Реформа коммуникации как самая важная. Иначе - усилия впустую

Налагодити комунікацію між владою та суспільством зараз є критично важливим. В іншому випадку розвиток подій може піти поганим шляхом.

Розрізнені зусилля людей, які вирішили віддано працювати на зміни, можуть бути марними, якщо не зіллються у синергію. Частка таких людей є і в органах влади, і в суспільстві.

Децентралізація та інші реформи не зможуть бути успішно завершені, якщо люди їх не розуміють, а відтак – не приймають. Можливості, які відкривають Угода про Асоціацію та інші нові умови в країні, залишатимуться непобаченими. Однак труднощі будуть побачені гіпертрофовано. Вплив популістів на політику тільки збільшуватиметься.

Все це лиш сприятиме успіху інформаційних та інших спецоперацій Росії.

Поглиблюватиметься недовіра і конфронтація між владою та суспільством, з усіма загрозами, що з цього витікають.

Цей шлях розвитку подій є варіантом "за умовчуванням". Він справдиться, якщо не зробити спеціальних дій, щоб реалізувати інший варіант.

Інший варіант полягає у формуванні партнерських відносини між владою та суспільством. Для цього потрібні системні та рішучі зміни в урядовій комунікації.

Яка ситуація із урядовою комунікацією зараз?

При тому, що помітних та відчутних результатів комунікації уряду дуже недостатньо, в середині самого уряду відбувається величезна кількість процесів на забезпечення цієї функції.

Готуються прес-релізи, всілякі матеріали, десь пишуться і складаються у шухляди комунікативні плани, множаться нові урядові сайти, друкуються близько сотні всіляких періодичних видань, тощо, тощо. На все це працює "армія" людей і витрачаються мільйони гривень. Наприклад, на одну лиш газету "Урядовий кур'єр" у 2015 році з бюджету виділено 4,5 мільйони гривень, що є більшим, ніж на все Міністерство інформаційної політики – 4 мільйони гривень.

Тобто, на комунікацію витрачається багато праці та ресурсів. Але ефекту від них мало.

В уряді є група людей, які завзято працюють на покращення комунікації в межах можливостей їх компетенції. Ці зусилля спрямовані на окремі аспекти комунікації – інструменти, тренінги для фахівців, координація на чиновницькому рівні, інше.

Усе це добре і потрібно, однак дуже мало.

Якщо уряд комунікуватиме в тій самій системі координат, що й зараз, лиш намагаючись робити все "швидше, вище, сильніше" – то, все-одно, це не призведе до формування партнерських відносин із суспільством.

Потрібні значні зміни на концептуальному, стратегічному та інституційному рівнях.

Як підвищити ефективність комунікації?

Потрібна цілісна реформа урядової комунікації. Насправді це найбільш пріоритетна реформа, адже ефективна комунікація є необхідною складовою для успіху всіх інших реформ.

Розпочати реформу потрібно із "інвентаризації" та аудиту ефективності всіх комунікаційних функції, процесів та ресурсів в уряді. За наслідками такої роботи стане зрозуміло, що є баластом, а отже має бути скинутим, що потрібно передати на аутсорсинг, що повинно залишитись за урядом і як підвищити ККД цього.

Далі реформа комунікації, яку було змодельовано за результатами дослідження, потребує комплексу інших дій, спрямованих на те, щоб:
– здійснити реінжирінг процесів, через які продукуються урядові рішення та їх комунікація;
– запровадити стратегічне планування;
– сформувати спроможність доносити єдині меседжі;
– почати говорити з людьми людською мовою;
– зливати у синергію зусилля урядових та позаурядових суспільних акторів;
– запровадити вже існуючі у світі інновації тощо.

Ось приклад інновації, яку варто запозичити. Британський уряд замінив 1500 урядових сайтів одним порталом gov.uk. Це не лише підвищило розуміння уряду громадянами, спростило доступ до його інформації та послуг, це ще й дозволило скоротити на 60% витрати з бюджету на сайти. Цією моделлю вже скористалися Нова Зеландія та США.

Український уряд наразі рухається у зворотній бік: замість інтегрувати сайти – множить їх і, відповідно, збільшує витрати та заплутує людей.

Цікаво, що у 24% випадків центральні органи виконавчої влади навіть не відслідковують відвідуваність своїх офіційних сайтів. Це при тому, що для цього існують безкоштовні онлайн-інструменти. Один орган пояснив це так: він "не володіє і не зобов'язаний володіти інформацією щодо кількості відвідувачів свого офіційного веб-сайту".

Це промовистий штрих до питання проактивності урядової комунікації. Наразі її немає.

Основна причина цього полягає у неправильному розумінні, що таке комунікація.

Сьогодні в уряді говорять "комунікація", але мають на увазі "інформування".

Коли в уряді говоритимуть "комунікація", але матимуть на увазі "залучення зацікавлених сторін до ухвалення та впровадження рішень" – тоді можна очікувати істотних зрушень у бік формування партнерських відносин між урядом та суспільством.

Питання участі є ключовим для налагодження комунікації. Адже саме тут проявляється реальне ставлення уряду до суспільства.

Якщо уряд приймає рішення закрито, без належного аналізу, керуючись незрозумілими мотиваціями, з порушенням процедур, а потім інформує про таке рішення суспільство – то тут проявляється зневажливе ставлення уряду до всіх, хто поза ним. Виходить, їм не треба розуміти, що відбувається, мати реальну можливість долучитися, їх інтереси та позиції уряд не цікавлять – потрібно лиш прийняти те, що уряд видав, або те, що уряд не видав нічого.

Наразі уряд приймає рішення переважно саме так. Це і є головна причина проблем комунікації.

Тому й не дивно, що сьогодні ситуація виглядає так:

Якщо ще взяти до уваги, скільки є невідповідностей між словам та діями деяких урядовців, то суспільство має підстави думати, що уряд вважає їх за дурнів. Про яке партнерство може йти мова?

Поки не буде забезпечено прийняття рішень в уряді відкрито, на підставі аналізу політики, після консультацій із зацікавленими сторонами, із дотриманням процедури – інші зусилля для покращення комунікації матимуть слабкий ефект.

Проблему відчуження між урядом та суспільством визначають причини, які знаходяться не лише в уряді, а й в суспільстві.

Однак лише уряд має можливість розпочати процес формування партнерських відносин.

Щоб досягти успіху у спільній справі розбудови держави, потрібно шляхом реформи урядової комунікації почати формувати ось такі відносини:

Вже далі успіх справи залежить від того, наскільки його підхоплять інші суспільні актори.

Повністю модель необхідної реформи урядової комунікації викладена у бріфі, а дані дослідження, на підставі яких цю модель сформовано – у повному аналітичному документі.

Ярина Журба, Віктор Андрусів, Аналітична платформа "21 листопада", спеціально для УП