Как звучит Украина: 700 групп и исполнителей

У всі часи з різних причин українській музиці треба було виборювати право на існування, а музикантам — шукати визнання по сусідніх країнах.

Прикладів є чимало. Скажімо, про співачку Джамалу в Україні заговорили лише після її перемоги на конкурсі "Нова хвиля" у Юрмалі.

Івана Дорна оцінили тоді, коли схвальні відгуки про нього вже писали найбільші російські видання.

Останніми роками ситуація потроху змінюється — українці почали пильніше придивлятися до своїх.

Молоді гурти вже легко збирають тисячні зали без жодної реклами, а у прайм-тайм великих телеканалів часом пробиваються виконавці, про яких раніше знали лише користувачі соцмереж.

Музиканти визнають, що технічно музику створювати стало легше: британський гурт Gorillaz, приміром, записав свій четвертий альбом на звичайний Apple iPad.

Шукати аудиторію теж вже не так складно: достатньо викласти кліп на YouTube, і якщо продукт хороший — популярність не забариться.

Світові ЗМІ заговорили про криворізький гурт Brunettes Shoot Blondes саме після того, як відео на композицію Knock Knock зібрало мільйони переглядів в інтернеті.

Однак для деяких інших українських виконавців досі проблемою є те, що вони не можуть потрапити в ефіри загальнонаціональних радіостанцій.

Артисти переконані: музичні редактори відмовляються брати їхні пісні лише з однієї причини — бо вони виконані державною мовою.

Дійсно, немає нічого хорошого в тому, що доводиться чекати ночі, аби почути по радіо Марію Бурмаку чи “Братів Гадюкіних” . Боротися з цією ситуацією вирішив вже колишній міністр культури В'ячеслав Кириленко. Він обрав найлегший шлях — шлях заборон і обмежень.

З ініціативи урядовця у Верховній Раді зареєстрували законопроект №3822. Документ зобов'язує радіостанції формувати свої ефіри так, щоб 37,5% пісень в них були україномовними.

Проте законопроект був виписаний таким чином, що викликав спротив радійників і пересварив музикантів. Ініціативу Кириленка назвали популістською, такою, що не враховує інтересів радіоіндустії та ділить артистів на "більш українських і менш українських".

Перш ніж наводити лад у музичній галузі, її слід ретельно дослідити. Жоден хороший лікар не виписуватиме пігулки пацієнтові, якого не бачив у вічі. То чи варто міністрам і депутатам "лікувати" тих, про кого нічого не знають?

З думками про це "Українська правда" зібрала список із 700 гуртів та виконавців, які представляють усі області України та Крим. Ми намагалися проаналізувати, який продукт вони пропонують, і дати змогу читачам оцінити його якість.

7 запитань, які стосуються проекту "Як звучить Україна"

Чому 700?

Такої кількості достатньо, аби скласти уявлення про те, яку музику продукує Україна та українці.

Формуючи список, ми враховували думки музикантів, редакторів радіостанцій та журналістів, а також звертали увагу на публікації у профільних ЗМІ.

Ми усвідомлюємо, що до списку ймовірно не потрапило багато достойних артистів. Саме тому передбачили функцію, за допомогою якої кожен читач може запропонувати редакції музикантів, які відсутні у переліку.

Чому я бачу у списку Кобзона?

Бо він народився на Донеччині і досі є народним артистом України. Його ім'ям донедавна навіть була названа вулиця в місті Часів Яр, що в Артемівському районі.

Працюючи над проектом, ми не ділили артистів за політичними поглядами.

У списку можна знайти як музикантів-націоналістів, так і тих, артистів, які їх висміюють. Усі вони мають свою аудиторію серед українців і так чи інакше впливають на їхні смаки та світогляд.

Навіщо вказувати мови, якими співають артисти?

Бо це важливо. Принаймні, для колишнього міністра культури.

Наше дослідження показало, що 450 із 700 артистів, яких ми зібрали, мають у своєму репертуарі пісні українською мовою; 269 — російською, і 245 — англійською.

Причому виключно російською співають лише 90 гуртів та виконавців із нашого списку.

Варто зазначити, що музиканти не обмежуються вказаними трьома мовами. Є ті, хто співає французькою, польською, іспанською, болгарською, білоруською тощо. В Україні також існують гурти, які виконують пісні штучною мовою — ...и Друг Мой Грузовик, а також санскритом — АтмАсфера

Поруч із кожним гуртом зазначені максимум три найбільш вживані ним мови.

А "Бумбокс" хіба не з Черкаської області? Чому його до Києва приписали?

Андрій Хливнюк — з Черкас, а "Бумбокс" з'явився вже після його переїзду до Києва.

Гурти ми розподіляли по областях, орієнтуючись на міста, в яких вони були створені.

Співаків та ді-джеїв ми відносили до регіонів, де вони народилися або живуть (якщо походять з іншої країни).

За нашими підрахунками, найбільше музичних проектів виникло у Київській області — 282 колективи та виконавці, у Львівській значно менше — 77. На третьому місці Харківська область і 48 музичних проектів.

Чому у деяких гуртів такі дурні назви?

Ми не знаємо. Але це весело.

Зазвичай епатажні назви для себе обирають панк та панк-рок гурти. У нашому списку такі теж є. Наприклад, колективи з Луганська "Мертвые груши" . Або "Ласковые Усы" — з Донецька.

Інколи поп-рок-музиканти теж придумують собі оригінальні назви. У цьому випадку одразу на думку спадають хлопці з Києва "Клей Угрюмого" .

Невже ви включили до списку мужиків, які просто гарчать під музику?

Так. Оце гарчання — така манера співу. Вона називається ґроулінґ. Між іншим, таким вокальним прийомом послуговуються й жінки. Щоправда, на слух стать виконавця не завжди можна вгадати. Спробуйте самі: JINJER та Nokturnal Mortum .

До слова, у проекті "Як звучить Україна" є представники усіх музичних жанрів — естрадні та оперні співаки, поп-, рок- та фольк-гурти, ді-джеї, вокально-інструментальні ансамблі, хори, хіп-хоп-виконавці тощо.

Більшість музикантів постійно експериментують й інколи самі не можуть визначитися, у якому стилі працюють. Через це у проекті відсутній поділ за жанрами.

Чому у списку є Утьосов і Крушельницька ? Вони ж ще за часів динозаврів жили

Вони самі динозаври.

Звісно, проект більшою мірою стосується сучасних артистів. Але у ньому є місце для тих, кого не можна забувати і ким треба пишатися.