБСЄ.

"Щоб почати дискусію в країні, зокрема в парламенті, щодо доцільності ухвалення виборчого законодавства, потрібні серйозні результати по безпеці", – зазначає співрозмовник УП в дипломатичних колах.

Він нагадав, що в самому ОБСЄ нині головує Німеччина.

Щодо амністії, то Україна як і раніше стоїть на своєму – це стосується тільки тих, хто не здійснював військових злочинів. А таке рішення має ухвалювати місцевий суд, винятково спираючись на українське законодавство. Питання ж імунітету поки не зрозуміле. Важко уявити, що Україна погодиться на участь ватажків бойовиків Захарченка і Плотницького у виборах.

Заручники

Дорожня карта також включатиме гуманітарний пакет, який стосуватиметься звільнення заручників. Всіх. І тих, кого тримають в Росії.

Попри резолюцію ПАРЄ, РФ не визнає їх за політв'язнів.

Коли у Берліні президент про них говорив, російська делегація зробила вигляд, що не почула.

Джерела "Української правди" ж стверджують, що Путін повністю володіє інформацією про кожного українського політв'язня, якого тримають в РФ, знає навіть його тиск.

У Берліні вдалося погодити, що в карті буде закріплено безперешкодний доступ Міжнародного Червоного хреста до заручників, яких тримають на Донбасі. Цю позицію під час переговорів в Берліні вдалося "проштовхнути" Меркель попри заперечення Путіна.

Співрозмовники визнають, що узгодити Дорожню карту буде непросто. Якщо бачення європейців і України в багатьох пунктах збігається, то російська версія відрізняється кардинально.

Суперечливі питання виноситимуться за дужки для подальшого обговорення на рівні міністрів, або лідерів країн. Конкретні дати наступної нормандської зустрічі не називаються. Але всі співрозмовники погоджуються, що це, швидше за все, відбудеться у 2017 році.

Україна розраховує, що Росія на той момент буде зговірливою, адже в грудні ЄС прийматиме рішення про продовження санкцій проти РФ.

Чи вірний цей розрахунок – покаже час.

Але за два дні після Берліну Росія цинічно і показово відмовилась віддавати Україні Олега Сенцова на запит українського Мінюста від березня 2016 року.

При тому, що ще у червні речник Кремля проговорився, що доля Сенцова залежить виключно від позиції Путіна.

Оксана Коваленко, УП