Организованные Партийные Группы. Кто на самом деле руководит БПП
Два роки тому у ці дні в Україні гриміли останні баталії передвиборчої кампанії. Переживши шок від анексії Криму і вже півроку отримуючи моторошні "зведені дані" з АТО на Донбасі, українці готувалися переобрати Верховну Раду.
Поява нового парламенту мала завершити "повне перезавантаження влади", яке розпочалось з обрання президента навесні 2014 року.
Диспозиція сил на політичному фронті України станом на осінь-2014 у порівнянні з попереднім етапом змінилася кардинально.
Уперше, згідно із соцопитуваннями, у новій Раді не мало бути комуністів. Не було і зганьбленої Партії регіонів. Її рештки хоч і зібралися під новою вивіскою "Опозиційного блоку", але серйозних результатів не очікували.
Жовтень 2014 року був часом сподівань. Здавалося: проєвропейські сили, які разом стояли на Майдані, впевнено візьмуть парламент у свої руки, і реформи в Україні не те що підуть – полетять!
Детінізація, дерегуляція, деофшоризація, децентралізація, та що там – деолігархізація! – бачились уже майже втіленими. Лишалось зробити останній крок: прийти й проголосувати. А далі – щастя, свобода, брюссельська "сім'я вільна, нова".
Але в Україні так, на жаль, не буває.
Рано раділи виборці, чиї обранці разом змогли зібрати конституційну більшість. Уже в тому, як писалась "коаліційна угода", як насилу ділились найперші портфелі, можна було вгледіти більшість конфліктів, котрі уже за рік приведуть до розвалу коаліції.
Напередодні другої річниці роботи нової Ради УП вирішила присвятити серію матеріалів тому, як живе сьогодні український парламент, як і хто насправді керує депутатськими фракціями, хто чиї інтереси відстоює, і просто "хто з ким і проти кого дружить".
Відкриває цей цикл фракція президентської партії "Блок Петра Порошенка "Солідарність".
Старі способи "жити по-новому"
Коли у жовтні 2014-го почали поступати перші результати виборів, атмосфера у штабі БПП панувала, м'яко кажучи, не переможна.
Реалізувати заповітну мрію всіх президентів – отримати одноосібну більшість для своєї партії – знову не вдалося. Не змогла цього СДПУ(о) при Кучмі, не змогла ПР за Януковича, не вдалося це й БПП.
Хоча після тріумфальних виборів президента у Порошенка були дуже серйозні надії на такий сценарій. Більше того, для переможної ходи нової партії було зроблено дуже багато "правильних" кроків.
Як жартував свого часу на засіданні фракції колишній лідер БПП Юрій Луценко, під крилом президентської сили зібрались представники усіх груп впливу, які тільки є в Україні. Хоча це й не жарт зовсім: за винятком Ахметова, у списку БПП були "делегати" від усіх олігархів.
От тільки для виборця цей аргумент виявився мало підходящим.
Навчені гірким досвідом режиму Януковича, українці вирішили створити противагу Порошенку, віддавши перемогу за партійними списками сформованій під ті вибори партії Яценюка-Турчинова.
Тож замість омріяної більшості, БПП довелось вдовольнятись просто "найбільшою фракцією у Раді".
Але й із тими депутатами, яких партія Порошенка завела у парламент по списках, мажоритарці та як самовисуванців, дати раду виявилось не так просто.
Кожен новий конфлікт з черговим олігархом коштував БПП кількох штиків. Найбільший демарш свого часу влаштував Ігор Коломойський. Після його звільнення з посади дніпропетровського губернатора фракція президентської партії недорахувалась ледь не десятка депутатів з орбіти олігарха.
Коли ж у президентській фракції почались "антикорупційні" і "єврооптимістичні" рухи, то довелося навіть приймати окремий закон про "партійну диктатуру". Банально: для того, щоб втримати фракцію купи.
