Завал Садового. Почему Львов попал в мусорный коллапс

Президент Петро Порошенко та міський голова Львова Андрій Садовий 7-го червня обмінялися  люб’язностями на тему сміття.

Садовий попросив оголосити Львів зоною надзвичайної екологічної ситуації у зв'язку з обвалом, який  стався 30 травня на Грибовицькому сміттєзвалиші, що призвело до людських жертв. При цьому, залишається ризик нового зсуву.

Одночасно з тим Львів опинився на порозі сміттєвого колапсу. Адже домовленість з іншими містами області про вивіз сміття зі Львова є тимчасовою. І вже зараз дехто на місцях починає обурюватися чужими відходами.

У відповідь на звернення Садового Порошенко заявив, що "сміття треба прибирати, а не робити на ньому велику політику".

Але без політики тут уже ніяк: сміттєва лавина може завалити стабільно високий рейтинг Садового як міського голови  та потенційного кандидата  в президенти, а також лідера політичної сили, якій досі вдавалося вести свою самостійну гру у парламенті.

31 травня  спікер Верховної Ради, львів’янин Андрій Парубій дав розпорядження Апарату парламенту оперативно підготувати усі документи для створення ТСК з розслідування ситуації, що призвела до смертей на сміттєзвалищі.

Ще одна львів'янка у Верховній Раді Ганна Гопко та колишнє обличчя "Самопомочі", написала листа генпрокурору, закликавши "розслідувати причини бездіяльності влади міста і можливий вплив корупційних факторів на відхилення численних пропозицій щодо інвестицій у сферу збирання, зберігання та переробки сміття" .

"На моє переконання ця трагедія є закономірним наслідком багаторічної бездіяльності міської влади Львова, яка роками звалює сміття на величезне необладнане звалище у Грибовичах, і не спромоглася належну систему вивезення, зберігання та переробки відходів у місті", – йдеться у зверненні до генпрокурора, під яким Гопко зібрала кілька десятків підписів народних депутатів.

Екологи вже назвали ситуацію з Грибовицьким сміттєзвалищем, найбільшою техногенною катастрофою в Україні після Чорнобиля.

Екологічне лихо в туристичній перлині

Якщо з найвищої точки Львова глянути в бінокль у північний бік, можна за крайніми багатоповерхівками спального району "Топольна" побачити сірі гори.

Навіть не кожен місцевий знає, що це не природне утворення, а гори сміття висотою понад 60 метрів.

В село Грибовичі за три кілометри від обласного центру з кінця 50-х років до кінця травня 2016 року звозили всі відходи зі Львова та кількох прилеглих районів області.

У результаті, тут виросло найбільше сміттєзвалище в Україні, що займає площу 26 гектарів.

У радянські часи сюди ще звозили промислові відходи. З них найнебезпечніші — це три котловани з кислими гудронами, які екологи за рівнем небезпеки прирівнюють до радіоактивних речовин.

Кислі гудрони — це продукти переробки трансформаторної оливи, яку колись виробляли на Львівщині. Оскільки вони містять до 85% сірчаної кислоти і можуть роз’їсти будь-яке обладнання, їх досі не можуть утилізувати.

Попри їхні токсичність і небезпеку для оточення, активісти неодноразово  фіксували нелегальний вивіз гудронів за межі звалища. Адже їх  можна  використовувати як домішки при виробництві асфальту, хоча це вкрай шкідливо.

У січні 2016 року стався їхній витік за межі звалища. Про це люди довідалися постфактум, коли побачили мертву рибу у річці Малехівка. 

Державні екологи певні — це наслідок рукотворної катастрофи, спричиненої нелегальним вивозом гудронів.

Тоді міський голова Львова не робив голослівних заяв і не благав президента з прем'єром втрутитись. Зрештою, постраждала від львівських гудронів не територія Львова, а Жовківського району Львівської області, який десятиліттями перебуває в заручниках звалища.

Проте страждає від нелегальних діянь на звалищі і сам Львів.

Поки активісти розбиралися з витоком гудронів, вони   виявили, що з сміттєзвалища також вивозять  токсичні інфільтрати і виливають їх в каналізацію Львова.

Адже резервуари для інфільтартів (це дощова вода, яка протікає через тіло сміттєзвалище, і стає отруйною) не справляються з об'ємами, а потужності єдиної станції з очищення інфільтратів  втричі мені за реальні потреби. 

З'ясувалося, що токсичні рідини вивозить  комунальне підприємство "Львівводоканал" за договором з КП "Збиранка", на балансі  якого перебуває сміттєзвалище.

