Выборы как лакмусовая бумага общества
Недалеке майбутнє провідних українських політиків залежатиме від того, чи зроблять вони висновки з минулих виборів.
Якщо і далі домінуватиме принцип "все, що мені не подобається - неправда", наступні президентські і парламентські вибори мають дуже великий шанс стати також достроковими.
Факт надзвичайної ваги: за лічені місяці і навіть тижні показники довіри до більшості ключових політичних сил, включаючи президентську, змінювались іноді на десятки відсотків.
Це - не помилки соціологів і політтехнологів. Це діагноз стану суспільства.
Він свідчить про декілька важливих обставин.
1. Революція в Україні не закінчилась
Країна продовжує жити за законами революційного часу, які фундаментально відрізняються від законів мирного, стабільного часу.
У мирній стабільній країні такі скачки рейтингу за такий час неможливі. Тільки величезні невирішені проблеми, які щодня боляче б'ють по інтересах мільйонів людей, змушують гарячково шукати лідера, здатного швидко і ефективно ці проблеми вирішити.
Швидкість коливань рейтингів провідних політичних сил - це показник рівня нестабільності суспільства.
Рейтинг політичного лідера або політичної сили, що не демонструють здатності швидко і ефективно перетворювати обіцянки на конкретний результат, не просто знижується, а карколомно обвалюється.
Чекати роками у народу вже немає можливості.
Натомість за лічені місяці фантастично зростають рейтинги інших харизматичних претендентів на владу.
Перспективи - безмежні. Але і скористатися ними зможуть тільки ті, хто здатен знаходити можливості забезпечувати необхідні результати, а не "поважні" причини провалів.
У революційні часи звичні для української еліти "старі перевірені методи" дають тільки дуже короткочасний ефект і у підсумку ведуть до неминучого провалу.
До "старих перевірених методів", зокрема, відносяться:
- Імітація реформ. У тому числі прийняття законів з гарними назвами, але вихолощеним змістом. Або вибіркове застосування законів.
- Фактичне ігнорування представниками вищих ешелонів влади законів і фундаментальних принципів. Наприклад, коли глава виконавчої влади - президент - особисто керує процесом створення парламентської коаліції.
- Лояльність і особиста відданість як основа кадрової політики. Професіонали - рідкість, і лише для фасадної картинки.
- Корупція. Зовнішні прояви - запекла боротьба за посади, які дають контроль над основними фінансовими потоками. І за посади силовиків, щоб можна було красти безкарно.
- Широке застосування політичних інтриг і підкилимних домовленостей.
- Показуха.
- Кумівство.
Після першого Майдану Ющенко, що мав великий кредит довіри, на цих методах протримався лише один президентський термін. Янукович, котрий довів ці методи до абсолюту, не протримався і одного терміну. Зараз на цих граблях завзято танцює Порошенко..."Еліта", на жаль, так і не змогла зрозуміти, що саме "старі перевірені методи" і довели революцію до гострої фази.
Намагатися цими методами боротися з революцією - це боротися з вогнем за допомогою бензину.
2. Обрання президента не поставило крапку у пошуках національного лідера.
Порошенко не зміг скористатися казковою нагодою і завдяки рішучим ефективним діям перетворити травневий авансовий рейтинг у власний.
Замість вирішення проблем країни і суспільства, його основні зусилля були сконцентровані на посиленні влади. Він обрав згадані "старі перевірені методи".
І через півроку нові прокурори у шикарних маєтках не змогли довести до суду жодної резонансної корупційної справи режиму Януковича Навіть такої очевидної, як "вишки Бойка". Порошенко подарував нам "мир", умов якого дотримується виключно українська сторона. Порошенко не міг не знати про злив мажоритарних округів одіозним представникам старої влади. Олесь Довгий став народним депутатом не без його особистої допомоги.
Результат дуже показовий. Надавши партії ім'я Порошенка, керівники БПП фактично провели опитування про рівень довіри діючому президенту. Петро Олексійович отримав менше 22%. У травні в нього було більше 54%.
За п'ять місяців рейтинг не знизився. Він обвалився.
Але навіть після цього Порошенко з Луценком, замість того, щоб зробити серйозні висновки і внести суттєві корективи, продовжують діяти у старому стилі - "качати права" і звинувачувати інших.
Порошенко не захотів вчитися на помилках Ющенка та Януковича. Але дедалі стає очевидніше, що не вміє він вчитися і на власних. Президент своїми власними руками прискорює процес виходу на політичний олімп нових претендентів на роль національного лідера.
3. Голий популізм уже не дає довготривалого ефекту
Янукович до останнього не наважувався підвищувати тарифи на газ. Він боявся, що це обвалить рейтинг влади.
Уряд Яценюка тарифи вже підняв і попередив, що це не останній крок у даному напрямку.
І це не завадило "Народному фронту" у вирішальний момент отримати найвищий партійний показник народної підтримки Це дуже важливий факт. Він свідчить, що навіть погіршення свого матеріального становища українці можуть простити політику, який демонструє хоча б окремі фрагменти ефективних дій. Ефектний, але малоефективний Порошенко фактично програв менш ефектному, але куди більш ефективному Яценюку.
Втім, зазначений факт не свідчить про великі перспективи "Народного фронту" - надто багато надто впливових людей, які сповідують "старі перевірені методи".
Показово, що навіть такий майстер героїчної пози, як Ляшко, не зміг довго утримати дуже високий рейтинг на одних лише пустих лозунгах.
Не потрапила у парламент і "Свобода", у практичному доробку якої, за великим рахунком, - лише повалені пам'ятники.
У революційні часи слова мають силу тільки тоді, коли вони швидко перетворюються на реальні ефективні дії, націлені на вирішення ключових проблем.
Замість висновку
Революція закінчиться не тоді, коли влада оголосить про проведені економічні реформи. А тоді, коли бізнес виведе гроші з тіні і спрямує їх на інвестиції і створення нових робочих місць.
Революція закінчиться не тоді, коли влада оголосить про проведену реформу системи правосуддя. А тоді, коли в справедливості і неупередженості судів переконаються усі українці.
Революцію, як і економіку, неможливо обманути.
Вирішальне значення має не те, що говорить з трибуни Луценко, а те, що роблять за його спиною власники політичного бренду.
Ігнорувати закони революції без сумних наслідків не можуть ні керівники держави, ні найбагатші і найкрутіші олігархи.
Революцію неможливо закінчити, принципово не вирішивши проблем, які спричинили її початок.
Велика кількість "маленьких" фактів свідчить, що і нова українська влада не зробила принципових висновків з гіркого досвіду попередників.
Вона продовжує гратися з вогнем біля бочки з порохом... Або гасити пожежу бензином
