Отсидеться в Ратуше. Как Садовый загнал себя в ловушку
Львівський мер Андрій Садовий протягом останніх двох з половиною років відмовлявся від "жирних" політичних пропозицій і можливостей.
У лютому 2014-го року від посади віце-прем'єра з регіональної політики, восени – від прохідного місця в парламентському списку "Самопомочі" і, відтак, статусу лідера парламентської фракції , у грудні 2014-го – від посади віце-прем’єра з регіональної політики, та, зрештою, у березні 2016-го від прем’єрського крісла.
Кабінет міського голови Львова для Садового був найкомфортнішим місцем, де він міг вичікувати наступних президентських виборів, підтримуючи реноме успішного управлінця, хоча і місцевого рівня.
До того ж, на руку Садовому працювала масова реклама "казкового" Львова, який як бренд давно використовують різні торгові марки. Цей позитивний рекламний образ міста Лева асоціюється з його мером, який уже десять років очолює цю "казку".
Розвивати туризм, проводити десятки яскравих фестивалів, проповідувати християнські цінності з трибуни колиски української демократії, освоювати кредитні кошти на інфраструктурні проекти – це був той шлях, який собі вистелив Садовий до президентської посади.
Читайте такжеЗвісно, цього було замало для популярності по всій Україні. Тому в 2014-му році Садовий пішов у велику політику, виставивши на дострокові парламентські вибори свій власний політичний проект "Самопоміч".
При тому, що політичної команди національного рівня у нього особливо не було. Членами партії у прохідному списку було лише кілька його людей. Решта — це обличчя, авторитетні у різних сферах та галузях, які не займалися раніше політикою.
І хоча в основному потрапляння "Самопомочі" у парламент — це заслуга особистого високого рейтингу Садового, сам він, думаючи на далеку перспективу, вирішив далі відсиджуватися у Львові, щоб не спалити завчасно свій рейтинг у великій політичній боротьбі. Проте наївно було сподіватися, що його хитрий розрахунок безпроблемно спрацює.
Адже будь-яку критику в свій бік, в тому числі, заслужену, чи кримінальні провадження щодо чиновників Львівської міської ради , він може пояснювати виключно політичними переслідуваннями через діяльність його фракції.
І цей інструмент уже активно використовує його команда, захищаючись від обвинувачень у трагедії на Грибовицькому сміттєзвалищі, яка завдала нищівного удару по репутації Садового.
Так, лідер парламентської фракції "Самопоміч" Олег Березюк причину пожежі, яку в Садового називають навмисним підпалом, знайшов саме у дострокових виборах, які за його версією, готуються на осінь.
"Кримінальні справи в Харкові, безпрецедентні наїзди на Войціцьку, підпал міста Львова, спроби завалити його сміттям ... щоб знецінити "Самопоміч" в очах людей... Вони не хочуть, щоб ми не отримали додаткові голоси ", – зазначив Березюк.
"Українська правда" розбиралася, що очікує на Садового та "Самопоміч" далі, та якою має бути стратегія мера Львова.
Безліч можливостей
Це не вперше Березюк дає категоричні оцінки. Колись в інтерв'ю "Українські правді" він назвав пропозицію Садовому зайняти посаду першого віце-прем'єра як "крок злих, непродуктивних, ретроградних особистостей".
Тоді "Народний Фронт" і "Блок Петра Порошенка" намагалися вибити козир у "Самопомочі", яка будучи в коаліції, зайняла позицію внутрішньої опозиції, а точніше сказати позиції – не відповідати ні за що.
Увійшовши в уряд, Садовий вимушений був би ділити відповідальність за економічну ситуацію і топити рейтинги своєї партії, як втопив їх прем'єр Яценюк.
Березюк тоді пояснив небажання брати відповідальність тим, що " ті, хто пішов у парламент, має залишатися у парламенті". "Бо тебе вибрали і ти маєш відслужити як репрезентант народу. Ми за те, щоб уряд був технократичним і без квот", – дивував логікою формування коаліційного уряду лідер фракції "Самопоміч", яка таки делегувала в уряд свого міністра АПК Олексія Павленка.