Там зізналися, що просто не мають куди більше їх зливати. Мовляв, ще в 2012 році для зливу інфільтратів  мали збудувати спеціальну станцію, але в місті і на це не знайшли коштів.

Історія закриття

Кошти на все знайшлися одразу, як на сміттєзвалищі загинули люди.

31 травня Андрій Садовий оголосив про готовність Європейського інвестиційного банку надати кредит на рекультивацію Грибовицького сміттєзвалища та будівництво сміттєсортувального заводу.

Мер, правда, стверджує, що домовленість про кредитування насправді була досягнута раніше, і документ про співпрацю з ЄІБ уже два місяці лежить на затвердженні в Мінрегіонбуді.

Йшлося про суму в 600 мільйонів гривень.

"Єдиним партнером, якого ми маємо на сьогодні, з яким працюємо впродовж останніх двох років, – це Європейський інвестиційний банк, який погодився виділити кошти на рекультивацію у повному обсязі, на завод із глибинним сортуванням сміття, і весь комплекс робіт. Зараз цей проект знаходиться на погодженні Мінрегіону. І вчора (30-го травня   – УП), коли я був у Києві, я мав розмову із віце-прем’єром Зубком, який мене запевнив, що найближчим часом буде схвалення урядове цього проекту, щоб ми могли почати втілювати його в життя", – заявив на брифінгу Садовий.

   

На фоні десятиліття, протягом якого Садовий займає посаду міського голови і  за цей час так і не зміг вирішити проблему закриття сміттєзвалища  і відкриття нового полігону з сміттєсортувальною лінією, раптовий золотий дощ у вигляді кредиту від ЄІБ виглядає чудом.

Проте ці обіцянки, дані мером у момент, коли на сміттєзвалищі шукали  людські тіла, виявилися дещо голослівними. 

" Жодних домовленостей міста Львова з Європейським Інвестиційним Банком не існує. Існує лише рамкова угода між державою Україна і ЄІБ на позику в 400 млн євро. Львів там наразі не фігурує. Чи буде Грибовицьке сміттєзвалище в цьому проекті, ще тільки буде вирішувати Кабмін і Верховна Рада. Вочевидь, 10% цієї позики і буде предметом торгу "Самопомочі" у Верховній Раді", – спростував заяви про 600 млн кредиту як доконаний факт голова бюджетної комісії Львівської міської ради попереднього скликання, "свободівець" Яромир  Самагальський.

Насправді обіцянці Садового терміново взятися за рекультивацію Грибовицького сміттєзвалища та побудові сміттєсортувальної лінії виповнилося рівно десять років. 

У червні 2006 року новообраний міський голова Львова поїхав на зустріч до мешканців сіл, прилеглих до сміттєзвалища, яке мали закрити 1-го липня 2006 року.

Адже ще 25 листопада 2003-го року головний державний санітарний лікар Львівської області виніс постанову, що забороняла подальшу експлуатацію сміттєзвалища у Грибовичах. Проте закриття постійно переносилося через невирішене питання відкриття альтернативного полігону.

Під час зустрічі Садовий пообіцяв селянам "починаючи з наступного місяця, активно взятися за рекультивацію цього полігону", а поруч збудувати сміттєсортувальну лінію.

Вже тоді стало очевидним, що за цими обіцянками стоїть більше популізму, ніж наміру оперативно вирішувати ситуацію.

У відповідь на обурення Садовий, поглядаючи на чайок, що постійно літають нам звалищем, співчував людям з приводу "пташиного грипу, який тут на кожному кроці", і дивувався, чому "ще сюди не дійшла санстанція", хоча насправді вона давно дійшла і заборонила експлуатувати полігон трьома роками раніше.

Також мер Львова звітував перед селянами, як він про них турбується і тому проганяє інвесторів, охочих будувати тут сміттєпереробний чи то сміттєспалювальний завод, бо "аби будувати заводи – слід відразу будувати й онкодиспансери для людей".

На той час кількість онкохворих в довколишніх селах вражала, і  місцеві напряму це пов'язували із діяльністю сміттєзвалища. Адже вони продовжували всі ці роки споживати городину з землі, яку отруюють  інфільтрати.  

Насправді  ж  ціль візиту Садового була виторгувати в селян, які вкотре планували перекривати дорогу машинам із сміттям, ще кілька років експлуатації полігону.    І йому це вдалося. За це львівська міська рада розплатилася проведенням телефонних ліній в кожну хату.