Крім того, перманентні перестановки в регіональних адміністраціях, ГПУ і кабміні поступово позбавляли фракцію БПП її лідерів – людей, які вміли збирати голоси, координувати роботу чи просто вести за собою.
За два роки роботи нового парламенту рівно половина першої, "вітринної" десятки виборчого списку "Солідарності" працевлаштована поза Радою. І хай посади, які вони займають, найвищі в країні, наразі фракцією БПП доводиться керувати Ігорю Гриніву, який до цієї роботи не має ані особливого бажання, ані, як розповідають його ж депутати, хисту.
Однак фракцію треба не лише утримати від розвалу, а й керувати нею.
Для цього в БПП обрали давню перевірену схему: усіх депутатів розділили на групи, у яких проводиться узгодження позицій і прийняття попередніх рішень.
"За регламентом у нас група складається мінімум із 15 депутатів. Це оптимальна кількість для того, щоб можна було працювати. Ну, хай 20 – стільки, щоб можна було посадити за стіл і з усіма поговорити. 140 людей ви ж за стіл не посадите", – пояснив УП логіку управління БПП лідер однієї із таких груп Олександр Третьяков.
Загалом у фракції "Солідарності" таких груп декілька, але їхня кількість постійно змінюється, залежно від кадрових рішень чи просто зі зміною орієнтирів у різних депутатів.
Часом з переходом лідера групи на іншу роботу її очолює просто будь-хто інший. Так було у випадку з групами Віталія Ковальчука, якою доручили керувати Олексію Гончаренку, чи з групою "УДАР", яку після переходу Тараса Кутового у кабмін очолила Оксана Продан.
Бувають і випадки, коли після втрати лідера групи розпускаються: наприклад, група Гриніва просто розбіглась після призначення його главою фракції.
Через постійну "міграцію" депутатів, точний склад своїх груп знають навіть не всі їхні керівники.
"Загалом, це досить умовна річ. Коли ці групи формувались спочатку, то багато депутатів просто не знали один одного. Тоді гуртувались на якихось особистих зв'язках, чи просто за регіональним принципом", – пояснив у коментарі УП лідер іншої групи, досить близький до президента депутат Анатолій Матвієнко.
Читайте также
"Зараз усі біль-менш познайомились, тож переходи між групами цілком природні. Депутати дивляться, де їм буде комфортніше, де більше можливостей для свого лобізму", – додав він.
І хоча всі керівники груп у БПП запевняють, що це "умовність" і "технічні речі", – переходи між групами чи приєднання до котроїсь із них має й цілком прикладний зміст.
"Зрозуміло, чому люди йдуть у групу до Кононенка, Березенка чи Третьякова. Це люди, які мають прямий доступ до президента, тому робота з ними може дати додаткові бонуси", – розповів один із депутатів БПП.
Для самих же лідерів груп, які автоматично стають заступниками глави фракції – це перепустка до Ради фракції БПП. Саме цей орган узгоджує порядок денний президентської сили, визначає пріоритети і покликаний забезпечувати ефективність роботи.
За останні два роки склад Ради фракції БПП змінювався уже кілька разів. Станом на сьогодні він, фактично, є досить точним портретом "Солідарності" Порошенка, де зображено головні групи впливу у цій політсилі.
Група Кононенка
Ігор Кононенко – чи не найвірніша людина президента Порошенка. Вони знайомі з середини 80-х, ще з часів служби в армії. Кононенко не просто друг президента, чи політичний однодумець – він його бізнес-партнер. Обидва до сьогодні залишаються партнерами в Міжнародному інвестиційному банку, СК "Країна", заводі "Ленінська кузня".
На парламентських виборах Кононенко працював у центральному штабі БПП та займався виборами в Києві.
З приходом до ВР, друга президента неофіційно почали називати "сірим кардиналом" БПП. Обрання його першим заступником глави фракції тільки підтвердило ці розмови.