Проте навіть висунення свого міністра не змусила "Самопоміч" одностайно проголосувати за коаліційний уряд. П'ята частина фракції (7 з 32) не голосувала. Незгодним не сподобалося, що міністрів затверджували пакетом (як це, зрештою, було завжди). Вони вимагали кожного кандидата розглядати окремо.
Тож "Самопоміч" обрала тактику – "ні вашим, ні нашим", або "ми "за" , але, водночас, ми проти".
Вже на старті діяльності парламенту 8-го скликання поведінка "Самопомочі" дратувала інших учасників тоді ще партнерів по коаліції. Один з депутатів БПП порівняв Березюка з Іриною Фаріон, а фракцію охарактеризував як "тяжку на підйом і це тільки початок мук з ними".
Пік мук настав менше, ніж за рік.
У вересні 2015-го Березюк погрозив "вже не цяцькатися з ними", апелюючи до інших членів коаліції. Критики у бік влади ставало все більше і більше.
Що й не дивно. Адже почалася місцева виборча кампанія. Ці вибори для "Самопомочі" були стратегічними. Ціль – просочитися в місцеві ради більшості регіонів України і розширити майбутню електоральну карту кандидата в президенти Садового.
Отже, "Самопоміч" все більше грала в роль "непорочної" політсили, якій огидні підкилимні ігри в парламенті, але яка задля блага країни терпить цю наругу над собою, залишаючись в коаліції. Бо інакше, як пояснив Садовий, "якщо коаліція розвалиться – це буде катастрофа нашої держави".
"Самопоміч" буде в ній (коаліції - УП) до того часу, поки буде хоча б одна невеличка можливість виправити ситуацію", – переконував в месіанській місії своєї партії Садовий.
Паралельно із цим керівництво фракції та партії, створюючи собі образ найбільших демократів парламенту, проводила політику партійної диктатури.
У переддень голосування за зміни до Конституцію, де йшлося про так
званий "особливий статус Донбасу", фракція робить конкретний і грубий натяк інакодумцям про наслідки за позитивне голосування. Зокрема, змінивши положення фракції – виключення депутатів з фракції проводиться 2/3 голосів замість попередніх 3/4.
Як наслідок, наступного дня з фракції виключають п’ять депутатів за голосування про зміни до Конституцію.
Згодом "Самопоміч" також підтримала закон про "партійну диктатуру", який, на думку експертів Реанімаційного пакету реформ, робить "з депутатів німих натискачів кнопок та виконавців волі парткерівництва".
Врешті, партія Садового гордо гримнула дверима в лютому 2016-го року, вийшовши з коаліції. Приводом стало негативне голосування за висловлення недовіри уряду Яценюка, рейтинг якого в суспільстві був вкрай низьким.
Тоді недовіру не підтримав і Опозиційний блок, що дало можливість Березюку заявити про "олігархічний переворот в парламенті".
То ж знову "Сапомоміч" відповідає суспільним запитам і виходить чистою з гри.
Через місяць в Адміністрації президента знайшли спосіб, як підставити підніжку викрутасам "Самопомочі", запропонувавши Садовому посаду прем'єра. Мовляв, раз такий мудрий і все не подобається, бери сам і керуй.
Садовий чесно відмовився, пояснивши, що в нього нема більшості у парламенті, щоб бути ефективним голою Кабміну і, як завжди, сховався у комфортному кабінеті міського голови.
Невиконана обіцянка
Однак рівно за десять років "прописки" у кабінеті Ратуші, тактика відсиджування на околиці великої політики дала збій.
Велика політика увірвалася в Ратушу разом з смертями на сміттєзвалищі, яке підпорядковане Львівській міській раді. Опоненти дочекалися того моменту, по якому можна бити найсильніше. Вперше через безгосподарність, а, можливо і корупцію, загинули люди.
Але ще більше Садовому не пощастило через те, що на той самий тиждень, коли сталась трагедія, припало визначальне для Банкової голосування у Верховній Раді за судову реформу.
За три дні до голосування, 30 травня Андрій Садовий відвідав Адміністрацію президента.
Напередодні він пояснив свій майбутній візит тим, що "подзвонив помічник президента, запросили завтра на розмову, поспілкуюся, напевно є якісь важливі питання".