А потім був водопровід, ремонт доріг, будівництво школи.

Але такі хабарі частину селян не спиняли. Вони подали судовий позов, вимагаючи припинити діяльність сміттєзвалища. І виграли. Але Львівська міська рада це рішення оскаржила.

Не відреагувала міська рада і на висновок Мінекології від 2011 року, яким подальша діяльність сміттєзвалища  називалась "екологічно неприпустимою".

У 2013 році позов проти Львівської міської ради, Львівського міськвиконкому та особисто міського голови подала обласна прокуратура.

Вона вимагала визнати  протиправною бездіяльність чиновників "в частині невжиття заходів щодо припинення діяльності сміттєзвалища", а також пошуку розташування нового полігону  та ресурсів для фінансування цих робіт.

У першій інстанції позов був задоволений, але в 2015 році міська рада його оскаржила у Вищому адміністративному суді.

За словами прокурора обласної прокурори Олега Мостиховського, одною з підстав позову було те, що міська рада з 2006-го року жодного разу не звернулася до Львівської обласної адміністрації  про виділення земельної ділянки для нового полігону.

Про те, що насправді такі ділянки були, прокуратура виявила в рамках своєї перевірки.

Так, за словами прокурора в 2006-му році ВАТ "Інститут гірничо-хімічної промисловості "Гірхімпром" підготував техніко-економічне обгрунтування варіантів створення нового полігону і віднайшов шість ділянок поблизу Львова, які були придатні для нового полігону.

"Львівська обласна адміністрація може прийняти відповідні рішення (про виділення земельної ділянки на території області — УП) за ініціативою міської ради. Відповідні звернення в частині розміщення чи будівництва заводу на цих ділянках з 2006 року міською радою не були вчинені. Це і було підставою для позову", — заявив прокурор під час позачергової сесії Львівської міськради 31 травня.

Таким чином прокурор обласної прокуратури зняв відповідальність за ситуацію із сміттєзвалищем з обласної влади, куди не раз кивав Андрій Садовий, коли йшла мова по будівництво сміттєсортувального заводу.

Мовляв, інвестори є, але землі немає.

  

Зараз Садовий пояснює, що "жодна ділянка, на превеликий жаль, із тих, які пропонували, не була можливою до реалізації через політичний тиск". "Тому що зразу приїжджали різні політики і говорили, що не можна і так далі", — каже Садовий, не уточнюючи, які саме ділянки мається на увазі та громади яких населених пунктів збурювали політики.

Насправді свою позицію щодо нових ділянок Садовий озвучив ще в 2006-му році. Він не вважав за потрібне переносити полігон.

"Нова ділянка вам буде лише катастрофою. Бо коли знайдуть нову ділянку – відразу забудуть про вашу", переконував мешканців Грибович в червні 2006-го року Садовий.

Заробітки на смітті

Чи дійсно була вигідна Садовому законсервована ситуація на сміттєзвалищі, зважаючи на його неактивну участь  у пошуку нового полігону?

Зараз місцеві політики  апелюють до нелегального сортування сміття, яке усі роки відбувалося на полігоні. Зрештою така ситуація на всіх українських сміттєзвалищах.

"Там люди заробляють 30-35 тисяч в місяць, там сотні людей сортувало окремо пластик, окремо кольоровий метал, окремо пляшки, папір. Я не думаю, що пан Садовий про це не знає, бо це все на балансі міськради. Вони не пускали інвестора, бо вони (нелегально — Авт.) сортували. Прорийте трактором на два метра і ви не знайдете жодної пляшки пластикової. Навіщо пускати інвестора, якщо самі зароблять гроші, з яких не потрібно платити податки, обліковувати, це чорний нал ",  – розповідає голова екологічної комісії Жовківської районної ради Ігор Муравський.  

Автор ще в 2011-му році стала свідком нелегального  сортування сміття на Грибовицькому сміттєзвалищі та вивезення його в невідомому напрямку.

Серед сортувальників були як безпритульні, так і мешканці прилеглих сіл. 

Хто їх найняв, люди не пояснювали, також  вони агресивно реагували на фотоапарат. Суть їхньої роботи полягала в відсортовуванні в різні мішки різного виду сміття. Далі за мішками приїжджала вантажна машина. Однак, на час присутності на полігоні журналіста, виїзд машин з сміттєзвалища призупинився.   