Як і личить першому заступнику, Кононенко дуже швидко зібрав навколо себе групу депутатів. У 2014 році туди входило близько 20 нардепів.
Група Кононенка формувалася як бізнесова група всередині фракції. Через близькість з Порошенком, до Кононенка йшли, щоб у разі виникнення проблем мати змогу попросити "захисту" в найближчої людини президента.
"Депутати розуміли, що він впливова людина, і до нього "тулилися", – розповідає один зі співрозмовників УП у фракції БПП.
Між тим інший однопартієць це заперечує: мовляв, при формуванні групи Кононенка частина депутатів ще не знала про його стосунки з першою особою держави.
"На самому початку не всі ж знали про вплив Кононенка. Я припускаю, що частина депутатів могла до нього і без бізнесових інтересів йти. Звичайно ж, у більшості депутати йшли, щоб бути ближчим до "тіла", – стверджує він.
У початковому списку групи Кононенка значилися імена Ігоря Насалика та Романа Насірова, які зараз працевлаштовані в Кабміні і ДФС; досі у неї входить глава митного комітету Ніна Южаніна, співзасновник "Першої приватної броварні" Роман Мацола, Сергій Куніцин, Віталій Гудзенко, Олександр Урбанський та інші депутати.
Окремо слід згадати "куратора" судів і ГПУ Олександра Грановського, який у групі Кононенка також від самого початку.
На першому етапі формування груп частина депутатів справді ще не знала, як кожен з них опинився у своїх групах, натомість після освоєння в Раді вони почали підшукувати собі відповідніше місце.
Не оминула ця тенденція і групу Кононенка. Зокрема, із неї до інших груп перейшли депутати Олексій Мушак, Вадим Денисенко тощо.
Однак точного списку ні цієї, ні інших груп УП отримати так і не вдалося. Як і коментар з цього приводу самого Ігоря Кононенка. На численні повідомлення і дзвінки депутат вирішив не відповідати.
Тож наскільки згуртована група, як вона працює, як приймає рішення – поки залишається незрозумілим.
Тим часом, лідер іншої групи в БПП Олексій Гончаренко заявив УП, що незабаром групи Кононенка може взагалі не стати. Мовляв, Ігор Віталійович вирішив зосередитись на роботі першого заступника Гриніва, а депутати з його групи можуть об'єднатись навколо Ірини Луценко.
Група Березенка
Влітку 2015 року тоді керівник ДУСі Сергій Березенко потрапив до парламенту завдяки перемозі на виборах у 205 окрузі Чернігова. Тоді Березенко в ході скандальної й брудної з обох сторін виборчої кампанії переграв соратника олігарха Ігоря Коломойського Геннадія Корбана.
З часом стало зрозуміло, чому президенту була важлива ця перемога. Дуже швидко Березенко у фракції перетворився з рядового депутата – на одного із небагатьох, хто може ефективно збирати голоси за важливі для АП закони. Крім того, молодий нардеп курує ще й регіональні осередки БПП.
Формалізувати свій вплив на роботу БПП Березенко зміг уже за рік. На нещодавньому засіданні фракції він оголосив, що зібрав свою групу із 18 депутатів і, відповідно, був обраний заступником Гриніва.
На практиці це означає, що Березенко увійшов у Раду фракції, і зможе, наприклад, скликати позачергові засідання депутатів БПП.
Сам Березенко про свою нову роль говорить спокійно.
"Чому ви шукаєте підводні камені і вважаєте це якимось підвищенням? Це просто чергові обов'язки. Я буду робити те, що й робив, але додатково отримав "домашнє завдання", – каже він.
Наразі група Березенка складається з 18 депутатів. Здебільшого це близькі до нього мажоритарники з Херсонської і Вінницької областей, плюс частина досить відомих списочників.
Зокрема, це Олександр Співаковський, Сергій Хлань, Олександр Жолобецький, Тетяна Ричкова, Костянтин Яринич, Микола Лаврик, Руслан Князевич, Григорій Заболотний та інші.
