С чего нужно начинать деолигархизацию Украины

Третього квітня найбагатшу людину Румунії мільярдера Іоана Нікулае було засуджено до двох років і шести місяців в'язниці за незаконне фінансування в 2009 році кандидата в президенти Мірчі Джоане.

За даними слідства, Станку отримав від Нікулае мільйон євро для виборчої кампанії лідера PSD Мірчі Джоане, який у підсумку програв вибори Траяну Бесеску. В обмін на фінансову підтримку Джоане в разі своєї перемоги повинен був призначити в міністерство економіки людей, близьких до Нікулае, для лобіювання проектів бізнесмена.

Крім того, на три роки засуджений і колишній функціонер Соціал-демократичної партії (PSD) Румунії Буня Станку.

Досягнути такого прориву в боротьбі з політичною корупцією румунам удалося завдяки трьом факторам:

– наявність у законодавстві норм, які підвищили відкритість, прозорість та підконтрольність із боку контролюючих органів доходів та видатків партій і їх кандидатів під час передвиборчих кампаній;

– існування незалежних органів кримінальної юстиції – слідчі, прокурори та судді;

– законодавства щодо державного фінансування політичних партій, що, у свою чергу, дало додаткові інструменти правоохоронним органам та громадськості контролювати доходи та видатки партій.

Введення аналогічних норм в українське законодавство  чи не єдиний шлях до подолання політичної корупції в Україні.

Без впровадження цих механізмів контролюючі органи – слідчі, прокуратура, представники Національного антикорупційного бюро тощо – не можуть ефективно контролювати фінансову діяльність партій.  Їхні звіти  – своєрідні "фігові листочки," що лише створюють видимість фінансової підзвітності та прозорості партій перед суспільством.

Мабуть, саме тому ряд українських політиків, які представляють у парламенті олігархічні квазіпартії, виступають категорично проти його прийняття. Адже олігархам і представникам великого бізнесу набагато зручніше та простіше занести чемоданчик із грошима в партійний офіс, чиї представники після обрання в парламент у подальшому будуть активно відстоювати їхні інтереси в уряді чи профільних комітетах парламенту.

Депутати зробили перший крок до прийняття відповідного закон.  У жовтні минулого року вони ухвалили Антикорупційну стратегію на 2014-2017 роки. У ній прописано, що Україна повинна прийняти законодавство, яке має покласти край політичній корупції.

Розроблені закони мають враховувати рекомендацій Групи держав проти корупції (GRECO) у частині встановлення обмежень і забезпечення прозорості та підзвітності фінансування політичних партій і виборчих кампаній.

Наразі в парламенті створена робоча група під головуванням народного депутата Сергія Лещенка, яка активно працює над текстом закону.

До її складу ввійшли народні депутати, представники фракцій коаліції, українські та іноземні експерти, що представляють провідні профільні антикорупційні організації – Центр політичних студій та аналітики, Transparency International Україна, IFES, позапарламентські партії.

Законопроектом передбачається на основі результатів виборів 2014 року запровадити пряме державне фінансування діяльності політичних партій з 2017 року. При чому бюджетне фінансування відбуватиметься не лише щодо партій, які потрапили до парламенту, але й тих, які приймали участь у виборах, але не подолали бар'єр; відсоток подолання, необхідний для отримання фінансування, обговорюється.

Заплановане також відшкодування витрат на виборчу кампанію політичним партіям, які подолали виборчий бар'єр.

У законі прописуються обмеження щодо суми внесків протягом року від фізичних та юридичних осіб.

Впроваджуються нові вимоги щодо прозорості поточного фінансування партій, зокрема:

– шляхом регулярного подання звітів (раз на квартал);
– публічне оприлюднення звітів політичних партій у доступній формі з детальною інформацією про отримані доходи (фізичних та юридичних осіб, які зробили внесок – на фінансування партії); 
– видатки (витрати); 
– та зобов'язання фінансового характеру.

Планується запровадити незалежний аудит поточної та передвиборної звітності партій сертифікованими аудиторами.

Експерти наразі прописують ефективний механізм моніторингу дотримання законодавства щодо фінансування політичних партій та виборчих кампаній, розслідування порушень та притягнення винних осіб до відповідальності. Законопроектом із цією метою попередньо визначено ряд державних органів, які будуть здійснювати відповідний контроль – ЦВК, Рахункова палата та інші органи.

Закладаються дієві та пропорційні санкцій за порушення законодавства щодо політичних фінансів. Планується, наприклад, передбачити не лише позбавлення партії права на отримання бюджетного фінансування, але й ліквідації статуту та свідоцтва – подібна практика існує, зокрема, у Польщі.

1. Чи можна допускати, щоб партії самостійно вирішували, куди витрачати гроші? Чи, можливо, варто в законі прописати статті куди можна/не можна виділяти кошти?Водночас є ряд питань, на які розробники законопроекту не мають однозначних відповідей. Зокрема:

2. Чи можуть поширюватися на партії всі положення українського законодавства про використання бюджетних коштів?

3. Чи необхідне законодавче встановлення балансу між публічним і приватним фінансуванням?

4. Чи потрібно вводити санкції проти громадян, фізичних та юридичних осіб, які порушують цей закон? Якщо так – тоді які?

5. Чи припустима оплата праці функціонерам партій із державних коштів? Якщо так, то, можливо, варто встановити обмеження по цій статті видатків?

6. Які органи влади й у якій мірі контролюватимуть витрачання партіями бюджетних коштів?

7. Які санкції наступають для партії за порушення цього закону?

8. Чи потрібно обмежувати фінансування партіями передвиборчої агітації? Зокрема, заборонити проведення політичної агітації на ТБ, замінивши їх дебатами й публічними дискусіями навколо програм партій?

Однак якщо такий законопроект не буде прийнятий, ми й надалі матимемо в парламенті замість політичних партій, що захищають інтереси суспільства, – "диванні партії", які завдяки тотальній телерекламі на олігархічних каналах перед виборами для забезпечення фінансових та економічних інтересів тих же олігархів та великого бізнесу.Це не прості питання, на які доведеться шукати не лише експертні відповіді, але й знаходити політичний компроміс під час голосування законопроекту в сесійній залі.

P.S. Усім бажаючим долучитися до обговорення вищеозначених проблемних питань пропонуємо надсилати пропозиції на емейл PolitFinance@cpsa.org.ua.

P.P.S. Коли стаття готувалася до публікації, Міністерство юстиції зареєструвало у парламенті свою редакцію законопроекту "Про державне фінансування політичних партій". Цей законопроект лише частково враховує рекомендації міжнародних та громадських експертів і не вирішує в комплексі проблему політичної корупції. Одним із його суттєвих недоліків є не пропрацьований блок, який стосується умов отримання фінансування партіями. Також слабо прописані механізми відкритості, прозорості та фінансової підзвітності партій, зокрема під час виборчої кампанії. Такий поспішний хід з боку чиновників Мін'юсту викликає стурбованість в експертної громадськості та наводить на думку, що уряд хоче формально, а не комплексно вирішити питання боротьби з політичною корупцією.

Віктор Таран, директор Центру політичних студій та аналітики, кандидат наук з державного управління, спеціально для УП