На прохання автора до присутнього поруч тодішнього заступника директора ЛКП "Збиранка" Бориса Плашенко пояснити, що тут роблять десятки людей і для кого вони сортують, той лише посміхнувся і додав: "Я не можу вам сказати.  Ну приходять, так. Прийшли, хто собі що хотів, то й щось взяв".

Тоді ж Плашенко автору зауважив, що от-от тут має з'явитися сміттєсортувальна лінія. За п'ять років після цієї розмови її так і ніхто не побачив.

Як доказ корупційного інтересу міської ради в недопуску сюди інвестора, Ігор Муравський наводить оприлюднену ще в березні 2016 року відповідь Львівської міської ради на депутатський запит його колег з "УКРОПу" про  перелік  з 43-ох компаній, які зверталися протягом останніх десяти років у мерію "щодо можливості розміщення сміттєпереробного підприємтва".

Крім того, під час місцевої виборчої кампанії тодішній головний конкурент Садового на посаду мера "свободівець" Руслан Кошулинський розповів виборцям, що в 2010-му році міськрада "послала" шведського інвестора, який хотів вкласти 5 млн. євро в дегазацію сміттєзвалища.

Йдеться про викачування біогазу, який утворюється під сміттям. Це є прибутковий бізнес.

Дивна ситуація з дегазацією сміттєзвалища вийшла одразу, як мером став Садовий. Так, львівська міськрада у 2007-му році намагалася через суди розірвати договір на дегазацію сміттєзвалищаз компанією "ГАФСА", який був підписаний ще в 2004-му році при попередньому мері.

Лише після тривалої боротьби фірма змогла повернутися на сміттєзвалище. Але останні три роки дегазацією тут ніхто не займається.

На заваді популізм

У Львівській міській раді пояснюючи відмови фірмам, які цікавилися побудовою у Львові чи в області сміттєпереробного  заводу, кажуть: думали виключно про інтерес громади, бо інвестори вимагали піднімати тариф за вивіз та утилізацію сміття.

Крім того, за словами начальниці львівського міського управління зовнішньоекономічних відносин та інвестицій Ольги Сивак, фірми із згаданого переліку "не мають досвіду не те, що реалізації (подібних проектів — УП) десь в Європі, а навіть в Україні".

Тут чиновник дещо злукавила.

У списку є відомі європейські бренди, що працюють із сміттям – такі як німецький концерн "Remondis" та австрійський "AVE".  

Водночас,  УП виявила і компанії, що вже  не існують, або відносно молоді та маловідомі, і не мають за собою жодного успішного проекту у сміттєсортувальній та сміттєпереробній галузі.

Наприклад,  це компанія "Грін Технолоджі", яке одразу після заснування звернулася у 2012-м році у Львівську міську раду з пропозицію збудувати  сміттєпереробний завод.

Інвестори пропонували  за рахунок спалення сміття виробляти теплову та електричну енергію, а з частини відсортованого сміття виготовляти екологічні пілети для опалення. 

"Нам відповіли, що вже є організації, які цим займаються, тому наша пропозиція їм не цікава", — почули ми у трубку, коли зателефонували в "Грін Технолоджі".

Жодних натяків про хабарі, в чому зараз звинувачують опоненти Садового, мовляв, за дозвіл на будівництво він вимагав великий відкат, у свій бік столичні підприємці з "Грін Технолоджі" не почули.

Водночас, ще одна фірма "Вест менеджмент системс", якій було у Львові  відмовлено, має успішний досвід діяльності сміттєсортувального заводу під Києвом.

Його потужності до 200 тон сміття в день. Але амбіції у фірми значно більші.

Ще в 2001 році директор "Вест менеджмент системс" Микита Громико взяв в оренду землю у села Щасливе в Бориспільському районі під будівництво більш потужного заводу — для сортування півтори тисячі тон сміття в добу. Проте, за його  словами, сільський голова вимагав закріпити за ним 40% акцій від усього проекту.

Коли Громико відмовився, сільрада перепрофілювала орендовану ним землю під реакраційний парк, то ж будівництво заблокували.   

Про якісь відкати, які нібито вимагають у Львівській міській раді, Громико теж не чув.

На його пропозицію збудувати сміттєсортувальний завод за умови, що він паралельно отримує підряд на вивезення сміття, позитивно не відповіла жодна з понад сто місцевих рад, куди він надіслав листи.

А без гарантії, що власник заводу паралельно отримує довготерміновий підряд на вивезення в місті сміття, ризиковано щось робити. Бо потім можна залишитися ні з чим. 

Така ситуація тривалий час  була на сміттєсортувальному заводі в Рівному, куди комунальники не завозили сміття, а викидали звичним способом на звалище.