Певне здивування викликало те, що Березенко залучив у свою групу "простих людей" Олексія Сугоняку та Сергія Капліна, яким приписували роботу на Льовочкіна.
"Ви думаєте, що Капліна просто всі мріють бачити у своїй групі? З його характером його немає куди всунути", – розводить руками один з депутатів БПП.
Цікава історія з участю в групі Березенка і Григорія Заболотного, у якого давні дружні стосунки з дядьком Березенка Матвієнком. У 2012 році останній знявся з виборів на 17 окрузі Вінницької області на користь Заболотного. За даними УП, на такий крок Матвієнко пішов на прохання Порошенка, до якого Заболотний був близьким.
Тоді керівником штабу Матвієнка був Березенко, який після зняття з виборів свого дядька перейшов в штаб Заболотного.
"З Петром Олексійовичем ми дійсно спілкувалися ще тоді, це була так звана "команда Вінниччини". Саме на цій кампанії ми зрозуміли, що наша співпраця можлива, і далі продовжили спілкування з майбутнім президентом", – розповідав свого часу в інтерв'ю УП Березенко.
Група Третьякова
"У нас в групі 22 депутати. Був ще Юрій Гарбуз, поки не став губернатором. Він досі у нас в спільному чаті є. Ми зібрались просто на рівні гарних стосунків. Багатьох я знав ще до цього скликання. Ми ж давно в політиці", – розповів УП лідер однієї з найбільш організованих груп БПП Олександр Третьяков.
Називати прізвища усіх депутатів, які об'єдналися навколо нього, він не хоче, але на підтвердження своїх слів демонструє на телефоні спільний чат з 23 учасниками.
Група Третьякова, якого вважають одним зі спонсорів БПП, сформувалась не одразу. Загалом у ній об'єднані впливові бізнесмени, які пройшли у Раду під брендом президентської партії, як-от голова наглядової ради фармацевтичної компанії "Дарниця" Гліб Загорій, чи відомий у агроколах Олександр Бакуменко.
Крім списочників, до цієї групи увійшли і мажоритарники, зокрема близькі до представника президента Артура Герасимова депутати із донецьких округів.
Крім того, у "чаті" Третьякова є навіть позафракційні депутати, які, за його словами, "придивляються до БПП".
Саме до цієї групи наразі входить Ірина Луценко, яка зовсім нещодавно також стала заступницею Гриніва і зараз, за словами різних співрозмовників УП в БПП, зайнята створенням своєї групи.
"У нас якраз стільки людей, щоб можна було нормально зібратись і почути позицію один одного. Ми не міряємось дивізіями і не давимо числом. Часом сперечаємось, але на засідання Ради фракції виходимо уже зі спільною позицією", – розповів Третьяков.
Загалом ця група є однією із небагатьох, які виправдовують ідею такого управління фракцією. Як запевнив Третьяков, вона збирається мало не кожного пленарного тижня.
Крім того, більшість депутатів з цієї групи показують нормальну явку на засідання Ради.
"Якщо між групами у БПП і є якась конкуренція, то хіба у відвідуваності. Ми намагаємось показувати всім приклад. Тому навіть я, хоч уже й "дідусь" парламенту, ходжу на засідання", – жартує Третьяков.
На запитання, чому саме він очолює цю групу, депутат розводить руками.
"Ну має ж хтось просто всім подзвонити і сказати, що треба зібратись. Організувати місце… Тим паче, у мене є певний досвід, історія стосунків з тим же Порошенком, Гройсманом, Гринівим, Яценюком чи Тимошенко. Моя участь – це одразу піднімає планку спілкування", – пояснив Третьяков.
Група Матвієнка
Анатолій Матвієнко має давню історію стосунків з президентом Порошенком, тож цілком прогнозовано очолив одну з груп БПП. Навколо нього зібрані так звані "старі кадри", які пройшли уже не одне скликання.