Згодом в інтерв'ю "Українській правді" Садовий зауважить, що говорили про "судову реформу, зміни до Конституції". Очевидно, що президента цікавили голоси "Самопомочі".
За інформацією співрозмовників УП в оточенні мера, на Банковій Садовий також мав ще одну розмову, вже без участі президента. Тема – торги за голоси.
В обмін на часткову підтримку фракції "Самопоміч" Садовому пропонували віддати в міський бюджет Львова один старий борг ще з часів Євро-2012 і вирішити одне земельне питання. За це лідер "Самопомочі" нібито пообіцяв одинадцять голосів з фракції.
В інтерв'ю УП Садовий потім сказав, що нікому нічого не обіцяв, І "навіть не думав ніколи про таке".
Хоча предмет для торгів таки був.
За чотири дні голосування в телеінтерв'ю Садовий ще не міг чітко сказати, як буде голосувати його фракція щодо судової реформи.
"Рішення буде приймати фракція. Фіналізувати рішення ми будемо в середу (1-го червня) перед голосуванням – це дуже важливий документ. Він частково вирішує проблему Так 30% суддів втратять свої посади, а хто буде назначати майбутніх 30. Чи вони будуть не гіршими які вони є? Ми хочемо поспілкуватися глибше", – відповів Садовий.
У середу в Адміністрації президента чекали відповіді від Садового. Попередньо, планувалося, що він приїде напередодні визначального голосування переконувати фракцію.
Але в середу він був на похоронах рятувальників, який в день його візиту в АП завалило горою сміття на звалищі.
Наступного дня 2-го червня відбулася сесія Верховної Ради. "Самопоміч" не дала жодного голосу за судову реформу. Не голосувала навіть один з авторів законопроекту, віце-спікер Оксана Сироїд.
"Немає віри у добросовісність тих інститутів, які будуть відповідати за впровадження судової реформи. Це правда, що є величезний брак довіри до президента, хоч і його вплив на судову систему зменшиться, але все одно частково буде", – пояснила свій дивний вчинок Сироїд.
Партія, працюючи на далеке майбутнє, продовжила популістичну традицію не підтримувати непопулярні в народу законопроекти.
У той самий день, коли у парламенті голосували за Конституцію, у Львові депутати скликали позачергову сесію, вимагаючи звіту Садового за його бездіяльність у вирішенні протягом десяти років питання Грибовицького сміттєзвалища.
Садовий сесію проігнорував, але в коридорах Ратуші таки зустрівся з активістами, що прийшли висловити йому своє "фе".
Було багато емоцій, але ніхто не штовхався, не бився, не було посилених нарядів міліцій, і тим паче військових.
Але чомусь за тиждень, коли емоції охолонули, Львів підірвало.
Вперше за всю історію незалежної України коридори Ратуші та периметр довкола неї стерегли військові. У цей час в сесійній залі мало відбутися чергове засідання міськрали та звіт міського голови по ситуації на сміттєзвалищі.
Далі була штовханина, нечисельні, але активні мітингарі виривали у нацгвардійців щити, потім хтось використав газ, далі бійка вже в сесійній залі за участі вже інших мітингарів.
Цікаво, що серед найбільш активних мітингарів не було мешканців Грибович чи Малехоча, які найбільше страждали від діяльності звалища.
Картину спротиву створювали представники УНА-УНСО , "Сокола", який тісно співпрацює з "Свободою" та ще якісь маловідомі організації.
За інформацією УП, напередодні цих подій на два дні до Львова приїхав особисто Віталій Ковальчук. Неофіційна версія в середовищі "Самопомочі" – саме він координував і планував акції на 9-червня, які суттєво підірвали Садовому імідж "відкритого світові" мера.
Сам Садовий прямо не коментує роль Ковальчука в цих подіях. Але його натяків більше, ніж досить.
"Ну, він (Ковальчук — УП), власне, відповідає за регіональну політику, і коли мова йде про ті чи інші координації – він завжди максимально активний. Але він мені не телефонував стосовно свого перебування у Львові. Я з ним не спілкувався. При нагоді я спитаю його: "Якщо був, то чого в гості не зайшов у складний час. Протягнув би руку і можливо б щось порадив", — заявив він в інтерв'ю Еспресо.