Громико не пов'язує відсутність інвесторів з нелегальним сортуванням сміття на комунальних звалищах. 

"Насправді заробітки від нелегального сортування сміття копійчані. В кращому випадку керівництво міста, якщо це велике місто, може непогано заробляти на відкатках від нелегального захоронення сміття на полігоні. Тобто береться кеш з кожної машини", – пояснює суть сміттєвих тіньових  схем Громико.

Він уточнив, що не займався окремо вивченням питання Львова, і йому невідомі  які  там є нелегальні шляхи заробітків.

На його переконання, причина бездіяльності місцевих рад у вирішені катастрофічної ситуації із сміттям по всій Україні однакова. Це небажання чиновників піднімати тарифи.

Як наслідок — це шість тисяч сміттєзвалищ по Україні, і лише 5% сміття, що переробляється.  5% —  це офіційна статистика, яка, на думку Громики, значно перебільшена.  Решту сміття везуть на звалища, невеличкий відсоток спалюють. В Європі, натомість,  переробляють 80% побутових підходів. 

"Коли приходить приватний інвестор і пояснює, що він може вкласти гроші, якщо будуть підняті тарифи на вивезення сміття та його утилізацію, то чиновники  кажуть – підняти тарифи ми не можемо, бо це політичне питання. Але це блеф. Бо при цьому тарифи на воду, газ, електрику вони піднімають. Бо ті, хто продає ці послуги, має своє лобі в парламенті та міських радах",– каже Громико, уточнюючи, що це його суб'єктивна думка.

За словами підприємця, навіть  найбідніші країни Євросоюзу  платять за вивіз і утилізацію сміття мінімум 1% з свого місячного заробітку.

В Україні людина платить у різних містах від 6-ти до 12 гривень в місяць.

Тариф у фірмі Громико  – один з найвищих по Україні. Він вивозить сміття за 80,15 грн. за куб. Якщо перевести  в тони, в яких вираховується тариф, то одну тонну сміття він вивозить за 560 гривень.

"За ці гроші я встановлюю  біля об'єктів безкоштовно заглиблені сміттєві контейнери, в яких за рахунок ефекту погребу сміття довго не гниє, мию  контейнер один раз в місць. До моїх послуг також входить вивіз сміття,  сортування , а невідсортовані решти  спалюю  на київському заводі "Енергія" (це єдиний сміттєспалювальний завод в Україні — УП)", –  пояснює Громико.

В той час у Львові тариф на вивезення тони сміття сьогодні трохи більше 400 гривень. Відтак, щоб дозволити собі послуги сміттєсортувального заводу, львів'янам доведеться погодитися на підняття тарифу.

Але саме через низький тариф збанкрутував сміттєсортувальний завод "ГрінКо" в Києві. Принаймні,  так запевняє його представник.

Як розповів УП голова правління Асоціації підприємств сфери поводження з відходами "Чиста країна" Віктор Ржоткевич, куди входить група компаній бренду "ГрінКо", щоб збудувати цей завод довелося взяти кредит.

Але за п’ять років так і не вдалося вийти на прибуток через низькі тарифи.

"Виявилося, що ні влада, ні суспільство не готові платити за те, щоб жити в чистій країні. Тоді ми маємо, що маємо. І за це нині ми заплатили високу ціну – чотири людські життя", – пояснює Ржоткевич.

Хоча й українці нібито розуміють, що 6-12 гривень в місяць — це смішні гроші за те, що тридцять днів хтось вивозить їхнє сміття, платити більше за ці послуги захоче мало хто. Навіть якщо нинішня ситуація зі сміттєзвалищами є екологічно небезпечною.

Навряд чи піде на різке підвищення тарифів і Садовий.

Адже його політичні амбіції, які досягають президентського крісла, вимагають популістських рішень.  

То ж європейський кредит на рекультивацію та будівництво заводу — це єдиний сьогодні для нього вихід.  Хоча, по факту, львів'янам все-одно доведеться за цей кредит розплачуватися, але вони це не відчують так різко, якби йшлося про приватного інвестора.

Та й жоден з опитаних УП приватних інвесторів не візьметься за рекультивацію з власний кошт. Адже за підрахунками експертів — рекультивація буде коштувати мінімум 20 млн євро.  

Далі справа уже за тим, на які політичні поступки готовий піти сам Андрій Садовий і його політична сила, аби Кабмін пришвидшив отримання грошей в позику від ЄІБ.

Мар'яна П'єцух , УП