Кістяк групи складають мажоритарники з Вінницької, Івано-Франківської, Хмельницької та інших областей. Донедавна у цю ж групу входив і племінник Матвієнка Березенко, поки не вирішив створити свою.
"У нас зараз 22 людини. Троє депутатів пішли разом із Березенком у його групу. Херсонські депутати пішли від нас спершу до Третьякова, а тепер, здається, до Сергія (Березенка – УП). Це нормальний пошук, особливо для мажоритарників. Але кістяк у нас сталий", – розповів УП сам Матвієнко.
Ця група, на відміну від, скажімо, груп Кононенка чи Третьякова, не має бізнесових амбіцій і зосереджена в основному на регіональному управлінні, державному будівництві і фінансах.
"У нас усе тримається на досвідчених людях. Вони мають досвід парламентської роботи, притому не в першій своїй каденції, як це є у багатьох колег. У нас є спеціалісти і у фінансовій сфері – Михайло Довбенко, місцеве самоврядування – Іван Куліченко, державне будівництво, правова політика тощо", – розповів Матвієнко.
"У нас немає якогось бізнесового лобізму. Нам важливо робити якісь упереджувальні речі, а не просто йти за політичною кон'юнктурою", – додав він.
Між собою депутати БПП називають групу Матвієнка – однією з найбільш організованих і послідовних у відстоюванні своєї позиції. Група регулярно збирається і виступає досить монолітною одиницею у БПП.
"Зараз по бюджету будемо збиратись. Тим паче, разом ми маємо більше можливостей для впливу, ніж окремо. А так зібрання відбуваються по ключових питаннях. Нам важливо озброїти людей позицією", – розповів Матвієнко.
Група "УДАРу"
Група "УДАРу" у БПП – більша, ніж деякі фракції у Раді. Одразу після виборів до неї зараховували близько 40 депутатів.
Щоправда, як усі великі структури, "УДАР" зіткнувся із проблемою втрати мотивації. За великим рахунком, ця група існує за інерцією. У попередньому скликанні "ударівці" в об'єднаній опозиції були фактично двигуном багатьох процесів, вони дисципліновано ходили на засідання, вели боротьбу на різних фронтах.
Тоді партія була об'єднана спільною метою, яку досить наочно показували соціологи – "Кличко-президент". Це мотивувало й гуртувало депутатів "УДАРу". Зараз же президентських перспектив у Віталія Кличка поменшало, та й головний пріоритет його роботи змістився на Київ.
Але навіть не це найбільше розхолоджує "ударівців".
Формально наразі немає навіть партії, групу якої вони зібрали у Раді. На останніх виборах "УДАР" влився у БПП. І хоча кулуарами ходять розмови про відродження партії київського мера, натомість якихось помітних зрушень у цьому плані не видно.
Крім того, як пояснює один із депутатів з цієї групи Павло Різаненко, "УДАР" досить обмежений у плані "доступу до тіла".
"Так, у нас одна з найбільших груп. Кількісно, вона попереду. Але реально, у плані якості та кількості прямої комунікації з президентом група поступається більшості груп у БПП", – вважає він.
До останніх перестановок у Кабміні групою "УДАРу" керували двоє близьких до Кличка людей – Тарас Кутовий і Артур Палатний. Після того, як перший з них став міністром АПК, групу очолила Оксана Продан.
Але проблеми "УДАРу" нікуди від цього не зникли.
Мабуть, найяскравішим прикладом цього може слугувати історія з Валерієм Карпунцовим. Навіть він, головний юрист "УДАРу", ставши депутатом після переходу в уряд Гройсмана низки депутатів БПП, не пішов у групу Кличка. Як і багато колишніх "ударівців", які пройшли у Раду по округах.
Фактично, станом на сьогодні, у групі "УДАРу" залишається близько 30 штиків.