Ковальчука вже давно називають відповідальним за послаблення рейтингу Садового і його "Самопомочі".
Так само його називають одним з координаторів політичного проекту "Народний контроль", який знаходиться в одній електоральній ніші з партією Садового.
Лідер "НК" Дмитро Добродомов був одним з основних конкурентів Садового на останніх виборах мера Львова. А величезна кількість зовнішньої та телереклами Добродомова та "НК" лише викликала запитання, звідки у вчорашнього журналіста і продюсера місцевого телеканалу такі фінансові ресурси.
Добродомов спростовує патронаж свого проекту з боку Ковальчука, але визнає, що в них товариські стосунки. Коли 2012-році Добродомов балотувався по мажоритарці від "Удару", Ковальчук очолював виборчий штаб партії Кличка.
А в 2014-му році саме Квальчук наполіг, щоб БПП пітримав на одному з мажоритарних округів Львова Дробродомова.
Вихід з зони комфорту
Проте сьогодні ні "Народний контроль", ні "Свобода" , ні Ковальчук є головним болем Садового.
Головна проблема — Садовий став слабкий там, де десять років вважався сильним. Під загрозою його реноме успішного управлінця.
Садовий не може зараз дати ради зі сміттям. Єдине звалище, куди десятки років воно вивозилося, закрите. Мешканці найближчих сіл обіцяють, що відкрити вже нікому його не дадуть.
Постійно виникають проблеми з альтернативними звалищами в області, стихійні протести щодо вивозу чужого сміття. Сам Садовий запевняє, що протести координуються його опонентами.
Вивіз сміття до Києва на спалення дуже дорого вдарить по міському бюджету. Адже витрати на дорогу однієї фури із сміттям — до 10 тисяч гривень, а підняти тарифи для населення Садовий не наважиться.
Адже позиція львів'ян — сам створив проблему, сам її і вирішуй.
23 червня в календарному плані Львівської міської ради, затвердженому ще двома місяцями раніше, було заплановане чергове засідання. Проте за кілька днів депутатам секретаріат міськради розіслав листи про перенесення сесії.
У листі пояснення, що таке рішення було прийняте на нараді за участі міського голови і керівників фракцій.
Хоча в і "УКРОПі", і в "Свободі" кажуть, що з їхнього боку на цьому засіданні нікого не було.
За словами одного з керівників фракцій, причиною перенесення нібито називалося відрядження міського голови, але напередодні прес-секретар Садового повідомила УП, що про жодне відрядження їй невідомо.
Садовому раптом стало некомфортно в Ратуші, яка для нього завжди була сценою для демонстрації власної досконалості.
Звісно, що відставка йому не загрожує, оскільки просто не набереться необхідних дві третини голосів. Лише "Самопоміч" має 24 мандата (з 65-ти). А ще є дуже багато ситуативних союзників, в тому числі з БПП.
Адже велика політика — це окремо, а локальні інтереси, в тому числі і бізнес, – трохи інше. Так, 31-травня на позачерговому засіданні міськрали за недовіру Садовому проголосувало лише 12 депутатів – "свободівці" та "укропівці".
Сьогодні для Садового головне вирішити проблему сміття, адже за цим процесом спостерігають не лише львів'яни, а решта України.
Якщо йому успішно вдасться вийти з ситуації, це зіграє лише на плюс іміджу антикризового управлінця.
Для цього Садовому дуже потрібен кредит Європейського інвестиційного банку. Швидкість його отримання напряму залежить від Мінрегіонбуду, з яким ЄІБ має угоду, і від Кабміну в цілому.
Очевидно, що тут знову вилізе питання політичного торгу. А з цим у Садового проблеми.
Бо набираючи в команду "Самопомочі" "авторитетних" та "самодостатніх", але не "своїх", людей, він не може повністю тримати контроль над ними.
Тому тут лише хочеться побажати, щоб не було, як в цій легенді про горду пташку. "...и вот, когда вся стая полетела зимовать на юг, одна маленькая, но гордая птичка сказала: "Лично я полечу прямо на солнце".
Чим ця історія закінчилась, відомо.
Мар’яна П’єцух, УП