Але кожного разу, як хтось із нової чи старої еліти БПП гуртує собі депутатів, то намагається відламати крихту і від цієї найбільшої групи.
Група Гончаренка
Одразу після початку роботи Верховної Ради свою групу сформував керівник штабу Порошенка, в минулому "права рука" Віталія Кличка – Віталій Ковальчук.
Загалом група Ковальчука зібрала навколо себе "найскладніших" у політичному плані людей – здебільшого медійників та активістів.
"Свою групу Ковальчук називав "умняшками", бо з ними ніхто не міг впоратись. Це ті люди, з якими треба постійно розмовляти. І Ковальчук мав намір організувати цю роботу", – розповів УП один зі старих членів цієї групи.
Однак дуже скоро Порошенко забрав Ковальчука в заступники Ложкіну, і група залишилась без очільника. Сам Ковальчук запропонував собі на заміну депутата Олексія Гончаренка. І "умняшки" погодились.
Секрет успіху Гончаренка, який на фоні інших впливових заступників Гриніва виглядає дещо дивно, співрозмовники в БПП пояснюють кількома факторами.
По-перше, прихильним ставленням до одеського депутата самого Порошенка. По-друге, Гончаренко має близькі стосунки із міністром інформполітики і кумом президента Юрієм Стецем. Якщо врахувати, що в групі Гончаренка значиться інша людина із "медійної групи" президента, Ірина Фріз, то цей аргумент набуває додаткової ваги.
Сам же Ковальчук зараз фактично ніякого впливу на "свою" групу не має.
В коментарі УП сам Гончаренко розповів про доволі строкатий склад своєї групи. До неї входять одночасно Мустафа Джемілєв і Рефат Чубаров, Владислав Севрюков, Богдан Онуфрик, Ольга Червакова та Ірина Суслова, Сергій Кудлаєнко і Дмитро Голубов, Олександр Черненко і Юрій Мамчур, Ірина Фріз, Олена Мотузко, Олександр Бригинець, Олег Барна і Тарас Юрик.
Раніше сюди ж входили ще й Мустафа Найєм, Сергій Лещенко та Світлана Заліщук, але з приєднанням до партії "ДемАльянс", вони участі у роботі фракції БПП фактично не беруть.
Гончаренко переконує, що його група "серйозно працює".
"Ми збираємося раз на сесійній тиждень у тому чи іншому вигляді, у нас є телефонний чат, де ми також переписуємось. Якщо депутат переймаєтеся якимось законопроектом чи питанням, яке він вважає важливим, він пропонує цю тему підняти на фракції", – розповів нардеп.
Натомість співрозмовники в інших групах називають групу Гончаренка найменш дієвою.
"От, ви уявляєте, що таке керувати Чубаровим чи Джемілєвим? Я не знаю, як ними можна взагалі керувати. І там таких депутатів багато. Тому група Гончаренка є суто формальною", – переконує один з впливових депутатів БПП.
* * *
Два роки роботи Ради показали, що велика фракція може стати як радістю для її лідерів, так і джерелом постійних сварок і конфліктів.
Аби втримати в руках 143 таких різних депутата, які зібрались під вивіскою БПП, потрібна неабияка робота. Самими залякуваннями чи імперативними мандатами таку фракцію не втримати.
Депутатам потрібні і "пряники". У силі Порошенка цю функцію виконує наявна можливість близького спілкування із людьми з наближеного кола. Саме таку мотивацію має більшість депутатів, обираючи ту чи іншу групу у БПП.
Фактично, за два роки існування президентської фракції у Раді до її керівного складу увійшли більшість представників різних груп впливу у цій силі.
Тепер уже очевидно, що для керування групами у БПП треба мати не найсильнішу політичну позицію чи найчистішу репутацію.
У реальній політиці вирішальним стає політичний і фінансовий ресурс та рівень "доступу до тіла".
Роман Романюк, Роман Кравець, УП
